ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого
адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Цуркана М.I.
суддів: Юрченка В.В., Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Ліпського
Д.В.
при секретарі : Проценко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу № 9/464 за позовом
Закритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна
фабрика"Вуглегірська" м. Вуглегірськ Донецької області до
Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним рішення
виконавчої дирекції від 14 червня 2004 року № 721 за касаційною
скаргою виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на
рішення господарського суду Донецької області від 24 березня 2005
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
6 червня 2005 року,
в с т а н о в и л а:
Виконавча дирекція Донецького обласного відділення Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
звернулася з касаційною скаргою на рішення господарського суду
Донецької області від 24 березня 2005 року та постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 6 червня 2005 року у справі №
9/464 за позовом Закритого акціонерного товариства "Центральна
збагачувальна фабрика "Вуглегірська" до Донецького обласного
відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності про визнання недійсним рішення виконавчої дирекції
від 14 червня 2004 року № 721.
Зазначає, що у серпні 2004 року закрите акціонерне
товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Вуглегірська"
звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до
виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності м.
Донецька про визнання недійсним рішення виконавчої дирекції від
14 червня 2004 року № 721 від 14 червня 2004 року, яким через
порушення ст.. 35 п. 1 п. 1, ст.. 35 п. 6, ст.. ст.. 37, 48
Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне
страхування у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням" ( 2240-14 ) (2240-14)
№
2240-Ш від 18 січня 2001 року, ст.. 1 Закону України "Про розмір
внесків на деякі види загальнообов"язкового державного соціального
страхування" ( 2213-14 ) (2213-14)
донараховано страхових внесків 2455 грн.
78 коп., пені 65 грн. 29 коп., не прийнято до уваги зарахування
витрат - 128 грн. 72 коп. та на підставі абз. 4, 5 п. 1 ст. 30
Закону України № 2240-Ш ( 2240-14 ) (2240-14)
від 18 січня 2001 року
накладено штраф 34790 грн. 00 коп. на суму заниженого фонду оплати
праці, за порушення порядку витрачання страхових коштів - штраф 9
грн. 19 коп., разом 34448 грн. 98 коп. Згідно зі ст. ст. 22
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
заявою №
666 від 7 жовтня 2004 року позивач уточнив свої вимоги та просив
визнати недійсним рішення № 721 від 14 червня 2004 року, в частині
зарахування до фонду оплати праці вартості безоплатно наданого
вугілля на побутові потреби певним категоріям осіб, а саме
стосовно донарахування страхових внесків в розмірі 2455 грн. 78
коп., донарахування пені в сумі 65 грн. 29 коп., застосування
штрафу на суму заниженого фонду оплати праці в розмірі 34790 грн.
00 коп., всього 37311 грн. 07 коп. та про стягнення 1000 грн. 00
коп. витрат на послуги адвоката.
Позовні вимоги мотивувались тим, що оспорюване рішення не
відповідає нормам матеріального права, а саме ст.. 1 Закону
України № 2213-Ш ( 2240-14 ) (2240-14)
від 11 січня 2001 року, ст.. ст.. 1,
2 Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
№ 108/95-ВР від
24 березня 1995 року, ст.. 43 Гірничого Закону ( 1127-14 ) (1127-14)
України
№ 1127-ХIУ від 6 жовтня 1999 року, та зазначалось, що вартість
безоплатно виданого вугілля перевіркою безпідставно включена в
фонд оплати праці, що заробітна плата (в тому числі інші
заохочувальні та компенсаційні виплати, які входять до її
структури) видається тільки особам, які знаходяться у трудових
відносинах з підприємством, що не враховується рішенням Фонду
соціального страхування.
Зазначає, що ст. 43 Гірничого Закону України не регулює
порядок оподаткування доходу з фізичних осіб, тому посилання
позивача на цю статтю Гірничого Закону про те, що до фонду оплати
праці ця виплата не входить, є безпідставним. Згідно із
Iнструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом
Міністерства статистики України від 11 грудня 1995 року № 323
( z0465-95 ) (z0465-95)
, суми наданих підприємством трудових і соціальних
пільг працівникам входять до фонду додаткової заробітної плати
(п.2.42), отже належать до заохочувальних та компенсаційних
виплат, а також вказує на те, що згідно роз"яснення Міністерства
праці та соціальної політики України від 9 липня 2001 року №
20-266 страхові внески на загальнообов"язкове державне соціальне
страхування, за своїм змістом не є податком, не належить до
податкової системи, у зв"язку з чим на них не поширюється
податкове законодавство.
Рішенням господарського суду Донецької області від 24 березня
2005 року позов Закритого акціонерного товариства "Центральна
збагачувальна фабрика"Вуглегірська" було задоволено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 6
червня 2005 року апеляційна скарга виконавчої дирекції Донецького
обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності м. Донецьк була залишена без задоволення а
рішення господарського суду Донецької області від 24 березня 2005
року залишено без змін.
Вказуючи на допущені судами неповне з'ясування обставин, які
мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального
законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного
спору, просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної
інстанцій рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні
позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної
скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судом першої інстанції
встановлено, що за актом перевірки відповідачем прийнято
оспорюване рішення за порушення наведених вище законів та
донараховано страхових внесків, застосовані штрафні санкції.
Донарахування внесків та застосування штрафних санкцій спричинило
те, що позивач не включив до бази обчислення страхових внесків
вартість вугілля, яке безоплатно передане робітникам позивача в
період, що перевіряється.
Судові рішення були мотивовані тим, що Гірничий Закон
України, яким передбачено безоплатне надання вугілля на побутові
потреби у розмірі, що визначається колективним договором, не можна
вважати нормативно-правовим актом, прийнятим відповідно до Закону
України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
. Зазначена допомога,
надана фізичній особі за місцем її основної роботи не включається
до сукупного оподаткованого доходу такої особи. Джерелом
безоплатного надання вугілля на побутові потреби певних категорій
осіб, були витрати підприємства, списані як фінансовий результат
діяльності підприємства на рахунок "Збитки". З огляду на
вищевикладене суди дійшли висновку про те, що дії закритого
акціонерного товариства "Центральна збагачувальна
фабрика"Вуглегірська" щодо невнесення до фонду оплати праці
вартості безоплатно наданого вугілля на побутові потреби певним
категоріям осіб є правомірними.
Стаття 43 Гірничого закону України передбачає що підприємства
з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно
надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається
колективним договором, таким категоріям осіб:
працівникам з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівних
підприємств;
пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку
(переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних
роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6
місяців - для жінок; на роботах, пов'язаних із підземними
умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років
6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні
діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних
та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не
менше 15 років - для жінок; (Абзац третій частини сьомої статті 43
в редакції Закону N 2755-III (2755-14) від 04.10.2001)
інвалідам і ветеранам війни та праці, особам, нагородженим
знаками Шахтарської Слави або Шахтарської Доблесті трьох ступенів,
особам, інвалідність яких настала внаслідок загального
захворювання, у разі, якщо вони користувалися цим правом до
настання інвалідності;
сім'ям працівників, які загинули (померли) на підприємствах з
видобутку (переробки) вугілля, які отримують пенсії у зв'язку з
втратою годувальника.
Особи, які мають право на безоплатне отримання вугілля на
побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне
опалення, у розрахунках за комунальні послуги звільняються від
сплати за електричну енергію та газ за рахунок коштів підприємств
з видобутку (переробки) вугілля, які перераховують кошти на ці
потреби до місцевого бюджету.
З наведеного вбачається, що вугілля безоплатно надається не
лише працюючим на вугледобувних підприємствах, але і цілому ряду
інших категорій осіб, що свідчить про те, що безоплатна видача
вугілля не пов"язана з результатами праці на підприємстві і таким
чином не може вважатися оплатою праці його працівників та,
відповідно, вноситись до фонду оплати праці підприємства.
Згідно з ч.3 ст.210 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставами
касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи
процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що
оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм
матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги
висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються,
підстави для скасування постановлених по справі судових рішень
відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 230,231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Виконавчої дирекції Донецького обласного
відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності залишити без задоволення, а рішення господарського
суду Донецької області від 24 березня 2005 року та постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 6 червня 2005 року
без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: Цуркан М.I.
Судді: Юрченко В.В.
Амєлін С.Є.
Гурін М.I.
Ліпський Д.В.
З оригіналом звірено:
Суддя: Юрченко В.В.