розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03 травня 2019 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Макіївки Донецької області, жительки АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 191, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Органом досудового розслідування ОСОБА_1. обвинувачувалася у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 191 та частиною 1 статті 366 КК, за наступних обставин.

Так ОСОБА_1 у період часу з 10 липня 2015 року по 31 грудня 2016 року, обіймаючи посаду завідуючої Шахтарської державної нотаріальної контори (далі - Шахтарської ДНК), будучи службовою особою, знаходячись у приміщенні вказаної державної установи за адресою: мікрорайон Гірник, 1 у місті Покровську Донецької області, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , положень про Шахтарську ДНК, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) , складала, підписувала, посвідчувала печаткою та надавала до бухгалтерії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області офіційні документи, а саме табелі обліку використаного робочого часу, в які вносила завідомо неправдиві відомості щодо свого перебування 10 липня, 10 та 17 листопада, 09 та 15 грудня 2015 року, 15 січня, з 12 по 15 квітня, з 19 по 23 липня, з 30 по 31 грудня 2016 року на робочому місці у відпрацьованих годинах для подальшого отримання незаконного доходу у виді заробітної плати за періоди фактичної відсутності та невиконання своїх службових обов`язків.

В результаті зазначених дій ОСОБА_1 заволоділа державними грошовими коштами на загальну суму 2526,85 грн, чим завдала Головному територіальному управлінню юстиції у Донецькій області матеріальну шкоду на вищезазначену суму.

За вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03 травня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні та виправдано за недоведеністю вчинення нею кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 191 та частиною 1 статті 366 КК.

Ухвалою Донецькогоапеляційного суду від 01 жовтня2019 року вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор не погоджується із судовими рішеннями, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування своїх вимог стверджує, що місцевий суд, приймаючи рішення про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 191 та частиною 1 статті 366 КК, залишив поза увагою, що табелі робочого часу, які є підставою для нарахування заробітної плати було складено виправданою, що підтверджується, окрім того показаннями свідка ОСОБА_4 та не спростовується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1/6-20 від 16 лютого 2018 року.

Стверджує, що усунення затоплення, на яке посилається ОСОБА_1 як на підставу для перебування на непідконтрольній території не входить до її повноважень.

Вищезазначені порушення суд апеляційної інстанції не усунув, доводів апеляційної скарги прокурора не розглянув, а тому, на думку скаржника ухвала цього суду вимогам статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) не відповідає.

У поданому запереченні на касаційну скаргу прокурора виправдана ОСОБА_1 стверджує про відсутність в її діях складу злочину, що належними чином обґрунтовано та вмотивовано судами у постановлених стосовно неї судових рішеннях.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор просила касаційну скаргу задовольнити з підстав, викладених у ній.

Виправдана ОСОБА_1 наполягала на залишенні судових рішень без зміни.

Захисника виправданої ОСОБА_1., який здійснював її захист під час розгляду кримінального провадження у судах нижчестоящих інстанцій, Конюшенка І.Д. було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання він не з`явився. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин свого неприбуття до Суду від нього не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та виправданої, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з приписами частини 1 статті 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; 3) у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 284 цього Кодексу.

З огляду на положення статті 62 Конституції України, статті 17 КПК, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.

За встановлених фактичних обставин кримінального провадження, на підставі доказів, досліджених та оцінених з точки зору належності, допустимості та достовірності у судовому засіданні, місцевий суд дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем.

Так у судовому засіданні виправдана ОСОБА_1 зазначила, що вона працює на посаді завідуючої Шахтарської ДНК, яку відповідно до Указу Президента України від 04 листопада 2014 року переміщено до міста Красноармійська. Архіви нотаріальних справ, створені до листопада 2014 року, були залишені на окупованій території. Однак у період з 2015 по 2016 роки громадяни України зверталися за дублікатами нотаріальних документів, свідоцтвами на право спадщини у справах, створених до переміщення нотаріальної контори. Враховуючи відсутність вказівок щодо організації роботи контори та запити громадян у нотаріальних справах щодо нерухомого майна, автотранспорту, спадщини, вона перетинала кордон з метою вивезення необхідних документів.

Також ОСОБА_1 зазначала, що з 12 по 15 квітня 2016 року та з 19 по 23 липня 2016 року перебувала у місті Шахтарську, оскільки ліквідовувала наслідки затоплення нотаріальної контори та намагалася врятувати архівні справи від псування. На підтвердження цього надала рахунки на склопакети, які встановила за власні кошти.

При поїздках до міста Шахтарськ відрядження не оформлювалося, оскільки питання, які вона вирішувала стосувалися безпосередньо здійснення нею своїх професійних обов`язків.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6, яка працює провідним спеціалістом відділу з питань нотаріату Головного управління юстиції у Донецькій області, вказала, що перемістити архіви з непідконтрольної території неможливо, оскільки існує загроза життю, при цьому за збереження архіву відповідає завідуючий нотаріальної контори. Рекомендацій нотаріусам ніяких не надавалося, наказів про зняття з них відповідальності не видавалося.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у судовому засіданні підтвердили версію сторони захисту, що ОСОБА_1 у липні 2016 року дійсно приїздила до міста Шахтарська, де усувала наслідки затоплення, міняла пошкоджені вікна, переміщала архівні справи, очевидцями чого вони були.

З листа Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 16 березня 2018 року № 4-7-20, за підписом його виконуючого обов`язки начальника ОСОБА_10, вбачається, що архіви нотаріальних документів державних нотаріальних контор не були вивезені з тимчасово окупованої території. Вжити будь-яких заходів щодо вивезення майна та документації із Шахтарської ДНК не вбачалось за можливе. Як наголошується в листі, саме за повідомленням завідуючої Шахтарської ДНК від 01 лютого 2017 року за №50/01-16 Головному управлінню стало відомо, що до приміщення, де зберігаються нотаріальні документи проникли невідомі особи, у зв`язку з чим було направлено звернення від 483/01-16 від 16 грудня 2016 року до Покровського відділу поліції у Донецькій області (аркуш справи 58-59, том 3).

З довідки про проведення планової комплексної перевірки організації нотаріальної діяльності, дотримання порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил ведення нотаріального діловодства у Шахтарській ДНК від 06 серпня 2015 року вбачається, що протягом 2015 року до Шахтарської ДНК звернулося 1267 громадян (надати інформацію за 2012 - 2014 роки не представилося можливим через захоплення приміщення контори у місті Шахтарську незаконними озброєними формуваннями). Скласти описи справ за 2003-2014 роки та провести відбір документів на знищення за вказаний період також неможливо.

Належним чином дослідив місцевий суд надані стороною захисту вчинені державним нотаріусом ОСОБА_1 нотаріальні дії за період часу 2015-2016 роки по справам з архіву, який перебував у місті Шахтарськ, а саме видання свідоцтв про право на спадщину та дублікатів договорів купівлі-продажу, що підтверджує вивезення виправданою архівних справ з метою подальшого здійснення своїх професійних обов`язків у місті Покровську.

Згідно з реєстра реєстрації нотаріальних дій (справа № 02-33) вчинених за 2015 рік, наданих суду стороною захисту, 10 липня 2015 року та 08 квітня 2016 року, всупереч висунутому обвинуваченню, нотаріусом ОСОБА_1 вчинялися нотаріальні дії за місцем знаходження нотаріальної контори.

Відсутність оформлених, згідно із законом, відряджень на дати перебування ОСОБА_1 у місті Шахтарськ пояснюється відсутністю на даний час механізму їх оформлення з метою виконання службових обов`язків на непідконтрольній території.

При цьому згідно з даних висновку експерта № 1/6-20 від 16 лютого 2018 року, на який посилається сторона обвинувачення у касаційній скарзі, підтвердити або спростувати ідентичність підпису, що міститься у наданих на дослідження табелях обліку робочого часу та отриманих від обвинуваченої зразків підпису неможливо.

Врахувавши вищенаведені докази у кримінальному провадженні, місцевий суд дійшов висновку, що переміщення ОСОБА_1 на непідконтрольну територію викликані відповідальністю, покладеною на неї Правилами введення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 3253/5 від 22 грудня 2010 року (z1318-10) , за збереження архіву, який перебував у місті Шахтарську, а тому виправдана вчиняла всі можливі заходи направлені на збереження ввіреного їй майна.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою сторони обвинувачення за доводами, аналогічними викладеним у касаційній скарзі прокурора, погодився з висновками, наведеними місцевим судом щодо недоведеності винуватості ОСОБА_1 у інкримінованих їй злочинах, передбачених частиною 2 статті 191, частиною 1 статті 366 КК, належними чином вмотивув прийняте рішення, яке відповідає вимогам статті 419 КПК.

Істотних порушень норм процесуального права, які були би безумовними підставами для скасування оскаржуваних судових рішень під час перевірки провадження в порядку касаційної процедури, не встановлено.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора за доводами, викладеними у ній, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03 травня 2019 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - без задоволення.