ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого:
Бутенка В.I.
Суддів:
ГончарЛ.Я.
Лиски Т.О.
Панченка О.I.
Сороки М.О.
при секретарі : Липі В.А.
з участю представника Христинівської районної
санітарно-епідеміологічної станції Школьної Iрини Петрівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду
адміністративну справу за касаційною скаргою Державної інспекції з
контролю за цінами в Черкаській області на постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 19 вересня 2005
року у справі за позовом Христинівської районної
санітарно-епідеміологічної станції до Державної інспекції з
контролю за цінами в Черкаській області про визнання недійсним
рішення, -
в с т а н о в и л а :
Христинівська районна санітарно-епідеміологічної станція
звернулася до суду з позовом до до Державної інспекції з контролю
за цінами в Черкаській області про визнання недійсним рішення.
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що
рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській
області від 10.03.2005 року №35 про результати перевірки
дотримання державної дисципліни цін Христинівською районною
санітарно-епідеміологічною станцією встановлено порушення у
вигляді завищення тарифу на 20% на роботи і послуги, які
виконуються і надаються за плату установами та закладами
санітарно-епідеміологічної станції та застосовані економічні
санкції у вигляді стягнення до бюджету суми порушення в розмірі
17839 грн. та штрафу в розмірі 35678 грн. Вказане рішення прийняте
на підставі акту перевірки №0280 від 14.02.2005 року.
Позивач вважає, що вказані вище акт та рішення Державної
інспекції з контролю за цінами в Черкаській області необгрунтовані
тому, що види послуг, які надаються закладами державної
санітарно-епідеміологічної служби за тарифами, затвердженими
постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 р. №1351
( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
, не відносяться до операцій, які звільняються від
оподаткування або не є об'єктом оподаткування, і відповідно
повинні обкладатись податком на додану вартість.
Позивач просив визнати недійсним рішення Державної інспекції
з контролю за цінами у Черкаській області від 10 березня 2005
року № 35 про застосування економічних санкцій.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 5 липня
2005 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 19 вересня 2005 року, позов
Христинівської районної санітарно-епідеміологічною станції
задоволено.
У поданій касаційній скарзі Державна інспекція з контролю за
цінами в Черкаській області з посиланням на порушення судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
просила скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове,
про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, міркування представника позивача про безпідставність
касаційної скарги, перевіривши її доводи та матеріали справи,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
ставки, механізм справляння податків і зборів
установлюються виключно законами України про оподаткування. Так
Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від
03.04.1997 р. №168/97-ВР із послідуючими змінами і доповненнями -
це спеціальний Закон, який визначає коло платників податку на
додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік
неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій,
особливості оподаткування окремих операцій та порядок обліку,
звітування та внесення податку до бюджету.
Відповідно до положень ст.6 Закону об'єкти оподаткування,
визначені ст. З цього Закону, за винятком операцій, звільнених від
оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка
згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20%. Податок
становить 20% бази оподаткування (вартісний показник), визначеної
ст.4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону поставки послуг здійснюється
за договірними чи контрактними цінами з додатковим нарахуванням
податку на додану вартість.
Таким чином , судові інстанції вірно вважали безпідставними
висновки відповідача, що зроблені в акті стосовно того, що
затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003
р. №1351 ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
тарифи на платні послуги містять податок
на додану вартість . Твердження відповідача про безпідставність
збільшення розміру затверджених тарифів на 20%, що є порушенням
державної дисципліни цін, в результаті якого позивач додатково
одержав 17839 грн. є хибним і застосування економічних санкцій -
незаконним.
За правилами ч.1 ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, якщо суди
не допустили порушень норм матеріального і процесуального права
при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення. А судові
рішення - без змін.
Керуючись наведеним та ст.ст. 220, 211, 223, 224, 230 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в
Черкаській області залишити без задоволення, а постанову
Київського міжобласного апеляційного господарсько го суду від 19
вересня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді: