Майнові та пов’язані з ними особисті немайнові відносини,
зокрема між громадянами, регулюються Цивільним кодексом України, згідно зі ст. 225 якого право продажу майна,
крім випадків примусового продажу, належить власникові.
Угоди (договори), що укладають громадяни, підписують
особи, які їх укладають (ст. 44 Цивільного кодексу).
Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або
з будь-яких інших причин не може власноручно підписати
угоду, то за його дорученням її може підписати інший
громадянин. Підпис останнього посвідчується житлово-експлуатаційною
організацією за місцем його проживання або організацією
стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в
якому громадянин перебуває на лікуванні, або органом
чи службовою особою, що вчиняють нотаріальні дії.
Вчинення нотаріальних дій в Україні, зокрема нотаріальне
посвідчення договорів відчуження, покладено на нотаріусів,
які працюють в державних нотаріальних конторах (державні
нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю
(приватні нотаріуси).
Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють
плату, розмір якої визначається за домовленістю між
нотаріусом та громадянином або юридичною особою, i не
може бути меншим від ставок державного мита, встановлених
чинним законодавством, що стягується державними нотаріусами
за аналогічні нотаріальні дії. Ця плата є доходом приватного
нотаріуса, з якого він сплачує до бюджету прибутковий
податок з громадян.
Декретом № 7-93 та Інструкцією № 15 визначено об’єкти
справляння державного мита, розміри ставок державного
мита, порядок його сплати та зарахування до бюджету,
а також встановлено пільги щодо сплати державного мита.
За нотаріальне посвідчення державними нотаріусами договорів
відчуження (купівлі-продажу, міни, дарування) житлових
будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів,
а також інших об’єктів нерухомого майна, які перебувають
у власності громадянина, який здійснює таке відчуження,
державне мито справляється за ставкою у розмірі 1 відсотка
суми договору, але не менше одного неоподатковуваного
мінімуму доходів громадян (пп. «а» п. 3 ст. 3 Декрету
№ 7-93).
При обчисленні суми державного мита за нотаріальне посвідчення
договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат,
дач, садових будинків, гаражів, а також іншого нерухомого
майна, що перебуває у власності фізичних або юридичних
осіб, вартість таких договорів приймається виходячи
із суми договору, але не нижче його інвентаризаційної
або балансової вартості з урахуванням коефіцієнтів індексації
вартості цих об’єктів та зносу на момент відчуження,
що зазначається у довідках-характеристиках бюро технічної
інвентаризації (п. 48 Інструкції № 15).
За вчинення державними нотаріальними конторами нотаріальних
дій громадяни сплачують державне мито до установ банку
до вчинення нотаріальної дії, а документ про його сплату
подають державному нотаріусу разом із угодою (договором),
що посвідчується.
Якщо у нотаріальному оформленні угоди (договору) беруть
участь дві сторони, платником державного мита є будь-яка
із сторін. За договорами, у яких одну сторону звільнено
від сплати державного мита згідно із законодавством,
мито сплачує повністю друга сторона, якщо її також не
звільнено від сплати мита.
Відповідно до п. 18 ст. 4 Декрету № 7-93 інваліди Великої
Вітчизняної війни, сім’ї воїнів (партизанів), які загинули
чи пропали безвісти, та прирівняні до них у встановленому
порядку особи, а також інваліди 1 та 2 групи повністю
звільняються від сплати державного мита.
Таким чином, якщо квартира на праві власності належить
дружині, яка є інвалідом 1 групи, то згідно з п. 18
ст. 4 Декрету № 7-93 вона звільняється від сплати державного
мита за нотаріальне посвідчення договору відчуження
квартири. У даному випадку державне мито повинна сплатити
інша сторона, тобто покупець, у розмірі 1 відсотка суми
договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян.