Відповідно до ст. 191 Цивільного кодексу за договором поруки поручитель
зобов’язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання
нею свого зобов’язання в повному обсязі або в частині.
Поручитель, який виконав зобов’язання, набуває всіх прав кредитора за
цим зобов’язанням.
Згідно з пп. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 Закону № 334/94-ВР фінансовий кредит
— це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим
як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента,
або резидентами i нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових
установ згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами
або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями
та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній
особі на визначений термін, для цільового використання та під процент.
У разі якщо зобов’язання за кредитним договором боржника перед банківською
установою були погашені поручителем згідно з укладеним договором поруки,
то зобов’язання, що виникли у боржника перед поручителем (кредитором),
уже не є фінансовим кредитом. Такі зобов’язання слід відображати у податковому
обліку боржника за правилами, встановленими пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1
та пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР для відображення сум поворотної
фінансової допомоги та сум процентів, умовно нарахованих на суму такої
допомоги.