Виконувати роботи та надавати послуги можна як на підставі трудового, так і цивільно-правового договорів.
У разі виконання робіт (надання послуг) на підставі трудового договору слід дотримуватися вимог трудового законодавства, а в разі укладення цивільно-правового договору на виконання роботи та надання певних послуг — керуватися цивільним законодавством.
Серед ознак, що відрізняють підрядний договір (цивільно-правовий) від трудового, можна виділити такі.
Згідно з договором підряду, укладеним між власником і громадянином, найманий працівник зобов'язується за винагороду виконати для підприємства індивідуально визначену роботу. Головною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цизільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, а метою договору є одержання певного матеріального результату. Підрядник на відміну від працівника не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Згідно з трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується відповідна заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
За підрядним договором оплачується не процес праці, а її результат, що визначається після закінчення роботи та оформляється актами здавання-приймання робіт (наданих послуг), на підставі яких проводиться їхня оплата. Цим договором також може бути передбачена попередня або поетапна оплата. Термін договору підряду встановлюється за погодженням сторін.
Ураховуючи викладене, особи, які працюють на умовах цивільного договору, вважаються такими, що забезпечують себе роботою самостійно. Тому відповідно до ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, які забезпечують себе роботою самостійно, громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності, особи, які провадять адвокатську, нотаріальну, творчу та іншу діяльність, пов'язану з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, члени фермерського господарства, а також священики, церковнослужителі, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, укладають з Фондом соціального страхування від нещасних випадків договір про добровільну участь у страхуванні від нещасних випадків. Строк страхування розпочинається з наступного дня за днем укладення договору за умови - плати страхового внеску.
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 38 /2007