ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
07.05.2004 N 8196/7/23-2217
Про визначення штрафних санкцій за порушення
вимог Закону України щодо застосування РРО
Державна податкова адміністрація України надає роз'яснення
стосовно застосування норм Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (далі
- Закон N 2181) до штрафів, нарахованих відповідно до Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 р.
N 265/95-ВР ( 265/95-ВР ) (далі - Закон N 265) та повідомляє
наступне.
Відповідно до статті 15 Закону N 265 ( 265/95-ВР ) контроль
за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку
проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього
Закону здійснюють органи державної податкової служби України
шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із
законодавством України.
Стаття 25 даного закону ( 265/95-ВР ) встановлює, що суми
фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону,
підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до
відповідного місцевого бюджету за місцем їх реєстрації в
десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової
служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Пунктом 8 Інструкції про порядок застосування та стягнення
сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової
служби N 110 ( z0268-01 ), передбачено, що дія Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними та цільовими фондами" ( 2181-14 ) розповсюджується
щодо штрафних (фінансових) санкцій, які встановлюються
нормативно-правовими актами, контроль за виконанням вимог яких
покладено на органи державної податкової служби, в частині
процедури узгодження належних до сплати штрафних (фінансових)
санкцій, порядку виписки та вручення податкового повідомлення.
На сьогоднішній день в Україні існує судова практика, коли
господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог платникам
податку.
Так, у справі <...> Вищий господарський суд України
задовольнив касаційну скаргу ДПІ <...>. При задоволенні касаційної
скарги суд виходив з того, що "...однак, попередні судові
інстанції встановивши, що податкові органи не мають права
визначати штрафні санкції за порушення вимог Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) як податкове
зобов'язання, не звернули увагу на те, що вказана обставина не є
підставою для визнання недійсним оспорюваного рішення в цілому,
оскільки обов'язковому з'ясуванню підлягає правомірність прийняття
відповідачем рішення про стягнення з позивача штрафних санкцій за
порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг". При наявності визначених судом повноважень та при
відсутності законодавчо встановлених вимог до форми рішення, яким
такі повноваження реалізуються компетентним органом, є підстави
для висновку про правомірність встановлення такої форми самим
компетентним органом".
Також необхідно зазначити, що Вищим господарським судом
України у справах N 2-7/8241-2002 від 12.05.2003 р., N 2/74а від
08.09.2003 р., N 2-4/12606-2002 від 26.09.2003 р.,
N 7-2-14/415-2001-К від 25.09.2002 р., N 2-5/7143-2002 від
05.12.2002 р. касаційні скарги органів державної податкової служби
були задоволені.
Заступник голови С.Лекарь