Державна фіскальна служба України розглянула запит щодо деяких питань визначення доходу фізичних осіб - підприємців та у межах компетенції повідомляє.

Відповідно до статей 42, 43 Господарського кодексуУкраїни (далі - ГКУ (436-15) ) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

На сьогодні для фізичних осіб - підприємців існує дві системи оподаткування доходів, одержуваних від здійснення підприємницької діяльності, кожна з яких регулюється окремими статтями Кодексу і має певні обмеження та переваги, а також різний порядок оподаткування таких доходів, ведення обліку доходів і витрат.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст. 177 Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс).

Згідно з п. 177.2 ст. 177 Кодексу (2755-17) об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Перелік витрат визначено у ст. 177.4 Кодексу (2755-17) .

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV ПКУ (2755-17) .

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПКУ спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, передбачених п. 297.1 ст. 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з п. 292.1 ст. 291 ПКУ доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 цієї статті.

Водночас згідно із п. 292.4 ст. 292 ПКУ у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами, доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

При цьому фізична особа - підприємець, яка виплачує дохід за товари, (роботи, послуги) фізичній особі, зобов'язана виконати функцію податкового агента.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (2755-17) , податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб це фізична особа - підприємець, яка зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV Кодексу (2755-17) ;

Згідно з пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Кодексу (2755-17) , податкові агенти зобов'язані подавати у строки, встановлені ПКУ (2755-17) для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.