розглянув касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, та захисника ПоповаВ. М. на вирок Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 10 квітня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120140507900021963, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Російської Федерації, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 січня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді виправних робіт на 6 місяців із відрахуванням 10 відсотків від суми заробітку в дохід держави; за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 8 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на 8 років.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 9856,14 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 100000 грн на відшкодування моральної шкоди і 6000 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10 квітня 2017 року вирок відносно ОСОБА_2 залишено беззмін.

ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 02 серпня 2014 року, приблизно о 12.50 год, у стані алкогольного сп'яніння, на літньому майданчику кав'ярні "Холодок", розташованому на перехресті вулиці Орджонікідзе та Комсомольського бульвару в місті Маріуполі Донецької області, під час сварки, на ґрунті особистих неприязних стосунків, завдав декілька ударів кулаком в обличчя ОСОБА_4, спричинивши легке тілесне ушкодження.

Того ж дня біля вказаної кав'ярні, приблизно о 13.10 год, ОСОБА_2, у стані алкогольного сп'яніння, після конфлікту з потерпілим ОСОБА_5, під час якого останній спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження, діючи з мотивів помсти, з метою позбавлення життя ОСОБА_5, привів в рух автомобіль "СHEVROLET AVEO" та, розвивши достатню швидкість, перетнув бордюр, який відгороджував проїзну частину дороги від зеленої зони, де знаходився потерпілий ОСОБА_5, та здійснив на нього наїзд. У результаті удару рухомим автомобілем потерпілий опинився на передній частині капоту автомобіля, а ОСОБА_2 виїхав на проїзну частину дороги Комсомольського бульвару, де потерпілий упав, і засуджений, побачивши, що досяг своєї мети, здійснив різкий розворот ліворуч, де зупинив автомобіль. У результаті умисних дій ОСОБА_2 ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент їх спричинення, внаслідок яких настала його смерть.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування судових рішень відносно ОСОБА_2 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Посилається на порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність. Зазначає, що судом безпідставно визнано ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні та допущено до участі у справі її представника ОСОБА_6, а також необґрунтовано стягнуто на користь ОСОБА_3 моральну шкоду. Вказує, що поза увагою суду залишилося те, що ОСОБА_2 здійснив наїзд на ОСОБА_5 після того, як втратив свідомість, що свідчить про відсутність умислу на позбавлення потерпілого життя. Крім того, зазначає про необґрунтованість засудження ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК, оскільки доказами у кримінальному провадженні не доведено його винуватість у спричиненні ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. Посилається на те, що апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційні скарги засудженого та захисника, не навів в ухвалі переконливих мотивів на спростування їхніх доводів щодо необґрунтованості вироку.

У касаційній скарзі прокурор висловлює вимогу про зміну судових рішень відносно ОСОБА_2 Звертає увагу на те, що строк притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК закінчився до вступу вироку в законну силу. Просить звільнити засудженого від покарання за ч. 1 ст. 125 КК на підставі ст. 49 КК та виключити рішення про призначення покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник підтримав свою касаційну скаргу.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника та підтримав касаційну скаргу прокурора.

Мотиви Суду

У відповідності з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за апеляційними скаргами засудженого та його захисника, визнав доводи останніх необґрунтованими та залишив скарги без задоволення, а оскаржений вирок - без зміни.

Визнаючи безпідставними доводи апеляційних скарг захисника і ОСОБА_2 щодо необґрунтованого засудження останнього за ч. 1 ст. 115 КК, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що висновки суду першої інстанції про винуватість засудженого у вчиненні інкримінованих злочинів відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проте, суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками апеляційного суду і вважає, що апеляційним судом не дотримано вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали; при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Крім того за положеннями ч. ч. 1, 3, 4 ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За епізодом вчинення злочину відносно ОСОБА_5 дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК як умисне вбивство.

В апеляційних скаргах засуджений і захисник, посилаючись на необґрунтованість засудження ОСОБА_2 за цим епізодом, вказували на відсутність в діях останнього складу цього злочину, недоведеність умислу у засудженого на протиправне заподіяння смерті потерпілому. Зазначали, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; місцевий суд не взяв до уваги всіх обставин, які могли істотно вплинути на його висновки. Звертали увагу на те, що в момент наїзду на ОСОБА_5 ОСОБА_2 перебував без свідомості внаслідок тяжкого тілесного ушкодження, заподіяного йому потерпілим, що свідчить про відсутність підстав вбачати наявність у засудженого умислу, спрямованого на позбавлення потерпілого життя.

Вказані доводи апеляційних скарг обґрунтовувалися посиланням на конкретні докази та потребували належної перевірки з боку апеляційного суду, у тому числі шляхом їх дослідження та оцінки у сукупності з іншими доказами.

Однак, апеляційний суд за результатами перевірки наведених вище доводів апеляційних скарг засудженого і захисника навів формальні мотиви та висновки на їхнє спростування. При цьому фактично продублював висновки, що містяться у вироку суду першої інстанції, законність якого оспорювалась в апеляційних скаргах.

Апеляційний суд дійшов висновку, що на підставі доказів судом правильно встановлені обставини кримінального правопорушення, в тому числі події, що передували злочинним діям засудженого. При цьому зазначив в ухвалі про те, що наявність конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, який супроводжувався бійкою, підтверджується показаннями свідків; спричинення ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження, в тому числі, у виді колото-різаного поранення грудної клітки підтверджується висновком судово-медичної експертизи. Апеляційний суд також послався на наявність постанови від 26 січня 2015 року, якою кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 121 КК закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України в зв'язку зі смертю підозрюваного.

Однак, в апеляційних скаргах зазначені факти не заперечувалися. Навпаки, скаржники наполягали на необхідності врахування цих обставин як таких, які мають значення для встановлення суб'єктивної сторони злочину.

Натомість апеляційний суд зазначив в ухвалі лише те, що активний характер дій ОСОБА_2 свідчить про наявність у нього умислу на вбивство. В той же час суд не дав оцінки іншим фактичним даним щодо подій, які передували вчиненню засудженим інкримінованого йому діяння щодо ОСОБА_5 Зокрема, залишив без оцінки показання ОСОБА_2 про те, що потерпілий завдав йому удар ножем у спину, а коли він закрився в автомобілі - пошкодив автомобіль. Між тим, такі показання засудженого щодо поведінки потерпілого узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 Крім того, суд не проаналізував ступінь тяжкості заподіяних засудженому тілесних ушкоджень.

Також, суд не дав оцінки діям ОСОБА_2 відразу після того, як він ударив потерпілого автомобілем і останній впав на проїзну частину дороги, а саме - засуджений вийшов з автомобіля, не продовжуючи дій, спрямованих на позбавлення потерпілого життя. Крім того, суд не звернув уваги на час настання смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року у лікарні, тобто через 10 днів після заподіяння йому тілесних ушкоджень.

Разом із тим, з'ясування цих обставин має важливе значення для встановлення суб'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_2 злочину та правової оцінки діяння.

З огляду на викладене, висновки апеляційного суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, суд касаційної інстанції вважає передчасними.

На підставі наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційним судом кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 розглянуто із порушенням кримінального процесуального закону, а тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду кримінального провадження в апеляційному суді.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно усунути зазначені недоліки, повно, всебічно й об'єктивно перевірити доводи апеляційних скарг, в тому числі, що стосуються необґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині стягнення з засудженого моральної шкоди на користь ОСОБА_3, засудження ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК, обговорити питання щодо можливості звільнення останнього від кримінальної відповідальності чи покарання за ч. 1 ст. 125 КК України з урахуванням положень ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України, та постановити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Вироком суду запобіжний захід ОСОБА_2 у виді особистого зобов'язання був залишений без зміни до набрання вироком законної сили, а судом касаційної інстанції скасовується ухвала апеляційного суду, із постановленням якої вирок набрав законної сили. Тому ОСОБА_2, який відбуває покарання у виді позбавлення волі за вироком суду, не може продовжувати перебувати під вартою та підлягає звільненню з установи виконання покарань.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) та 3 Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , Верховний Суд