розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 лютого 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019240010000201, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Гвардійське Первомайського району АР Крим, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого 19 жовтня 2018 року вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за ч. 4 ст. 407 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 лютого 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднано покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2018 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 13 січня 2019 року приблизно о 13:20, перебуваючи біля кіоску "MOBILEX", який розташований на вул. Панаса Мирного, 30 у м. Хмельницькому, таємно викрав належний потерпілій ОСОБА_2 мобільний телефон марки "iPhone" вартістю 5721 грн, чим завдав потерпілій збитків на вказану суму.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому посилається на те, що він народився в АР Крим, українську мову не вивчав, а тому не розумів в повному обсязі мови на якій велося судочинство як в суді першої так і апеляційної інстанціях, що позбавило його права на належний захист у суді.

Позиції інших учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Стаття 433 КПК України передбачає, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та призначене йому покарання за вчинений йому злочин у касаційній скарзі не оспорюються, у зв`язку з чим судові рішення в цій частині колегією суддів не перевіряються.

Доводи засудженого про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону в зв`язку із незалученням перекладача у кримінальному провадженні щодо нього є неспроможними.

Так, участь перекладача у кримінальному провадженні зумовлена конституційною засадою рівності перед законом і судом (ч. 2 ст. 24 Конституції України, ст. 10 КПК України), за якою, серед іншого, не допускається привілеїв чи обмежень (в т.ч. й у процесуальних правах, передбачених КПК України (4651-17) ) за мовними ознаками.

Проявом принципу "рівності можливостей", згідно з яким кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості і жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом, розглядаються й права обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, закріплені у підпунктах "а", "е" п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі - Конвенції), а саме:

а) бути негайно i детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер i причину обвинувачення проти нього;

e) якщо він не розуміє мову, яка використовується у суді, або не розмовляє нею, - отримувати безоплатну допомогу перекладача.

Відповідно до положень ст. 29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою. Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Переклад інших процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено цим Кодексом, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб.

Як зазначено у ч. 1 ст. 68 КПК України, у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача.

Відповідно ж до ч. 6 ст. 22, ч. 3 ст. 26 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків і вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами.

Згідно з вимогами підпункту (е) пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право, якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.

Аналіз зазначених норм свідчить, що при вирішенні питання про залучення перекладача визначальним є впевненість суду, що обвинувачений дійсно не володіє, або недостатньо володіє державною мовою. Хоча закон не встановлює критеріїв, за якими суд має визначитись в цьому питанні, такі роз`яснення містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в справі "К. проти Франції" від 07 грудня 1983 року дійшов наступного висновку: "п. 8. ... Як видно з рішення трибуналу, заявник народився і здобув освіту у Франції і йому не було важко розуміти й спілкуватися французькою мовою, якою вели провадження в суді. Конвенційне право на допомогу перекладача, що міститься в підпункті (e) пункту 3 статті 6, очевидно, може бути застосоване тільки в тому випадку, коли обвинувачений не розуміє мови, використовуваної в суді, чи не розмовляє нею".

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянином України, хоча і народився в АР Крим, проте навчання в старших класах проходив у с. Монастирок Ярмолинецького району Хмельницької області, про що сам засуджений вказує в касаційній скарзі.

Під час досудового розслідування та у суді, зауважень та клопотань щодо не володіння чи недостатнього володіння ОСОБА_1 державною мовою, якою були складені процесуальні документи, не заявляв.

Із звукозапису судових засідань вбачається, що під час встановлення особи обвинуваченого ОСОБА_1 у суді першої інстанції, йому були роз`ясненні його права та обов`язки, у тому числі мати перекладача; після оголошення прокурором обвинувального акта він зазначав, що суть пред`явленого обвинувачення йому зрозуміла. При цьому складнощів у розумінні української мови у ОСОБА_1 не було, він відповідав на запитання суду та самостійно висловлював свою думку саме українською мовою, а також виступав у судових дебатах і з останнім словом та подавав письмові клопотання, викладені українською мовою.

Окрім того, під час апеляційного розгляду судом з`ясовувалось чи розуміє засуджений українську мову, суть пред`явленого обвинувачення, та прийшов до висновку про відсутність об`єктивних підстав для залучення перекладача.

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 раніше судимий, попередній вирок щодо нього ухвалювався державною мовою і без участі перекладача. А тому, на думку колегії суддів, підстави для залучення перекладача в суді першої і апеляційної інстанції були відсутні.

Таким чином, колегія суддів касаційного суду не вбачає жодних даних, які би свідчили про обмеження за мовними ознаками ОСОБА_1 у його процесуальних правах чи про несправедливість судового розгляду щодо нього в цілому, а тому дійшла висновку про відсутність істотних порушень кримінального процесуального закону, про які зазначається в його касаційній скарзі.

Інших доводів щодо незаконності оскаржуваних судових рішень, які могли би бути безумовними підставами для їх скасування чи зміни, касаційна скарга не містить. Враховуючи викладене, касаційну скаргу засудженого необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 лютого 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.