ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
Iменем України
"13" березня 2007 р. Справа № 14/152-05-4197
к/с № К-10123/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайко А.I.
Нечитайла О.М.
Рибченко А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ткачук Н.В.
за участю представників:
позивача: не з'явились
відповідача: не з'явились
розглянувши касаційну скаргу Білгород-Дністровської
об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
13.10.2005 року
та рішення Господарського суду Одеської області від
21.06.2005 року
у справі №14/152-05-4197
за позовом Приватного підприємства "Сапфір"
до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової
інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Сапфір" (далі - позивач ПП "Сапфір") в
квітні 2005 року звернулось до Господарського суду Одеської
області з позовом про визнання недійсним податкового
повідомлення - рішення Білгород - Дністровської об'єднаної
державної податкової інспекції (далі - відповідач Білгород -
Дністровська ОДПI) від 09.12.2004 року №0000462600/1/0.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.06.2005
року позов задоволено та визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення №0000462600/1/0 від 09.12.2004 року у сумі
324 544 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
13.10.2005 року рішення Господарського суду Одеської області від
21.09.2005 року змінено: позов задоволено частково. Податкове
повідомлення-рішення №0000462600/1/0 від 09.12.2004 року визнано
недійсним в сумі 6 198 грн. і в сумі 318 346 грн. визнано
недійсним в частині визначення цієї суми податковим зобов'язанням.
Не погоджуючись з вищезгаданими рішеннями, Білгород -
Дністровська ОДПI подала касаційну скаргу, в якій просить
скасувати рішення Господарського суду Одеської області від
21.06.2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 13.10.2005 року по справі №14/152-05-4197 та прийняти
нове рішення, яким визнати правомірним податкове
повідомлення-рішення №0000462600/1/0 в частині визначення
податковим зобов'язанням застосованих фінансових санкцій у вигляді
штрафу в сумі 324 544 грн., вказуючи на порушення судами норм
матеріального та процесуального права, а саме: п. 1 ст. 11 ЗУ "Про
державну податкову службу в Україні", п. 8 Iнструкції про порядок
застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій
органами державної податкової служби, затвердженою Наказом ДПА
України від 17.03.2001 року №110 ( z0268-01 ) (z0268-01)
, ч. 2, п, 2
Роз'яснень ВАС України від 26.01.2001 року №02-5/35 "Про деякі
питання практики розгляду спорів, пов'язаних з визнанням
недійсними актів державних та інших органів", ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що Білгород - Дністровська ОДПI здійснила зустрічну перевірку ПП
"Сапфір" з питання взаємовідносин з ПП ОСОБА_1 за період з
01.04.2002 р. по 01.01.2004 р., за результатами якої складено акт
НОМЕР_1, в якому встановлено порушення вимог пп. 2.3, 2.10 ст. 2
пп. 3.1, 3.2, 3.9 ст. 3 п. 4.3 ст. 4 "Положення про ведення
касових операцій в національній валюті в Україні", оскільки
підприємством не оприбутковано готівкові кошти у сумі 64 908,80
грн.
За результати перевірки податкова інспекція прийняла
податкове повідомлення - рішення від 10.11.2004 року №0000462600/0
про застосування штрафної санкції у сумі 324 544 грн.
За результатами розгляду скарги позивача, податкова інспекція
прийняла податкове повідомлення - рішення від 09.12.2004 року
№0000462600/1/0, яким залишено без змін вищевказане податкове
повідомлення-рішення.
ДПА в Одеській області, за результатами розгляду скарги
позивача, прийняла рішення №1564/25-0007 від 28.01.2005 р. яким
зменшила штрафні санкції на 6 198 грн., пославшись на те, що у
касовій книзі підприємства була відображена тільки сума 1 239,63
грн. по прибутковому касовому ордеру №361 від 07.08.2002 р. На
підставі даного рішення відповідач прийняв податкове
повідомлення - рішення №0000462600/2/0, яким визначено суму
податкового зобов'язання позивачу за порушення норм регулювання
обігу готівки в сумі 318 346 грн.
Рішенням ДПА України від 08.04.2005 року №2910/6/25-2215 було
залишено без змін рішення ДПА в Одеській області і прийнято
відповідачем податкове повідомлення - рішення №0000462600/3/0 від
08.04.2005 року.
Предметом розгляду даної справи є визнання недійсним
податкового повідомлення - рішення №0000462600/1/0, без урахування
змін, внесених за рішенням ДПА в Одеській області.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга
відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з чим погодився і суд
апеляційної інстанції, виходив з того, що штрафні санкції за
порушення норм обігу готівки не є податковим зобов'язанням у
розумінні вимоги Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 року №2181.
Однак, суд апеляційної інстанції, правомірно вважає
помилковим висновок місцевого господарського суду про відсутність
факту порушення у зв'язку з поданням позивачем прибуткових касових
ордерів, оскільки він суперечить вищевказаним нормам чинного
законодавства і не підтверджений належними доказами.
Так, відповідно до пп. 2,3, 2.10 ст. 2 Положення "Про ведення
касових операцій в національній валюті України", затвердженого
Постановою правління НБУ від 19.02.2001 р. №72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з
фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових та
видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків,
розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які
підтверджували б факт продажу (проведення) товарів, надання
послуг, отримання (повернення) коштів, а також рахунків-фактур,
договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо. Уся
готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в
повній мірі оприбутковуватися в їх касах
Щодо посилань скаржника на порушення судами п. 1 ст. 11 ЗУ
"Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, де вказано,
що здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі
поданих податкових декларацій, звітів та інших документів,
пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів
(обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також
планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності,
достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів
(обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства
юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими
відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи,
а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів
підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких
згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або
сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім
Національного банку України та його установ (далі - платники
податків).
Суд касаційної інстанції не знаходить порушень вищезгаданої
норми господарськими судами при постановленні рішень по справі
№14/152-05-4197. Крім того, Вищий адміністративний суд України не
знаходить порушень інших норм, на які спирається відповідач у
своїй касаційній скарзі.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду
апеляційної інстанції, що ПП "Сапфір", не здійснивши облік готівки
в повній сумі її фактичних надходжень від ПП ОСОБА_1 з оформленням
всіх операцій в установленому порядку прибутковими касовими
ордерами і відображенням у касовій книзі за серпень 2002 року,
порушило вищевказану норму.
Відповідно до Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995
( 436/95 ) (436/95)
року "Про застосування фінансових санкцій за порушення
норм регулювання обігу готівки" встановлено, що у разі порушення
юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами -
громадянами України, які є суб'єктами підприємницької діяльності,
норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що
встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у
вигляді штрафу за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне)
оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не
оприбуткованої суми.
Одеський апеляційний господарський суд правильно вважає
правомірним застосування податковою інспекцією до позивача
штрафної санкції в розмірі 318 346 грн.
Однак, згідно преамбули Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 р. №2181
( 2181-14 ) (2181-14)
він є спеціальним законом з оподаткування, який
встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних
осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і
зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та
штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків
контролюючими органами.
Вичерпний перелік податків і зборів визначено в ст.ст. 14, 15
Закону України "Про Систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
. Штрафи за
порушення норм обігу готівки, передбачені Указом №436 не входять у
вищевказаний перелік, а тому податкова інспекція неправомірно
визначила позивачу штраф як податкове зобов'язання, прийнявши
податкове повідомлення-рішення на підставі Закону №2181
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій; не може бути скасовано судове рішення з мотивів
порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і
не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України
приходить до висновку, що Одеський апеляційний господарський суд
по справі №14/152-05-4197 дійшов правильних юридичних висновків,
тому порушень норм матеріального та процесуального права, які
могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та
апеляційної інстанції у справі не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної
податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
13.10.2005 року по справі № 14/152-05-4197 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
підпис
Голубєва Г.К.
Судді
підпис
Брайко А.I.
підпис
Нечитайло О.М.
підпис
Рибченко А.О.
підпис
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Голубєва Г.К.