К/С № К-13615/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.03.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Рибченка А.О.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників
позивача: Кондри О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової
інспекції Львівської області
на постанову Господарського суду Львівської області від
20.09.2005 р.
та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
17.01.2006 р.
у справі № 5/1825-25/104
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дрогобицьке
швейне підприємство "Зоря"
до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції
Львівської області
про скасування першої податкової вимоги, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Львівської області від
20.09.2005 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного
господарського суду від 17.01.2006 р., позов задоволено. Визнано
недійсною першу податкову вимогу № 1/571 від 02.11.2004 р.
Дрогобицької ОДПI. Визнано ВАТ "Дрогобицьке швейне підприємство
"Зоря" вільним від податкових зобов'язань, що вказані у першій
податковій вимозі № 1/571 від 02.11.2004 р. Дрогобицької ОДПI.
Судові рішення мотивовані тим, що податкова інспекція не мала
підстав здійснювати перевірку діяльності позивача, у зв'язку з
чим, акти камеральних перевірок не можуть бути визнані належним
доказом існування податкового боргу, зазначеного у спірній
податковій вимозі. У податкової інспекції не було підстав приймати
податкову вимогу, оскільки узгодження податкового зобов'язання, у
ній зазначеного, не відбулося. На момент надсилання спірної вимоги
векселі були погашені.
Дрогобицька ОДПI Львівської області подала касаційну скаргу,
якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове,
яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Посилається на
порушення норм матеріального права. Суди залишили поза увагою, що
підставою для виникнення податкового боргу стало невчасне
погашення векселів. Несвоєчасне погашення було встановлено судами,
але зроблено помилковий висновок про відсутність у позивача
зобов'язань перед бюджетами або державними цільовими фондами.
Позивач узгодив зазначене у податковій вимозі податкове
зобов'язання, оскільки відповідно до п. 1 "Порядку видачі, обліку,
відстрочення та оплати (погашення) векселя (письмового
зобов'язання), що видається суб'єктом підприємницької діяльності
при здійснення операцій з давальницькою сировиною у
зовнішньоекономічних відносинах", затвердженого наказом ДПА
України від 25.02.2002 р. № 83 ( z0248-02 ) (z0248-02)
, вексель засвідчує
безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити суму коштів у
порядку та терміни, визначені Законом, і є податковим
зобов'язанням, визначеним самостійно векселедавцем.
Податкова інспекція, належним чином повідомлена про час та
місце розгляду справи, свого представника в судове засідання не
направила.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти
вимог касаційної скарги та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи,
судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
02.11.2004 р. Дрогобицькою ОДПI надіслано позивачу першу
податкову вимогу № 1/571, в якій повідомляється про факт
узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової
застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму
податного боргу у розмірі 303232,19 грн. та наслідки непогашення
його у строк.
Сума податкового боргу становить:
- ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 1,13
грн.;
- ПДВ із вироблених на території України товарів 208486,29
грн.;
- 93098,24 грн. мита за товари, що ввозяться суб'єктами
підприємницької діяльності;
- 1636,53 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері
ЗЕД.
Підставою виникнення вищевказаного податкового боргу стало
невчасне погашення векселів, виданих на суму ввізного мита та ПДВ
на давальницьку сировину, ввезену згідно з умов контрактів №
1/2004 від 01.05.2004 р. та № 2 від 25.11.1999 р.
Підставою для прийняття спірної податкової вимоги стали акти
камеральних перевірок № 2/23-5/00309513 від 06.10.2004 р., №
1/23-5/00309513 від 04.10.2004 р., № 4/23-5/00309513 від
20.10.2004 р., № 5/23-5/00309513 від 20.10.2004 р., №
3/23-5/00309513 від 15.10.2004 р.
Суд касаційної інстанції знаходить обгрунтованими висновки
судів попередніх інстанцій стосовно того, що податковим органом
фактично було проведено не камеральну перевірку у розумінні п.п.
4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, яка проводиться виключно на
підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, а позапланову
документальну перевірку, яка вимагала здійснення певних заходів,
що їй передують, зокрема передбачених Розпорядженням ДПА України №
89-р ( v0089225-97 ) (v0089225-97)
від 20.05.1997 р. "Про посвідчення на
перевірку", і які податковим органом вжиті не були, що не давало
підстав для проведення такої перевірки. Відповідно, суди правильно
вказали на те, що акти камеральних перевірок не можуть бути
належними доказами існування податкового боргу позивача,
зазначеного у спірній податковій вимозі.
Відповідно до вимог 6.2. ст. 6 Закону № 2181 податкові вимоги
надсилаються платнику податків у разі коли він не сплачує
узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій було встановлено, що
зазначена у спірній податковій вимозі сума податкового боргу не
була узгоджена у порядку, передбаченому ст. 5 вказаного закону.
Також, судами попередніх інстанцій, в результаті дослідження
питання правомірності визначення суми податкового боргу позивачу,
правильно встановлено, що на момент надіслання (02.11.2004р.)
спірної податкової вимоги, у позивача не існувало грошового
зобов'язання перед бюджетами або державними цільовими фондами,
оскільки прості векселі, що були видані на суму мита та ПДВ при
ввезенні давальницької сировини були погашені у відповідності до
приписів ч. 11 ст. 2 Закону України "Про операції з давальницькою
сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" ( 327/95-ВР ) (327/95-ВР)
шляхом
вивезення готової продукції, виготовленої із давальницької
сировини, що підтверджується вантажно-митними деклараціями №№
3991, 3963, 3950 від 18, 15 та 16.10.2004 р.
Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій
узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам
матеріального права.
Доводи податкової інспекції, викладені у касаційні скарзі,
відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки вони суперечать
вищевикладеній позиції та суперечать нормам законодавства, на
підставі яких вирішено даний спір.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової
інспекції Львівської області залишити без задоволення, а постанову
Господарського суду Львівської області від 20.09.2005 р. та ухвалу
Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2006 р. -
без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді А.О. Рибченко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.I. Степашко