Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.04.08р. (суддя Гандюкова Л.П), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.08.08 (колегія суддів у складі:Яценко О.М.. Кагітіна Л.П., Кричмаржевський В.А.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Запорізька обласна організація Українського товариства охорони природи в касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові рішення,справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції невірно застосовані положення ст. 48 ЦК УРСР, ст. 16 ЦК України. В порушення вимог ст. 43 ГПК України судами неповно та необ’єктивне встановлені докази та оцінені обставини справи. Скаржник наполягає на тому, що судами не прийнято до уваги документи, які підтверджують право власності позивача на спірне приміщення; укладанні відповідачами договору купівлі- продажу зачипає інтереси позивач як власника; оскільки відповідачами є сторони за договором купівлі-продажу, суд мав право здійснити реституцію шляхом повернення продавцем грошових коштів покупцеві. Судом не враховано,що при вчиненні нотаріальної дії –посвідчення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення було надано в якості правовстановлюючого документу рішення Запорізької міської ради від 29.04.1992 №7.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Рішенням виконкому Запорізької міської ради народних депутатів від 22.06.95р. № 259, з урахуванням доповнень, внесених рішенням №602/4 від 28.12.1995, за Запорізькою обласною Радою товариства охорони природи визнано право власності на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 358,0 кв.м в будинку за № 1 по вул.Яценка.

Проте, 27.11.97р. Виконавчий комітет Запорізької міської ради прийняв рішення № 626/3, яким скасовував рішення міськвиконкому від 22.06.95р. № 259 "Про визнання права власності на нежитлове приміщення в будинку за № 1 по вул.Яценка за Запорізькою обласною Радою товариства охорони природи" та зобов'язав Запорізьке МБТІ погасити право власності на вказане нежитлове приміщення загальною площею 358,0 кв.м, яке оформлено на позивача.

23 листопада 1998 року між Управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради та ТзОВ "Марс" було укладено договір купівлі-продажу №21, за яким відповідач – 1 передав у власність відповідачу-2 обёєкт приватизації –нежитлове приміщення ХУ магазину цокольного поверху (літ.А-6) загальною площею 124,08 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Яценко,1 (а.с.22, т.1). Право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору. Договір нотаріально посвідчено 27.11.1998 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Андреєвою В.М., зареєстровано в реєстрі за №3939.

За інформацією ОП ЗМБТІ право власності на спірне приміщення було зареєстровано за територіальною громадою області в особі Запорізької міської ради на підставі свідоцтва про право власності №64, виданого виконкомом Запорізької міської ради від 29.01.1996.

На підставі листа Управління у справах приватизації Запорізької міської ради від 22.10.1998 №01-12-683, ОП ЗМБТІ було видано довідку-характеристику на приміщення ХУ цокольного поверху літ.А-6.

На підставі договору купівлі-продажу №21 за тОВ "Марс" було зареєстровано право власності на спірне приміщення площею 124,08 кв.м.

На думку позивача договір купівлі-продажу спірного майна, укладений 27.11.1998 №21 між Управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради та ТзОВ "Марс" порушує його право власності.

Таке твердження суд касаційної інстанції вважає помилковим з огляду нанаступне.

Стаття 48 Цивільного кодексу УРСР встановлює загальне правило про те, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону, в частині другій містить положення, згідно з яким по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

За змістом ч.1 ст. 145 Кодексу, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ч.2 ст.48 Кодексу, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону. Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені статтею 145 Цивільного кодексу УРСР (постанова ВСУ від 27.09.05 у справі №13/529пд, від 25.07.06 у справі №69/8-05).

За таких обставин, попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Доводи скаржника про неповне дослідження обставин справи колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до вимог ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута відповідно встановленим обставинам, дослідженим доказам з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Підстави для скасування прийнятих у справі судових актів відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Запорізької обласної організації Українського товариства охорони природи залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 17.04.08рю та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.08.08 у справі №20/189д/08 –без змін.