ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                       ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 14.07.2004                                        Справа N 8/472

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

              Перепічая В.С. (головуючого),

              Вовка І.В.,

              Гончарука П.А.,

розглянувши  у     відкритому

судовому засіданні  в м.Києві

касаційну  скаргу    Відкритого акціонерного товариства "XXX"

на   постанову       Запорізького апеляційного господарського суду

                     від 27.02.2004 року

у справі за позовом  Відкритого акціонерного товариства "XXX"

до                   Колективного         виробничо - комерційного

                     підприємства  "YYY"  Українського  товариства

                     "ZZZ"

про   стягнення  суми,

                            УСТАНОВИВ :

У жовтні  2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

Запорізької області з позовною заявою до відповідача про стягнення

заборгованості в сумі 75502 грн.,  інфляційних сум 3473,09 грн.  і

3%  річних у сумі 2953,18 грн.,  посилаючись на те, що останній не

виконує  належним  чином  договірні  зобов'язання з розрахунків за

поставлену продукцію.

Рішенням господарського суду Запорізької  області  від  18.12.2003

року в позові відмовлено.

Постановою Запорізького   апеляційного   господарського  суду  від

27.02.2004 року зазначене рішення суду першої  інстанції  залишене

без змін.

У касаційній  скарзі  позивач  вважає,  що  судом  порушено  норми

матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним

рішення скасувати та прийняти нове рішення.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення   представників   сторін,  дослідивши  доводи

касаційної скарги,  перевіривши матеріали справи і прийняті в  ній

судові   рішення,   суд   вважає,  що  касаційна  скарга  підлягає

задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи,  між сторонами  було  укладено

договір  №  359  від  27.02.2002  року,  за  умовами якого позивач

зобов'язався   виготовити   і   поставити   електрообладнання,   а

відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його.

За товарно-транспортною   накладною   №   13/38  позивач  поставив

відповідачу трансформатори ТСЗ 1000/6 УХ ЛЗ №№ 238,  239  на  суму

81552 грн.

Відповідачем за поставлені трансформатори сплачено 6050 грн.

Предметом даного  судового  розгляду  є  вимоги  про  стягнення  з

відповідача заборгованості,  інфляційних сум і 3% річних у зв'язку

з   неналежним  виконанням  договірних  зобов'язань  з  оплати  за

поставлену продукцію.

Відповідно до  роз'яснень   Пленуму   Верховного   Суду   України,

викладених  у  п.п.  1,6  постанови  від 29.12.1976 року № 11 "Про

судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
         рішення є законним тоді, коли суд,

виконавши  всі  вимоги  процесуального  законодавства  і  всебічно

перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності  з  нормами

матеріального   права,   що   підлягають   застосуванню  до  даних

правовідносин,  а за їх  відсутності  -  на  підставі  закону,  що

регулює  подібні  відносини,  або  виходячи  із  загальних засад і

змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається  рішення,  в  якому   повно   відображені

обставини,  що мають значення для даної справи,  висновки суду про

встановлені   обставини   і   правові   наслідки   є   вичерпними,

відповідають  дійсності  і  підтверджуються достовірними доказами,

дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна  містити,  встановлені  судом

обставини,  які мають значення для справи,  їх юридичну оцінку,  а

також оцінку всіх доказів,  розрахунки,  з яких  суд  виходив  при

задоволенні  грошових  та  інших  майнових вимог.  Визнаючи одні і

відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Рішення попередніх  судових  інстанцій   за   своїм   змістом   не

відповідають цим вимогам.

Так суд, зробивши висновок про здійснення розрахунків відповідачем

шляхом поставки позивачу комплектуючих за накладною від 05.12.2002

року,  не врахував акту заліку взаємних вимог від 11.07.2003 року,

до якого включена вказана поставка та за яким  сторони  домовились

про  припинення  зобов'язань  зарахуванням зустрічних вимог,  і не

дослідив фактичних даних,  що містяться  в  ньому,  з  урахуванням

доводів обох сторін, та не дав зазначеному акту правової оцінки.

Отже, висновок    суду    про    недоведеність   позивачем   факту

заборгованості   відповідача,   в   порушення   вимог    ст.    43

Господарського   процесуального   кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,

ґрунтується на неповно з'ясованих обставинах справи.

Таким чином,  ухвалені в даній  справі  судові  рішення  не  можна

визнати   законними  й  обґрунтованими,  і  тому  вони  підлягають

скасуванню з передачею справи на  новий  розгляд  до  суду  першої

інстанції.

Під час  нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене

і вирішити спір відповідно до вимог закону.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9  -

111-12  Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу   Відкритого   акціонерного   товариства    "XXX"

задовольнити частково.

Постанову Запорізького   апеляційного   господарського   суду  від

27.02.2004 року та рішення господарського суду Запорізької області

від 18.12.2003 року скасувати,  і справу № 8/472 передати на новий

розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий В. Перепічай

Судді      І. Вовк

           П. Гончарук