У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про Основні напрями розвитку кінематографії
в Україні на період до 2005 року
З метою створення належних умов для проведення державної
політики у галузі кінематографії п о с т а н о в л я ю:
1. Схвалити подані Кабінетом Міністрів України Основні
напрями розвитку кінематографії в Україні на період до 2005 року
(далі - Основні напрями), що додаються.
2. Кабінету Міністрів України забезпечити:
врахування Основних напрямів у проектах загальнодержавних
програм соціального та економічного розвитку;
розроблення проекту Державної програми розвитку національної
кіноіндустрії в Україні на період до 2005 року та внесення його на
розгляд Верховної Ради України.
3. Міністерству культури і мистецтв України, Міністерству
освіти і науки України, Міністерству економіки України,
Міністерству фінансів України, Державному комітету інформаційної
політики, телебачення і радіомовлення України, Державній митній
службі України, Державній податковій адміністрації України подати
в установленому порядку Кабінету Міністрів України законопроекти,
підготовлені на виконання Основних напрямів.
4. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним,
Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям
розробити і затвердити до кінця 2000 року регіональні програми
поліпшення кінообслуговування населення і вжити заходів до
вдосконалення структури місцевих органів управління
кінематографією.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 14 вересня 2000 року
N 1070/2000
СХВАЛЕНО
Указом Президента України
від 14 вересня 2000 року
N 1070/2000
ОСНОВНІ НАПРЯМИ
розвитку кінематографії в Україні
на період до 2005 року
1. Стан і перспективи розвитку кінематографії
Однією з важливих складових культури є кінематографія.
Задовольняючи потребу у творах кіномистецтва, ця галузь відіграє
значну роль у формуванні суспільної свідомості. Україна завжди
належала до впливових кінематографічних держав. У світі широко
відомі українське поетичне кіно, київська школа наукового кіно,
творчі досягнення документалістів і аніматорів.
Проте у період реформування суспільно-економічних відносин
вітчизняний кінематограф опинився в кризовому стані. Державну
систему кінематографії зруйновано, хоча концептуально нову модель
кінематографічної індустрії ще не сформовано. Галузь, що
перебувала на повному самофінансуванні і вагомо наповнювала
бюджет, значно зменшила обсяг виробництва фільмів. Кіно- і
телеекрани, ринок домашнього відео переповнені іноземною
продукцією. Українська кінематографія втрачає значні кошти, які
могли б стимулювати її розвиток.
Отже, перспективи української кінематографії повинні
визначатися державною політикою у галузі національного
кіномистецтва як одного з пріоритетних напрямів розвитку
вітчизняної культури.
2. Мета і основні напрями реформування кінематографії
Основною метою реформування кінематографії є створення
належних умов для розвитку національного кіномистецтва в умовах
переходу суспільства до ринкових відносин, відновлення його ролі і
впливу в соціальній і духовній сфері, у формуванні духовних і
естетичних цінностей.
Для реалізації поставленої мети визначаються такі основні
напрями:
забезпечення державного протекціонізму українському
кіномистецтву та державна підтримка розвитку української
кінематографії;
забезпечення гарантії свободи творчості, доступу громадян,
особливо молоді, до сучасних творів національного кіномистецтва і
кіноспадщини;
проведення структурної перебудови в галузі кінематографії;
сприяння розвитку ринкової інфраструктури кінематографії,
формуванню сучасної кіноіндустрії;
виконання регіональних програм поліпшення кінообслуговування
населення;
впровадження нових екранних технологій;
забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної
власності на кінотвори;
організація міжнародного співробітництва, передусім з
європейськими структурами, в галузі кінематографії, інтеграції
суб'єктів кінематографії в загальноєвропейські кіноструктури.
3. Стратегія розвитку національної кіноіндустрії
Стратегія розвитку національної кіноіндустрії полягає у
створенні самоокупної конкурентоспроможної галузі культури.
Йдеться передусім про національний кіноринок, а також про
забезпечення гідної присутності українського кіно у світовому
кінопроцесі.
Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі
основні завдання:
забезпечення через удосконалення актів законодавства
ефективного державного протекціонізму національному кіномистецтву;
відновлення рентабельності кіногалузі шляхом запровадження
нових форм і методів господарювання в кінематографії,
вдосконалення механізмів позабюджетного фінансування, залучення в
кінематографію інвестицій, у тому числі іноземних;
удосконалення системи оподаткування підприємницької
діяльності, пов'язаної з виробництвом і розповсюдженням
національної кінопродукції;
запровадження багатоканальної продюсерської системи
фінансування виробництва кінопродукції, яка б забезпечувала
самоокупність цієї продукції;
законодавче врегулювання господарських відносин суб'єктів
кіно-, теле- і відеобізнесу, легалізація "тіньового" відеоринку;
створення телеканалу "Культура";
реформування матеріально-технічної бази кінематографії,
визначення пріоритетних технологічних напрямів, забезпечення
оснащення та використання новітніх технологій у процесі
виробництва фільмів та кінопоказу;
організаційне і економічне сприяння у формуванні
інфраструктури кінематографії та мережі сучасних сервісних
підприємств, надання підтримки приватизації об'єктів
кінематографії без зміни профілю їх діяльності;
вдосконалення структури державного управління
кінематографією, поліпшення кінообслуговування населення;
удосконалення національної системи захисту прав
інтелектуальної власності, задіяння ефективних правових і
економічних методів боротьби з кіно-, теле- і відеопіратством;
всіляке сприяння міжнародному кінематографічному
співробітництву, особливо з європейськими структурами, у галузі
кінематографії.
4. Поліпшення кінообслуговування населення
Реальні зміни в національній кіноіндустрії неможливі без
поліпшення системи кінопрокату, який є економічним базисом
кінематографії.
З метою поліпшення кінообслуговування населення необхідно:
удосконалити порядок показу фільмів на телебаченні та в
кінотеатрах, розповсюдження їх для домашнього відео;
продовжити створення в обласних центрах і великих містах
базових кінотеатрів - центрів вітчизняного кіномистецтва і нових
форм кінопоказу;
провести реконструкцію кінозалів з метою створення комфортних
умов для перегляду фільмів, оснащення кінотеатрів сучасним
обладнанням, яке забезпечує високу якість показу і
стереозвуковідтворення;
здійснити будівництво нових сучасних кінотеатрів за рахунок
різних джерел фінансування;
використовувати сучасні відеопроекційні системи для показу
фільмів у сільській місцевості (де це економічно і технічно
доцільно).
Для забезпечення реконструкції діючих кінотеатрів слід
визначити умови довгострокової оренди чи акціонування кінотеатрів
інвесторами.
З цією метою необхідно:
установити порядок передачі кінотеатрів в оренду на
конкурсній основі за умови збільшення обсягів кінообслуговування
населення;
передбачати залучення до технічного і технологічного
переоснащення діючої кіномережі позабюджетних коштів, а також
коштів, що надходять до місцевих бюджетів від приватизації
кінотеатрів.
Стан роботи з проведення державної політики щодо поліпшення
кінообслуговування населення залежить в першу чергу від позиції
місцевих органів виконавчої влади.
Питання поліпшення кінообслуговування населення повинні
вирішуватися з урахуванням місцевих умов і передбачати:
наявність державних структур, що відповідають за стан і
розвиток мережі кінообслуговування населення;
розроблення і виконання регіональних програм поліпшення
кінообслуговування населення з наданням фінансової підтримки за
рахунок коштів місцевих бюджетів;
модернізацію системи прокату і показу фільмів;
поповнення фільмофонду;
взаємодію місцевих органів управління кінематографією з
місцевими державними телерадіокомпаніями;
здійснення контролю за додержанням нормативно-правових вимог
щодо розповсюдження кіно- і відеофільмів;
створення інформаційно-маркетингової бази кінообслуговування.
5. Механізм реалізації Основних напрямів
Реалізація Основних напрямів розвитку кінематографії в
Україні на період до 2005 року потребує розроблення механізму її
правового, фінансового та інформаційного забезпечення.
Комплексне управління роботою, пов'язаною з реалізацією
Основних напрямів, покладається на Міністерство культури і
мистецтв України, яке повинно співпрацювати з цих питань із
заінтересованими центральними та місцевими органами виконавчої
влади.
Міністерство культури і мистецтв України зобов'язано
забезпечити формування перспективних пріоритетів розвитку
кінематографії та їх реалізацію, розроблення дійових механізмів
державної підтримки національного кіномистецтва.
Джерелами фінансування кіногалузі можуть бути:
кошти державного бюджету на фінансування виробництва і
розповсюдження фільмів за державним замовленням, на відновлення і
збереження кіноспадщини, наукові дослідження і підготовку
фахівців;
кошти місцевих бюджетів на поліпшення кінообслуговування
населення, модернізацію діючих кінотеатрів та поповнення
фільмофонду;
доходи суб'єктів кінематографічної діяльності, інших
суб'єктів господарювання;
вітчизняні та іноземні інвестиції, кредитні ресурси,
спонсорські надходження, внески меценатів, інші надходження, не
заборонені законодавством України.
Потреби кінематографії в основному повинні задовольнятися
шляхом залучення позабюджетних коштів. З цією метою слід
удосконалити механізм залучення таких коштів, зокрема:
підготувати пропозиції щодо запровадження збору на розвиток
української кінематографії від розповсюдження і демонстрування
іноземних фільмів;
зменшення ставок ввізного мита на кінопродукцію,
кіноматеріали та кінообладнання, що ввозяться в Україну і
використовуються для виробництва, розповсюдження і демонстрування
національних фільмів та поновлення матеріально-технічної бази
кінематографії.
Правовому забезпеченню реалізації Основних напрямів розвитку
кінематографії в Україні на період до 2005 року сприятиме внесення
змін до актів законодавства щодо посилення адміністративної і
кримінальної відповідальності за порушення прав інтелектуальної
власності, підтримання недержавних структур, які займаються
проблемами захисту цих прав.
Глава Адміністрації
Президента України В.ЛИТВИН