Місцем проживання фізичної особи, відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ), є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, у якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання дитини, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлю-вачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або
місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона знаходиться» При цьому слід зазначити, що батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина (тобто особа, яка не досягла 14 років (ст. 31 ЦКУ) проживала з ними, бо саме вони мають переважне право перед іншими особами на її особисте виховання (ст. 151 та 163 Сімейного кодексу України (далі — СКУ).
Ст. 160 СКУ передбачає, що місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Якщо ж мати та батько проживають окремо та такої згоди не знайшли (з ким буде проживати їхня дитина), то спір між батьками необхідно вирішувати через суд (ст. 161 СКУ).