розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 15 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 23 листопада 2017 року,

вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 15 травня 2017 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджений за частиною 3 статті 15, частиною1 статті 114-1, статтею 295, частиною 2 статті 72, частиною 1 статті 70 КК на 5 років позбавлення волі. На підставі частини 3 статті 373 КПК України, ОСОБА_1 за частиною 3 статті 15 частини 1 статті 114-1 КК України (епізод щодо вчинення дій по перешкоджанню законній діяльності Збройних Сил України, шляхом розміщення відеозапису у всесвітній мережі Інтернет) - визнано невинуватим та виправдано.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 23 листопада 2017 року вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 15 травня 2017 року залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений вказує на незаконність оскаржуваних судових рішень, просить їх скасувати та ухвалити відносно нього виправдувальний вирок.

Відповідно до вимог частини 2 статті 427 КПК України у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судового рішення з урахуванням підстав для його скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК України, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК України.

Однак, вказаних вимог кримінального процесуального закону засуджений не дотримався.

Так, відповідно до частини 1 статті 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як убачається зі змісту касаційної скарги засуджений фактично просить надати доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку, ніж їм дано судами першої та апеляційної інстанцій, тобто посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі статтею 438 КПК України не є предметом перевірки у касаційному порядку.

Тобто, засуджений, не звернув уваги, що відповідно до статті 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є :

- істотне порушення вимог кримінального процесуального закону

- неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність

- невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Однак, зміст касаційної скарги засудженого зводиться до вільних показань у кримінальному провадженні, щодо його невинуватості, без врахування підстав для скасування або зміни судових рішень.

Крім того, засуджений вказуючи на незаконність судових рішень, обґрунтовує свою позицію неправомірністю дій органів досудового розслідування та неупередженим ставленням до нього судді першої інстанції, однак такі доводи засудженого нічим не мотивовані, як і незазначені належні підстави щодо скасування оскаржуваних ним судових рішень.

До того ж, вимоги засудженого викладені не у відповідності до статті 436 КПК України, оскільки суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:

- залишити судове рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення;

- скасувати судове рішення та призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;

- скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;

- змінити судове рішення.

Однак засуджений у прохальній частині касаційної скарги просить виправдати його, що суперечить повноваженням суду касаційної інстанції з огляду на зазначену норму Закону.

Крім того, згідно із вироком районного суду, засуджений виправданий за одним епізодом частини 3 статті 15 частини 1 статті 114-1 КК України, при цьому просить скасувати судові рішення в повному обсязі, чим допустив суперечності у своїй касаційній скарзі.

Більше того, засуджений, вказуючи на свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, у мотивувальній частині касаційної скарги посилається на частину 1 статті 114 КК України, хоча обвинувачення за вказаною статтею кримінального Закону йому не інкримінувалось.

Таким чином, недодержання засудженим вимог, передбачених статтею 427 КПК, є підставою для залишення його касаційної скарги без руху.

Окрім зазначеного, звертаємо увагу засудженого і на те, що касаційна скарга адресована до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, тоді як, у відповідності до пункту 21 частини 1 статті 3 КПК України (в редакції Закону України №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року (2147а-19) ), судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

На підставі викладеного та керуючись статтею 5 КПК України, частиною 1 статті 429 цього Кодексу, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 15 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 23 листопада 2017 року щодо нього залишити без руху, надавши йому десятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.