Державним податковим

адміністраціям в АР Крим,

областях, мм. Києві

і Севастополі

Державна податкова адміністрація України розглянула ваш запит стосовно оподаткування заробітної плати нерезидентів і повідомляє.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється прийнятим Верховною Радою України Законом України від 22.05.2003 р. N 889 (889-15) "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон).

Нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України, згідно із ст. 2 Закону (889-15) є платником податку з доходів фізичних осіб.

Дохід з джерелом його походження з України відповідно до пп. "ї" п. 1.3 ст. 1 Закону (889-15) - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Оподаткування доходів нерезидентів регламентується п. 9.11 ст. 9 Закону (889-15) , згідно з яким доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону. Закон (889-15) розмежовує поняття "порядок" та "ставки", оскільки ставки оподаткування встановлені окремою спеціальною статтею 7, а загальний порядок оподаткування доходів встановлено статтею 8 (порядки оподаткування окремих доходів встановлено окремими статтями), і тому поняття "порядок оподаткування" і "ставки оподаткування" не є тотожними.

Пунктом 7.3 ст. 7 Закону (889-15) встановлено, що ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону (проценти, дивіденди та роялті), тобто і до заробітної плати нерезидентів.

Згідно із п. 1.1 та 1.3 "д" ст. 1 Закону (889-15) заробітна плата - це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця. Також для цілей цього Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Статтею 8 Кодексу законів про працю України (322-08) встановлено, що трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством держави, в якій здійснене працевлаштування (наймання) працівника, та міжнародними договорами України.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2009 р. N 322 (322-2009-п) "Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства" суб'єкти господарювання - роботодавці можуть тимчасово використовувати працю іноземців та/або осіб без громадянства на конкретному робочому місці або певній посаді лише за наявності у таких роботодавців Дозволів на використання праці іноземців, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Наявність в іноземця Посвідки на постійне проживання в Україні, яка видається органом виконавчої влади з питань імміграції згідно із Законом України від 07.06.2001 N 2491-III (2491-14) "Про імміграцію", є лише однією з підстав наведених у пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону (889-15) , що дає такому іноземцю право на одержання статусу податкового резидента України у разі його документального підтвердження.

При цьому згідно із ст. 1 Закону України від 11 грудня 2003 року N 1382-IV (1382-15) "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. При цьому згідно із ст. 3 цього Закону відомості про місце проживання мають бути внесені до паспортного документу з зазначенням адреси житла та внесення цих даних в реєстраційний облік, що здійснюється відповідним органом, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону N 889 (889-15) та пункту 1 узагальнюючого Податкового роз'яснення щодо застосування окремих норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в частині оподаткування іноземців та нерезидентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.01.2004 р. N 50 (v0050225-04) (далі - Наказ N 50), фізична особа - іноземець може самостійно визначити власний резидентський статус у разі обрання основного місця проживання в Україні. Для цього фізичній особі - іноземцю необхідно подати письмову заяву до податкового органу за місцем проживання в Україні з проханням вважати її резидентом для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб у поточному році (звітному податковому періоді). Про факт самостійного обрання (визначення) фізичною особою - іноземцем власного податкового статусу як резидента (на підставі письмової заяви) відповідний орган державної податкової служби письмово повідомляє працедавця (працедавців) рекомендованим листом.

Наказом ДПА України від 05.10.2004 р. N 581 (v0581225-04) "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу" для забезпечення виконання норм Закону (889-15) впорядковано діяльність працедавців щодо працевлаштування іноземців та осіб без громадянства і затверджено примірні форми Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення резидентського статусу фізичною особою - іноземцем.

Повідомлення (довідка), передбачена наказом N 581 (v0581225-04) , має видаватися податковим органом у разі документального підтвердження іноземцем наявних в нього підстав для набуття статусу резидента України (в даному випадку проживання в Україні понад 183 дні протягом календарного року). З податкового періоду (місяця), в якому видано вказане повідомлення (довідка), іноземець набуває статусу резидента України і доходи, одержані ним від працедавця за виконання трудової функції (заробітна плата) оподатковуються у загальному порядку, встановленому Законом за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону (889-15) .

В інших випадках, коли передбачене наказом N 581 (v0581225-04) Повідомлення (довідка) не видано, будь-які доходи (в т.ч. заробітна плата) з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за ставкою пункту 7.3 статті 7 Закону (889-15) , за винятком визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону доходів (проценти, дивіденди та роялті), до яких згідно з положеннями абзацу другого цього підпункту застосовується ставка податку, встановлена Законом для оподаткування цих же доходів резидентів (ставка п. 7.1 ст. 7 Закону).

Поряд з цим, ст. 21 Закону (889-15) передбачено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми такого міжнародного договору стосовно суб'єктів, які підпадають під його дію.

У випадках, коли оподаткування доходів нерезидентів здійснювалося податковими агентами за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону (889-15) , вони мають у поточному податковому періоді (році) відкоригувати оподаткування у відповідності з наведеними вище нормами Закону та наказів ДПА України та подати уточнюючий податковий розрахунок за ф. N 1ДФ (z0960-03) за відповідні періоди перерахунку податку.

Повідомляючи наведене, ДПА України зобов'язує довести зазначене вище до підвідомчих податкових органів для керівництва у практичній роботі та у встановленому порядку до працедавців - податкових агентів, які використовують найману працю іноземців.