СВІДОК У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Засобами доказування обставин, що є підставами вимог та заперечень сторін цивільного процесу, серед іншого можуть слугувати письмові та речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів. Однак, в деяких випадках, найбільш дієвим доказом є показання свідків.

ВИКЛИК СВІДКА

Відповідно до ст. 50 ЦПК свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

При заявленні клопотання про виклик свідка необхідно назвати обставини, які може підтвердити даний свідок, окрім того, у заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи. Зрозуміло, що при зазначенні імені свідка не слід надто буквально сприймати положення ЦПК стосовно того, що зазначатися має просто ім'я без прізвища, адже відповідно до ст. 28 Цивільного кодексу України ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Слід мати на увазі, що деякі особи не можуть бути допитані в якості свідків. Осіб, які не можуть бути допитані в якості свідків, можна умовно поділити на дві категорії: це особи, які внаслідок своїх фізичних вад не здатні розуміти обставини або давати показання, та особи, які внаслідок своїх службових обов'язків не можуть бути допитані як свідки.

До першої категорії віднесені недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання.

До Другої категорії осіб, які не підлягають допиту як свідки, віднесені особи, які за законом зобов'язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв'язку з їхнім службовим чи професійним становищем, — про такі відомості; священнослужителі — про відомості, одержані ними на сповіді віруючих; професійні судці, народні засідателі та присяжні — про обставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення рішення чи вироку. Ця категорія свідків характеризується тим, що службове коло обов'язків, покладених на цих осіб, не дозволяє розкривати певного роду інформацію. У даній категорії свідків слід окремо виділити осіб, що входять до дипломатичного корпусу. Особи, які мають дипломатичний імунітет, не можуть бути допитані як свідки без їхньої згоди, а представники дипломатичних представництв — без згоди дипломатичного представника.

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СВІДКА

Відповідно до ст. 50 ЦПК свідку надано право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від дачі показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду. Окрім того, відповідно до ч. З ст. 160 ЦПК у разі виникнення заперечень у будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, зокрема у свідків щодо дій головуючого, ці заперечення заносяться до журналу судового засідання і про їх прийняття чи відхилення суд постановляє ухвалу.

Згідно зі ст. 181 ЦПК свідку також надано право при дачі показань, що пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті, користуватися записами. Однак слід зважати, що ці записи мають подаватися на огляд судові та особам, які беруть участь у справі, і, окрім того, можуть бути приєднані до справи за ухвалою суду.

Згідно до ст. 52 ЦПК фізична особа має право відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів. Членами сім'ї та близькими родичами визначено чоловіка, дружину, батька, матір, вітчима, мачуху, сина, дочку, пасинка, падчерку, брата, сестру, діда, бабу, внука, внучку, усиновлювача чи усиновленого, опікуна чи піклувальника, особу, над якою встановлено опіку чи піклування, члена сім'ї або близького родича цих осіб.

Особа, яка відмовляється давати показання, зобов'язана повідомити причини відмови. Зрозуміло, що якщо причинами відмови є наявність родинних стосунків, то на цьому пояснення, чому свідок не буде давати показань, закінчиться. Проте, якщо свідок відмовляється дати показання проти себе, він повинен роз'яснити суду, в чому полягають причини відмови і чому це є відомостями, що можуть свідчити проти самого свідка.

Викликаний свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. Виклик свідка в суд може бути здійснений телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Якщо свідок не буде виявлений за адресою, повідомленою суду, виклик можливо здійснити судовою повісткою за місцем роботи свідка.

У разі, якщо свідок не має можливості з'явитися до суду у визначений час, він повинен завчасно повідомити про це суд. Причому, цей обов'язок щодо повідомлення покладений саме на свідка, а не на сторону у справі.

Належним чином викликаний свідок, який без поважних причин не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, може бути підданий приводу через органи внутрішніх справ з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.

ДОПИТ СВІДКА У СУДІ

Кожний свідок має допитуватися окремо. Перед допитом свідка головуючий встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання і стосунки із сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, роз'яснює його права і з'ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених законом підстав від дачі показань.

У разі, якщо свідок має законні підстави відмовитися від дачі показань, суд приймає дану відмову шляхом постановлення ухвали.

Нововведенням ЦПК є те, що окрім повідомлення про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань і відмову від дачі показань, свідок має бути приведений до присяги. Текст присяги складається зі слів "Я, (ім'я, по батькові, прізвище), присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи". Дана присяга зачитується вголос безпосередньо свідком та підписується ним. Підписаний свідком текст присяги та розписка приєднуються до справи. Однак, якщо судом перед початком допиту свідка буде встановлено, що існують перешкоди для його допиту, то такий свідок до присяги не приводиться, а суд виносить ухвалу про відмову від дачі показань свідком.

Допит свідка розпочинається з пропозиції розповісти все, що йому особисто відомо у справі, після чого першою ставить запитання особа, за заявою якої викликано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі.

Після закінчення допиту свідка особами, які беруть участь у справі, суд також може поставити запитання свідку, а також може з'ясовувати суть відповіді свідка на запитання осіб. При постановленні запитань свідку слід враховувати те, що запитання мають відповідати певним вимогам, оскільки головуючий має право за заявою осіб, які беруть участь у справі, знімати запитання, поставлені свідку, якщо вони за змістом ображають честь чи гідність особи, є навідними або не стосуються предмета розгляду. Слід звернути увагу, що суд може знімати запитання лише у випадку, коли сторони заявляють про необхідність їх зняття відповідно до даних підстав, а не за власною ініціативою. Це, зокрема, забезпечує принцип змагальності сторін. Однак, у частині того, що суд лише за заявою сторони повинен знімати запитання, які не стосуються предмета позову, законодавець не врахував, що ч. 2 ст. 160 ЦПК на головуючого покладено зобов'язання усувати із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи, зокрема і запитання, які не стосуються предмета спору.

Обставини, щодо яких дає показання свідок, повинні бути відомі йому особисто. У разі, якщо свідку відомі певні факти з певних джерел, то варто ставити запитання, з яких саме джерел свідок брав дану інформацію, оскільки показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, не мають доказової сили.

У разі виникнення необхідності свідок може бути допитаний повторно в тому самому чи в наступному засіданні. Ініціатором повторного виклику свідка можуть бути сторони, інші особи, які беруть участь у справі, сам суд, окрім того, свідок може бути допитаний повторно за його власною заявою. Те, що свідок при повторному допиті вже був присутній при допиті інших свідків та дослідженні доказів, не є перепоною для повторного допиту.

Необхідність допиту свідка може виникнути також під час дослідження інших доказів (речових, письмових). Щодо цих доказів ставити запитання свідкам можуть сторони, інші особи, які беруть участь у справі (експерти, спеціалісти) та суд.

У разі наявності розходжень у показаннях свідків, суд може допитати їх одночасно. Метою такого одночасного допиту свідків є з'ясування причин розходжень у їхніх показаннях.

Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі судового засідання під час розгляду справи.

Взагалі, ряд норм ЦПК передбачає виконання певних вимог, які спрямовані на унеможливлення отримання свідком відомостей про хід судового розгляду до того, як його допитають. Так, перед початком розгляду справи свідки видаляються із зали судового засідання у відведені для цього приміщення (зазвичай таким приміщенням є ніщо інше, як коридор суду).

Кожний допитаний свідок має залишатися в залі судового засідання до закінчення розгляду справи. Суд може дозволити допитаним свідкам залишити залу засідання суду до закінчення розгляду справи за згодою всіх сторін. За наявності заперечення однієї із сторін, свідок не може залишити залу судового засідання. Все це викликано необхідністю уникнення спотворення показань свідків, оскільки знаючи окрім суті спору пояснення сторін, вислухавши їх запитання та пояснення, показання інших свідків, свідок може сформулювати свої показання таким чином, щоб позиція тієї сторони, яка викликала цього свідка, підтвердилась би за допомогою його показань. Саме з цією ж метою сформульовано положення про те, що вже допитані і ще не допитані свідки не повинні спілкуватися між собою.

ОСОБЛИВІ СВІДКИ

Відповідно до ст. 182 ЦПК допускається допит малолітніх та неповнолітніх свідків. Допит даних свідків має певні особливості.

Допит малолітніх свідків в обов'язковому порядку проводиться в присутності педагога або батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі. Звичайно, якщо такі особи є стороною у справі, для допиту малолітнього свідка необхідно знайти неупереджену особу із передбаченого законом переліку.

У такому ж порядку за розсудом суду можуть допитуватись і неповнолітні свідки.

Свідкам, які не досягай шістнадцятирічного віку, головуючий роз'яснює обов'язок про необхідність дати правдиві показання, не попереджуючи про відповідальність за відмову від давання показань і за дачу завідомо неправдивих показань, а. також не приводить до присяги.

Педагог, батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники, при яких проводиться допит неповнолітнього свідка, можуть з дозволу суду ставити свідкові запитання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свідка, змісту його показань.

У виняткових випадках, коли це необхідно для об'єктивного з'ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягай вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі. Після повернення цієї особи до зали судового засідання головуючий повідомляє її про показання цього свідка і надає можливість поставити йому запитання.

На свідка, що не досяг шістнадцятирічного віку, не поширюються правила стосовно неможливості залишення зали судового засідання до закінчення розгляду. Лише в окремих випадках, коли суд визнає необхідною присутність цього свідка в залі судового засідання, йому забороняється залишати зал судового засідання.

Статтею 184 ЦПК передбачено, що в якості свідків можуть бути допитані сторона, третя особа, їх представники. Однак, певною специфікою є те, що ці особи можуть бути допитані як свідки, якщо цими особами було заявлено, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто. Ініціатива допиту даних осіб як свідків може виходити безпосередньо від них чи від інших осіб, проте їх допит як свідків допускається лише у випадку, якщо вони дають згоду на їх допит. За відсутності такої згоди вони не можуть виступити свідками. Допит даних свідків має проводитись у загальному порядку, передбаченому для допиту свідків з повідомленням про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань і відмову від дачі показань та приведенням до присяги.

Ірина ДИБА, юрисконсульт

Юридичний вісник України № 43 ( 29 жовтня - 4 листопада 2005 року)