Чи матиме право батько, який свого часу не виховував дитину, вимагати від неї матеріального утримання?
Відповідно до ст. 202 Сімейного кодексу України (далі — СК) повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Однак досить часто діти не усвідомлюють цього морального обов'язку перед батьками. Тому закон передбачає можливість примусового його здійснення через суд — відповідно до ч. 3 ст. 172 СК, якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування. Суд у такому випадку визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін (ч. 1 ст. 205 СК). До речі, крім сплати аліментів, дочка, син зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, зумовлених тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Однак, як відзначено у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 р. № 3, обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним.
По-перше, якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає. За таких обставин суд жодним чином не може зобов'язати дітей здійснювати виплату аліментів та брати участь у додаткових витратах на батьків.
По-друге, відповідно до ч. 1 ст. 204 СК дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них. Однак у ч. 2 ст. 204 СК передбачено, що у виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більше як три роки. Перелік таких випадків не наведено, тому чи є окремий випадок винятковим, визначається на розсуд суду.
До речі, Пленум Верховного Суду України у п. 16 постанови "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 р. № 3 роз'яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має-місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Водночас, слід мати на увазі, що зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Сторінку підготувала Катерина ФОМІНА
Юридичний вісник України №7 (16 - 22 лютого 2008 року)