Про деякі питання оподаткування

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув <...> лист <...> і повідомляє.

Згідно з Законом України від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181) з урахуванням змін, внесених до нього Законом України від 20 лютого 2003 року N 550-IV (550-15) , Закон N 2181 є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Отже, щодо внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в повному обсязі діють правила адміністрування, передбачені Законом N 2181 щодо податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, граничні строки сплати та строки звітування щодо внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування регулюються відповідно пунктом 5.3 та пунктом 4.1 Закону N 2181 (2181-14) .

Відповідно до підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) (зі змінами, внесеними до нього Законом України від 24 грудня 2002 року N 349-IV (349-15) ) з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян) ).

Згідно з підпунктом "ч" пункту 1 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 (13-92) "Про прибутковий податок з громадян" до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються суми допомоги, вартість подарунків (призів), що надаються один раз на календарний рік у межах розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на працездатну особу, за рахунок юридичних, фізичних осіб та громадських організацій.

Таким чином, при виплаті матеріальної допомоги кілька разів у календарному році наступні за першою виплатою суми матеріальної допомоги обкладаються прибутковим податком, а тому є підстави для включення їх до валових витрат підприємства. Однак при проведенні річних перерахунків прибуткового податку податкові органи вираховують із сукупного оподаткованого доходу суми фактично виплаченої матеріальної допомоги у розмірі прожиткового мінімуму на працездатну особу незалежно від кількості таких виплат, проведених протягом року. Отже, на думку Держпідприємництва України, за підсумками року підприємство має відкоригувати валові витрати таким чином, щоб до валових витрат потрапили суми фактично виплаченої матеріальної допомоги у розмірі, який перевищує прожитковий мінімум на працездатну особу. Але таке коригування не має підстав розглядати як результат виявленої помилки, оскільки протягом року платник податку відображає валові витрати відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до підпункту 7.8.7 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) в редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР (283/97-ВР) (з врахуванням змін, внесених Законом України від 24 грудня 2002 року N 349-IV (349-15) ) виплата дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями (іншими корпоративними правами), які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, прирівнюється з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням та включенням суми виплат до складу валових витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 5.7.1 пункту 5.7 статті 5 Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР (283/97-ВР) (з врахуванням змін, внесених Законом України від 16.01.2003 р. N 429-IV (429-15) ) до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1, у розмірах і порядку, встановлених законом.

У зв'язку з цим є підстави стверджувати, що з дивідендів за привілейованими акціями збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування повинні справлятися.