ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 жовтня 2006 року К-8970/06
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Харченка В.В.,
суддів: Берднік I.С.,
Васильченко Н.В.,
Кравченко О.О.,
Матолича С.В.,
при секретарі - Мельник I.М.
сторони:
від позивача - Черезов I.Ю., Климова О.О.;
від Державної податкової інспекції у Шевченківському районі
міста Києва - Бистрова О.В., Пархоменко Л.М.;
представники Відділення державного казначейства у
Шевченківському районі міста Києва та Управління державного
казначейства у місті Києві у судове засідання не з"явились, про
час і місце касаційного розгляду справи повідомлені належним чином
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі міста Києва на рішення господарського суду
міста Києва від 14.04.2005р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 31.08.2005р. у справі за позовом Закритого
акціонерного товариства "Рамбурс" до Державної податкової
інспекції у Шевченківському районі міста Києва, Відділення
державного казначейства у Шевченківському районі міста Києва та
Управління державного казначейства у місті Києві про стягнення
бюджетної заборгованості,-
встановила
Закрите акціонерне товариство "Рамбурс" (далі по тексту -
позивач, ЗАТ "Рамбурс") звернулось до господарського суду міста
Києва з позовом до Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач
№1, ДПI у Шевченківському арйоні м. Києва), Відділення державного
казначейства у Шевченківському районі міста Києва, Управління
державного казначейства у місті Києві про стягнення бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21 квітня 2005
року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 31 серпня 2005 року, позов задоволено,
стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ "Рамбурс"
бюджетну заборгованість з суми експортного відшкодування з податку
на додану вартість за вересень 2004 року у розмірі 4 915 622,00
гривні та жовтень 2004 року у розмірі 4 277 927,00 гривень.
Ухвалені у справі судові рішення мотивовані тим, що за
результатами фінансово-господарської діяльності ЗАТ "Рамбурс"
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою
податкового кредиту за вересень 2004 року має 4 915 622,00 гривень
та жовтень 2004 року має 4 277 927,00 гривень (з врахуванням
часткового відшкодування), що є бюджетною заборгованістю.
Судами першої та апеляційної інстанцій вказано, що існування
бюджетної заборгованості підтверджено наявними в матеріалах справи
довідками про результати документальної перевірки правильності
обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на
додану вартість за період вересень 2004 року та жовтень 2004 року,
складеними Державною податковою інспекцією у Шевченківському
районі міста Києва.
Попередні судові інстанції, задовольняючи позов вказали, що
існування бюджетної заборгованості підтверджується частковим
перерахуванням сум бюджетної заборгованості Закритому акціонерному
товариству "Рамбурс" з рахунку Управління державного казначейства
у місті Києві за висновками Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі міста Києва.
Апеляційний господарський суд вказав в постанові від 31
серпня 2005 року про те, що позивачем було надано суду належним
чином завірені копії свідоцтв про реєстрацію контрагентів позивача
платниками податку на додану вартість.
Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями,
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва
звернулась з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів
скасувати та прийняти нове, яким відмовити ЗАТ "Рамбурс" у
задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що судові рішення прийнято
з порушенням норм матеріального права.
В обгрунтування заявленого прохання відповідач №1 посилається
на те, що право на відшкодування виникає лише при фактичній
надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту
існування зобов"язання по сплаті податку на додану вартість в ціні
товару.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія
Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні
вимоги ЗАТ "Рамбурс" посилались на наступне:
- за результатами фінансово - господарської діяльності
позивача різниця між загальною сумою податкових зобов"язань та
сумою податкового кредиту за вересень 2004 року має 4 915 622
грн. та за жовтень 2004 р. має 4 277 927грн. (з врахуванням
часткового відшкодування), що є бюджетною заборгованістю;
- існування бюджетної заборгованості підтверджено: наявними у
справі довідками про результати документальної перевірки
правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум
податку на додану вартість за період вересень 2004 року та жовтень
2004 року, складеними відповідачем №1; частковим перерахуванням
сум бюджетної заборгованості позивачу з рахунку УДК в м. Києві за
висновками відповідача №1;
- позивач, при поданні до ДПI у Шевченківському районі м.
Києва податкових декларацій за вересень 2004 року та жовтень 2004
року надав вантажні митні декларації та копії платіжних доручень
за вересень та жовтень 2004 року;
- позивачем було надано належним чином завірені копії
свідоцтв про реєстрацію контрагентів позивача платниками податку
на додану вартість.
Посилаючись на вказані обставини суди першої та апеляційної
інстанції дійшли висновку проте, що позивачем виконано всі вимоги,
які передбачені законодавством щодо отримання бюджетного
відшкодування податку на додану вартість за вересень 2004 року та
жовтень 2004 року.
Між тим, при вирішенні даного спору судами не взято до уваги
те, що відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(у відповідній редакції) бюджетне
відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з
бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках,
визначених цим Законом.
Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що суми
податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету
України та використовуються у першу чергу для бюджетного
відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.
Отже, законодавцем чітко передбачено, що однією з
обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з
податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету
України.
Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які
були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку,
його основної функції - формування доходів Державного бюджету
України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
, а також з поняття платника податку на додану
вартість, як особи, яка зобов'язана здійснювати утримання та
внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1
Закону).
Системний аналіз вищевказаних норм свідчить, що Законом
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено
прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку
на додану вартість та відшкодуванням цього податку. При цьому
зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а
потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку
на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за
рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.
За змістом Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на відшкодування виникає лише при фактичному
надходженні податку на додану вартість до Державного бюджету
України від платника податку - продавця, а не з самого факту
здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні
товару.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р.
№11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(із змінами та
доповненнями) вказано, що рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в
якому повно відображені обставини, які мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки
є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що
відповідачем №1 були складені довідки про результати перевірки
правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум
податку на додану вартість за вересень та жовтень 2004 року не
дослідили того, що у вказаних довідках міститься констатація факту
заявлення позивачем до відшкодування відповідних сум та вказано,
що за наслідками матеріалів зустрічних перевірок, які будуть в
подальшому отримані, до висновків довідки будуть внесені зміни.
Окрім того, суди першої та апеляційної інстанції, встановивши
факт здійснення позивачем господарських операцій у вересні та
жовтні 2004 року, дослідивши обставини щодо наявності у позивача
податкових накладних, митних декларацій та реєстрації контрагентів
позивача в якості платників податку на додану вартість, не
дослідили питання сплати сум податку на додану вартість до
Державного бюджету.
Враховуючи, що Вищий адміністративний суд України не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а не
встановлення вказаної обставини може призвести до неправильного
вирішення справи, ухвалені у справі судові рішення підлягають
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд відповідно до
вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України
УХВАЛИЛА:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі міста Києва задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2005р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
31.08.2005р. у справі за позовом Закритого акціонерного товариства
"Рамбурс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському
районі міста Києва, Відділення державного казначейства у
Шевченківському районі міста Києва та Управління державного
казначейства у місті Києві про стягнення бюджетної заборгованості
скасувати.
3. Справу за позовом Закритого акціонерного товариства
"Рамбурс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському
районі міста Києва, Відділення державного казначейства у
Шевченківському районі міста Києва та Управління державного
казначейства у місті Києві про стягнення бюджетної заборгованості
направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий
судді: