У п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України зазначається, що працівник може бути звільнений у разі "виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи". Отже, для звільнення працівника за цим пунктом є достатнім саме виявлення невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок нових обставин його стану здоров'я, тобто таких, які не могли бути відомі роботодавцю під час укладення трудового договору або його зміни.
До ухвалення рішення про таке звільнення роботодавець відповідно до частини другої ст. 40 КЗпП України зобов'язаний запропонувати такому працівникові всі наявні вакантні робочі місця, що відповідають стану його здоров'я, рівню кваліфікації чи потребують нижчого рівня кваліфікації. Згоду працівника на його переведення на запропоновані вакантні місця або його відмову від такого переведення має бути оформлено лише в письмовій формі, тобто заявою працівника або актом про відмову від запропонованої роботи.
Відповідно до ст. 43 КЗпП України роботодавець зобов'язаний отримати попередню згоду профспілкового органу на розірвання трудового договору за п. 2 ст. 40 КЗпП України. Згоду на розірвання трудового договору має бути надано в порядку, встановленому ст. 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", та з урахуванням гарантій, передбачених ст. 41 цього Закону.
Працівника не може бути звільнено в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці.
У разі додержання викладених вище нормативно-правових вимог у наведеній дописувачем ситуації роботодавець має право на розірвання трудового договору з працівником на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з виявленням невідповідності працівника виконуваній роботі внаслідок його стану здоров'я. Але якщо працівник втратив працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, за ним зберігається місце роботи (посада) і середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або встановлення стійкої втрати професійної працездатності. Відповідно до ст. б цього Закону працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець зобов'язаний перевести за його згодою на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і в разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати навчання працівника з набуття іншої професії у відповідності до законодавства.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку вжити всіх заходів для підтримання, відновлення і підвищення працездатності потерпілого відповідно до висновків ЛКК або медико-санітарної експертної комісії (МСЕК), проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого, якщо внаслідок ушкодження здоров'я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу, працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю.
Таким чином, якщо працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, висновком ЛКК до відновлення працездатності (або встановлення висновком МСЕК стійкої втрати професійної працездатності) було заборонено виконувати роботи, обумовлені трудовим договором, роботодавець зобов'язаний перевести такого працівника за його згодою на роботу, що відповідає стану його здоров'я, на термін, визначений висновком ЛКК. У разі потреби він зобов'язаний також встановити скорочений робочий день та організувати навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства. При цьому протягом усього цього періоду за працівником зберігається його середній заробіток.
У разі відмови працівника від переведення на запропоновану роботодавцем роботу чи проходження навчання протягом названого вище періоду, його не може бути звільнено на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. У разі ненадання роботодавцем роботи відповідно до висновку ЛКК, незалежно від причин її ненадання, за працівником на весь період, коли він мав бути переведений, зберігається середня заробітна плата.
Якщо працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, висновком МСЕК було встановлено стійку втрату професійної працездатності в разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи, він може бути звільнений роботодавцем на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України з додержанням установлених законодавством загальних умов такого звільнення. При цьому встановлений ст. 9 Закону України "Про охорону праці" обов'язок навчання і перекваліфікації потерпілого, а також його працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій на підставі ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" покладається на Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
У разі переведення такого працівника за його згодою на іншу постійну нижчеоплачувану роботу (посаду), за недоцільності його звільнення на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, за таким працівником відповідно до ст. 114 КЗпП України зберігається його попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення.
Відповіді підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 22/2003