Згідно зі ст. 65 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) власник підприємства (у т. ч. і будь-якого госпо-дарстького товариства, що має статус юридичної особи) може здійснювати свої права з управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до установчих документів. Ст. 97 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) визначено, що до таких органів для товариств належать загальні збори учасників (для унітарних товариств це, звичайно, одноосібний власник) і виконавчий орган. Повноваження таких органів необхідно прописати в установчих документах — це вимога ст. ст. 57 ГКУ і 88 ЦКУ. Таким чином, доля товариства у прямому значенні слова залежить від його учасників (власників) і виконавчого органу. Останній, згідно зі ст. 99 ЦКУ, може складатися з однієї або кількох осіб. Це може бути директор або ж дирекція (правління). І хоча ст. 65 ГКУ стверджує, що господарською діяльністю підприємства управляє керівник, його можна назвати директором. Тепер необхідно з'ясувати статус директора. Хто він: найманий працівник, посадова особа або і те й те? У ст. 89 ГКУ зазначено, що голова і члени виконавчого органу товариства є його посадовими особами. Відповідно до ст. 99 ЦКУ виконавчий орган створюється за рішенням загальних зборів учасників підприємства, із цього можна зробити висновок, що директор є посадовою особою і його призначення та зняття з посади відбувається на підставі рішення зборів учасників, тобто власників підприємства. У ст. 65 ГКУ сказано, що з керівником підприємства (директором) укладають договір (контракт), у якому фіксують строк найму, права, обов'язки і відповідальність, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення, а також за узгодженням сторін інші умови. Отже, директор товариства знаходиться у двоякому статусі: з одного боку, він найманий працівник, з іншого — посадова особа.
Розірвання трудового договору може відбуватися з ініціативи як працівника, так і роботодавця, а щодо директора, то ініціатива роботодавця повинна бути оформлена рішенням загальних зборів учасників товариства.
Ст. 65 ГКУ встановлено, що директор підприємства без довіреності діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади й органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами і громадянами, формує адміністрацію і вирішує питання діяльності підприємства в межах і порядку, передбачених установчими документами. Таким чином, щоб дізнатися, що може директор, потрібно вивчити установчі документи підприємства, яке він очолює.
Згідно з установчими документами директор може самостійно вирішувати питання відповідно до покладених на нього функцій.
Зокрема директор (керівник) акціонерного товариства не вправі:
Директору товариства з обмеженою відповідальнісю, а також згідно із ст. 151 ЦКУ і товариства з додатковою відповідальністю забороняється:
Установчі документи товариства (незалежно від його виду) можуть містити й інші обмеження повноважень директора. Крім того, рішення про відчуження майна, вартість якого перевищує 50 % вартості всього майна підприємства, може прийматися тільки загальними зборами учасників. Це вимога частини 2 ст. 98.
Що стосується повноважень керівників підприємств інших організаційно-правових форм, то їх обмеження встановлюється в установчих документах цих підприємств. Законодавець не визначив будь-яких обмежень, скажімо, на повноваження директора приватного підприємства. Проте це не означає, що їм дозволено все. Вони повинні діяти згідно з діючим законодавством і чітко визначеними в установчих документах підприємства повноваженнями.
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 41/2004