На сучасному етапі розвитку людства і, безумовно, у перспективі основним джерелом інформації ділового та розважального характеру стане мережа Інтернет, яка об'єднує людей у всьому світі. Його можна порівняти з державою, яка має свої "закони", свої "органи", своїх "громадян", "територію". Отже Інтернет — це настільки глобальне явище, що правові системи країн вже немислимі без положень щодо регулювання цієї сфери суспільних правовідносин.
Однак такі класичні поняття авторського права, як право на відтворення, публічне сповіщення, публічне виконання, розповсюдження і використання творів та цитат у цій сфері різними авторами та установами інтерпретуються по-різному. Всередині Інтернету ці поняття ще не врегульовані. Це стосується і такої важливої складової Інтернету як Інтернет-сайт.
Образно кажучи сайт — це наріжний камінь в основі створення самої мережі Інтернет. Тому, питання правової охорони Інтернету і його користувачів необхідно розглядати, насамперед, саме з погляду правової охорони сайту. Аналізуючи питання правової охорони сайту в Україні доцільно розглянути, чи підпадає він під ознаки об'єкта авторського права, визначені в Законі України "Про авторське право і суміжні права" (далі — Закон).
Так, ст. 8 Закону містить перелік об'єктів авторського права, які підлягають охороні на території України. Цей перелік містить 16 об'єктів та не є остаточним, оскільки життя постійно продукує нові об'єкти. Тлумачення положень зазначеного Закону показує, що об'єкт авторського права — це твір у галузі науки, літератури чи мистецтва, який має об'єктивну форму свого вираження, може бути сприйнятим органами людських чуттів та який можливо відтворити.
Твір — це результат творчої праці автора. Однак чинне українське законодавство, як і законодавства інших країн світу, не дає визначення терміну "твір", тому що твір — це складний, багатоплановий об'єкт та будь-яке його визначення стосуватиметься тільки однієї з його граней. Саме тому у науковій літературі превалює визначення, яке стосується характеру наукової роботи. Визнання сайту у якості об'єкта авторського права та надання йому правової охорони інтерпретує твір як сукупність ідей, думок, образів, що одержали у результаті творчої діяльності автора своє вираження в доступній для сприйняття людськими чуттями конкретній формі, яка допускає можливість відтворення.
У контексті такого визначення, сайт — це твір, оскільки він являє собою сукупність ідей, думок та образів автора, закріплених у формі гіпертекстового документа, відображених у доступній для людського сприйняття конкретній формі сайту, який існує об'єктивно, тобто незалежно від автора, та допускає можливість відтворення з моменту свого оприлюднення у мережі Інтернет шляхом копіювання його файлів.
Віднесення твору до таких галузей людської діяльності як наука, література, мистецтво, реального змістовного навантаження не несе, оскільки не видається можливим чітко окреслити межі науки, літератури та мистецтва. Тому за своїм змістом більшість існуючих об'єктів авторського права можуть бути охарактеризовані за допомогою декількох термінів. Інтернет-сайт не є винятком, оскільки, наприклад, програмний код, який використовується при написанні сайту — це, на нашу думку, сфера науки. А такі невід'ємні його частини, як дизайн та художнє оформлення належать до царини мистецтва.
Отже, можна зробити висновок про те, що сайт — це твір у галузі науки, літератури чи мистецтва. Щодо творчої діяльності, результатом якої є створення сайту, то слід зазначити, що у науці авторського права не існує єдиного підходу до визначення терміна "творча діяльність". Чинне законодавство не дає такого визначення, однак у ньому постійно згадується термін "творча праця", визначення якого також немає. До творчого процесу у науці авторського права існує декілька підходів. Прихильники першого підходу висувають на перший план характеристику результату, як такого, який відповідає вимогам новизни, оригінальності. А прихильники другого підходу, поряд з творчим результатом, звертають увагу на творчий процес, який до нього привів. Однак, усі погоджуються з тим, що тільки в результаті творчої праці, можливо створити те нове, оригінальне та унікальне, що, власне кажучи, і визначає результат творчості. Інтернет-сайт може бути визначений як результат творчої діяльності автора, оскільки кожен новий сайт має ознаки оригінальності, новизни, неповторності, унікальності та створюється у результаті творчої діяльності програміста та (або) дизайнера.
Важливою ознакою об'єкта авторського права є його закріплення в об'єктивній формі. Твір повинен не тільки сформуватися у свідомості автора, а й втілитися в об'єктивну форму для того, щоб люди мали можливість ознайомитися з цим твором. В авторському праві існують два критерії для визначення об'єктивної форми твору — критерій відтворення та критерій сприйняття твору органами чуттів людини. Якщо твір можливо відтворити, це означає, що він існує в об'єктивній формі та підлягає захисту як об'єкт авторського права (за наявності інших ознак об'єкта авторського права). Це зміст критерію відтвореності. Однак цей критерій не може бути застосований до творів, які об'єктивно не можуть бути безпосередньо зафіксованими, а можуть бути тільки виконаними. У зв'язку з цим до авторського права, щодо об'єктивної форми твору, ввели критерій сприйняття твору органами чуттів людини. Однак немає необхідності застосовувати цей критерій до Інтернет-сайту, оскільки він може бути відтворений шляхом копіювання його файлів, а саме тому має таку ознаку, як об'єктивна форма об'єкта авторського права. Таким чином можна стверджувати, що Інтернет-сайт відповідає усім ознакам, які ставляться чинним законодавством до об'єкта авторського права України.
Проте за своєю природою Інтернет-сайт не простий об'єкт авторського права, а комплексний. Йому притаманні ознаки комп'ютерної програми, оскільки основою сайту є гіпертекстовий документ (html — документ), який створюється з використанням мови програмування та являє собою набір інструкцій у вигляді цифр, слів, символів, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером.
Перш за все, необхідно визначитися з тим, що саме комп'ютерні науки вкладають у зміст сайту та які саме елементи можуть до нього входити як складові частини. І тільки після цього можна перейти до запитань: як ці елементи знайшли своє відображення у правовому полі, який статус мають та яким правовим механізмом вони регулюються?
В основі сайту лежить документ HTML ( Hyper Text Markup Language) або "мова розмітки гіпертексту", що є фундаментальною, базовою технологією Інтернету. Майже весь зміст сайту, який відображається на моніторах комп'ютерів, підключених до мережі Інтернету, є набором документів, що містять програмний код HTML. Так, HTML дозволяє формувати на сторінках сайту текстові блоки, включати до них графічні елементи, будувати таблиці, управляти відображенням кольорів документа та тексту, додавати звуковий ряд, організовувати гіперпосилання з контекстним переходом до інших розділів серверу або звертатися до інших ресурсів мережі Інтернет та компонувати усі ці елементи між собою.
Інакше кажучи Інтернет-сайт є упорядкованою системою сторінок, об'єднаних гіперпосиланнями. Сторінка сайту має свою унікальну адресу у мережі Інтернет та є викладеною за допомогою команд мови HTML своєрідною програмою, за допомогою якої здійснюється управління формуванням відображення сторінки під час доступу до неї користувача. За допомогою цієї програми можна також організовувати представлення текстової та графічної інформації, розміщати в мережі Інтернет аудіо- та відео-, бази даних, організовувати доступ до банерних файлів. Сторінка є першим елементом Інтернет-сайту. За її допомогою користувач Інтернету сприймає інформацію, яку до нього намагаються донести автори сайту. Можна стверджувати, що сторінка — це базис сайту. Вона наповнюється інформацією, зміст якої залежить від того, яку мету ставить перед собою автор сайту під час його створення. Залежно від цього формуються елементи сайту, якими можуть бути: аудіо-, відео-, графіка, текст літературного, наукового, технічного характеру, бази даних.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Закону об'єктами авторського права України є: літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо); комп'ютерні програми; бази даних; музичні твори з текстом і без тексту; аудіовізуальні твори. Таким чином, усі елементи Інтернет-сайту можуть бути об'єктами авторського права. Такий висновок можна зробити, здійснивши аналіз зазначених переліків на відповідність між ними. Так, згідно з ч. 2 ст. 8 Закону охороні підлягають всі твори, зазначені у частині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо). Отже, елементи Інтернет-сайту можна віднести до окремих об'єктів авторського права, за умови, що вони мають необхідні ознаки, а саме: зазначені елементи повинні бути результатами творчої діяльності, повинні існувати в об'єктивній формі, з можливістю бути відтвореними та сприйнятими органами людських чуттів. Якщо вважати, що окремі елементи сайту є окремими об'єктами авторського права, то й охоронятися вони повинні на загальних підставах, встановлених для відповідних об'єктів авторського права (музичні твори, комп'ютерні програми тощо). Проте проблема полягає в тому, що більшість елементів сайту є невеликими за обсягом та значимістю. Наприклад, будь-який елемент його графічного оформлення, банер або звук, який був створений автором сайту, тощо. Тобто окремо жодний автор не буде потребувати їх охорони та вимагати визнання своїх прав у разі їх порушення. Однак у своїй сукупності ці незначні, на перший погляд, елементи створюють неповторний та індивідуальний образ Інтернет-сайту, його дизайну, який, на нашу думку, безумовно підлягає правовій охороні, як єдиний об'єкт. Тому правова охорона окремих елементів .сайту, з одного боку, надається чинним законодавством, оскільки вони віднесені до складу об'єктів авторського права і автор може вимагати усунення порушень своїх особистих немайнових та виключних майнових прав на ці елементи. З іншого боку, на практиці зазначений механізм не може бути застосованим, оскільки ці елементи у своїй більшості є дуже незначними. Однак це не позбавляє їх правової охорони.
ПРОБЛЕМА СПІВАВТОРСТВА
Як свідчить аналіз існуючої практики, Інтернет-сайти можна поділити на дві групи: сайти, створені аматорами, тобто — користувачами мережі Інтернет, та сайти, створені на замовлення професійними групами виконавців. У випадку, коли автор Інтернет-сайту — одна людина, то усі елементи сайту створені саме ним (за винятком тих елементів, які створені іншими авторами, та які можна отримати зі стандартних фреймів, що входять до програм створення Інтернет-сайтів тощо).
У випадку, коли окремі елементи Інтернет-сайту створюються різними виконавцями, то й проблема правової охорони твору, який отримав у результаті замовник, зростає, оскільки у окремих елементів сайту будуть різні автори. На перший погляд, проблема співавторства чинним законодавством урегульована. Однак, це не зовсім так, оскільки відповідно до ст. 13 Закону співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить усім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле, чи складається із частин, кожна з яких має самостійне значення. Головне у цьому положенні те, що в результаті створюється один твір (в однині). Проте у випадку з Інтернет-сайтом, виходячи з існуючого стану, у чинному законодавстві, єдиного твору не створюється, а створюється сукупність незалежних творів, які є елементами Інтернет-сайту та безпосередньо створюють цей сайт.
Вищенаведене дозволяє зробити висновок, що механізм правової охорони Інтернет-сайту необхідно піднімати на якісно новий рівень, коли правовій охороні буде підлягати сайт як окремий об'єкт авторського права. У такому випадку Інтернет-сайт логічно ввійде до існуючого правового поля як єдиний об'єкт авторського права, а його автору або авторам буде значно легше отримати захист своїх особистих немайнових та виключних майнових прав. До того ж, входження окремих об'єктів авторського права до складу Інтернет-сайту не перешкоджає праву авторів цих об'єктів на створені ними елементи.
Крім того, специфіка мережі Інтернет полягає в тому, що у момент публікації в Інтернеті автор робить доступним для всіх користувачів мережі компільовану комп'ютерну програму, зашифровану та об'єднану в один файл, як у випадку з комп'ютерною програмою. У момент публікації будь-якому користувачу Інтернету стає доступною сукупність усіх вищезазначених елементів, придатних для окремого використання. Будь-який користувач мережі має можливість отримати для використання код програми, аудіовізуальні, анімаційні та графічні її елементи, та найголовніше, що будь-яка особа може змінювати, видаляти інформацію про автора, порушуючи при цьому особисті майнові та немайнові права авторів як Інтернет-сайту, так і його складових частин, які також є об'єктами авторського права.
Підсумовуючи все вищевикладене, особливо специфіку мережі Інтернет, її безмежність та відсутність зв'язку з територією будь-якої держави, а також технічну складність процесів, що відбуваються під час обміну інформацією у мережі, тощо, необхідно ввести до правового поля України, такий окремий комплексний об'єкт авторського права, як Інтернет-сайт, врегулювати питання співвідношення авторів сайту, як єдиного об'єкта, та авторів його окремих складових частин, та надати автору сайту відповідну охорону з боку держави.