ДЕРЖАВНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО УКРАЇНИ

                             Л И С Т

                  07.07.2003  N 07-04/1305-5991


     Про застосування наказу Державного казначейства України
                      від 08.05.2001 р. N 73


     Державне  казначейство  України на  численні  звернення  щодо
застосування   Порядку   списання   кредиторської   заборгованості
бюджетних   установ,   строк   позовної   давності   якої   минув,
затвердженого   наказом   Державного  казначейства   України   від
08.05.2001 р.  N 73 ( z0458-01 ) та зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 29.05.2001 р. за N 458/5649, роз'яснює наступне.

     Вимоги Порядку ( z0458-01 )  поширюються лише на кредиторську
заборгованість, строк позовної давності якої  минув, тобто по якій
втрачена  позовна  давність. Відповідно  до статті  71  Цивільного
кодексу  Української  РСР  ( 1540-06  )  строк  позовної  давності
встановлюється в три роки.

     В   окремих  випадках  загальний   строк  позовної   давності
скорочується до шести місяців за  позовами, які визначені в статті
72 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ).

     Зокрема, скорочення строку діє за позовами:

     - що випливають з поставки продукції неналежної якості;

     - про явні недоліки в роботі, виконаній за договором підряду.

     Списання   кредиторської   заборгованості,   строк   позовної
давності  якої  минув,  необхідно   проводити  виважено,  ретельно
перевіряючи  кожний випадок такої  заборгованості, враховуючи  при
цьому всі законодавчі акти України з цього питання.

     Отже,   при   проведенні   бюджетними   установами   списання
кредиторської  заборгованості насамперед  необхідно з'ясувати,  чи
дійсно втрачена позовна давність цієї заборгованості.

     У зв'язку з цим перевіряється дата виникнення права на позов.
Строк  позовної  давності,  відповідно  до  статті  76  Цивільного
кодексу  Української  РСР  (  1540-06   ),  розпочинається  з  дня
виникнення права на позов, тобто коли юридична особа дізналася про
порушення свого права.

     Наприклад:

     - згідно з  укладеною угодою, відповідно до якої  дата оплати
не  визначена,  установа  отримала матеріальні  цінності,  але  не
розрахувалася  за  ці  цінності.  З  дати  отримання  матеріальних
цінностей починається право на позов;

     - згідно з укладеною  угодою  установа  отримала  матеріальні
цінності,  але  в  установлений  угодою  строк не розрахувалася за
отримані цінності.  З дати, яка настала після встановленого угодою
строку оплати, починається право на позов.

     При необхідності переглядаються випадки зупинення та перериву
строку  позовної  давності,  які встановлені  статтями  78  та  79
Цивільного  кодексу Української РСР  ( 1540-06  ). Так, згідно  зі
статтею   79  Кодексу   строк   позовної  давності   переривається
пред'явленням позову в установленому порядку.

     Наприклад:

     - строк  позовної давності переривається з дати  прийняття до
розгляду в суді позовної заяви.

     Але   якщо  установа,   якій   заборгували  кошти,   письмово
звернулася  до установи-боржника  і отримала відповідь  від неї  з
визнанням  кредиторської заборгованості або  підписала акт  звірки
розрахунків,  то це не  є підставою  для перериву строку  позовної
давності,   У   цьому   випадку   строк   позовної   давності   не
переривається.

     Після  того  як  строк   позовної  давності  було  перервано,
починається відрахування нового строку  позовної давності. Час, що
минув до  перериву строку позовної  давності, до нового  строку не
зараховується. Разом з тим пред'явлення  позову, який залишено без
розгляду,  не перериває  перебіг строку  позовної  давності і  він
продовжується далі.

     Наприклад:

     - суд залишив заяву без розгляду;

     - від  установи-боржника  не   надійшло   підтвердження   про
наявність заборгованості.

     Крім  того,  статтею 83  Цивільного  кодексу  Української РСР
( 1540-06  ) визначені   вимоги,  на  які   позовна  давність   не
поширюється. Серед них є випадки, передбачені іншими законодавчими
актами України.

     Наприклад:

     - заборгованість  по оплаті праці, визначена  частиною другою
статті 233  Кодексу  законів про працю України ( 322-08 ),  не має
обмежень будь-яких строків.

     При цьому необхідно мати на  увазі, що нарахована та отримана
в  касу установи  заробітна плата  працівника, але  вчасно ним  не
отримана  і здана  на депоненти, не  підпадає під  дію статті  233
Кодексу законів  про  працю  України  ( 322-08 ),  а відповідно до
вимог статті 71 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) має
строк позовної давності три роки.

     Також варто зазначити, що відповідно  до статті 74 Цивільного
кодексу Української РСР  ( 1540-06 ) вимога про  захист порушеного
права юридичної  або фізичної особи приймається до  розгляду судом
незалежно від закінчення строку позовної давності.

 Заступник Голови                                       О.Чечуліна

 "Баланс-Бюджет",
 N 8-2, серпень, 2003 р.