МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
Л И С Т
04.03.2005 N 31-17140-05-18/3328
Щодо податкового кредиту на навчання
(Витяг)
Міністерство фінансів України розглянуло лист Державної
податкової адміністрації України від 28.02.2005 р.
N 1845/5/17/3116 стосовно порушених питань, що виникають як у
платників податку, так і у податкових органів під час практичного
застосування у 2005 році положень підпункту 5.3.3 пункту 5.3
статті 5 Закону України від 22.05.2003 р. N 889-IV ( 889-15 ) "Про
податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) щодо нарахування
податкового кредиту на навчання, і повідомляє, що ці питання не
потребують додаткового внесення змін та доповнень до Закону
України "Про податок з доходів фізичних осіб", оскільки
законодавчо врегульовані.
Згідно з підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 статті 5 Закону
( 889-15 ) платник податку за наслідками звітного податкового року
має право на податковий кредит.
Податковий кредит - це сума (вартість) витрат, фактично
понесених платником податку - резидентом протягом звітного
податкового року, в тому числі у зв'язку з компенсацією вартості
середньої професійної або вищої форми навчання такого платника
податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення
(чоловік, дружина, діти).
Щодо реалізації платником податку права на податковий кредит
у випадку, коли в якості підтверджуючих документів платник податку
пред'являє розрахункові документи (квитанції, касові ордери, чеки
тощо), в яких зазначено прізвище, ім'я, по батькові (далі - ПІБ)
не його, а його дитини, з якою укладено договір на навчання, то
такі документи повинні прийматися податковими органами, а
зазначені у них суми братися до розрахунку податкових зобов'язань.
Підставою для цього є норми цивільного законодавства,
зокрема, Сімейного кодексу України ( 2947-14 ), відповідно до
якого (статті 180 та 199) батьки повинні утримувати своїх
неповнолітніх (до 18 років) дітей, а якщо повнолітні діти
продовжують навчатися, то обов'язок щодо утримання та надання
матеріальної допомоги покладається на батьків до досягнення дітьми
двадцятитрьохрічного віку.
Відповідно до Цивільного кодексу України ( 435-15 ) права
володіння, користування та розпорядження своїм майном, у тому
числі грошовими коштами, належать його власникові (стаття 317), а
неповнолітні діти за згодою батьків можуть вчиняти деякі правочини
(стаття 32), зокрема проводити розрахункові операції щодо
укладеного на їх ім'я договору на навчання. Це положення
застосовується і до дітей, вік яких обумовлено статтею 199
Сімейного кодексу України ( 2947-14 ).
Таким чином, законодавством передбачено, що платник податку
має право доручити своїй дитині здійснити правочин у вигляді
проведення розрахунку (сплати коштів) за навчання за рахунок
належних платнику податку коштів (в т. ч. заробітної плати). При
цьому, як виплаває з наведених вище законодавчих підстав, фактичні
витрати на сплату вартості навчання несе платник податку - батько
(мати) дитини, яка навчається.
Тобто документи (квитанції, касові ордери, чеки тощо), в яких
зазначено ПІБ дитини платника податку, є документами, що
підтверджують фактично понесені витрати платника податку у зв'язку
зі сплатою вартості середньої професійної або вищої освіти члена
сім'ї першого ступеня споріднення (дитини), та дають право на
одержання ним податкового кредиту з передбачених підпунктом 5.1.1
пункту 5.1 статті 5 Закону ( 889-15 ) підстав.
При бажанні платника податку використати право на компенсацію
йому вартості навчання непрацюючого члена його сім'ї першого
ступеня споріднення за умови, що в квитанції вказано прізвище
такого члена його сім'ї, платник податку має підтвердити це копією
укладеного договору про навчання та документально підтвердити
родинні стосунки (ступінь споріднення) з такою особою.
Заступник Міністра В.В.Регурецький