ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                              УХВАЛА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     14 березня 2007 року    м. Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   у
складі:
     головуючого  Співака В.I.
     суддів  Білуги С. В.
     Гаманка О.I.
     Загороднього А. Ф.
     Заїки М.М.
     при секретарі Замезі Ю. I., за участю представника дочірнього
підприємства     "Львівське     монтажне      управління"      ВАТ
"Південтеплоенергомонтаж" Кіціса О. К.,
     розглянувши  у судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього
підприємства     "Львівське     монтажне      управління"      ВАТ
"Південтеплоенергомонтаж" на рішення Галицького районного суду  м.
Львова від 19 листопада 2003  року  та  ухвалу  апеляційного  суду
Львівської області від 23 лютого 2004 року  у  справі  за  позовом
ОСОБА_1  до  управління  Пенсійного  фонду  України  у  Галицькому
районі  м. Львова та дочірнього підприємства  "Львівське  монтажне
управління" ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" про  перерахунок  пенсії
по інвалідності та відшкодування моральної шкоди, -
     в с т а н о в и л а:
     У серпні 2001 року ОСОБА_1 звернувся до суду  із  позовом  до
управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.  Львова
та дочірнього підприємства  "Львівське  монтажне  управління"  ВАТ
"Південтеплоенергомонтаж" про перерахунок пенсії  по  інвалідності
та відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги  мотивував  тим,  що
він інвалід другої групи ЧАЕС, за  період  з  13.06.1997  року  по
31.03.2001   року   він   отримав   зменшену   пенсію    внаслідок
неправомірного не включення до довідки про його  зарплату  в  зоні
ЧАЕС в грудні 1986 року оплати  днів  відпочинку,  які  були  йому
надані в зв'язку із залученням  його  до  надурочних  робіт.  Його
вимога усунути порушення залишилась без задоволення, а перерахунок
пенсії  був  проведений  лише  01.04.2001  року,  тобто   з   часу
представлення виправленої довідки про його заробіток в зоні ЧАЕС.
     Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19 листопада
2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської
області від  23  лютого  2004  року,  позов  задоволено  частково.
Стягнуто   з    ДП    "Львівське    монтажне    управління"    ВАТ
"Південтеплоенергомонтаж"   на   користь   ОСОБА_1    1245    грн.
недовиплаченої пенсії та 2000 грн. компенсації завданої  моральної
шкоди.
     На  зазначені  судові  рішення  надійшла   касаційна   скарга
дочірнього  підприємства  "Львівське  монтажне   управління"   ВАТ
"Південтеплоенергомонтаж", в якій ставиться питання про скасування
рішення судів першої  та  апеляційної  інстанцій,  посилаючись  на
неправильне   застосування   судами    норм    матеріального    та
процесуального права.
     Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення
судів   першої   та   апеляційної   інстанцій   щодо   правильного
застосування норм матеріального та процесуального  права,  вважає,
що касаційна скарга підлягає частковому  задоволенню  з  наступних
підстав.
     Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено,
що ОСОБА_1 до суми заробітку, з якого обраховується його  пенсійне
забезпечення, повинна бути включена сума оплати за дні відпочинку,
надані йому у зв'язку із залученням до понаднормової роботи згідно
графіку  в  зоні  відчуження   Чорнобильської   АЕС.   При   цьому
відповідачем    ДП    "Львівське    монтажне    управління"    ВАТ
"Південтеплоенергомонтаж"  неправомірно  ця  сума   заробітку   до
довідки від 06.07.1996 року про заробіток ОСОБА_1 в зоні  ЧАЕС  не
була включена і у зв'язку  з  чим  на  підставі  такої  довідки  у
відповідності до вимог статті  98  Закону  України  "Про  пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
         управлінням Пенсійного фонду  України  у
Галицькому районі м.  Львова  була  призначена  пенсія  у  меншому
розмірі, виходячи із зменшеного заробітку.
     Суди правильно визнали доведеним  що  позивачу  було  завдано
матеріальної шкоди з вини ДП "Львівське монтажне  управління"  ВАТ
"Південтеплоенергомонтаж", яка виразилась у  видачі  недостовірних
документів - довідки про  заробіток  позивача  в  зоні  відчуження
ЧАЕС, який дає право на отримання пенсії.
     Разом з тим, рішення судів в частині задоволення  позову  про
відшкодування  моральної   шкоди   постановлені   без   урахування
характеру  спірних  правовідносин,   які   регулюються   пенсійним
законодавством та  не  відповідають  вимогам  статті  163  Кодексу
адміністративного судочинства України: ( 2747-15 ) (2747-15)
         в мотивувальній
частині  не  зазначені  обставини  заподіяння  відповідачем  такої
шкоди, не зазначені докази щодо  її  заподіяння  позивачу  з  вини
відповідача, такі докази при розгляді справи суду не надавались.
     Пленум Верховного Суду України в пункті 5  постанови  від  31
березня 1995  року  №4  ( v0004700-95 ) (v0004700-95)
          "Про  судову  практику  в
справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)"  зазначив,
що   відповідно    до    загальних    підстав    цивільно-правової
відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору  про
відшкодування моральної (немайнової) шкоди  підлягають:  наявність
такої  шкоди,  протиправність  діяння  її  заподіювача,  наявність
причинного зв'язку між шкодою і протиправним  діянням  заподіювача
та вини останнього в її заподіянні.
     Суд, зокрема, повинен  з'ясувати,  чим  підтверджується  факт
заподіяння позивачеві моральних чи фізичних  страждань  або  втрат
немайнового  характеру,  за   яких   обставин   чи   якими   діями
(бездіяльністю) вони заподіяні, а також інші обставини,  що  мають
значення для вирішення спору. Відповідальність  заподіювача  шкоди
без вини може мати місце лише у випадках, спеціально  передбачених
законом.
     Всупереч  зазначеним  роз'ясненням  Пленуму  Верховного  Суду
України суди першої та  апеляційної  інстанцій  безпідставно,  без
посилання на докази, задовольнили позов про стягнення  на  користь
позивача моральної шкоди.
     За  таких  обставин  рішення  судів  першої  та   апеляційної
інстанцій слід змінити і в задоволенні позову в частині  стягнення
моральної шкоди відмовити.
     Керуючись  статтями  220,  221,   225,   230,   231   Кодексу
адміністративного   судочинства   України   ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,   колегія
суддів -
     у х в а л и л а:
     Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Львівське  монтажне
управління" ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" задовольнити частково.
     Рішення Галицького районного суду м. Львова від 19  листопада
2003 року та ухвалу апеляційного суду Львівської  області  від  23
лютого 2004  року  у  справі  за  позовом  ОСОБА_1  до  управління
Пенсійного  фонду  України  у  Галицькому  районі  м.  Львова   та
дочірнього  підприємства  "Львівське  монтажне   управління"   ВАТ
"Південтеплоенергомонтаж" про перерахунок пенсії  по  інвалідності
та  відшкодування  моральної  шкоди  в  частині  стягнення  з   ДП
"Львівське монтажне управління" ВАТ  "Південтеплоенергомонтаж"  на
користь ОСОБА_1 моральної шкоди - скасувати. В задоволенні  позову
ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі
м.  Львова  та   дочірнього   підприємства   "Львівське   монтажне
управління" ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" про стягнення 2000  грн.
моральної шкоди відмовити, в решті  судові  рішення  залишити  без
змін.
     Ухвала оскарженню не підлягає.
     Головуючий  Співак В. I.
     Судді  Білуга С. В.
     Гаманко О. I.
     Загородній А. Ф.
     Заїка М. М.
     З оригіналом згідно  суддя    Гаманко О. I.