Роз'ясніть, будь ласка, поняття, сутність та особливості договору довічного утримання (догляду).
У ст. 744 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) передбачено можливість укладення договору довічного утримання, за яким одна сторона (відчужувач) передає іншій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Відповідно до ст. 745 ЦК такий договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. А у випадку передачі нерухомого майна підлягає державній реєстрації, яка здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
У договорі довічного утримання можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення та всі види догляду (опікування). Крім того, бажано, щоб у договорі довічного утримання були зазначені способи надання утримання, строки їх виконання та порядок надання догляду за відчужувачем.
Слід також зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 749 ЦК набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання.
У ст. 750 ЦК передбачена можливість покладання на набувача обов'язку забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання. У такому випадку у договорі потрібно конкретизувати, в якій саме частині помешкання вправі проживати відчужувач. При цьому обов'язок із забезпечення житлом діє до припинення дії договору довічного утримання.
Набувач майна за договором довічного утримання є власником цього майна, але він не може розпоряджатися ним повною мірою. Для забезпечення виконання договору довічного утримання у ст. 754 ЦК передбачено, що набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину. Такі дії направлені на захист прав відчужувача, оскільки встановлення ^таких обмежень стимулює набувача належним чином виконувати умови договору довічного утримання. Договір довічного утримання відповідно до ст. 755 ЦК може бути розірваний тільки за рішенням суду:
· на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;
· на вимогу набувача.
Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.