КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
ФІНАНСІВ І БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Л И С Т
N 06-10/730 від 11.12.2001
В Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів і
банківської діяльності розглянуто Конституційне звернення
Туристичної асоціації України стосовно офіційного тлумачення
положень статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві
податки і збори" ( 56-93 ) щодо визначення розміру готельного
збору.
Відповідно до статті 2 зазначеного Декрету ( 56-93 )
платниками готельного збору є особи, які проживають у готелях.
Граничний розмір готельного збору не повинен перевищувати 20
відсотків добової вартості найманого житла (без додаткових
послуг).
На нашу думку, неоднозначне тлумачення цієї статті в частині
визначення розміру готельного збору викликане нечітким визначенням
бази оподаткування, що призвело до конфлікту інтересів.
Зокрема, з одного боку, "під граничним розміром готельного
збору, який не повинен перевищувати 20 відсотків добової
вартості", можна розуміти розмір ставки збору, за базу для
визначення якого береться добова вартість проживання у готелі
(тобто певний відсоток від вартості проживання за добу). При цьому
сума готельного збору визначається за весь час проживання у
готелі. До такого висновку дійшли, виходячи із наданих роз'яснень,
Державна податкова адміністрація України та Державний комітет
молодіжної політики, спорту і туризму України.
З другого боку, із змісту зазначеної норми можна зробити
висновок, що граничний розмір готельного збору, тобто сума
готельного збору (а не граничний розмір ставки готельного збору),
яка стягується з осіб, які проживають у готелях, не повинна
перевищувати 20 відсотків добової вартості найманого житла,
незалежно від терміну проживання. Таке роз'яснення надано у листах
Державного комітету України з питань регуляторної політики та
підприємництва.
У зв'язку з тим, що Декрет Кабінету Міністрів України "Про
місцеві податки і збори" ( 56-93 ) застосовується з 1993 року,
Комітет звернувся до Державної податкової адміністрації України з
проханням надати інформацію про те, як фактично це питання
відображається у рішеннях органів місцевого самоврядування,
оскільки згідно із статтею 18 Декрету ( 56-93 ) органи місцевого
самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати
місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах
установлених граничних розмірів ставок.
Із листа Державної податкової адміністрації України від
27.11.2001р. N 363/2/18-1110 ( va363225-01 ) випливає, що, як
показує практика, готельний збір, відповідно до рішень органів
місцевого самоврядування, обчислюється від добової вартості житла
з урахуванням тривалості проживання.
Враховуючи те, що оскільки у статті 2 Декрету Кабінету
Міністрів України "Про місцеві податки і збори" ( 56-93 ) чітко не
визначено, що сума готельного збору обчислюється виходячи із
терміну проживання особи (тобто кількості діб, на яку було найняте
житло), вважаємо, що готельний збір має стягуватися у розмірі не
більше 20 відсотків добової вартості житла, незалежно від терміну
проживання у готелі.
З набранням чинності Законом України від 21.12.2000 р.
N 2181-III ( 2181-14 ) "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" конфлікт інтересів має вирішуватись згідно з пунктом 4.4
цього Закону ( 2181-14 ), яким, зокрема, встановлено, що у разі
коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на
підставі закону, або коли норми різних законів чи різних
нормативно-правових актів припускають неоднозначне трактування
прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів,
внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як
платника податків, так і контролюючого органу, рішення у межах
апеляційного узгодження приймаються на користь платника податків.
Врегулювати порушене питання можливо лише шляхом внесення
змін до статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві
податки і збори" ( 56-93 ) в частині уточнення бази
оподаткування...
Голова Комітету В.Альошин
"Бухгалтерія", N 51/2, 20.12.2001 р.