Прогрес країн багато в чому залежить від рівня їх партнерських
відносин, особливо в законотворчому процесі, розвиток
яких підтверджено візитом до Києва делегації Державної
думи Російської Федерації на чолі з її головою Геннадієм
Селезньовим, що відбувся наприкінці минулого року.
З огляду на минулі події не зайвим буде розглянути чинне
та перспективне законодавство двох держав щодо оподаткування
мільйонів автолюбителів-громадян i сотень тисяч підприємств
— власників транспорту.
На сьогодні чинним нормативним документом, який регламентує
оподаткування власників транспортних засобів в Україні,
є Закон України від 11.12.91 р. № 1963-ХІІ «Про податок
з власників транспортних засобів та інших самохідних
машин i механізмів»
(зі змінами та доповненнями; далі — Закон).
Відповідно до Закону платниками податку з власників
транспортних засобів є виключно власники транспортних
засобів, тоді як згідно з Податковим кодексом Російської
Федерації (далі — ПК Росії) платниками можуть бути не
лише власники, а й користувачі: стосовно транспортних
засобів, переданих фізичними особами в оренду, платниками
є особи, зазначені в договорі оренди. При цьому особи,
на яких зареєстровано зазначені транспортні засоби,
повідомляють податковий орган за місцем проживання про
їх передачу на підставі доручення. Така норма в російському
законодавстві дає змогу уникнути труднощів, пов’язаних
із залученням до оподаткування власників транспортних
засобів під час продажу автотранспорту за генеральними
дорученнями, запроваджуючи справедливий принцип: хто
користується — той i платить.
Згідно з Податковим кодексом України, редакцію якого
прийнято в другому читанні (далі — ПК України), платниками
податку є юридичні та фізичні особи — власники транспортних
засобів, а також користувачі (резиденти), які одержали
транспортні засоби від нерезидентів на умовах оренди
(лізингу), тобто відповідно до нашого перспективного
законодавства користувачі сплачуватимуть податок лише
у разі, якщо вони отримали транспорт від нерезидентів,
у всіх інших випадках платниками є власники транспортних
засобів.
Щодо об’єктів оподаткування, то в Законі та ПК України
вони визначені відповідно до кодів Гармонізованої системи
опису та кодування товарів, тоді як у ПК Росії об’єкти
оподаткування ніяк не прив’язані до класифікаторів,
що, на нашу думку, не є перевагою, оскільки може викликати
багато спорів.
Відповідно до ПК Росії, крім транспортних засобів, зазначених
у Законі, об’єктами оподаткування є ще й самохідні транспортні
засоби на гусеничному ходу (згідно із Законом вони не
є об’єктами оподаткування), літаки (за ПК України —
оподатковуються), гелікоптери (відповідно до ПК України
— оподатковуються), теплоходи, снігоходи, мотосани,
судна, які буксируються.
Слід зауважити, що глава «Транспортний податок» ПК Росії
не містить розділу, в якому б зазначалися пільги щодо
податку, але порівняно із Законом ПК Росії має ширший
перелік транспортних засобів, які не є об’єктами оподаткування
(також не прив’язаний до будь-якого класифікатора).
Це веслові човни (згідно із Законом — оподатковуються);
моторні човни з двигуном потужністю не більше п’яти
кінських сил (згідно із Законом — оподатковуються);
автомобілі легкові, спеціально обладнані для використання
інвалідами, а також автомобілі легкові з потужністю
двигуна до 100 кінських сил (до 73,55 кВт), отримані
(придбані) через органи соціального захисту населення
в установленому законом порядку; промислові морські
та річкові судна; пасажирські й вантажні морські, річкові
та повітряні судна, що знаходяться у власності (на праві
господарського ведення чи оперативного управління) організацій,
основним видом діяльності яких є здійснення пасажирських
та(або) вантажних перевезень; трактори, самохідні комбайни
всіх марок, спеціальні автомашини (молоковози, спеціальні
машини для перевезення худоби, птиці, машини для перевезення
i внесення мінеральних добрив, ветеринарної допомоги,
технічного обслуговування), що зареєстровані на сільськогосподарських
товаровиробників i використовуються під час сільськогосподарських
робіт для виробництва сільськогосподарської продукції,
транспортні засоби, які належать на праві господарського
ведення чи оперативного управління федеральним органам
виконавчої влади, де законодавчо передбачена військова
та (або) прирівняна до неї служба (згідно із Законом
— оподатковуються); транспортні засоби, що знаходяться
в розшуку, за умови підтвердження факту їх викрадення
(крадіжки) документом, виданим уповноваженим органом;
літаки й гелікоптери санітарної авіації та медичної
служби.
У ПК України, на відміну від Закону, передбачено, що
у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,
транспортні засоби, які перебувають на консервації,
а також транспортні засоби Міноборони України, за винятком
легкових автомобілів транспортної групи експлуатації,
не є об’єктами оподаткування.
Податкову базу щодо транспортних засобів, які мають
двигун, у ПК Росії визначено згідно з потужністю двигуна
транспортного засобу в кінських силах, у Законі та ПК
України — відповідно до об’єму циліндрів двигуна в кубічних
сантиметрах. У ПК Росії щодо водних транспортних засобів
податкову базу визначено як валову місткість у реєстраційних
тоннах, у Законі — у сантиметрах залежно від довжини
транспортного засобу. Щодо повітряних транспортних засобів,
то згідно із Законом вони не оподатковуються, згідно
з ПК України повітряні судна оподатковуються залежно
від злітної маси, а відповідно до ПК Росії податкову
базу визначено залежно від того чи має повітряне судно
двигун: якщо має — то в кінських силах, якщо ні — то
з одиниці транспортного засобу.
Відповідно до ПК Росії, на відміну від Закону та ПК
України, податкові ставки можуть бути збільшені або
зменшені законами суб’єктів Російської Федерації, але
не більше ніж у п’ять разів. Допускається встановлення
диференційованих податкових ставок щодо кожної категорії
транспортних засобів, а також з урахуванням терміну
їх корисного використання.
Щодо обчислення суми податку, то позитивним у ПК Росії
є те, що суму податку, яка підлягає сплаті фізичними
особами, обчислюють податкові органи на підставі відомостей,
які подають органи, що здійснюють державну реєстрацію
транспортних засобів. До того ж про щойно зареєстровані
транспортні засоби органи, які здійснюють реєстрацію,
повинні повідомляти податкові органи. Українське законодавство
цього не передбачає, тому на сьогодні податкові органи
України мають труднощі з обліком та нарахуванням податку
власникам транспортних засобів — фізичним особам.
У разі реєстрації транспортного засобу протягом року
суму податку відповідно до ПК Росії розраховують з точністю
до місяця починаючи з місяця його реєстрації (включаючи
місяць реєстрації), а згідно із Законом для фізичних
осіб — з точністю до півріччя (починаючи з півріччя,
в якому придбано транспортний засіб), для юридичних
осіб — до кварталу (починаючи з кварталу, в якому придбано
транспортний засіб).
Як бачимо, маючи ряд переваг, українське законодавство
щодо оподаткування власників транспортних засобів потребує
вдосконалення, i варто було б у цьому процесі запозичити
досвід Росії.