У ст. 1 Закону № 85/96-ВР зазначено, що страхування — це вид цивільно-правових
відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб
у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором
страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, які
формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових
платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення
коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 19 Закону № 85/96-ВР страхувальники згідно з укладеними
договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці
України, а страхувальник-нерезидент — в іноземній вільноконвертованій
валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним
законодавством.
Крім того, згідно зі ст. 12 Закону № 85/96-ВР перестрахування — це страхування
одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором
умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов’язків перед страхувальником
в іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який
має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни,
в якій він зареєстрований.
Таким чином, як страхувальники, так i перестрахувальники мають право
вносити страхові платежі на території України лише у грошовій одиниці
України.
Грошовою одиницею України відповідно до ст. 99 Конституції України є
гривня.
Статтею 4 Закону № 2374-III визначено, що видавати переказні та прості
векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені
товари, виконані роботи, надані послуги.
Страхові послуги згідно з нормами ст. 28 Закону № 85/96-ВР можна вважати
фактично наданими, зокрема за умови, що строк дії договору страхування
закінчився або страховиком виконано зобов’язання перед страхувальником
у повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, здійснення платниками податку — страхувальниками
розрахунків із страховиками за послуги зі страхування векселями суперечить
чинному законодавству.