При обчисленні середньої заробітної плати для нарахування
допомоги по тимчасовій непрацездатності враховуються
всі види заробітної плати в межах граничної (максимальної)
суми місячної заробітної плати, на яку нараховуються
страхові внески (ст. 53 Закону № 2240-III).
Якщо застрахована особа працює за сумісництвом на тому
самому підприємстві, де її основне місце роботи, то
страхові внески до фондів загальнообов’язкового державного
соціального страхування мають сплачуватись із сумарної
заробітної плати цієї особи, одержаної за основним місцем
роботи i за сумісництвом у межах максимальної величини,
на яку нараховуються страхові внески.
Відповідно при обчисленні середньої заробітної плати
для оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності
за рахунок коштів роботодавця та допомоги по тимчасовій
непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності, яка
виплачується з шостого дня непрацездатності, враховується
вся заробітна плата, одержана за основним місцем роботи
та за сумісництвом, з якої сплачено страхові внески
i яка сумується за місяцями розрахункового періоду за
основним місцем роботи.
Для розрахунку суми допомоги по тимчасовій непрацездатності
та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності
за рахунок коштів роботодавця відповідно до п. 13 Порядку,
затвердженого постановою № 1266, застосовується середньоденна
заробітна плата. Вона обчислюється в даному випадку
шляхом ділення сумарної заробітної плати за основним
місцем роботи та за сумісництвом на кількість відпрацьованих
робочих днів у розрахунковому періоді за основним місцем
роботи.
Суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати
перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок
коштів роботодавця розраховуються шляхом множення суми
денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках
до середньоденної заробітної плати залежно від страхового
стажу застрахованої особи, на кількість робочих днів,
пропущених у зв’язку з хворобою, за основним місцем
роботи.