розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника Леонтьєва О.В. та засудженого на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 12 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18 вересня 2017 року щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Бродівського районного суду Львівської області від 12 квітня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358 (в редакції закону від 28 грудня 2004 року), ч. 3 ст. 190 КК України.

Призначено ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 190 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 358 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Визнано невинуватим та виправдано ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 358 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України - за недоведеністю у вчиненні кримінального правопорушення.

Цивільний позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Бродівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області 144 862 грн 53 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18 вересня 2017 року скасовано вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 в частині визнання його винуватим за ч. 3 ст. 358 КК України та звільнення від кримінальної відповідальності, а також визнання його невинуватим та виправдання за ч. 1 ст. 358 КК України.

Звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 358 КК України на підставі ст. 49 КК України.

На підставі п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 за частинами 1, 3 ст. 358 КК України.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він, діючи з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння коштами Пенсійного фонду України шляхом обману, достовірно знаючи, що у архівну довідку В-1 від 27 вересня 2004 року, видану на його ім'я архівним відділом Адміністрації Тенькінського району Магаданської області про розмір заробітної плати за період роботи на Тенькінському побутовому комбінаті Магаданської області у 1973-1974 роках, внесено виправлення та змінено початковий зміст записів у цій довідці в частині розміру заробітної плати, подав її до Управління Пенсійного фонду України у Бродівському районі для здійснення перерахунку пенсії в сторону збільшення її розміру.

28 грудня 2004 року ОСОБА_2, діючи з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння коштами Пенсійного фонду України шляхом обману, достовірно знаючи, що в період 1975-1978 років він у старательській артілі "Розвідник" Тенькінського гірничо-збагачувального комбінату Магаданської області не працював і заробітної плати не отримував, і, що в архівну довідку В-1 від 06 грудня 2004 року, що видана на його ім'я архівним відділом Адміністрації Тенькінського району Магаданської області про розмір заробітної плати за період роботи в указаній артілі внесені виправлення та дописування, подав таку довідку до Управління Пенсійного фонду України у Бродівському районі Львівської області для здійснення перерахунку пенсії в сторону збільшення її розміру.

У результаті подання ОСОБА_2 довідок В-1 від 27 вересня 2004 року та 06 грудня 2004 року, які для нього були завідомо підроблені, Управлінням Пенсійного фонду України у Бродівському районі Львівської області було здійснено перерахунок розміру його пенсії, внаслідок чого в період з січня 2004 року по березень 2013 року ОСОБА_2шляхом обману заволодів грошовими коштами у вигляді необґрунтовано нарахованої та виплаченої пенсії у розмірі 144 862 грн 53 коп., що на момент вчинення злочину в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Леонтьєв О.В., не погоджуючись із судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 - закрити. Свої вимоги захисник мотивує тим, що: матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу винуватості його підзахисного у вчиненні інкримінованих йому злочинів; вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 370 КПК України та ґрунтується на недопустимих доказах; суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, не спростував доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях його підзахисного складу інкримінованих злочинів та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Засуджений ОСОБА_2 у касаційній скарзі, доводи якої є аналогічними доводам касаційної скарги його захисника, не погоджуючись із судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На касаційні скарги захисника Леонтьєва О.В. та засудженого потерпілим - Бродівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Львівської області подано письмове заперечення.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений підтримав касаційні скарги, просив судові рішення скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Представник потерпілого та прокурор заперечували проти задоволення касаційних скарг, просили залишити судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду, про що порушують питання захисник та засуджений, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження Суд виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

При цьому згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинів та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 190 КК України ґрунтується на доказах, зібраних та оцінених з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Той факт, що ОСОБА_2, використавши завідомо підроблені документи, умисно заволодів чужим майном шляхом обману, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, протоколом обшуку, висновками судово-технічних, криміналістичних експертиз, протоколами слідчих та процесуальних дій, речовими та документальними доказами.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено, та судом правильно вирішено питання про їх належність, допустимість і достатність.

Покарання засудженому ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 190 КК України призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу та усіх обставин справи, воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, в тому числі й за апеляційними скаргами захисника та обвинуваченого, ретельно перевірив зазначені в них доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими, при цьому належним чином умотивував своє рішення.

При цьому суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. 49 КК України прийняв рішення про звільнення ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 358 КК України від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за частинами 1, 3 ст. 358 КК України на підставі п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VII від 03 жовтня 2017 року, Суд

постановив:

Касаційні скарги захисника Леонтьєва О.В. та засудженого залишити без задоволення, а вирок Бродівського районного суду Львівської області від 12 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18 вересня 2017 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.