Рада Національного банку України вирішила:
1. Узяти до відома інформацію Правління Національного банку України щодо розвитку банківської системи та окремих нормативних актів з питань банківської діяльності.
2. Схвалити доопрацьовану з урахуванням результатів обговорення Оцінку Радою Національного банку України діяльності Правління Національного банку України щодо розвитку банківської системи та окремих нормативних актів з питань банківської діяльності.
3. Схвалити доопрацьовані з урахуванням результатів обговорення рекомендації Правлінню Національного банку України та Кабінету Міністрів України.
4. Рішення набирає чинності з дня його прийняття.
Голова Ради | Б. М. Данилишин |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Рішення Ради Національного банку України
04 липня 2017 року N 29-рд
Відповідно до статті 9 Закону України "Про Національний банк України" Рада Національного банку України (далі - Рада Національного банку) оцінює діяльність Правління Національного банку України (далі - Правління Національного банку) щодо виконання Основних засад грошово-кредитної політики та з інших питань, рішення щодо яких є обов'язковими для Правління. Одним з таких питань є розвиток банківської системи та окремих нормативних актів з питань банківської діяльності. Оцінка діяльності Правління Національного банку з цього питання здійснена за період з 2015 року по теперішній час.
Упродовж 2015 - січня - травня 2017 років банківська система України зазнала суттєвих змін, основні віхи яких пов'язані зокрема зі зміною економічної кон'юнктури країни, частковою втратою активів в результаті воєнних дій, впливом глибокої девальвації національної валюти та втратою платоспроможності ряду банків.
Кризові явища в банківській системі України сформувались ще в період 2008 - 2009 років, але не були усунені докорінно ні Національним банком, ні самими банками. Як показала практика, регулятор був націлений в основному на збереженні банківської системи, упередженні паніки вкладників, поступовому входженні у фазу зростання. Однак проблеми окремих банків скривались під зовнішньою "прибутковістю" та "безризиковістю", іноді нівелювались за рахунок рефінансування або залучення коштів під високі відсотки тощо, що створювало підґрунтя для наступних проблем.
Під тиском макроекономічних та політичних шоків у сукупності з військовим конфліктом наявні проблеми у банківській системі вилились у системну банківську кризу 2014 - 2016 років.
Рефінансування банків, як одного із антикризових інструментів на початкових етапах не дало очікуваного результату по вгамуванню паніки. Адміністративні заходи були вжиті дещо із запізненням, що призвело до значної втрати валютних резервів. З іншого боку, непродуманість наслідків окремих заходів мали негативний вплив як на бізнес, так і на імідж банків, і підірвали довіру населення до банківської системи.
Так за період 2014 - 2016 років було визнано неплатоспроможними 90 банків, активи яких до кризи становили близько третини активів усієї банківської системи. Це призвело до немалих фінансових втрат держави, бізнесу, населення про що свідчать офіційні оцінки Національного банку.
Загалом за 2015 рік кількість діючих банків зменшилася до 117 з 158, за 2016 рік - до 96 та за 5 місяців 2017 року - до 90 (із них 38 з іноземним капіталом, у тому числі 17 з 100 % іноземним капіталом). Зменшення кількості банків та збиткові результати діяльності банківського сектору призвели до скорочення структурних підрозділів банків України за період з 2015 року до початку квітня поточного року на 34 %.
Крім того, за цей час відбулися значні зміни в структурі власності банківського сектору України. Так наприкінці 2016 року, ураховуючи фінансовий стан ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Національний банк визнав його неплатоспроможним. На момент такого визнання Національний банк визначив загальну потребу банку в капіталі на суму 148 млрд. грн. З огляду на системну важливість банку для фінансового сектору та економіки ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" було націоналізовано. У результаті входження держави до капіталу банку її частка в банківському секторі України сягнула більше половини, зокрема за чистими активами - 56 %, за депозитами населення - 62 %. Превалююча частка держави в банківському сегменті наразі є одним з основних системних ризиків фінансової системи України. При цьому для поповнення капіталу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" згідно з оцінками Національного банку держава вже витратила еквівалент майже 5 % ВВП. З огляду на прийняття в другій половині червня 2017 року рішення щодо додаткової докапіталізації цього банку на суму 38,5 млрд. грн. зазначені витрати держави можуть зрости до близько 7 % ВВП. Рада Національного банку констатує недостатню роботу Правління Національного банку щодо забезпечення нагляду за діяльністю ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". Запізнілі дії Правління Національного банку не сприяли прийняттю вчасних заходів для стабілізації ситуації та мінімізації фінансових втрат.
Рекапіталізація Ощадбанку та Укрексімбанку за оцінками Національного банку обійшлась державі в 2,4 % ВВП у 2014 році та в 2016 - 2017 роках.
У зв'язку з кризою банківського сектору держава понесла й інші витрати. Це зокрема стосується фінансування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яке необхідно було здійснити через потребу у здійсненні значних обсягів виплат вкладникам неплатоспроможних банків. Згідно з оцінками Національного банку на таке фінансування було витрачено 4,4 % ВВП. Також 2,5 % ВВП було втрачено на рефінансування тих банків, які в подальшому були визнані неплатоспроможними в 2008 - 09 роках та в 2014 році.
Як наслідок прямі фіскальні витрати України на подолання наслідків кризи банківського сектору сягнули 14 % ВВП, що перевищує відповідні витрати, понесені під час фінансово-економічної кризи 2008 - 09 років.
Окрім держави втрат зазнали і суб'єкти господарювання, які тримали свої кошти в банках, що були визнані неплатоспроможними (оскільки повернення таких коштів не гарантується державою), а також фізичні особи, вклади яких перевищували гарантовану державою суму. Загальний обсяг таких коштів становить 16 % ВВП відповідних років. Також втрат зазнали власники функціонуючих банків через необхідність проведення докапіталізації та власники неплатоспроможних банків.
Як наслідок, згідно з оцінками Національного банку загальні втрати економіки від кризи становлять 38 % ВВП.
При цьому "очищення" банківської системи відбувалося без оголошення Національним банком чіткої програми реформування банківського сектору, що зумовило значну невизначеність у діяльності банківського і реального секторів, та населення. Недостатньо обґрунтованими були рішення Національного банку стосовно виведення з ринку платоспроможних банків, зокрема спостерігалися ознаки застосування різних підходів під час проведення очищення банківської системи. При цьому не були в повній мірі враховані як потреби розвитку економіки, так і характер розвитку банківської системи, а також вплив воєнного конфлікту на економіку.
"Стиснення" банківської системи України, яке тривало протягом 2014 - 2016 років, та накопичені проблеми минулих періодів (зокрема, значна проблемна заборгованість за кредитами) негативно вплинуло на основні показники діяльності банків.
Так у 2015 році чисті збитки банківської системи збільшилися на 26 % порівняно з 2014 роком і становили майже 67 млрд. грн. (без урахування неплатоспроможних банків), що у 3,6 рази більше порівняно з 2013 роком.
У 2016 років банківський сектор залишався збитковим. При цьому збитки зросли в 2,4 рази порівняно з 2015 роком - до 159 млрд. грн. Такий історично високий рівень збитків був зумовлений переважно через формування резервів під кредитний портфель ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на 145 млрд. грн. У решти банків без урахування ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" збитки зменшилися до 24 млрд. грн. на тлі зниження обсягів відрахувань до резервів.
У 2017 році фінансові результати банків покращилися, а кількість збиткових банків продовжила зменшуватися. Так за 5 місяців поточного року банки отримали чистий прибуток у розмірі 6,9 млрд. грн. Такому поліпшенню сприяло зокрема суттєве скорочення відрахувань до резервів - у 1.8 рази порівняно з відповідним періодом 2016 року.
Найбільшу частку в доходах банківської системи протягом 2015 - січня-травня 2017 років займали процентні доходи (становили більше 60 % від загального обсягу доходів) та комісійні (більше 14 %). Це свідчить про певну сталість структури доходів банківської системи. Водночас у процентних доходах зростає частка коштів, отриманих за цінними паперами, зокрема державними, та депозитними сертифікатами Національного банку, тоді як процентні надходження від кредитування скорочуються. Це свідчить про зміну характеру функціонування банківської системи України, а саме перехід від виконання банківським сектором своїх традиційних функцій, пов'язаних з забезпеченням перерозподілу коштів між вкладниками та кредиторами, до концентрації своєї діяльності на обслуговуванні фінансових потоків державного бюджету.
Що стосується структури витрат, то упродовж 2015 - січня - травня 2017 років найбільшу питому вагу в загальному обсязі витрат займали процентні витрати, загальні адміністративні витрати, а також відрахування в резерви. За підсумками 5 місяців поточного року частка останніх становила майже 16 %, тоді як за результатами 2016 та 2015 років 57 % та 43 % відповідно.
Суттєві зміни в банківському середовищі зумовили високу волатильність капіталу банків упродовж останніх років. Зокрема, за 2016 рік капітал банків зріс на 19 %, за січень - травень 2017 року - на 22 %, або на 27 млрд. грн. - до 151 млрд. грн.
Статутний капітал банківського сектору за цей період збільшився на 87 %, та на 5 %, або на 22 млрд. грн. - до 436 млрд. грн. відповідно.
При цьому сьогоднішні вимоги до розміру статутного капіталу банків (від 200 млн. грн. з 11.07.2017 до 450 млн. грн. з 11.07.2020) не зовсім відповідають вимогам Директив ЄС та Ради Європи і є набагато жорсткішими за них. Так відповідно до ст. 12 Директиви 2013/36/ЄС Європейського Парламенту та Ради ЄС від 26.06.2013 р. мінімальний початковий капітал будь-якої кредитної установи на території ЄС має бути не менше 5 млн. євро. Економічний аналіз свідчить, що мінімальна величина капіталу банку в Україні може бути встановлена на рівні близько 200 млн. грн.
У той же час входження держави до капіталу банків призвело до її превалювання в банківському секторі України. При цьому поточні тенденції банківського сектору свідчать про можливість зростання частки держави в ньому і в подальшому.
У 2015 році кредитний портфель банків на тлі економічного спаду та банківської кризи скоротився майже на 4 % (у гривневому еквіваленті). Таке зменшення відбулося виключно за рахунок зниження обсягів кредитування в національній валюті. Натомість кредитний портфель банків в іноземній валюті збільшився в гривневому еквіваленті, що насамперед зумовлено ефектами девальвації гривні.
Поліпшення економічної ситуації в Україні в 2016 році сприяло певному збільшенню кредитного портфеля банків (майже на 2 %), що відбулося за рахунок приросту кредитів, наданих у національній валюті. Натомість кредитний портфель в іноземній валюті скоротився як за короткостроковими кредитами, так і довгостроковими (у гривневому еквіваленті) навіть попри ефекти девальвації гривні.
На фоні ознак сповільнення економічного зростання та несприятливої зовнішньоекономічної кон'юнктури загальний обсяг кредитів банків за 5 місяців 2017 року зменшився на 4 % (до 956 млрд. грн. у еквіваленті), зокрема в іноземній валюті - на 9 %, у національній - зріс майже на 1 %.
Водночас динаміка кредитного портфеля банків упродовж 2015 - січня - травня 2017 років показує ознаки щодо поступового збільшення частки кредитів корпоративного сектору. Так частка корпоративних кредитів від загального обсягу наданих кредитів банків станом на початок червня збільшилася до близько 83 %, тоді як на початку 2015 року вона була дещо нижчою 80 %. Відповідно частка кредитів домогосподарств за цей час знизилася до близько 16 % з 20 %.
Однак, кредитування реального сектору економіки сповільнилося, велика кількість підприємств збанкрутували, що спричинило падіння реального ВВП у 2014 році до 6,6 %, а в 2015 році до 9,8 %. Тільки у 2016 році ВВП відновив позитивне значення - 2,3 %. При цьому прямі іноземні інвестиції в країну скоротилися більш, ніж у 5 разів.
Дії Національного банку України, в т. ч., полягали у підвищенні облікової ставки з 6,5 % у 2013 році до 14,0 % у 2014 році та 30,0 %, починаючи з березня 2015 року. Далі регулятор почав поступово знижувати облікову ставку з 27 % станом на 28.08.2015 р. до 14 % станом на 28.10.2016 р. При цьому за результатами перегляду розміру облікової ставки станом на 14.04.2017 р. її було знижено до рівня 13 %, а з 26.05.2017 - до рівня 12,5 %. Проте таке зниження облікової ставки майже не вплинуло на активізацію процесів кредитування реального сектору економіки.
Скорочується і ринок споживчого кредитування - у 2016 році частка населення, що користувалася банківськими кредитами, виявилася найнижчою за останні 8 років. Населення поступово погашає фінансові зобов'язання, 92 % з яких - банківські кредити. Відношення боргу до наявного доходу домогосподарств у 2016 році знизилося до 11 %. Боргове навантаження на домогосподарства вже зараз є низьким. Одночасно різко зростає ринок споживчого кредитування небанківськими фінансовими установами, що свідчить про потребу і відновлення попиту на такі послуги і яке "перетікає" в менш регульований сегмент ринку.
Водночас протягом останніх років відбулося певне покращення строкової структури кредитного портфеля банків. Зокрема, в 2015 - січні - травні 2017 років продовжила збільшуватися частка кредитів, наданих на строк більше 5 років. Після зниження у 2015 році у 2016 відновилося зростання частки кредитів, наданих на строк від 1-го до 5 років. Натомість оберненою була динаміка короткострокових кредитів (строком до 1-го року), питома вага яких після збільшення в 2015 року в подальші роки знижувалася - до близько 33 % станом на початок червня 2017 року.
Поліпшення строкової структури кредитного портфеля банків в останні роки відбулося переважно завдяки збільшенню частки довгострокових кредитів у національній валюті. Водночас це сприяло покращенню валютної структури банківського кредитування.
Так, що стосується останньої, то після фінансово-економічної кризи 2008 - 2009 років сформувалася тенденція щодо зниження частки кредитів, наданих у іноземній валюті. В окремі періоди така тенденція переривалася через девальвацію гривні, у тому числі в 2014 та 2015 роках, яка призводила до збільшення кредитного портфеля банків в іноземній валюті у гривневому еквіваленті. Станом на початок червня 2017 року частка кредитів, наданих у іноземній валюті, знизилася до близько 47 %, у національній валюті - зросла відповідно до 53 %. Фактично в поточному році продовжується дедоларизація кредитного портфеля банків, що сприяє зниженню вразливості суб'єктів економіки та банків до зовнішніх шоків. Такі зміни відбулися в основному за рахунок реструктуризації банками значної частини кредитного портфелю в іноземній валюті та зміни валюти кредитування на національну.
Водночас протягом 2015 - січня - травня 2017 років зберігалася тенденція щодо погіршення якості кредитного портфеля банків. При цьому частка непрацюючих кредитів суттєво збільшилася у зв'язку з переоцінкою якості кредитів ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" після націоналізації. Приріст непрацюючих кредитів також зумовили, зокрема запровадження нових підходів щодо оцінки розміру кредитного ризику та зміни класифікації активів (постанова Правління Національного банку N 351 "Про затвердження Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями"). Як наслідок частка непрацюючих кредитів у загальному обсязі кредитування станом на початок червня 2017 року збільшилася до близько 56 %, тоді як у попередні 3 роки була нижчою 40 %, а станом на початок 2015 року була близькою до 25 %.
Крім того, близько половини роздрібного кредитного портфеля банків становлять кредити, надані в іноземній валюті до заборони валютного кредитування в 2009 році. Із них частка непрацюючих кредитів згідно з оцінками Національного банку становить 95 %, тоді як відповідна частка за кредитами, наданими в національній валюті, - 25 %.
Отже, такі тенденції свідчать про загалом суттєве погіршення якості кредитного портфеля банківської системи України упродовж 2015 - січня - травня 2017 років. При цьому частка непрацюючих кредитів у банках з часткою держави в капіталі станом на початок червня поточного року становила 72 %, тоді як у банках з приватним капіталом - близько 26 %.
З огляду на те, що обслуговування значної частки непрацюючих кредитів є проблематичним, наразі є необхідність дослідження питання стосовно актуальності та економічної обґрунтованості внесення законодавчих змін у сфері оподаткування з метою упередження подальших збитків банківської системи у зв'язку з резервуванням та списанням непрацюючих кредитів.
Крім того, наразі є ризики погіршення якості кредитного портфеля банківської системи з огляду на повільне відновлення прибуткової діяльності та збільшення прибутків низки великих підприємств у зв'язку з торгівельною блокадою окупованих районів Донецької та Луганської областей.
Зміна регуляторних вимог на фоні погіршення економічних умов зумовила необхідність формування значних резервів під непрацюючі кредити, що у свою чергу призвело до потреби в капіталі, особливо у державних банках. Докапіталізація державних банків проводилася шляхом внесення в статутні капітали ОВДП. Це мало наслідком значну концентрацію цих цінних паперів саме в державних банках. Така практика приводить до значних витрат Державного бюджету з обслуговування цього боргу. Так за підсумками І кварталу 2017 року купонні платежі за ОВДП становили близько 40 % усіх процентних доходів державних банків.
Що стосується динаміки інших активів банківської системи, то слід відмітити суттєве збільшення в останні роки вкладів банків у державні цінні папери. Однак така тенденція була характерною не для всього періоду, який аналізується. Так у 2015 році в кризових умовах загальний обсяг ОВДП у власності банків зменшився на 13 %, або на 12 млрд. гри. - до 82 млрд. грн. (за сумою основного боргу). Значна частка цінних паперів перейшла у власність Національного банку. Так портфель ОВДП Національного банку в 2015 році збільшився на 23 %, або на 72 млрд. грн. - до 390 млрд. грн. Натомість у подальші роки банки активно нарощували свої вкладення у державні цінні папери. Так загальний обсяг ОВДП у власності банків за 2016 рік збільшився в 3,1 рази, тоді як у січні-травні 2017 року на 10 % - до 281 млрд. грн. (за сумою основного боргу) станом на початок червня.
Водночас упродовж останніх років спостерігалося збільшення ліквідності банківської системи, яку банки тримають у Національному банку. Так середньоденний залишок коштів банків на їх кореспондентських рахунках у Національному банку в 2016 році збільшився до близько 40 млрд. грн. з 26 млрд. грн. у 2015 році. У поточному році тенденція зберігається - зазначені середньоденні залишки за січень-травень зросли до 46 млрд. грн.
Крім того, банки активно спрямовували ліквідність на купівлю депозитних сертифікатів Національного банку. Так середньоденний обсяг депозитних сертифікатів Національного банку в 2016 році збільшився до близько 54 млрд. грн. з 41 млрд. грн. у 2015 році, за січень - травень 2017 року - до 60 млрд. грн.
Натомість залишки коштів банків на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках, за підсумками 2016 року дещо зменшилися - на 6 % - до 122 млрд. грн., тоді як станом на початок червня поточного року залишилися на тому ж рівні близько 122 млрд. грн.
Така динаміка окремих показників ліквідності свідчить про те, що наразі ліквідність банківської системи знаходиться на високому рівні. При цьому банки мають значні обсяги додаткової ліквідності, яку вони спрямовують на купівлю депозитних сертифікатів Національного банку.
Обсяг зобов'язань банків за підсумками останніх років змінювався порівняно не суттєво. За 5 місяців 2017 року зобов'язання банківського сектору зменшилися на 3 % - до 1098 млрд. грн. (без урахування неплатоспроможних банків).
При цьому зменшуються обсяги зовнішніх зобов'язань банків України. Зокрема, у 2016 році валовий зовнішній борг банків зменшився на 30 % - до 9 млрд. дол. США. У структурі зовнішнього боргу превалюють кредити міжнародних фінансових організацій, надані державним банкам, а також кредити іноземних материнських банків, надані їх дочірнім структурам в Україні.
Натомість продовжували домінувати в структурі зобов'язань протягом 2015 - січня - травня 2017 років кошти, залучені від фізичних та юридичних осіб. Зокрема станом на початок травня поточного року кошти на рахунках корпорацій становили 34 % зобов'язань фінансових установ, тоді як вклади домогосподарств - 40 %.
Не дивлячись на зменшення кількості банків в Україні в 2015 - січні - травні 2017 років, мінливість очікувань суб'єктів економіки та ознаки зниження довіри до банківської системи, депозитний портфель банків протягом цього періоду збільшувався. Так у 2015 році загальний обсяг депозитів зріс на 6 %, у 2016 - на 11 %. Зростання депозитів продовжилося також у поточному році (зросли на 5 % за 5 місяців 2017 року) попри нижчі процентні ставки порівняно з відповідним періодом минулого року.
Таке зростання відбувалося, як за рахунок припливу депозитів у національній валюті, так і в іноземній. При цьому в 2015 та в січні - травні 2017 років, на відміну від 2016 року, темпи зростання депозитів у національній валюті були вищими, ніж в іноземній. Зокрема, за 5 місяців 2017 року загальний обсяг депозитів у національній валюті зріс на 6 %, тоді як у іноземній - на 4 %.
Утім валютна структура депозитного портфеля банків за 2015 - січень - травень 2017 років змінилася не суттєво. Станом на початок червня частка депозитів банків у національній валюті, як і на початок 2015 року, становила близько 54 %, у іноземній - близько 46 % відповідно. Натомість до фінансово-економічної кризи 2008 - 09 років питома вага депозитів в національній валюті традиційно сягала понад 60 %. Зазначене свідчить про те, що наразі рівень довіри суб'єктів економіки до національної валюти як засобу заощадження є нижчим, ніж був до кризи.
Кошти населення хоча і залишалися основним ресурсом депозитів, однак частка депозитів населення в загальному обсязі депозитів упродовж 2015 - січня - травня 2017 років продовжила знижуватися - до 51 % станом на початок червня поточного року, тоді як на початку 2015 року цей показник становив 61 %. Це свідчить про можливість подальшої втрати ролі коштів населення як домінуючих у формуванні депозитної бази банківської системи, що може генерувати додаткові ризики для банків у майбутньому.
Водночас у поточному році зафіксовано відновлення відтоку депозитів населення в іноземній валюті. Це пов'язано зокрема з необхідністю витрачання населенням раніше накопичених заощаджень на тлі зниження купівельної спроможності громадян. Як наслідок протягом тривалого часу населення продає більше готівкової іноземної валюти, ніж купує.
Водночас у 2015 - січні - травні 2017 років відбулися суттєві зміни в строковій структурі ресурсної бази банків. Так протягом цього періоду щороку збільшувалася частка депозитів на вимогу, яка на початок червня поточного року сягнула майже половини депозитного портфеля банків (48 %). Питома вага короткострокових депозитів (до одного року) після трирічного зростання за підсумками 5 місяців 2017 року знизилася до близько 32 % від загального обсягу депозитів, майже наблизившись до рівня початку 2015 року. Натомість частка депозитів строком від 1-го до 2-х років за період з початку 2015 року до початку червня 2017 року знизилася до близько 19 % з майже 28 % (на початку 2014 року значення цього показника становило 37 % і було близьким до передкризового рівня в 2007 - 08 роках). Відповідний показник по депозитам строком понад 2 роки станом на початок травня поточного року становив лише 1 %. Такі тенденції дають підстави констатувати суттєве погіршення строкової структури депозитного портфеля банків та свідчать про значні строкові розриви між пасивами та активами банківської системи. Це зумовлює посилення дефіциту довгострокових фінансових ресурсів як для фінансового сектору зокрема, так і для економіки держави в цілому. У той же час короткостроковість пасивів зумовлює необхідність тримати кошти банків у високоліквідних та короткострокових активах, таких зокрема як депозитні сертифікати Національного банку.
Крім того, державні банки залучали кошти на депозитні рахунки під високі процентні ставки. Це призвело до низької операційної ефективності таких банків, адже в 2017 році зафіксовано найнижчу процентну маржу державних банків порівняно з іншими групами фінансових установ.
Упродовж останніх років банківська система України зазнала докорінних змін. Це частково зумовлювалося несприятливою економічною кон'юнктурою на тлі військового конфлікту та втрати значної частини економічного та інфраструктурного потенціалу, більш ніж трикратним падінням курсу гривні, і, як наслідок, значними втратами платоспроможності бізнесу та населення. Зазначене серед іншого різко загострило старі проблеми вітчизняного банківського сектору.
За таких обставин Національний банк вдався до проведення "очищення" банківського сектору. Так за період 2014 - 2016 років було визнано неплатоспроможними 90 банків, активи яких до кризи становили близько третини активів усієї банківської системи.
Вищезазначене мало наслідком системну банківську кризу 2014 - 2016 років, яка призвела до немалих фінансових втрат держави, бізнесу, населення, про що свідчать офіційні оцінки Національного банку.
Так прямі фіскальні витрати України на подолання наслідків кризи банківського сектору вже сягнули 14 % ВВП, що перевищує відповідні витрати понесені під час фінансово-економічної кризи 2008 - 09 років, тоді як загальні втрати економіки від кризи наразі становлять 38 % ВВП.
У той же час очищення банківської системи відбувалося без оголошення Національним банком чіткої програми реформування банківського сектору. При цьому не були в повній мірі враховані як потреби розвитку економіки, так і характер розвитку банківської системи. Це зумовило значну невизначеність у діяльності банківського сектору, суб'єктів реального сектору економіки та населення, що підірвало як внутрішню, так і зовнішню довіру до банківського сектору України.
Водночас це свідчить про непослідовність та безсистемність дій Правління Національного банку щодо реформування банківської системи упродовж останніх років. Це зумовлювало загострення та затягування кризи, тоді як позитивні здобутки реформування банківського сектору нівелюються значними фінансовими втратами.
Крім того, за кризових умов було націоналізовано найбільший банк країни ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". Рада Національного банку констатує недостатню роботу Правління Національного банку щодо забезпечення нагляду за діяльністю ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". Запізнілі дії Правління Національного банку не сприяли прийняттю вчасних заходів для стабілізації ситуації та мінімізації фінансових втрат.
У результаті входження держави до капіталу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" її частка в банківському секторі України сягнула більше половини, зокрема за чистими активами - 56 %, за депозитами населення - 62 %, що є одним з основних системних ризиків банківської системи. При цьому поточні тенденції дають підстави констатувати наявність ризиків подальшого зростання участі держави в банківському сегменті.
Водночас за таких умов відбулися суттєві зміни в підходах щодо функціонування банківської системи України. Зокрема при звуженні кредитного портфеля банки зміщують акценти у своїй діяльності від виконання класичних банківських функцій до концентрації на обслуговуванні фінансових потоків державного бюджету.
Як наслідок, процентні доходи, а не комісійні, становлять більше половини загального обсягу доходів банківської системи. У процентних доходах зростає частка коштів, отриманих за цінними паперами, зокрема державними, та депозитними сертифікатами Національного банку. При цьому станом на кінець червня 2017 року портфель банків ОВДП сягнув 281 млрд. грн., що разом з вкладами в депозитні сертифікати Національного банку є співставним з третиною кредитного портфеля банківської системи.
Свідченням зниження довіри до банківського сектору є збільшення частки депозитів на вимогу, яка станом на початок червня поточного року сягнула майже половини депозитного портфеля банків України. При цьому кошти населення в структурі депозитів наразі втрачають свою домінуючу роль, хоча традиційно в країнах з банкоцентричною фінансовою системою вони слугують основним джерелом фінансових ресурсів. Високим наразі залишається рівень доларизації. Це зумовлює строкові та валютні розриви між активами та пасивами банків, наражаючи їх на додаткові системні ризики, які і так є значними.
Так затяжний характер кризи зумовив високий рівень непрацюючих кредитів, який вже більше 50 % від загального обсягу наданих банками кредитів. Вирішення даної проблеми потребує системного підходу та нагальної розробки програми щодо її врегулювання.
Крім того, розбалансування валютних зобов'язань та активів за строками зумовило накопичення значного обсягу відкладеного попиту на валюту з боку банків. Це створює валютні ризики, які загострюються з огляду на складні умови доступу до зовнішнього фінансування та необхідність повернення значних обсягів зовнішньої заборгованості в найближчі роки. Водночас доступ до зовнішніх ринків капіталів ускладнюється з огляду очікування щодо зростання процентних ставок на них. Це зумовлює необхідність фокусуватися насамперед на внутрішніх джерелах фінансування та відповідно посилення довіри до вітчизняної банківської системи.
Слід зазначити, що "деградація" класичної моделі функціонування банківської системи несе низку ризиків для подальшого розвитку фінансового сектору України. Так у поточному році спостерігаються ознаки посилення попиту на кредитні ресурси в роздрібному сегменті. Крім того, прогнози щодо економічного зростання дають підстави очікувати подальше пожвавлення кредитування реального сектору. Однак концентрація банків на інвестуванні коштів у державні цінні папери призводить до зниження кредитного потенціалу банківської системи. За зростаючого попиту на кредити це може мати наслідком витіснення регульованого кредитного ринку нерегульованим, що по своїй природі є джерелом фінансових криз.
Таким чином наявні кредитний, валютний, процентний ризики та ризик ліквідності залишаються високими та є системними у банківському секторі економіки.
Така ситуація актуалізує розроблення та вжиття низки заходів щодо поліпшення умов розвитку банківського сектору України, на що і спрямовані рекомендації Ради Національного банку.
ЗАТВЕРДЖЕНО
Рішення Ради Національного банку України
04 липня 2017 року N 29-рд
З метою забезпечення стабільності грошової одиниці України, а також сприяння фінансовій стабільності та досягнення стійких темпів економічного зростання, відповідно до пункту 13 статті 9 Закону України "Про Національний банк України" Рада Національного банку України рекомендує:
1. Сприяти подальшому підвищенню ефективності політики ризик-орієнтованого нагляду та вжиття заходів раннього реагування в рамках зобов'язань України перед МВФ та Угоди про асоціацію Україна-ЄС (імплементація директиви CRD IV 2013/36/EU та регуляторного припису CRR 2013/575/EU). Зокрема продовжити роботу щодо запровадження:
вимог Базель III щодо капіталу та ліквідності;
Базельських принципів ефективного банківського нагляду;
нового порядку оцінки кредитних ризиків;
технологій банківського нагляду на основі оцінки ризиків, раннього реагування, системи SREP включно з кластеризацією банків за критерієм бізнес-моделі;
нового формату наглядової звітності (UBPR) та удосконалення системи CAMELS;
нових підходів до корпоративного управління в банках тощо.
При цьому урахувати, що значення кількісних показників по капіталу та ліквідності та часові рамки їх застосування попередньо повинні бути глибоко проаналізовані та визначені їх впливи на банки, оскільки їх механічне перенесення в умовах кризової економіки може спричиняти значні втрати, особливо у вітчизняних банках.
2. Оцінити до 1 вересня 2017 року реальний валютний ризик, притаманний банківській системі у середньостроковій перспективі (не менше 3 років) з позиції потенційного попиту на ключові валюти: долари США та євро для закриття своїх валютних позицій.
3. Для банків, які мають значні обсяги відкритої валютної позиції, розробити до кінця 2017 року плани виходу на виконання цільових орієнтирів НБУ у середньостроковій перспективі з урахуванням термінів погашення наявних у них індексованих ОВДП та графіків погашення зовнішніх запозичень. Для Національного банку узагальнити такі плани та визначити шляхи виходу банків на збалансовані валютні баланси у межах прийнятного валютного ризику.
4. Провести аналіз та оцінку потенційного впливу застосування усіх вимог постанови N 351 від 30 червня 2016 року "Про затвердження Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями" та МСФЗ 9 "Фінансові інструменти" на фінансовий стан та результати діяльності банків до 1 жовтня 2017 року.
5. Для підвищення рівня достатності довгострокового ресурсного потенціалу банківської системи, а отже створення необхідного інвестиційного клімату, продовжити активну роботу по розвитку фінансових ринків.
6. Впродовж поточного року впровадити вимоги до корпоративного управління банками та організації систем внутрішнього контролю, які б відповідали кращим практикам корпоративного управління. Зокрема, Проаналізувати можливість прискорення проведення оцінювання колективної відповідності правління та вищого керівництва відповідним кваліфікаційним вимогам у банках.
7. Сприяти посиленню ролі наглядових рад державних банків, зміні підходів до корпоративного управління та вирішення цього питання на законодавчому рівні.
8. Проаналізувати поточний стан процесу створення кредитного реєстру в Національному банку та подальших перспектив роботи в цьому напрямі та надати Раді Національного банку відповідний звіт до 01 вересня 2017 року.
9. Розглянути питання щодо необхідності посилення ефективності роботи кураторів банків та відповідальних осіб, а також їх відповідальності, до 1 вересня 2017 року.
10. Надати аналіз передумов застосування підходу розподілу банків за категоріями та його очікуваних наслідків у сфері фінансової стабільності та функціонування трансмісійного механізму монетарної політики, а також розглянути доцільність розширення кількості показників структури балансу та показників професійного судження, зокрема, за рахунок врахування структури пасивів, величини зовнішньої заборгованості, характеру концентрації кредитів (у тому числі інсайдерських), що використовуються в процесі кластеризації до 1 грудня 2017 року.
11. Продовжити роботу щодо удосконалення методології ідентифікації інсайдерських зв'язків та оцінок ризику перетворення активів у непрацюючі за рахунок операцій з пов'язаними особами.
12. Провести класифікацію непрацюючих кредитів з метою диференційованого підходу до розчистки кредитного ринку в рамках реалізації комплексної стратегії підвищення якості банківських активів.
13. В рамках законодавчих норм щодо підвищення відповідальності власників банків за стабільність фінансових установ розробити пропозиції щодо нормативного забезпечення процедури участі власників та кредиторів у відновленні платоспроможності, порятунку банку, виведення банку з ринку (процедура bail-in).
14. Розробити підходи та забезпечити їх впровадження щодо підвищення транспарентності банків та зниження рівня інформаційної асиметрії між фінансовими установами та учасниками ринку з метою підвищення ефективності ринкових основ оцінки ризиків роботи з банками, а також передбачити контрзаходи у сфері підтримання макрофінансової стабільності на випадок фінансових стресів до 1 січня 2018 року.
15. З метою сприяння подальшої стабілізації роботи банківської системи розглянути питання щодо гармонізації вимог до мінімального розміру капіталу банків відповідно до вимог Директив ЄС та Ради Європи до 1 жовтня 2017 року.
1. Опрацювати спільно з банками можливі шляхи вирішення проблеми непрацюючих кредитів з метою визначення єдиного підходу до її вирішення. Звернути увагу на необхідності консолідації зусиль, особливо по відношенню до найбільших бізнесових груп, які мають проблемну заборгованість у декількох банках до 1 жовтня 2017 року.
2. Вжити заходів щодо прискорення оновлення стратегії реформування державних банків із урахуванням націоналізації ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", яка має лягти в основу нових бізнес-моделей державних банків.
3. З метою поліпшення політики гарантування вкладів та повернення довіри до банківської системи розглянути питання щодо актуалізації гарантованої суми вкладу для фізичних осіб від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зважаючи на значну девальвацію гривні у 2014 - 2016 роках.
4. З метою створення належних умов для зниження процентних ставок та повернення коштів до банківського сектору, розглянути питання щодо відміни податку за відсотками по депозитних вкладах фізичних осіб. З цією метою провести відповідний аналіз та оцінки і надати їх Раді Національного банку до 1 жовтня 2017 року.
5. З метою підвищення рівня достатності довгострокового ресурсного потенціалу банківської системи, а отже створення необхідного інвестиційного клімату, активізувати роботу по розвитку фінансових ринків: недержавні пенсійні фонди, інвестиційні та страхові компанії, а також вирішувати це питання на рівні створення цільових державних програм.
Додаток
Реформи банківського регулювання в Україні повністю кореспондують з магістральними змінами в банківському секторі в глобальній економіці та ЄС. Вони націлені на перебудову системи регулювання в напрямку підвищення фінансової стабільності, інтеграції мікро- та макропруденційного підходу, ризик-орієнтованого нагляду, нейтралізації інституціональних викривлень в наглядовій роботі та звуження простору для маніпуляцій з оцінкою ризиків задля мінімізації витрат на докапіталізацію фінансових установ.
Банківська система виявилась фундаментально недокапіталізованою. По суті, власники суттєво занизили власну участь в пасивах банків, перекладаючи ризики інсайдерських операцій на аутсайдерів та досягаючи через пов'язані кредити ручної контрольованості фінансового стану банків. Сильний шок, викликаний війною та корекцією макроекономічних дисбалансів, не сприймаючись як транзитивний (чим сильно відрізнявся від 2008 - 2009 років), продемонстрував системну вразливість сектора, неадекватну забезпеченість капіталом завдяки маніпуляціям з оцінкою ризиків, що генерувались інсайдерськими операціями, "сліпоту" політично вмотивованого нагляду (практики чого мали місце тривалий час в минулому), та позначився на змінах в мотиваціях щодо докапіталізації банків чи цивілізованого виходу з ринку.
Нові вимоги до капіталу та ліквідності в сукупності з новим підходом до оцінки ризиків змінюють характер відповідальності власників банків завдяки тому, що за своїм регуляторним змістом зорієнтовані на підвищення фінансової стабільності. Строкова структура переходу на новий режим функціонування вимог до капіталу та ліквідності є компромісною і такою, що допускає достатньо часу для адаптації.
Непрацюючі кредити та сформовані резерви продемонстрували нетиповий зв'язок з кредитним циклом. В основі цього перебуває процес розкриття якості кредитного портфеля постфактум та завдяки ідентифікації інсайдерських зв'язків. Це вказує на те, що причиною формування NPL виступили не тільки характерні зміни в ринкових умовах, а неадекватно оцінені ризики концентрації пов'язаного, або політично вмотивованого кредитування. З одного боку, це звужує можливості державного втручання в розчистку кредитного ринку. З іншого боку, адаптація до нових вимог та швидкість відновлення кредитування були би кращими за наявності альтернатив усталеним негативним бізнес-практикам. Формування сприятливого бізнес-клімату є основною передумовою покращеної адаптації банків до нового регулювання та виходу за межі інсайдерського контролю за кредитуванням. Попри це, величина падіння нормативу пов'язаного кредитування виглядає вкрай оптимістично і вимагає збереження додаткової уваги на процесі визнання кредитів інсайдерськими.
Трансформація наглядових технологій покликана побудувати нову систему ризик-орієнтованого нагляду, що враховує широкий набір аналітичної інформації, формальних обрахунків, якісних оцінок. Дані трансформаційні процеси є структурними за змістом, а тому зорієнтовані на одержання позитивного ефекту у довгостроковій перспективі. При цьому, ризики переходу на нові регуляторні стандарти у короткостроковому періоді є не стільки переоціненими, скільки результатом пересторог з приводу несумісності усталених олігархічних бізнес-моделей з вимогами щодо адекватної відповідальності власників, транспарентності банківського бізнесу, фінансової стійкості банків та фінансової стабільності системи.
Робота з пов'язаними кредитами повинна бути продовжена і удосконалена, визначення бізнес-моделей в рамках системи SREP повинно враховувати інституціональні фактори, які часто є прихованими від формальних оцінок, інструментарій розчистки кредитного ринку потребує додаткового опрацювання, зокрема, спираючись на класифікацію NPL з міркувань причини виникнення та належності до інсайдерських операцій. Відповідальність власників банків повинна бути удосконалена не тільки через реалізацію нових підходів до достатності капіталу та ліквідності, оцінки кредитного ризику, а також на основі нормативного забезпечення процедури bail-in. Адаптація банків до нового регуляторного середовища буде легшою в разі більш активних структурних змін, націлених на покращення бізнес-клімату. Розвиток альтернатив традиційному кредитуванню та стимули поглиблення ринку капіталу повинні розглядатись як невід'ємна передумова покращення доступу до фінансування з боку реального сектора.
Член Ради НБУ, | В. В. Козюк |