Фірмове найменування та торгова марка є засобами індивідуалізації суб'єктів підприємництва. Процедура їх реєстрації передбачена чинним законодавством, зокрема законами "Про охорону знаків для товарів і послуг", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та іншими нормативними актами.
Цивільний (ст. 420) та Господарський (ст. 155) кодекси розглядають комерційне (фірмове) найменування як об'єкт права інтелектуальної власності. Статтею 489 Цивільного кодексу встановлено загальні критерії надання комерційному найменуванню правової охорони. Ними є: наявність розрізняльного характеру комерційного найменування, тобто можливість внаслідок його використання розрізнити одну особу з-поміж інших; відсутність оманливості комерційного найменування, тобто неможливість внаслідок його використання введення в оману щодо справжньої діяльності особи, якій належить таке комерційне найменування. Згідно із ч. 3 ст. 90 Цивільного кодексу "юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування". Крім того, Господарський кодекс надає можливість мати комерційне найменування також громадянину-пщприємцю.
Зі змісту ст. 159 Господарського кодексу вбачається запровадження реєстраційного принципу набуття прав на комерційні найменування. Так, за приписами ч. 2 вказаної статті "суб'єкт господарювання, комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб'єктом, тотожне комерційне найменування якого включено до реєстру пізніше". Закон "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", який є основним нормативним актом у сфері регулювання відносин, що розглядаються, передбачає систему резервування найменувань юридичних осіб. Стаття 23 Закону визначає процедуру резервування, згідно з якою у разі наявності в Єдиному державному реєстрі найменування юридичної особи тотожного тому, яке зазначено в заяві про резервування, державний реєстратор протягом строку, який встановлено у Законі, видає засновнику юридичної особи або уповноваженій ним особі повідомлення про відмову в резервуванні найменування юридичної особи.
Правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб'єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігу. У разі якщо комерційне найменування суб'єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки.
Відповідно до ст. 4 Закону "Про захист від недобросовісної конкуренції" неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи фірмового найменування, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на її використання. Таким чином, для визнання дій господарюючого суб'єкта недобросовісною конкуренцією, яка підпадає під ознаки ст. 4 зазначеного Закону, має значення тотожність або схожість фірмового найменування, а також наявність конкуренції, тобто змагальності підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку товарів. При цьому вид підприємства не має вирішального значення для відповідної кваліфікації дій підприємця. Закон "Про захист від недобросовісної конкуренції" не ставить настання передбачених законодавством наслідків неправомірного використання чужих позначень у залежність від наявності вини підприємця та заподіяних такими діями збитків. Отже, санкції за неправомірне використання чужих позначень застосовуються до порушника і в тому разі, якщо такими діями не заподіяні збитки власнику фірмового найменування.