Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов’язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;

2) загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом;

3) загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит;

4) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов’язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов’язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб;

5) кредитна лінія - вид кредиту, надання якого здійснюється повністю або частинами в узгоджені сторонами строки протягом строку кредитування. При цьому може бути передбачено право споживача отримати кредит у межах встановленого кредитного ліміту у разі часткового або повного погашення кредиту протягом строку кредитування, визначеного в договорі про споживчий кредит;

6) кредитний посередник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка не виступає кредитодавцем і надає посередницькі послуги у сфері споживчого кредитування від імені, в інтересах та за дорученням кредитодавця або від свого імені в інтересах кредитодавця;

7) кредитодавець - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити;

8) реальна річна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту;

9) споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит;

10) споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту;

11) споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов’язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

2. Інші терміни в цьому Законі вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України (435-15) , Законі України "Про захист прав споживачів" (1023-12) та законах України з питань регулювання ринків фінансових послуг.

1. Метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.

1. Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування.

2. Цей Закон не поширюється на:

1) договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця;

2) договори позики, що не передбачають сплати процентів чи будь-яких інших платежів за користування наданими за такими договорами грошовими коштами;

3) кредитні договори, метою яких є надання споживачу права вчиняти правочини з фінансовими інструментами, якщо такі правочини вчиняються за участю чи за посередництвом кредитодавця або іншого професійного учасника ринку цінних паперів;

4) кредити, що надаються за договорами, укладеними в результаті врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди, затвердженої судом;

5) кредити, що надаються виключно в рамках відповідних державних програм або програм органів місцевого самоврядування визначеному колу фізичних осіб і передбачають окремі, визначені такими програмами, умови кредитування, у тому числі виплату процентів за користування кредитом;

6) несанкціонований овердрафт, що є перевищенням суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого кредитного ліміту, що обумовлений договором між кредитодавцем та споживачем і не є прогнозованим за розміром та часом виникнення;

8) кредити, що надаються ломбардами у разі передання предмета застави на збереження ломбарду, за умови що зобов’язання споживача обмежуються вартістю предмета застави.

3. До кредитів у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту, що становить від одного до трьох місяців або на вимогу, застосовуються лише вимоги частини першої, пунктів 1 і 2 частини другої статті 7, статей 8-10, частин першої - четвертої статті 12, статті 13, частини шостої статті 15, статті 18,статті 21 цього Закону.

4. До кредитів за договорами, загальний розмір кредиту за якими не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору, застосовуються вимоги цього Закону, крім частин другої - сьомої, абзацу другого частини десятої та частини дванадцятої статті 9, частини шостої статті 14, статті 19 та частини другої статті 21 цього Закону.

5. Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

1. Законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

2. У разі якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж законодавством України, застосовуються правила міжнародного договору.

1. Державне регулювання та нагляд у сфері споживчого кредитування здійснюються органами, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг відповідно до законодавства.

2. Органи, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції у сфері споживчого кредитування:

1) затверджують методику розрахунку загальної вартості кредиту для споживача, реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит;

2) встановлюють вимоги до кредитних посередників (z1119-17) та їхньої діяльності;

3) здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

3. Органи, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, координують свою діяльність щодо державного регулювання та нагляду у сфері споживчого кредитування у порядку та формах, визначених законодавством про фінансові послуги та про державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

4. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку споживчого кредитування та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.

1. Споживчі кредити можуть надаватися за участю кредитних посередників. Кредитними посередниками можуть виступати кредитні брокери або кредитні агенти.

Діяльність кредитних посередників не належить до фінансових послуг і може включати збір та опрацювання документів споживача для отримання споживчого кредиту, ідентифікацію та верифікацію споживача, підготовку та підписання від імені кредитодавця договору про споживчий кредит, консультування, надання інформаційних та інших посередницьких послуг у споживчому кредитуванні.

Кредитні посередники можуть діяти за межами зареєстрованого місцезнаходження фінансових установ, інтереси яких вони представляють.

2. Кредитний брокер - це юридична особа або фізична особа - підприємець, яка від свого імені в інтересах кредитодавця здійснює за винагороду посередницьку діяльність у сфері споживчого кредитування.

Кредитний брокер несе перед кредитодавцем відповідальність за повноту і достовірність даних, зібраних ним про споживача.

3. Кредитний агент - це фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка діє від імені та в інтересах кредитодавця і виконує частину його обов’язків за договором про споживчий кредит. Кредитний агент діє на підставі договору доручення із кредитодавцем.

4. Перед укладенням договору про споживчий кредит кредитний посередник повинен надати споживачу в письмовій формі інформацію про:

1) своє найменування (прізвище, ім’я, по батькові) та місцезнаходження;

2) державну реєстрацію (для фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб);

3) те, чи є кредитний посередник кредитним брокером чи кредитним агентом, сферу власних повноважень;

4) найменування кредитодавця (кредитодавців), в інтересах якого (яких) діє кредитний посередник;

5) перелік послуг, які пропонує кредитний посередник;

6) розмір винагороди (комісійного збору) чи іншої плати за послуги кредитного посередника.

У разі якщо кредитний посередник представляє інтереси декількох кредитодавців одночасно, він має поінформувати про це споживача та надати йому однаковий обсяг інформації щодо пропозицій усіх кредитодавців, а також зобов’язаний не допускати дискримінації окремих кредитодавців.

5. Інформація про комісійний збір чи іншу плату, що сплачується споживачем кредитному посереднику за його послуги, надається кредитним посередником кредитодавцю для розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом та реальної річної процентної ставки.

6. Інформація про кредитних посередників розміщується на їхніх власних веб-сайтах (за наявності), на веб-сайті кредитодавця (про кредитних посередників, що діють в інтересах цього кредитодавця) та в місцях, доступ до яких є вільним для споживачів, у всіх приміщеннях кредитних посередників, призначених для надання відповідних послуг.

1. Якщо в рекламі щодо надання споживчого кредиту зазначається процентна ставка чи будь-які дані, що стосуються загальних витрат за споживчим кредитом, така реклама додатково до вимог, встановлених законодавством про рекламу, повинна містити стандартну інформацію.

2. У стандартній інформації визначається:

1) максимальна сума, на яку може бути виданий кредит;

2) реальна річна процентна ставка;

3) максимальний строк, на який видається кредит;

4) у разі надання кредиту для придбання товарів (послуг) у формі оплати з відстроченням або з розстроченням платежу - розмір першого внеску.

Стандартна інформація повинна бути зрозумілою і точною. Якщо стандартна інформація викладається в письмовому вигляді, вона наводиться однаковим шрифтом та відображається в основному тексті реклами.

3. У рекламі щодо надання споживчого кредиту забороняється зазначати, що споживчий кредит може надаватися без документального підтвердження кредитоспроможності споживача (позичальника) або що кредит є безпроцентним чи надається під нуль процентів, іншу аналогічну за змістом та сутністю інформацію.

1. Реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

2. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

доходи кредитодавця у вигляді процентів;

комісії кредитодавця, пов’язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;

інші витрати споживача на додаткові та супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов’язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються:

1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов’язків, передбачених договором про споживчий кредит;

2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов’язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

3. Обчислення реальної річної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов’язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка обчислюється на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

1. Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

2. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" (851-15) , а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію" (675-19) ) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

3. Інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про:

1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ;

2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо);

3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту;

4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України (435-15) ;

5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться;

6) орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.

Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки.

Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов’язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит;

7) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов’язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності), а також орієнтовна вартість таких послуг.

У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової чи супутньої послуги, що надаватиметься споживачу третьою особою та є обов’язковою для отримання кредиту, орієнтовна вартість такої послуги визначається за аналогічними, вже укладеними кредитодавцем договорами про споживчий кредит за попередні три місяці, або у разі відсутності таких договорів за середньою вартістю такої послуги, визначеною кредитодавцем за результатами аналізу вартості послуг, що пропонуються щонайменше трьома постачальниками на ринку таких послуг;

8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);

9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов’язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов’язання за договором про споживчий кредит;

10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;

11) порядок дострокового повернення кредиту;

12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.

4. Інформація про платежі, що надається споживачу кредитодавцем відповідно до частин другої та третьої цієї статті, обов’язково має включати базу розрахунку платежів (суму, на підставі якої робиться відповідний розрахунок, зокрема суму наданого кредиту, суму непогашеного кредиту тощо).

5. У разі якщо окремі умови надання споживчого кредиту, визначені у частинах другій та третій цієї статті, діятимуть протягом частини строку користування кредитом, кредитодавець повідомляє споживача про такі умови, строк їх дії та порядок інформування про їх зміну.

6. Споживач зобов’язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" (851-15) ).

7. Інформація, наведена у паспорті споживчого кредиту, викладається шрифтом одного розміру і типу та в одному форматі друку. За бажанням споживача зазначена інформація може бути надана йому на належному йому електронному носії інформації або електронною поштою.

Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем такої інформації, у тому числі шляхом її друкування шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону тощо.

У разі укладення за бажанням споживача договору про споживчий кредит з використанням дистанційних каналів комунікації така інформація на паперовому чи іншому носії інформації тривалого використання надається споживачу за його зверненням після укладення договору.

8. Кредитодавець на власний вибір розміщує для зацікавлених осіб у приміщеннях, де здійснюється обслуговування клієнтів, інформацію в письмовому вигляді про тарифи та умови, на яких він надає споживчі кредити, та/або розміщує таку інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

9. На вимогу споживача кредитодавець зобов’язаний безоплатно надати йому копію проекту договору про споживчий кредит у паперовому або електронному вигляді (за вибором споживача).

Це положення не застосовується, якщо кредитодавець на момент вимоги має підстави не продовжувати або не бажає продовжувати процес укладення договору про споживчий кредит із споживачем.

10. Кредитодавець до укладення договору про споживчий кредит на вимогу споживача надає йому пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансового стану, зокрема шляхом роз’яснення інформації, що надається відповідно до частин другої та третьої цієї статті, істотних характеристик запропонованих послуг та наслідків для споживача, зокрема у разі невиконання ним зобов’язань за таким договором.

Надання таких пояснень, роз’яснень, інформації в належному та зрозумілому вигляді та ознайомлення з передбаченою цією частиною інформацією підтверджуються у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

11. Вимоги щодо надання інформації, встановлені у частинах першій - дев’ятій цієї статті, поширюються також на кредитних посередників, у разі якщо споживач звернувся до них.

12. У разі ненадання визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації кредитодавець або кредитний посередник несе відповідальність у порядку та розмірі, визначених законом.

Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Кредитодавець зобов’язаний привести договір у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, протягом 14 днів з дати отримання такого повідомлення.

1. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець зобов’язаний, використовуючи свої професійні можливості, оцінити кредитоспроможність споживача, враховуючи, зокрема, строк, на який надається споживчий кредит, суму кредиту, доходи споживача, мету отримання кредиту, а також інформацію щодо виконання споживачем зобов’язань за кредитними операціями, включаючи зобов’язання перед іншими кредитодавцями. Оцінка кредитоспроможності споживача здійснюється на підставі достатньої інформації, отриманої від споживача, та, за необхідності, на основі інформації, законно отриманої з інших джерел.

2. У разі ненадання споживачем документів чи відомостей про себе та свій фінансовий стан, що вимагаються законодавством або внутрішніми документами кредитодавця, кредитодавець має право відмовити такому споживачу в укладенні договору про споживчий кредит.

3. Інформація про споживача, отримана кредитодавцем або кредитним посередником у зв’язку з укладенням, виконанням та припиненням договору про споживчий кредит, може бути передана третім особам без згоди споживача лише у випадках і порядку, передбачених законом.

4. Кредитодавець та кредитний посередник несуть відповідальність за порушення прав споживачів у сфері захисту персональних даних згідно із законом.

1. Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

2. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

3. У разі якщо сторони договору про споживчий кредит мають намір збільшити загальний розмір кредиту, кредитодавець зобов’язаний оцінити кредитоспроможність споживача відповідно до вимог статті 10 цього Закону.

4. Якщо договором про споживчий кредит передбачена змінювана процентна ставка, кредитодавець зобов’язаний письмово повідомити споживача, поручителя та інших зобов’язаних за цим договором осіб про зміну такої ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. Таке повідомлення має містити підставу зміни розміру процентної ставки, нову процентну ставку та зазначення дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

Разом із повідомленням кредитодавець зобов’язаний надати споживачу новий графік платежів, у якому визначається кількість платежів, що залишаються до сплати після вступу в дію нової ставки, та у разі зміни кількості та періодичності платежів - інформацію про їх нову кількість та періодичність. Якщо визначити розмір майбутніх платежів неможливо, кредитодавець має повідомити споживача про те, що сума, яка залишилася до сплати, може змінюватися у результаті зміни процентної ставки залежно від поточного балансу поточного рахунку споживача на дату вступу в дію відповідної зміни. Якщо в результаті зміни процентної ставки змінюється розмір платежу, це має бути чітко зазначено в повідомленні.

5. Попереднє повідомлення споживача про зміну змінюваної процентної ставки не вимагається, якщо дотримано всіх таких умов:

1) договором про споживчий кредит передбачено, що інформація про зміну змінюваної процентної ставки повинна надаватися споживачу періодично у письмовій формі, і строки такого повідомлення визначені цим договором;

2) договором про споживчий кредит передбачено, що процентна ставка може змінюватися залежно від зміни погодженого сторонами індексу;

3) інформація про індекс оприлюднюється у приміщенні кредитодавця, в якому надаються послуги споживачам;

4) зміна змінюваної процентної ставки здійснюється виключно в результаті зміни погодженого сторонами індексу.

6. У разі невиконання кредитодавцем вимог, передбачених частиною четвертою цієї статті, при підвищенні процентної ставки кредитодавець не має права вимагати від споживача сплати платежів згідно з новим графіком платежів, розрахованим на підставі підвищеної процентної ставки. До дати виконання вимог, передбачених частиною четвертою цієї статті, зазначеної у відповідному повідомленні, направленому споживачу в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, платежі, що залишаються до сплати, розраховуються за процентною ставкою, що діяла до дати підвищення.

У разі невиконання кредитодавцем вимог, передбачених частиною четвертою цієї статті, при зменшенні процентної ставки, що призвело до сплати споживачем зайвих грошових коштів згідно з графіком платежів, чинним до дати такого зменшення, кредитодавець здійснює зарахування надміру сплачених споживачем коштів до суми основного боргу.

7. Будь-які пропозиції кредитодавця про зміну умов договору про споживчий кредит, визначених частиною першою статті 12 цього Закону (окрім зміни змінюваної процентної ставки), повинні здійснюватися шляхом направлення кредитодавцем споживачу повідомлення в такий спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення повідомлення. Умова договору про надання споживачеві пропозицій про зміну зазначених умов договору іншим чином, ніж таким, що дає можливість встановити дату відправлення повідомлення, є нікчемною.

Пропозиції споживачу про зміни інші, ніж зміна умов договору про споживчий кредит, визначених частиною першою статті 12 цього Закону, повинні надаватися у спосіб та строки, передбачені договором про споживчий кредит.

1. У договорі про споживчий кредит зазначаються:

1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника);

2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту;

3) загальний розмір наданого кредиту;

4) порядок та умови надання кредиту;

5) строк, на який надається кредит;

6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов’язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності);

7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення);

8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів;

9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені;

10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);

11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов’язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов’язання за договором про споживчий кредит;

12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;

13) порядок дострокового повернення кредиту;

14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

2. У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

3. Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача, зазначених у договорі про споживчий кредит або в додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону.

4. У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.

5. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

6. Споживач не зобов’язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

7. Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

8. Обов’язковою умовою для укладення договору про споживчий кредит є згода споживача на доступ до інформації, що складає його кредитну історію, та на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій, включене до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, інформації щодо нього та цього кредиту, визначеної Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" (2704-15) . Відсутність такої згоди споживача має наслідком відмову кредитодавця в укладенні договору та здійсненні кредитної операції.

1. Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" (851-15) , а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію" (675-19) ). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов’язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

2. У разі якщо зазначені у частині першій цієї статті договори укладаються щодо фінансових послуг, такі договори укладаються з урахуванням вимог та в порядку, передбаченими статтею 6 Закону (2664-14) України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг.

1. Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

2. Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв’язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.

Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

3. У разі відмови кредитодавця від укладення договору про споживчий кредит на підставі інформації, отриманої з офіційних джерел, визначених законодавством, зокрема з бюро кредитних історій, споживачу безоплатно надається відповідна інформація із зазначенням таких джерел, за його бажанням - у письмовій формі.

4. Не вважається пропозицією укласти договір про споживчий кредит застереження про можливість надання кредиту під час придбання товару (послуги).

5. Забороняється вимагати від споживача укладення договору про споживчий кредит як обов’язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у кредитодавця або у його спорідненої чи пов’язаної особи.

6. Кредитодавець зобов’язаний безоплатно передавати інформацію щодо всіх споживчих кредитів у порядку, визначеному Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" (2704-15) , хоча б до одного бюро кредитних історій, включеного до Єдиного реєстру бюро кредитних історій.

1. Споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

2. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" (851-15) ) до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Якщо споживач подає повідомлення не особисто, воно має бути засвідчене нотаріально або подане і підписане представником за наявності довіреності на вчинення таких дій.

3. Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов’язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит.

4. Споживач не зобов’язаний сплачувати будь-які інші платежі у зв’язку з відмовою від договору про споживчий кредит.

5. Відмова від договору про споживчий кредит є підставою для припинення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг, що були визначені як обов’язкові для отримання кредиту, укладених споживачем. Кредитодавець або третя сторона зобов’язані повернути споживачу кошти, сплачені ним за такі додаткові чи супутні послуги, не пізніш як протягом 14 календарних днів з дня подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит, якщо такі послуги не були фактично надані до дня відмови споживача від договору про споживчий кредит у порядку, визначеному законодавством.

6. Право на відмову від договору про споживчий кредит не застосовується щодо:

1) договорів про споживчий кредит, виконання зобов’язань за якими забезпечено шляхом укладення нотаріально посвідчених договорів (правочинів);

2) споживчих кредитів, наданих на придбання робіт (послуг), виконання яких відбулося до закінчення строку відмови від договору про споживчий кредит, встановленого частиною першою цієї статті.

1. Споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів. Договором про споживчий кредит може бути передбачено обов’язок повідомлення кредитодавця про намір дострокового повернення споживчого кредиту з оформленням відповідного документа.

Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних платежів, кредитодавець зобов’язаний здійснити відповідне коригування зобов’язань споживача у бік їх зменшення та на вимогу споживача надати йому новий графік платежів. Договором про споживчий кредит може встановлюватися порядок дострокового повернення споживчого кредиту з урахуванням положень частини третьої цієї статті.

2. Споживач у разі дострокового повернення споживчого кредиту сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом та вартість усіх послуг, пов’язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту, за період фактичного користування кредитом.

3. Кредитодавцю забороняється відмовляти споживачу в прийнятті платежу у разі дострокового повернення споживчого кредиту.

Кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку плату, пов’язану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Умова договору про споживчий кредит, що передбачає сплату споживачем будь-якої плати у разі дострокового повернення споживчого кредиту, є нікчемною.

4. У разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов’язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

1. Кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію зобов’язань за договором про споживчий кредит.

Реструктуризація зобов’язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.

1. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства.

2. У разі продажу, переуступки права вимоги за договором про споживчий кредит кредитодавець зобов’язаний протягом п’яти робочих днів з дня укладення договору про відступлення права вимоги надати до всіх бюро кредитних історій, до яких передавалася інформація за таким договором:

1) у разі якщо право вимоги за договором про споживчий кредит відступлено на користь юридичної особи:

повне найменування юридичної особи;

місцезнаходження юридичної особи;

ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань України;

інформацію для здійснення зв’язку з юридичною особою (номер телефону, адресу електронної пошти);

2) у разі якщо право вимоги за договором про споживчий кредит відступлено на користь фізичної особи чи фізичної особи - підприємця, - інформацію про факт такого відступлення.

3. Особа, яка набула право вимоги за договором про споживчий кредит, зобов’язана протягом п’яти робочих днів з дня укладення договору про відступлення права вимоги укласти договір для надання та отримання інформації, що складає кредитну історію, з бюро кредитних історій, до яких передавалася інформація за таким договором про споживчий кредит.

1. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов’язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;

3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

1. Укладення договору про споживчий кредит може бути пов’язано з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб.

2. До договорів про надання додаткових чи супутніх послуг, зокрема, належать:

1) договір оцінки майна споживача з метою визначення його кредитоспроможності;

2) договір оцінки майна споживача, що використовується для забезпечення виконання ним зобов’язань за договором про споживчий кредит;

3) договір страхування та інші договори, що укладаються для забезпечення виконання споживачем зобов’язань за договором про споживчий кредит;

4) договір відкриття банківського рахунку, необхідного для отримання чи обслуговування наданого кредиту;

5) договори про надання нотаріальних та інших додаткових чи супутніх послуг у разі, якщо вони необхідні для укладення договору про споживчий кредит.

3. Споживач має право укласти договір про надання додаткових чи супутніх послуг з обраною ним третьою особою, включеною до переліку тих, які відповідають вимогам кредитодавця (за наявності такого переліку), крім випадків, коли відповідну послугу може надати лише кредитодавець. Перелік третіх осіб, які відповідають вимогам кредитодавця, розміщується на офіційному веб-сайті кредитодавця або на інформаційних стендах, доступ до яких є вільним для споживачів, у всіх приміщеннях кредитодавця, включаючи філії та відділення, що здійснюють споживче кредитування. На вимогу споживача такий перелік має бути наданий йому в письмовій чи електронній формі за його вибором.

Кредитодавець у встановленому ним порядку має право визначати перелік третіх осіб, які відповідають його вимогам та можуть надавати споживачам додаткові чи супутні послуги, пов’язані з укладенням договору про споживчий кредит. Кредитодавець на своєму офіційному веб-сайті зобов’язаний забезпечити оприлюднення, вільний доступ та своєчасне оновлення інформації про вимоги до осіб, які надають додаткові та супутні послуги, та до відповідних договорів, що приймаються кредитодавцем у якості забезпечення за кредитом та/або укладення яких є умовою надання (подальшого обслуговування) кредиту, а також розмістити на ньому правила співпраці кредитодавця з такими особами.

4. Кредитодавцю забороняється пов’язувати укладення договору про споживчий кредит з вимогою укладення договорів про надання додаткових чи супутніх послуг із конкретною третьою особою.

Якщо визначений кредитодавцем перелік третіх осіб, які можуть надавати споживачам додаткові чи супутні послуги, пов’язані з укладенням договору про споживчий кредит, включає менше трьох осіб для кожного виду послуг, споживач має право самостійно обрати особу, яка може надавати споживачам відповідні додаткові чи супутні послуги, серед осіб, не включених до переліку, визначеного кредитодавцем.

5. У разі розірвання споживачем договору про надання додаткових чи супутніх послуг, який є обов’язковим для укладення договору про споживчий кредит, та неукладення протягом 15 календарних днів нового договору про надання таких самих послуг з особою, що відповідає вимогам кредитодавця, та з урахуванням вимог частини четвертої цієї статті, кредитодавець має право вимагати дострокового виконання зобов’язань за договором про споживчий кредит.

1. Споживач, який порушив своє зобов’язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

2. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов’язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов’язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

3. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов’язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

За порушення виконання споживачем зобов’язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.

4. Застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов’язання за договором про споживчий кредит заборонено.

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.

2. Дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом, крім пункту 6 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, та пункту 7 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, які відповідають викладеним у зазначеному пункті критеріям/

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Цивільному кодексі України (435-15) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356):

абзац перший частини першої статті 534 доповнити словами "або законом";

абзац другий частини другої статті 551 доповнити словами "якщо таке збільшення не заборонено законом";

у статті 1056-1:

частину другу доповнити словами "на дату укладення договору";

у частині третій слово "банком" замінити словом "кредитором", а слово "банку" - словом "кредитора";

доповнити частиною сьомою такого змісту:

"7. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом";

2) частину другу статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30; 2007 р., № 33, ст. 440) доповнити пунктом 9 такого змісту:

"9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності";

3) у Законі України "Про захист прав споживачів" (1023-12) (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 7, ст. 84; 2012 р., № 21, ст. 197):

пункт 23 частини першої статті 1 виключити;

текст статті 11 викласти в такій редакції:

"1. Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

4. Кабінету Міністрів України до дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

5. Національному банку України та Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, до дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, які встановлюють вимоги до кредитних посередників, вимоги до діяльності кредитних посередників, а також порядок доручення фінансовими установами третім особам здійснення ідентифікації та верифікації клієнта (споживача).

6. У разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов’язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов’язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов’язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов’язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України (435-15) , у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов’язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

7. Зобов’язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов’язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов’язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом:

1) обов’язковій реструктуризації підлягають зобов’язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (далі у цьому пункті - договір), у разі:

наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов’язання (простроченого грошового зобов’язання та/або грошового зобов’язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв’язку з виконанням ним зобов’язань позичальника;

відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов’язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв’язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 1 січня 2014 року) у зв’язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;

2) виконання зобов’язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку" у вигляді майна, віднесеного до об’єктів житлового фонду (далі — житлове нерухоме майно), або об’єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об’єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку — 250 квадратних метрів, для садового будинку — 250 квадратних метрів, для земельної ділянки — площі, визначеної пунктом "г" частини першої статті 121 Земельного кодексу України.

Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:

предмет іпотеки — житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки — об’єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

предмет іпотеки — нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

3) реструктуризація зобов’язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов’язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків:

у разі смерті позичальника (або особи, до якої перейшли права та обов’язки позичальника) протягом строку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, спадкоємець, до якого перейшли права та обов’язки позичальника, може подати заяву про проведення реструктуризації протягом двох місяців з дня одержання відповідного свідоцтва про право на спадщину;

у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов’язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов’язань за яким подається заява, та/або права та обов’язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов’язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі;

у разі залучення позичальника (особи, до якої перейшли права та обов’язки позичальника) у встановленому законодавством порядку до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у період, що припадає на тримісячний строк з дня набрання чинності цим пунктом, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня завершення такого залучення.

Крім того, у разі визнання судом поважними інших причин неподання заяви про проведення реструктуризації протягом тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом суд може встановити інший строк для подання заяви.

Якщо строк подання заяви про проведення реструктуризації пропущено позичальником з поважних причин (хвороба, перебування за межами території України тощо), кредитор за клопотанням позичальника має право подовжити строк подання заяви про проведення реструктуризації на два місяці.

У разі пропуску позичальником строків, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов’язку проведення реструктуризації зобов’язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом;

4) у заяві про проведення реструктуризації зазначаються:

прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) позичальника;

найменування кредитодавця (повне або скорочене);

інформація про дату укладення договору, яким передбачені зобов’язання, щодо реструктуризації яких подається заява;

інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов’язки позичальника);

інформація про всі наявні у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов’язки позичальника) на дату підписання заяви об’єкти нерухомого майна, віднесені до об’єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об’єкт нерухомого майна та його адреса);

інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об’єкти нерухомого майна, віднесені до об’єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об’єкт нерухомого майна та його адреса), — у разі наявності майнового поручителя;

документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім’ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім’ї — на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім’ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя).

У разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов’язку проведення реструктуризації зобов’язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.

Заявник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві про проведення реструктуризації інформації. У разі якщо заявник не зазначив у заяві про проведення реструктуризації об’єкт нерухомого майна, віднесений до об’єктів житлового фонду, що на момент підписання заяви належав на праві власності позичальнику (особі, до якої перейшли права та обов’язки позичальника) або майновому поручителю, або заявник зазначив недостовірну інформацію про зареєстроване на момент підписання заяви місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов’язки позичальника) або майнового поручителя, або заявник зазначив недостовірну інформацію про фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов’язки позичальника) або майнового поручителя, то в разі встановлення однієї з цих обставин судом або в разі підтвердження однієї з таких обставин наявними у кредитора офіційними документами (виданими суб’єктами, уповноваженими відповідно до закону видавати такі документи), це є підставою для відмови у проведенні передбаченої цим пунктом реструктуризації. Якщо реструктуризацію відповідно до цього пункту проведено, це є підставою для відновлення грошових зобов’язань позичальника, які існували станом на день, що передував дню проведення такої реструктуризації, із зменшенням таких грошових зобов’язань на суми сплачених з дня проведення реструктуризації платежів;

5) не здійснюється відповідно до цього пункту реструктуризація зобов’язань за договорами, усі зобов’язання за якими до дня набрання чинності цим пунктом реструктуризовано, за умови вираження усіх грошових зобов’язань виключно у грошовій одиниці України (гривні) без визначення грошового еквівалента будь-якого із зобов’язань в іноземній валюті;

6) за результатами проведення реструктуризації на позичальника (особу, до якої перейшли права та обов’язки позичальника) покладається такий вичерпний перелік зобов’язань перед кредитором:

сплачувати суму заборгованості із сплати кредиту, що вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації, рівними частинами щомісяця (починаючи з 30 дня після дня проведення реструктуризації і надалі через кожний місяць) протягом 10 років з дня проведення реструктуризації, а якщо договором, відповідно до якого надано кредит, встановлено пізніший строк повного погашення суми кредиту, — протягом такого строку;

сплатити суму заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації, що вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації;

сплачувати проценти за користування кредитом за період з дня проведення реструктуризації, що нараховуються на непогашений залишок суми кредиту в розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні (застосовується останнє значення індексу, встановлене на початок календарного дня, в який проводиться реструктуризація), збільшеного на один процентний пункт.

Надалі розмір процентів за користування кредитом змінюється через кожен календарний рік з дня проведення реструктуризації та встановлюється у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні (застосовується останнє значення індексу, встановлене на початок календарного дня, в який здійснюється зміна розміру процентів за користування кредитом), збільшеному на один процентний пункт.

Проценти за користування кредитом нараховуються та сплачуються щомісяця, починаючи з 30 дня після дня проведення реструктуризації;

сплатити пеню за кожний день прострочення виконання грошового зобов’язання, передбаченого абзацами другим — четвертим цього підпункту, починаючи з дев’яностого дня після дня проведення реструктуризації, у розмірі половини облікової ставки Національного банку України;

оплачувати здійснення страхування, якщо такий обов’язок передбачений договором або договором іпотеки.

Зазначений у цьому підпункті перелік не поширюється на грошові зобов’язання позичальника перед поручителем або заставодавцем, що виникли у зв’язку з виконанням ним зобов’язань позичальника до дня проведення реструктуризації;

7) усі інші зобов’язання позичальника перед кредитором за договором, зобов’язання за яким реструктуризуються, не передбачені підпунктом 6 цього пункту, за результатами проведення реструктуризації вважаються погашеними;

8) погашена до дня проведення реструктуризації сума неустойки, крім суми неустойки, погашеної шляхом прощення, зараховується як погашення існуючого станом на день, що передує дню проведення реструктуризації, непогашеного залишку суми кредиту (в першу чергу) та заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації (у другу чергу);

9) якщо до дня проведення реструктуризації застосовувався розмір процентів за користування кредитом, що перевищував розмір українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб в іноземній валюті, у якій відповідно до договору було виражено грошові зобов’язання у період застосування зазначеного розміру процентів (а в разі визначення у договорі грошового еквівалента будь-якого із зобов’язань в іноземній валюті — розмір українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб в іноземній валюті, в якій було визначено грошовий еквівалент будь-якого із зобов’язань у період застосування зазначеного розміру процентів), то при проведенні реструктуризації сума грошових зобов’язань позичальника зменшується на суму такого перевищення у такій черговості:

у першу чергу зменшується наявна на день реструктуризації сума заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації;

у другу чергу зменшується наявна на день реструктуризації сукупна сума заборгованості із сплати кредиту (прострочена заборгованість та заборгованість, строк сплати якої не сплив).

Для обчислення суми перевищення за 2012 рік та наступні роки застосовується останнє значення українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у відповідній іноземній валюті, встановлене у році, що передує року застосування розміру процентів за користування кредитом.

Для обчислення суми перевищення за періоди до 2011 року включно застосовується перше значення українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у відповідній іноземній валюті, встановлене у 2011 році.

У разі якщо грошові зобов’язання визначено в іноземній валюті, значення українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у якій не встановлювалося, застосовується відповідне значення українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у євро;

10) якщо станом на день проведення реструктуризації наявні одночасно такі умови:

у договорі, зобов’язання за яким підлягають реструктуризації відповідно до цього пункту, здійснено заміну кредитора внаслідок відступлення права вимоги;

поточний кредитор з причини ненадання йому кредитодавцем, наступними кредиторами, до яких переходили права кредитодавця, всієї інформації про історію здійснення платежів, у тому числі інформації про дату здійснення кожного платежу, суму кожного здійсненого платежу, інформації про призначення кожного здійсненого платежу, суму наявної простроченої заборгованості станом на 1 січня 2014 року за кожним видом наявного грошового зобов’язання, не здійснив протягом 60 днів з дня проведення реструктуризації передбачені підпунктом 9 цього пункту обчислення та/або обчислення наявної станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості (окремо за кожним видом грошового зобов’язання та окремо за простроченими платежами, строк сплати яких відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але які кредитор вимагав повернути достроково у зв’язку з простроченням позичальником платежів);

сукупна сума усіх передбачених договором грошових зобов’язань (а саме, непогашених на момент відступлення грошових зобов’язань із сплати кредиту та зобов’язань із сплати процентів за користування кредитом), право вимоги за яким відступлено, перевищує розмір плати, сплаченої поточним кредитором за відступлення такого права вимоги, то передбачені підпунктом 9 цього пункту обчислення не здійснюються. При цьому грошові зобов’язання позичальника перед таким поточним кредитором зменшуються на суму такого перевищення у такій черговості:

у першу чергу зменшується наявна на день реструктуризації сукупна сума заборгованості із сплати кредиту (прострочена заборгованість та заборгованість, строк сплати якої не сплив);

у другу чергу зменшується наявна на день реструктуризації сума заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації.

У разі відступлення поточному кредиторові прав вимоги за грошовими зобов’язаннями, передбаченими одночасно кількома договорами, без визначення при цьому суми плати за відступлення права вимоги щодо кожного з таких договорів окремо, сума, яку сплатив поточний кредитор за відступлення йому права вимоги за грошовими зобов’язаннями, передбаченими договором, що підлягає реструктуризації відповідно до цього пункту, обчислюється у такий спосіб:

де А — сума, яку сплатив поточний кредитор за відступлення йому права вимоги за договором, грошові зобов’язання за яким підлягають реструктуризації відповідно до цього пункту;

Б — сукупна сума, сплачена поточним кредитором за відступлення йому права вимоги;

В — сукупна сума усіх грошових зобов’язань за договорами, права вимоги за якими відступлено;

Г — сукупна сума грошових зобов’язань за договором, право вимоги за яким відступлено, що підлягають реструктуризації відповідно до цього пункту;

11) сукупна сума усієї заборгованості (простроченої заборгованості та заборгованості, строк сплати якої не закінчився) із сплати кредиту, отримана за результатами проведення передбачених підпунктами 8, 9 та 10 обчислень, виражається у гривні із застосуванням такого курсу гривні до відповідної іноземної валюти (в якій виражена така заборгованість або у якій визначено грошовий еквівалент такої заборгованості): середнє значення між офіційним курсом гривні до такої іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день проведення реструктуризації, та офіційним курсом гривні до такої іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату надання кредиту. Така сума заборгованості із сплати кредиту вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації;

сукупна сума заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації, отримана за результатами проведення передбачених підпунктами 8, 9 та 10 обчислень, виражається у гривні із застосуванням такого курсу гривні до відповідної іноземної валюти (в якій виражена така заборгованість або у якій визначено грошовий еквівалент такої заборгованості): середнє значення між офіційним курсом гривні до такої іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день проведення реструктуризації, та офіційним курсом гривні до такої іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату надання кредиту. Така сума заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації, вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації.

У разі якщо сукупна сума заборгованості із сплати кредиту (що вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації) та заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації (яка вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації), має від’ємне значення, таке від’ємне значення вважається таким, що дорівнює нулю;

12) днем проведення реструктуризації вважається день отримання кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя або заставодавця у зв’язку з виконанням ним зобов’язань позичальника, заяви про проведення відповідно до цього пункту реструктуризації. Кредитор зобов’язаний не пізніше 60 днів з дня реструктуризації здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов’язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов’язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов’язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Також відповідна інформація у письмовому вигляді безоплатно надається зазначеним особам особисто на їхню вимогу;

13) після проведення реструктуризації збільшення суми кредиту на суму простроченого зобов’язання із сплати процентів за користування кредитом та/або на суму пені забороняється;

у разі прострочення виконання грошового зобов’язання позичальником після проведення реструктуризації суми сплачених боржником платежів зараховуються відповідно до черговості, передбаченої статтею 19 цього Закону;

після проведення реструктуризації встановлені підпунктом 5 цього пункту розмір процентів за користування кредитом та розмір пені не можуть бути збільшені за згодою сторін договору, але можуть бути зменшені;

після проведення реструктуризації строк погашення суми кредиту, встановлений за результатами проведення реструктуризації, не може бути зменшений за згодою сторін, але може бути збільшений. Позичальник має право погасити суму кредиту повністю або частково раніше за встановлені в результаті реструктуризації строки. Покладання на позичальника у зв’язку з реалізацією такого права будь-яких додаткових грошових чи інших майнових обов’язків забороняється;

14) подальше виконання реструктуризованих зобов’язань за кредитом здійснюється позичальником відповідно до умов договору з урахуванням умов проведеної реструктуризації та норм Закону України "Про споживче кредитування" (1734-19) ;

15) вимоги цього пункту щодо обов’язкової реструктуризації зобов’язань поширюються, зокрема, на зобов’язання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов’язки позичальника) перед Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (у разі переходу до нього прав кредитора).

Передбачені цим пунктом обов’язки кредитора поширюються, зокрема, на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (у разі переходу до нього прав кредитора);

16) кредитодавець, наступні кредитори за договором зобов’язані надати поточному кредитору на його вимогу, а також позичальнику на його вимогу всю наявну інформацію про історію здійснення платежів, у тому числі інформацію про дату здійснення кожного платежу, суму кожного здійсненого платежу, інформацію про призначення кожного здійсненого платежу, суму наявної простроченої заборгованості станом на 1 січня 2014 року за кожним видом наявного грошового зобов’язання, за договором, не пізніше 14 днів з дня отримання такої вимоги;

кредитор, до якого перейшли права кредитодавця внаслідок відступлення права вимоги, зобов’язаний надати позичальнику (особі, до якої перейшли права та обов’язки позичальника) на його вимогу (не пізніше 14 днів з дня отримання такої вимоги) належним чином завірену таким кредитором копію документа, яким визначено розмір плати, що сплачена за відступлення права вимоги;

17) дія іпотечних договорів та договорів застави, укладених з метою забезпечення договорів, зобов’язання за якими реструктуризовані відповідно до цього пункту, продовжується без нотаріального посвідчення до дати виконання позичальником зобов’язань за договором.

Додаток 1

до Закону України

"Про споживче кредитування"