РОЗДІЛ І. ХАРКІВЩИНА, ЯК ЦІЛІСНИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ,
ГЕОГРАФІЧНИЙ РЕГІОН, ТЕРИТОРІАЛЬНА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА 

1.1.Формування та особливості розвитку регіону
1.2.Територія та природно-ресурсний потенціал
1.3 Населення, трудові ресурси, інтелектуальний потенціал
1.4. Економічні ресурси області
1.5. Аналіз економічного становища

РОЗДІЛ 2. МЕТА ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ОБЛАСТІ

 2.1. Основні напрями регіональної соціально-економічної політики
2.2. Мета та завдання регіональної політики
2.3. Соціальна спрямованість
2.4. Суспільно-політичні аспекти регіонального розвитку
2.5. Механізм здійснення програми
2.6. Очікувані результати

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

3.1 Розвиток культури і духовності
3.2 Розвиток науки та освіти
3.3. Розвиток охорони здоров'я, фізичної культури і спорту
3.4 Охорона довкілля
3.5. Забезпечення зайнятості населення
3.6. Соціальний захист населення
3.7. Підтримка сім'ї, жінок, дітей та молоді
3.8. Забезпечення житлом
3.9. Розвиток і підвищення якості житлово-комунального обслуговування

РОЗДІЛ 4. СТРАТЕГІЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

4.1 Передумови економічного розвитку
4.2 Структурна перебудова економіки
4.3. Інвестиційна стратегія
4.4. Науково-технічний прогрес та інноваційна діяльність
4.5. Розвиток територіально-господарського комплексу
4.6 Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків
4.7. Розвиток підприємництва

РОЗДІЛ 5. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗДІЙСНЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

5.1. Комплексний соціально-економічний розвиток адміністративних районів і міст обласного підпорядкування
5.2. Розвиток фінансової та бюджетної системи
5.3. Ідеологічне забезпечення регіональної політики
5.4. Інформаційне забезпечення
5.5. Реформування організаційно-управлінських структур
5.6. Удосконалення системи роботи з кадрами

РОЗДІЛ 6. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ

6.1. Механізм удосконалення управління соціально-економічним процесом
6.2. Моніторинг і управління виконанням програми

 Д О Д А Т К И

Регіональна комплексна програма соціально-економічного розвитку Харківської області до 2010 року (далі за текстом Програма "Харківщина-2010") розроблена згідно з розпорядженням голови Харківської облдержадміністрації О.О.Дьоміна від 26.05.1999р. №409 за участю широкого кола спеціалістів управлінь, відділів облдержадміністрації, інших органів влади, вчених та фахівців провідних наукових, навчальних закладів, підприємств і організацій м. Харкова та області. Її положення відкриті для широкого обговорення з метою пошуку найбільш оптимальних шляхів, можливостей і ресурсів для досягнення сталих позитивних соціально-економічних і політичних перетворень в регіоні. Вона спрямована на здійснення цілей, пріоритетних напрямків і положень Конституції, інших законодавчих та нормативних актів України, Національної Програми "Україна - 2010".

В основу Програми "Харківщина - 2010" покладено фундаментальну ідею - забезпечення пріоритету прав і безпечної життєдіяльності людини, оцінку стану її реалізації та визначення відповідних прогнозних показників на період до 2010 року.

Водночас ставилося за мету більш чітко визначити місце і роль Харківського регіону в геополітичному та геоекономічному просторі України, відстежити основні тенденції і варіанти регіонального розвитку, накреслити конкретні цілі, рамкові умови та пріоритети до 2010 року з урахуванням наявних матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інших ресурсів області, накреслити оптимальні механізми та шляхи їх досягнення. Україна буде зміцнюватися регіонами і Харківський регіон прагне стати "Українським Пітером"

Необхідність розробки програми "Харківщина-2010" за всіма основними напрямками життєдіяльності області в сучасних умовах визначається складними проблемами і негативними процесами в економічному та соціальному розвитку Харківщини:

- розбалансуванням та гальмуванням в розвитку продуктивних сил, зниженням рівня суспільної продуктивності праці і скороченням обсягів промислового та сільськогосподарського виробництва (у тому числі товарів народного споживання і послуг);
- розбалансуванням бюджетів усіх рівнів, зниженням реальних надходжень до них і зростаючим перевищенням витратної частини над доходною при недостатньому фінансуванні основних соціальних програм;
- негативними тенденціями в демографічному розвитку області і м. Харкова;
- невідповідністю рівня та якості інвестиційних процесів сучасним і перспективним вимогам;
- різко загострившимися диспропорціями в соціально-економічному розвитку міст та інших населених пунктів - відставанням в розвитку сфери обслуговування, інфраструктури, природоохоронних об`єктів тощо.

Для усунення такої ситуації необхідно перейти до здійснення чіткої соціально орієнтованої регіональної політики, яка б одночасно задовольняла інтереси держави і окремих регіонів, всіх прошарків населення, створювала в повному обсязі необхідні правові, економічні, соціокультурні умови для гармонічного розвитку людини, задоволення її матеріальних і духовних потреб і інтересів. Це можливо здійснити за допомогою раціонального і ефективного використання природного і виробничого потенціалу та програмних методів управління соціально-економічними процесами.

Метою Програми соціально-економічного розвитку Харківської області до 2010 року, є зростання реального життєвого рівня населення, забезпечення його оптимальної зайнятості на основі подолання кризи економіки, підвищення ефективності роботи господарчого комплексу, раціонального використання ресурсного потенціалу регіону, формування соціально-орієнтованої економічної системи ринкового типу в умовах удосконалення законодавчої бази, державної та регіональної політики.

Основними завданнями комплексної програми виступають: урахування геостратегічного положення Харківської області та міста Харкова; визначення основних життєво необхідних потреб населення області, існуючої спеціалізації промисловості та можливостей її ринкової адаптації; розкриття спрямування міжобласних, міжгалузевих, виробничих, торгових, соціально-економічних та культурних зв? язків з іншими регіонами України, країнами ближнього та дальнього зарубіжжя; оцінка рівня розвитку ринкових відносин, ступеня роздержавлення і приватизації, взаємодії підприємств різних форм власності; урахування сучасного стану розвитку економіки, структури виробництва та їх відповідності потребам населення області; визначення етапів розвитку виробничої та соціально-побутової інфраструктури; оцінка можливостей та структури виробництва товарів для зовнішнього обміну; аналіз екологічних обставин у регіоні та формування ефективної природоохоронної політики; пошук можливостей щодо залучення іноземного капіталу; формування ефективної соціальної політики, яка б забезпечувала працеспроможному населенню робочі місця згідно потреб господарчого комплексу області та соціальний захист; урахування соціально-політичних обставин, рівня розвитку демократичних інститутів; удосконалення системи управління регіональним розвитком.

Механізми державного регулювання спрямовані на стабілізацію та поетапний перехід до прискореного зростання економіки. Ключовою умовою для досягнення стратегічної мети - переходу від спаду до зростання - є активізація структурних перетворень, інвестиційної й підприємницької діяльності, зниження податкового тиску на товаровиробника, а також єдність жорсткої політики у сфері державного регулювання і підсилення лібералізації економічних стосунків.

Виконання Програми, розв'язання пріоритетних проблем соціально-економічного розвитку, взагалі, зорієнтовано переважно на власні сили та можливості регіону. У той же час вона розрахована й на певну державну підтримку, бо призначена забезпечувати реалізацію інтересів держави та регіону. До Програми включено заходи, якими держава у встановленому порядку буде сприяти розвитку регіону шляхом утворення умов ресурсно-фінансового забезпечення та вдосконалення законодавчої бази.

Харківська область - основна частина більш широкого історико-культурного та географічного регіону Слобідської України, до складу якої входили також окремі території Сумської, Полтавської, Луганської, Донецької областей України та Бєлгородської, Воронізької областей Російської Федерації.

Сучасна Харківщина сформувалася, в основному, в другій половині XVII ст. Вона виконувала роль прикордонного, передового форпосту російської держави в ході тривалої степової війни з татарами. Одночасно Слобожанщина виступала в ролі своєрідного буферу між Росією та Гетьманщиною, а також Запорожжям та областю Війська Донського.

Основний контингент мешканців краю складали переселенці з Лівобережної, Правобережної, частково Західної України, а також Росії. У національному, культурно-побутовому розумінні Харківщина особливо щільно пов'язана з сусідньою Полтавщиною і становить з нею спільну етнографічну область.
Добровільний характер переселення при наявності особливих соціально-економічних привілеїв і свобод стали початком формування регіональної окремішності Слобожанщини. Українські переселенці не були кріпаками, користувалися відносно демократичним суспільним устроєм, традиціями громадського самоврядування, у тому числі у сфері освіти. Від мешканців Гетьманщини слобожани відрізнялися більшою залежністю від російської адміністрації, відсутністю політичної цілісності, невисоким рівнем соціальної структурованості. Перші поселенці краю, втікаючи від страхіть громадянської війни та збройної інтервенції, надалі, як правило, свідомо уникали активної участі в політичних баталіях, дистанціювалися від зон політичних конфліктів. Політична орієнтація на Росію при культурно-національній спорідненості з Україною зумовили суперечливість регіонального розвитку Харківщини.

Умови існування на суворому прикордонні, поєднання військової та господарчої діяльності прищеплювали першим поселенцям поміркованість у житті та побуті, здатність вдовольнятися малим, терплячість. Прагматичність і здоровий глузд наших предків сприяли високому престижу мирної праці в їхньому середовищі. Господарча діяльність велася ними найчастіше в колективних формах, з опорою на сім'ю, артіль, сільську громаду. Харківщина в ХVІІ-ХVIII столітті була типовим аграрним регіоном з невисоким рівнем урбанізації. Проте географічне розташування краю сприяло швидкому зростанню його посередницької ролі в торгівлі між областями східної і центральної Європи, Причорномор'ям, Кавказом і центром Росії. Харківські ярмарки з їх мільйонними оборотами були одним з важливих чинників, що забезпечили краю пріоритетне місце в регіоні.

Духовні, моральні цінності завжди відігравали важливу роль в свідомості харків'ян, знаходячи втілення глибокій релігійності, ідеях морального самовдосконалення. Їхнім символом стало життєве і творче подвижництво філософа Г.С. Сковороди, його емоційно-суттєве сприйняття світу.

Виняткове значення в процесі регіонального розвитку мав освітній комплекс. Відкриття в 1805р. в Харкові першого на Наддніпрянщині університету стало початком нової епохи в історії української культури. В університетському культурному середовищі виникли та розвинулися українська журналістика, нова художня проза та літературна критика, перші наукові товариства й музеї, сучасне українознавство. Завдяки цьому Харків відіграв виняткову роль на початковому етапі українського культурно-національного відродження. Його представниками виступили Г. Квітка-Основ'яненко, І. Срезневський, М. Костомаров. Згодом відкритість до новацій, орієнтація на кращі досягнення європейського культурного процесу стали визначальними рисами духовного життя Харківщини.

Духовне життя краю з кінця XVIII століття розвивалося при наявності значного прошарку росіян, особливо в містах. Постійний зв'язок з російськими столицями надовго визначили специфіку Харківщини як регіону інтенсивного українсько-російського взаємного впливу.

Особливості краю більше виявилися у відсутності різкої характерності, уникненні крайнощів, певної амбівалентності. Харківщина досить рано стала місцем зустрічі різних народів і культур, відтак, толерантність, здатність до порозуміння, діалогу відзначали жителів Харківщини на початку її історичного життя. При цьому політичні цінності та символи в свідомості харків'ян, як правило, поступалися місцем економічним і культурним чинникам.

З другої половині XIX - початку XX ст., в умовах демократичних перетворень в Російській імперії Харківщина стала одним з найпотужніших економічних і культурних осередків України, крупним транспортним вузлом, центром машинобудування, чавуноливарної промисловості, банківської справи, вищої освіти та науки. В історії краю залишилися імена підприємців К. Алчевського, І. Харитоненка, фон Дітмара, учених О. Потебні, Д. Багалія, О. Ляпунова, М. Бекетова. Особливістю краю можна вважати бурхливий розвиток громадського життя, традицій благодійництва і меценатства. Широко відомими були, зокрема, харківське історико-філологічне товариство, товариство грамотності. Водночас українська мова та культура не мали належних умов для свого розвитку. Внаслідок інтенсивних міграційних процесів, модернізації економіки та жорсткої цензурної політики відбувалася стрімка русифікація населення м. Харкова, виникли суперечності між культурно-освітніми, національними потребами адміністративного центру та периферії Харківщини.

Висунення Харкова на роль столиці України в 20 - на початку 30-х років, цілеспрямована національна та економічна політика радянського уряду забезпечили на деякий час підтримку українській культурі. Символами її бурхливого розвитку в новій якості стали письменник М. Хвильовий, драматург М. Куліш, режисер Л. Курбас. Харків акумулював культурні новації в галузі педагогіки, архітектури, мистецтва.

В кінці 20-х – 30-х років XX століття Харків утвердився як один з найбільших індустріальних, наукових центрів України. Виникнення нових наукових шкіл було пов'язано з діяльністю фізиків Л. Ландау, О. Ахієзера, А. Йофе, А. Вальтера.

Досягнення і недоліки радянського типу культури, поряд з історичною спадщиною краю, сьогодні є визначальними для вироблення оптимальної стратегії і тактики регіональної політики.

В нових умовах модернізації економічного, громадського та культурного життя, виникнення та розвитку української державності Харківщина може і повинна зберегти свій унікальний культурний та економічний потенціал, віднайти нову якість регіональної ідентичності з урахуванням історичних традицій та глобальних тенденцій у світі.

Харківська область — одна з 25 територіальних соціально-економічних систем України обласного рангу. Її основними функціональними компонентами є: територія, природно-ресурсний потенціал, населення і трудові ресурси, промисловість, сільське господарство, транспорт, система життєзабезпечення (виробнича і соціально-економічна інфраструктура).

Територія. Харківська область розташована на північному сході України. Площа області на 1.01.99 складає 31,4 тис. кв. км (5,2% території України) За цим показником вона посідає 4 місце в країні, поступаючись лише Одеській, Дніпропетровській та Чернігівській областям.

В області налічується 27 адміністративних районів, 383 сільські ради, 17 міст, в тому числі 7 -обласного підпорядкування, 60 селищ міського типу, біля 1,7 тис. сільських населених пунктів.

Економіко-географічне положення області змінилося з проголошенням незалежності України - вона стала прикордонною територією. За показником ієрархічності місцезнаходження в системі областей країни Харківщина посідає 13 місце, поступаючись таким областям, як Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Черкаська, Київська та ін. Віддаленість територій від центру країни, як свідчить економічна історія, не сприяє їх розвитку. Однак безпосереднє сусідство області з паливно-металургійною базою України, індустріальними Донбасом і Придніпров'ям підвищує її економічний потенціал, що значною мірою компенсує сучасну "периферійність'' місцезнаходження. До того ж Харківщина зберігає зручне транспортно-географічне положення на перетині міжнародних шляхів "північ — південь" і "схід — захід".

  Природно-ресурсний потенціал. Природно-ресурсний потенціал (ПРП) — це сумарна продуктивність усіх компонентів природного середовища території, яка виражається у їх суспільній споживчій вартості.

ПРП області складає 4,2% загального ПРП України. Виходячи з того, що населення і територія області складають відповідно 6 і 5,2 % від чисельності населення і площі країни, забезпеченість природними ресурсами одного жителя області й одиниці площі дещо нижче, аніж у середньому в Україні.

Найбільш забезпеченими природно-ресурсним потенціалом є Балаклійський, Кегичівський, Дергачівський і Харківський райони, найменш забезпеченими — Красноградський і Дворічанський.

Основу ПРП Харківщини складають потенціали: земельних ресурсів (54,7%), природно-рекреаційний (15,3%), мінеральний (14,1%), водний (11,4%), лісовий (3,9%) і фауністичний (0,6%). По Україні ця структура має відповідно такі співвідношення: 44,4%, 9,6%, 28,2%, 13,0%, 4,0%, 0,4%.

Населення і трудові ресурси. Чисельність наявного населення області на 1 січня 1999 року становила близько 3 млн. чол. (6,0% населення України). Доля міського населення в загальній чисельності складає 78,6%, сільського – 21,4%. Густота населення – 96 чол. на 1 кв.км (8 місце в Україні). Етнічний склад: українці – 62,8%, росіяни – 33,2%, решта – інші національності. В цілому демографічна ситуація в області є складною. З 1984 року почала знижуватися народжуваність, залишається високою смертність: число народжень 7,1 чол. (по Україні – 8,7 чол.), смертність – 14,9 чол. (по Україні – 14,9 чол.).

На формування чисельності населення мають вплив і міграційні процеси. Сальдо міграції стало від'ємним з 1993 року. В 1998 році сальдо міграції дорівнювало –3,1 тис. чол. Негативні явища в процесах відтворення населення та міграційних переміщень вплинули на вікову структуру: загальна чисельність дітей віком 0-15 років зменшилась проти 1993 року на 94,5 тис.чол. або 14,4%; чисельність населення працездатного віку за цей період зменшилась на 70,0 тис.чол. або 3,6%; посилюється постаріння населення; збільшилось навантаження особами старше працездатного віку на працездатний вік з 395 чол. до 411 чол.

Довготривала негативна тенденція відтворення населення, а саме зниження рівня народжуваності, при високому рівні смертності триватиме і в наступні роки. Негативні наслідки сучасної кризової ситуації у відтворенні населення найбільш проявляться, коли до працездатного віку почнуть вступати покоління, які народились у 1989 році і в наступні роки. Все це не тільки загострить проблему трудових ресурсів та соціального забезпечення, але й саму основу стабілізації соціально-економічного розвитку в цілому. У зв'язку з цим виникає необхідність фінансування заходів, пов'язаних з вирішенням проблем демографічної ситуації в області, а також підтримки молодих сімей, надання їм допомоги.

Трудові ресурси області за 1998 рік складали 1837,3 тис.чол., або 61% від загальної чисельності населення, з 1990 року чисельність трудових ресурсів скоротилась на 62,5 тис.чол.

Чисельність трудових ресурсів, зайнятих в усіх сферах економічної діяльності, становила за 1998 рік понад 1,4 млн.чол. і за останні 3 роки скоротилось на 56 тис. чол. За останній період спостерігалося поступове зниження кількості робітників і службовців, зайнятих у провідних галузях економіки області. Продовжують відбуватися процеси перерозподілу робочої сили з державного сектора економіки до нових господарських формувань.

Чисельність зайнятих в особистому підсобному сільському господарстві за останні 3 роки збільшилась на 49,0 тис.чол. і складає більш 120 тис. чол.

Для забезпечення збереження і підтримки стабільної зайнятості на селі, залучення молоді для роботи в сільськогосподарському виробництві, закріплення кваліфікованих кадрів потребують розвитку галузі соціальної інфраструктури в сільській місцевості.

За своїм науковим потенціалом Харківська область посідає друге місце в державі після м. Києва і перше - серед областей України.

У 14 академічних інститутах, 79 закладах вищої освіти різної форми власності та майже двохстах галузевих інститутах регіону працюють 200 академіків і членів-кореспондентів; 1496 докторів та понад 9 тис. кандидатів наук.

Освіта. Харківщина є потужним навчальним центром України. В області функціонує 987 загальноосвітніх шкіл, з них 20 - недержавної форми власності, 30 - шкіл-інтернатів, 58 закладів освіти нового типу (ліцеї, гімназії, навчально-виховні комплекси). Контингент учнів складає понад 382 тис. чоловік, в школах працює біля 25,5 тис. учителів.

В 790 дитячих дошкільних закладах виховується понад 63 тис. дітей (в т.ч. в спеціальних дошкільних закладах та санаторних групах - 4,5 тис. дітей).

Харківський вузівський регіон об`єднує 69 державних вищих навчальних закладів І-ІУ рівнів акредитації, 11 вищих навчальних закладів, заснованих на недержавній формі власності. Нині в закладах вищої освіти навчаються понад 180 тис. студентів, працює 12.4 тис. викладачів. Вищі навчальні заклади мають багаторічні міжнародні зв`язки. В них навчається біля 5,5 тис. іноземних громадян з 75 країн світу.

Мережа державних професійно-технічних закладів освіти становить 57 одиниць, в яких по 155 професіях навчається близько 28 тис. учнів, працює біля 2,4 інженерно-педагогічних працівника.

Область має унікальну розгалужену інфраструктуру галузі охорони здоров`я. Функціонує 423 медичних закладів. Важливу роль в наданні медичної допомоги населенню області відіграють 11 науково-дослідних інститутів. Окрім державних закладів в області працює 796 суб`єктів підприємництва.

Культура Харківщини є осередком культури Слобожанщини. На її території функціонують 6 державних театрів, з яких 3 академічних, обласна філармонія, будинок органної та камерної музики, цирк, 31 музей, близько тисячі бібліотек різних систем та відомств, 800 клубів та будинків культури, парків відпочинку, найстаріший в Україні зоопарк. Під захистом держави перебувають 2250 пам'яток історії і культури.

Харківська область має широку мережу спортивних, споруд, у ній налічується 57 стадіонів, 28 басейнів, 952 спортивних зала.

У політичній сфері Харківської області триває активізація участі всіх суб’єктів політичного процесу в забезпеченні стабільності конституційного ладу, громадянської злагоди у суспільстві, захисту прав людини. В Харківській області на сьогодні зареєстрована та діє 41 обласна організація політичних партій з 75, що діють в Україні. Ними створено в регіоні 211 районних організацій, що нараховують більш ніж 30 тис. членів.

  У промисловості області виробляється більше 6 відсотків валового продукту і національного доходу України. В регіоні сконцентровано понад 604 промислових підприємств, на яких працюють близько 300 тис. чоловік. За випуском промислової продукції область займає 5 місце серед регіонів України, а її питома вага в загальнодержавному виробництві складає 5,7%. У структурі промислового виробництва переважають машинобудування та металообробка (34,4% обсягу промислової продукції області), харчова промисловість (18,4), електроенергетика (22,0), паливна (14,7) та легка промисловість (1,1).

Харківщина цілком справедливо вважається провідним машинобудівним центром держави. Тут сформовано потужний тракторобудівний комплекс, до якого входять заводи: тракторний, самохідних шасі, моторобудівний "Серп і молот", Лозівський ковальсько-механічний, Куп'янський ливарний, тракторних двигунів. І зараз одним з пріоритетів економіки області визначено саме розвиток сільськогосподарського машинобудування.

Значне місце в промисловій продукції, що виробляється в Харкові, займає енергетичне обладнання. Це - парові, гідравлічні та газові турбіни акціонерного товариства "Турбоатом", генератори заводу "Електроважмаш".

Багатоцільові літаки АН-74 виробництва Харківського державного авіаційного виробничого підприємства користуються стабільним попитом в країнах СНД, Азії й Африки.

Відомі своєю надійністю та якістю шліфувальні та агрегатні верстати, що виробляються верстатобудівним заводом і заводом агрегатних верстатів.

В області 424 підприємства зайняті виробництвом товарів народного споживання. Ними випускається близько 9 тис. видів товарів.

Область посідає одне з провідних місць в Україні по виробництву пральних машин та телевізорів, магнітофонів, електропилососів, білизняного трикотажу, шпалер, фарфоро-фаянсового посуду та верхнього трикотажу, випуску жирних сирів, олії, ковбасних виробів, борошна та кондитерських виробів.

В області чимало робиться для розвитку будівельної індустрії та будівельних матеріалів. Загальна потужність цегельних заводів становить зараз 650 мільйонів штук умовної цегли на рік. Чотири роки тому став до ладу перший в Україні завод по виготовленню 500 тисяч квадратних метрів пластмасової столярки. Нарощено потужності до 5,4 тисячі квадратних метрів лицювальної плитки на Харківському плитковому та керамічному заводах, ВАТ "Балцем" має можливість випускати до 4 мільйонів тонн цементу на рік.

Паливно-енергетичний комплекс Харківської області по-своєму унікальний в Україні. Його відмінності обумовлені двома факторами: по-перше, в області добувається майже половина газу України; по-друге, енергетична система області відокремлена від єдиних енергосистем країни і забезпечується за рахунок власних генеруючих потужностей (передусім Зміївської ТЕС і ТЕЦ-5) та перетоків із Російської Федерації.

Сільське господарство. Сільськогосподарським виробництвом у Харківській області займаються 537 колективних та державних сільськогосподарських підприємств, 1140 селянських (фермерських), майже 577 тис. індивідуальних підсобних господарств громадян. Площа сільськогосподарських угідь складає 2,4 млн. гектарів, в тому числі ріллі - 1,9 млн. гектарів.

Харківщина виділяється серед інших областей України високим рівнем виробництва зерна, цукрових буряків, соняшнику та тваринництвом молочно-м'ясного напрямку. В області функціонує один з найбільших в Україні комплексів по виробництву свинини - "Слобожанський", де утримується протягом року біля 100 тис. голів свиней. Поголів'я великої рогатої худоби складає 594 тис. голів, свиней - 575 тис. .голів, овець – 84 тис. голів і птиці - 6,4 млн. голів. Науковим забезпеченням агропромислового комплексу області займаються 7 науково-дослідних інститутів сільськогосподарського профілю.

Високий рівень економічного потенціалу області, досить густа заселеність території зумовили розвиток різних видів транспорту - залізничною, автомобільного, трубопровідного (газопровідного), електротранспорту. Територію області перетинають магістральні залізниці та шосейні шляхи, що сполучають її з Донбасом, Кримом, Кавказом, портами Чорного, Азовського і Балтійського морів, багатьма індустріальними центрами за кордонами України.

В області здійснюються певні заходи по реформуванню економіки. В недержавному секторі перебуває більш ніж 60% промислових підприємств, якими виготовляється майже половина загального обсягу промислової продукції.

Розвивається малий бізнес, діють понад 11 тисяч малих підприємств функціонують два бізнес-центри, бізнес-інкубатор, два інноваційних центри. Активно розвивається фондовий ринок.

Кредитно-фінансові послуги надають 132 банківські установи, у тому числі 14 самостійних комерційних банків, які мають статус юридичних осіб.

  1.5. Аналіз економічного становищ

Соціально-економічна ситуація в області на протязі 1998 року залишалась складною і суперечливою.
З одного боку, завдяки здійсненим заходам, намітилися певні ознаки стабілізації у промисловості, в тому числі в більшості її галузей, транспорті, зв'язку, досягнуто приросту обсягів виробництва товарів народного споживання, товарообороту, надання платних послуг населенню.

У той же час, зростання обсягів виробництва не супроводжувалось поліпшенням фінансово-економічного стану галузей і підприємств, подоланням платіжної кризи. Залишається тенденція до зростання заборгованості по виплатах заробітної плати у виробничій сфері та рівня безробіття. Високим є рівень бартеризації економіки. Не сформовано сприятливі умови для інвестицій, як фактора оновлення, модернізації та реструктуризації виробництва.

Заходи, що приймалися в області по концентрації зусиль на пріоритетних напрямках розвитку промисловості, структурній перебудові підприємств дозволили збільшити за 1998 рік обсяги промислового виробництва на 1,8%; вперше за останні роки зросло виробництво товарів народного споживання на 2,8 %.

Забезпечено приріст виробництва у 8 найважливіших галузях з 14, в першу чергу, у електроенергетиці; паливній; хімічній; медичній; харчовій промисловості.

Разом з тим знижено обсяги виробництва у таких галузях як машинобудування і металообробка - на 2,8 %, деревообробній та целюлозо-паперовій - на 22,2 %, легкій - на 2,5 %, борошномельнокруп'яній - на 30,2 %.

Не на краще відбулися структурні зміни у промисловому виробництві. Так, питома вага машинобудування та металообробки зменшились проти 1997 року на 3,1%, а доля паливно-енергетичного комплексу навпаки збільшилась на 6,5%. Зменшилась питома вага галузей, які виробляють товари народного споживання – харчової та легкої промисловості відповідно на 2,5% та на 0,3%, а борошномельно-круп’яної – на 1,2%.

Визначилась стійка тенденція до збільшення виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції та товарів на складах. Їх загальний обсяг дорівнює виробництву продукції за півроку.

Не зважаючи на збільшення обсягів виробництва промислової продукції в цілому по області, а також виручки від реалізації цієї продукції, фінансово-економічний стан промислових підприємств залишається складним.

Фінансово-економічні показники промисловості у 1998 році гірші, ніж у 1997 році.

На протязі минулого року поступово збільшувалась кількість збиткових підприємств та сума збитків.

Кредиторська заборгованість перевищує дебіторську у 1,4 рази.

Все це свідчить про те, що у промисловості зараз відсутні відповідні умови до збільшення прибутків, поповненню обігових коштів.

 В сільському господарстві валові збори сільськогосподарських культур в господарствах суспільного сектору з причин засухи нижчі минулорічних. Виробництво зерна склало 1,2 млн.тонн або на 26,6% менше ніж у 1997 році, цукрових буряків одержано 665 тис.тонн, що на 37% менше, соняшнику 193 тис.тонн або на 12% менше. Нижчі і обсяги виробництва картоплі, овочів, плодів та ягід.

В тваринницькій галузі сільськогосподарськими підприємствами громадського сектору у порівнянні з 1997 роком менше реалізовано на забій худоби і птиці на 30%, виробництво яєць за рік скоротилось на 12%. Обсяги виробництва молока збільшились на 7,9 тис.тонн або на 2,3%.

Покращились показники продуктивності тварин. За 1998 рік середній надій молока від однієї корови збільшився на 263 кг або на 20% і склав 1587 кг. Середня несучість курей-несучок склала 165 яєць, що на 2 штуки більше, ніж торік.

Зменшилось проти попереднього року поголів'я великої рогатої худоби на 61,5 тис.голів, або на 11%, у тому числі корів - на 29,1 тис.голів (на 13%), овець - на 13,3 тис.голів (на 34%). Поголів'я свиней та птиці залишились практично на попередньому рівні.

 Підприємства транспорту, зв'язку та дорожнього господарства у 1998 році забезпечили потреби населення та народного господарства області на вантажні та пасажирські перевезення, послуги зв'язку, утримання в роботоспроможньому стані автомобільних доріг.
В цілому вдалося стабілізувати роботу залізничного транспорту. Обсяги вантажних перевезень до рівня 1997 року на залізничному транспорті зросли на 2,5%.
На автомобільному транспорті обсяги вантажних перевезень зменшились на 11,6%.
Пасажирські перевезення за цей час зросли на автомобільному транспорті на 6,4%, на залізничному транспорті - зменшились на 3,1%.
Дещо стабілізувалась ситуація на міському пасажирському транспорті. Виконані планові обсяги перевезень трамваями та тролейбусами.
На міських та сільських телефонних мережах встановлено 30122 основних телефонних апаратів, з них особам пільгового контингенту - 7119.
В дорожньому господарстві у 1998 році освоєно лімітів на будівництво, реконструкцію, капітальний, середній і поточний ремонт на 41% більше, ніж у минулому році. Введено в дію 13,6 км доріг державного значення, що в 2,2 рази більше, ніж у 1997 році.

За 1998 рік зросли обсяги роздрібного товарообороту на 4,1% і платних послуг - на 4,8% (у порівняних цінах).

 Складним залишається стан із заборгованістю по зарплаті, стипендіях і пенсіях. Станом на 1.01.99р. в цілому по народному господарству області заборгованість по заробітній платі складала близько 416,7 млн.грн. (2,9 місяці) і збільшилась за рік на 36% (дані ЦСУ).
Борг у виробничій сфері складав 374,8 млн.грн., що становить 90% від загальної заборгованості по області і збільшився за рік на 33%.
В загальній сумі заборгованості у виробничій сфері: питома вага промислові складає 45%, сільського господарства - 26%, будівництво - 11%.
Заборгованість державного бюджету складала 35,8 млн.грн. (з нарахуваннями) і за рік зросла в 1,5 рази.
По стипендіях заборгованість - більше 9,1 млн.грн. (9 місяців).
Місцевий бюджет. Станом на 1.01.99р. заборгованість по заробітній платі працівникам бюджетних установ становила 21,8 млн.грн. (при місячному фонді оплати 23 млн.грн.), або 28 днів, з них працівникам освіти - 9,3 млн.грн., охорони здоров`я - 8,5 млн.грн., інші - 4,0 млн.грн.
Заборгованість по виплаті пенсій і допомог в цілому по області на 1.01.99р. становила 154,1 млн.грн. (3 міс.).
Недоїмка підприємств до Пенсійного фонду склала 192 млн. грн. З загальної суми недоїмки 122,3 млн.грн. боргів реструктуризовано.

Ситуація на ринку праці характеризується збереженням у значних обсягах прихованого безробіття та неповної зайнятості, прискоренням темпів зростання чисельності офіційно зареєстрованого безробіття, поглибленням дисбалансу між попитом і пропозицією робочої сили. Навантаження на одне вакантне робоче місце у 1998 році зросло з 12 чоловік до 19 чоловік.

Складність ситуації в галузях народного господарства обумовлена продовженням негативного впливу цілого ряду факторів, що нагромадилися протягом попередніх років: недосконалим податковим законодавством, тяжким фінансовим станом підприємств та організацій, фізичним та моральним старінням виробничого потенціалу, використанням застарілих технологій, щорічним виведенням з економічного обороту значних коштів внаслідок нагромадження неконкурентоспроможної та неліквідної продукції, низьким рівнем доходів населення.

Результати аналізу соціально-економічного становища в регіоні дають підставу для висновку, що для його стабілізації та розвитку необхідно створення міцної цілісної регіональної соціально-економічної системи, яка була б зорієнтована на задовільнення потреб і інтересів мешканців області, об'єднання та посилення взаємодії між окремими її елементами, зосередження фінансових, матеріальних та інших ресурсів у потенційних точках зростання а, перш за все, визначення стратегічних цілей та основних напрямків регіональної політики.

Державна регіональна політика є невід'ємною складовою частиною соціально-економічних перетворень, які здійснюються в Україні, і включає структурну перебудову продуктивних сил, поліпшення територіальних пропорцій у регіоні, підвищення ролі місцевих органів влади.

Виходячи із загальнонаціональних і регіональних інтересів і можливостей, визначених Конституцією та законами України, регіональна соціально-економічна політика передбачає:

• врахування відмінностей у рівнях економічного і соціального розвитку окремих територій, а також їх історичних, природно-географічних, демографічних та етнічних особливостей;
• децентралізацію процесів управління соціально-економічним розвитком регіонів, підвищення відповідальності місцевих органів виконавчої влади та їх виконавчих комітетів за здійснення економічної реформи;
• раціональне використання природно-ресурсного потенціалу;
• підтримання внутрішньорегіональної збалансованості економічного розвитку, поліпшення екологічного стану та соціально-демографічної ситуації.

• дотримання пріоритетів загальнодержавного значення;
• органічна єдність розвитку продуктивних сил регіону, завдань соціально-економічного розвитку;
• врахування вимог екологічної безпеки при реформуванні структури господарських комплексів регіонів і розміщенні нових підприємств;
• досягнення економічного ефекту за рахунок територіального поділу праці, раціональної системи природокористування, налагодження тісних міжрегіональних зв'язків у межах єдиного ринкового простору України. а також розвитку зовнішньоекономічних відносин;
• створення відповідних умов для подальшого підвищення економічної самостійності регіонів шляхом чіткого розмежування повноважень між центральними та регіональними органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування.

 Основною метою регіональної соціально-економічної політики є створення необхідних правових, соціальних, культурних і економічних умов для життєдіяльності, екологічної безпеки, задоволення матеріальних і культурних потреб населення.

У соціальній сфері — підвищення добробуту і забезпечення необхідних умов життєдіяльності населення, захист прав та задоволення матеріальних і духовних інтересів громадян.
В економічній сфері — ефективний розвиток і раціональне розміщення продуктивних сил, використання переваг територіального поділу праці та економічного кооперування виробництва, розвиток міжрегіональних економічних зв'язків.
В екологічній сфері — досягнення природно-господарської збалансованості регіонів, охорона навколишнього природного середовища та відтворення природних ресурсів.
Відповідно до цілей регіонального розвитку визначаються стратегічні і першочергові завдання регіональної політики.
Стратегічний курс регіонального розвитку повинен бути розрахований на тривалу перспективу і передбачати розв'язання великомасштабних завдань, зокрема:
структурну перебудову економіки промислових районів і центрів, для яких характерна концентрація підприємств важкої індустрії;
заохочення розвитку експортних та імпортозамінних виробництв у районах, де є для цього сприятливі умови;
інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва шляхом його раціональної спеціалізації, реформування виробничих та соціальних відносин, структурної перебудови з одночасним формуванням ефективних внутрішньогалузевих, міжгалузевих і територіальних пропорцій у розвитку агропромислового комплексу, зокрема інтеграцію переробних галузей з виробництвом сільськогосподарської сировини;
істотне оздоровлення екологічного середовища промислових регіонів;
більш повне використання рекреаційних ресурсів;
формування раціональної системи розселення, шляхом збереження існуючих та створення нових населених пунктів, активізації функціонування сільських населених пунктів та малих міських поселень, регулювання розвитку міст і сприяння якісним перетворенням у них;
збереження та відродження культурної самобутності населения регіонів, охорона пам'яток історії і культури, створенная нових природних заповідників;
розвиток регіональної та міжрегіональної інфраструктури (транспорту, зв'язку, інформатики тощо), спрямований на стимулювання й підвищення ефективності територіального поділу праці;
забезпечення раціональної системи природокористування у регіонах.

Першочергові завдання регіональної політики конкретизують стратегічні напрями і спрямовуються на поетапне вирішення назрілих проблем. Серед цих завдань, зокрема:
створення правової та методологічної бази управління розвитком регіонів;
підвищення рівня фінансового, інформаційного, організаційно-кадрового забезпечення регіонального розвитку;
розробка та реалізація регіональних програм соціально-економічного розвитку окремих галузей та територій;
сприяння формуванню регіональних ринків, створенню і функціонуванню спеціальних (вільних) економічних зон;
широкий розвиток прикордонної торгівлі та міжнародного співробітництва регіонів, насамперед, з областями Російської Федерації.

З урахуванням наявного природно-ресурсного і виробничого потенціалу та необхідності структурної перебудови економіки визначено такі основні пріоритетні напрями розвитку регіону на перспективу:

підтримка вітчизняного виробництва;
здійснення структурної перебудови промисловості, зокрема машинобудування, з метою збільшення виробництва товарів народного споживання, конверсія частини виробничих потужностей підприємств військовo-промислового комплексу, зміцнення міжгалузевих виробництв для потреб машинобудування;
технічне переоснащення і підвищення ефективності підприємств тракторного і сільськогосподарського машинобудування, автомобільної, електронної та електротехнічної промисловості;
запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності в м. Харкові згідно Указу Президента України № 731 від 27.06.99р.;
створення технопарків (технополісів) в районах м. Харкова і області;
поглиблення спеціалізації сільськогосподарського виробництва, підвищення його товарності та ефективності, розвиток переробних галузей харчової промисловості;
зміцнення виробничої інфраструктури, насамперед розширення мережі транспортних комунікацій;
забезпечення максимально можливих обсягів видобутку газу, нафти, стабільного водопостачання і раціонального водокористування.

Реалізація довгострокового стратегічного курсу розвитку області передбачає вирішення ряду соціальних, економічних та організаційних завдань.

Соціальні завдання:

проведення державної соціально-економічної та регіональної політики на території області, розробка і внесення центральним державним органом пропозицій щодо удосконалення законодавчої, правової та нормативної бази в інтересах регіону;
поліпшення якості життя та соціального забезпечення населення області за рахунок реалізації економічного потенціалу;
забезпечення оптимальної зайнятості населення;
доведення оплати праці працюючих на підприємствах та в організаціях області до обсягу, що перевищує у 1,5 рази вартість мінімального споживчого кошика, а грошових доходів у розрахунку на душу населення - до рівня мінімального споживчого кошика;
забезпечення потреб усіх верств населення щодо охорони здоров'я, освіти, культури, спорту, соціальної підтримки, житла тощо;
розвиток регіонального споживчого ринку, доведення до науково обгрунтованих норм забезпечення населення продуктами харчування, основними товарами масового попиту, платними послугами;
відбудова тенденцій природного та міграційного приросту населення;
відбудова та збереження навколишнього природного середовища, підземних запасів питної води; очистка рік й водосховищ; суттєве скорочення викидів забруднених речовин до атмосфери, припинення скидання неочищених промислових та побутових зливів до відкритих водосховищ;
забезпечення безпеки й привабливості навколишнього середовища для життєдіяльності населення.

Економічні завдання:

створення ефективного поєднання у роботі господарчого комплексу області факторів ринкової економіки та елементів планування;
технологічне переозброєння підприємств виробничої сфери;
забезпечення динамічного зросту обсягів виробництва і реалізації продукції, роботи та послуг;
раціональне використання природних ресурсів, виробничого, науково-технічного та інтелектуального потенціалу території;
розвиток регіональної сировинної бази для легкої та переробної промисловості;
забезпечення конкурентоздатності області на внутрішньому та зовнішньому ринках;
створення єдиної регіональної системи зовнішньоекономічної діяльності, розширення виробничих, торговельних та науково-технічних зв'язків із закордонними партнерами, збільшення експорту продукції, робіт та послуг;
створення в області спеціальних точечних й територіальних економічних зон;
концентрація коштів суб'єктів підприємницької діяльності, населення, місцевих та державних бюджетів, кредитів банків для реалізації масштабних пріоритетних проектів соціально-економічного розвитку області;
економія усіх видів енергоресурсів, зниження енергоємності виробництва, раціональне використання енергоресурсів на побутові потреби, впровадження систем та приладів, контролюючих їхні видатки;
впровадження у промисловому та сільськогосподарському виробництві ресурсозберігаючих технологій, зниження матеріалоємності, енергоємності й трудоємності продукції;
завершення конверсії машинобудівних підприємств військово-промислового комплексу;
розвиток мережі та підвищення якості автомобільних доріг до рівня світових стандартів, створення найшвидкісних залізничних магістралей, збільшення обсягів перевезень і послуг авіатранспорту, підвищення ефективності роботи Харківського аеропорту.

Організаційні завдання:

регіоналізація економіки, перерозподіл повноважень поміж центральними, регіональними та місцевими органами державної влади щодо розпорядження місцевими прибутками;
створення системи програмного управління процесами соціально-економічного розвитку області, галузей та сфер господарського комплексу;
удосконалення структури адміністративно-господарчого управління територією і роботи з кадрами.

Стратегія політичного регіонального розвитку передбачає, як головну мету, активізацію участі всіх суб’єктів політичного процесу в забезпеченні стабільності Конституційного ладу, громадянської злагоди у суспільстві, захисту прав людини.

До головних напрямків політичного регіонального розвитку належать наступні:

• розбудова громадянського суспільства;
• соціальне партнерство та партійний плюралізм;
• світоглядні аспекти консолідації українського суспільства та інші.

Можна з певністю прогнозувати, що процес створення та розкладу політичних партій буде тривати.

Мережа громадських організацій буде чим далі диференційованішою. Будуть виникати нові громадські організації жінок, молоді, підприємців та інших соціальних верств.

Буде тривати процес виникнення та структурування середнього класу (бізнесмени, інтелігенція, кваліфіковані робочі). Це виступить необхідною запорукою становлення дієздатних справжніх структур громадянського суспільства в Україні.

Детальна регіональна стратегія політичного розвитку потребує додаткової уваги та додаткового аналізу, який у масштабному вигляді планується здійснити у майбутньому фахівцями державного управління, науковцями та представниками громадськості.

  Механізм державного регулювання регіонального соціально-економічного розвитку в нових умовах повинен забезпечити:

активізацію господарської діяльності у регіонах на основі нових виробничих відносин, поліпшення використання природно-ресурсного та економічного потенціалу;
поглиблення спеціалізації територіально-господарських комплексів з урахуванням загальнодержавних інтересів;
забезпечення прискореного розвитку прогресивних галузей господарства і залучення іноземних інвестицій у райони, де існують для цього найбільш сприятливі умови;
створення сприятливого середовища для життєдіяльності населення України та ліквідація зон надзвичайних екологічних ситуацій в окремих регіонах.

Регулювання розвитку економіки регіону буде здійснюватися відповідно до планів економічного і соціального розвитку, державних регіональних програм шляхом формування різних типів спеціальних (вільних) економічних зон, застосування бюджетного регулювання. Широко використовуватимуться такі економічні методи, як пряме інвестування і субвенції, створення спеціальних фондів для фінансування програм, залучення іноземного та вітчизняного приватного капіталу, пільгове кредитування і оподаткування, преференції, використання позабюджетних коштів тощо.

Ключовим у механізмі регіонального розвитку є формування і розподіл фінансових ресурсів між державним і місцевими бюджетами. Визначення оптимальних пропорцій значною мірою залежатиме від чіткого розмежування функцій між державою та місцевим самоврядуванням. Потребує подальшого удосконалення податкова система на центральному і місцевому рівнях, яке здійснюватиметься шляхом встановлення стабільних норм (ставок) податкових надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Із централізованих джерел насамперед фінансуватимуться витрати на нове будівництво і великомасштабну реконструкцію в базових галузях промисловості, агропромисловому комплексі, а також витрати на прискорений розвиток галузей господарства, спроможних у стислі терміни забезпечити стабільне надходження валютних коштів і збільшення випуску товарів народного споживання. Регіонам, у промисловій структурі яких високу питому вагу становлять підприємства військово-промислового комплексу, надаватиметься цільова державна допомога на реконструкцію та диверсифікацію виробництва.

Здійснення регіональної соціально-економічної політики - довгостроковий процес, виконання практичних заходів охоплює принаймні три етапи:

Перший етап (1999-2000 роки) – поглиблена оцінка та диагностика ситуації, створення нормативно-правової та методологічної бази механізму управління територіальним розвитком. Це, зокрема, нормативні акти про функції і повноваження центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх виконавчих комітетів, розробка цільових, галузевих та інших регіональних програм, планів економічного і соціального розвитку , регіональних схем розвитку і розміщення продуктивних сил, визначення джерел їх фінансування та кадрове забезпечення.

Другий етап (2001-2005 роки) — реалізація державних регіональних програм, спрямованих на вдосконалення структурної перебудови територіально-господарських комплексів, підвищення рівня соціально-економічного розвитку регіонів, поліпшення міжрегіональних зв'язків.

Третій етап (2006 — 2010 роки та більш віддалена перспектива) - забезпечення відповідно до місцевих умов і економічно виправданого рівня комплексності соціально-економічного розвитку peгіону з використанням прогресивних форм галузевої і територіальної організації суспільного виробництва і систем розселення населення, відродження малих міст і поліпшення соціальних умов життя мешканців області.

Для досягнення поставлених цілей необхідно:

створити ефективний механізм управління соціально-економічними процесами в регіоні;
сформувати гарантовану законодавством фінансову базу області, яка б забезпечила реалізацію поставлених цілей на засадах самоорганізації, самозабезпечення і недоторканості обласного та місцевих бюджетів;
визначити пріоритети і оптимізувати витрати бюджетних коштів на соціальні потреби;
розвивати підприємництво, сприяти розвитку малого та середнього бізнесу;
сприяти формуванню конкурентного середовища у виробництві та управлінні територіально-господарським комплексом, соціальною сферою;
сформувати механізм цивілізованого внутрішнього та зовнішнього ринку, який забезпечив би умови розвитку виробництва товарів промислового і особистого вжитку;
створити механізм виконання Програми соціально-економічного розвитку Харківської області до 2010 року шляхом ефективного управління та координації цільових і галузевих програмам на основі постійного моніторингу;
привести структуру регіонального управління у відповідність до сучасних вимог Концепції адміністративної реформи України.

Програма розроблена як документ, який дозволяє органам виконавчої влади і місцевого самоврядування приймати науково обгрунтовані рішення з соціально-економічного розвитку області, виходячи з її потенційних природних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Реалізація завдань Програми, виконання усіх передбачених заходів, проектів, цільових програм у галузях матеріального виробництва і невиробничої сфери дозволить забезпечити позитивні зміни у розвитку області, закладе основу для прискорення цього процесу на перспективу.

За роки виконання програми передбачається досягти збільшення темпів економічного зростання на 7-8-% щороку. Очікується збільшення реальної середньої заробітної плати, порівняно з 1998 р., у 2010 р. у 3 рази.

Соціальна спрямованість економічного розвитку регіону передумовлює зростання частки заробітної плати у ВВП, передбачається що ця частка зросте з 47% у 2000 р. до 50 і 55% відповідно у 2005 та 2010 рр.

Частка сімей регіону, які мають окреме житло (квартиру чи дім), зросте з 83,4% у 1997 р. до 93-95% у 2010 р., що дозволить створити у регіоні ефективно функціонуючий ринок житла.

Виконання завдань програми дозволить довести рівень прибутку малозабезпечених громадян, в розрахунку на одну душу населення до рівня мінімального споживчого кошика у 2005 р., та до 1,2-1,3 мінімального споживчого кошика у 2010 р.

Очікується, що обсяги іноземного інвестування на період до 2010 року становитимуть 1,7-2,0 млрд. дол. США.

В умовах реформування суспільства головним завданням є збереження кращих здобутків культурної спадщини регіону, його традиційних цінностей з одночасною модернізацією всього соціокультурного процесу. Треба виходити з того, що розвиток культури – це, передусім, всебічний розвиток людини, особистості. Недостатній культурний рівень населення багато в чому визначає рівень реформування економіки, ринкових перетворень в регіоні, позначається на якості життя в цілому. Зберегти, засвоїти і розвинути українську національну культуру як оригінальну самобутню частку світової культури, культури інших народів, що проживають в Харківській області, перебороти відчуження людини від культури, прилучити її до загальнолюдських духовних цінностей, її ідеалів, активного примноження духовного потенціалу області ? така основна мета розвитку культури Харківщини.

Розвиток культури регіону має базуватися на таких засадах:

• збереження національної культурної спадщини (рухомих та нерухомих пам’яток і цінностей, музеїв, заповідників тощо) як основи національної культури, турбота про дальший розвиток традиційних культур народів та етносів, що населяють Харківську область;
• утримання зусиллями держави та місцевого самоврядування базових елементів культурної інфраструктури, основних культурно-мистецьких закладів та організацій;
• визнання самоцінності культури, мистецтва в усіх її численних проявах;
• активізації функціонування української мови в усіх сферах культурного життя;
• забезпечення гарантій свободи творчості, доступу до культурних надбань, створення можливостей активної участі громадян у художній творчості, особливо молоді;
• підтримка високопрофесійної мистецької творчості, яка забезпечує якісний рівень національної культури, незалежно від політичної чи комерційної кон’юнктури;
• забезпечення державної підтримки та сприятливого господарсько-правового режиму для культурних закладів організацій, об’єднань, окремих митців незалежно від підпорядкування чи форми власності;
• створення правових та економічних стимулів для залучення недержавних коштів та засобів до підтримки культури й мистецтва.

• створення нової правової бази для культури, мистецтва, суміжних сфер суспільного життя, яка відповідала б сучасним світовим вимогам, особливостям України, специфіці Харківщини;
• реорганізацію майнових та фінансово-господарчих взаємин у культурній галузі, приведення їх у відповідність із загальним напрямком суспільно-економічних реформ;
• заохочення становлення й зміцнення мережі недержавних, культурно-мистецьких організацій (творчих спілок, фундацій, професійних гільдій, виконавчих колективів тощо), які забезпечуватимуть здоровий розвиток культури через різномаїття творчих, господарських, адміністративно-правових форм її існування, через множинність каналів її підтримки суспільством і державою;
• створення умов здорового протекціонізму щодо вітчизняної культури, національної культурно-мистецької продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Розбудова суверенної, демократичної, соціально-правової держави потребує активізації зусиль органів виконавчої влади, громадських і релігійних організацій, спрямованих на розвиток духовності, виховання патріотизму та поваги до культурно-історичної спадщини українського народу, укорінення в суспільній свідомості загальнолюдських моральних цінностей, виховання соціального оптимізму та впевненості кожного громадянина у своєму майбутньому, формування здорового способу життя.

Діяльність регіональних органів виконавчої влади, громадських і релігійних організацій, навчальних, культурно-просвітницьких закладів у даній сфері повинна бути зосереджена на таких напрямах:

- утвердження в масовій свідомості громадян високих духовно-моральних цінностей, спрямованих на засвоєння кращих зразків вітчизняної та світової духовної спадщини, утвердження соціального оптимізму;

-  виховання патріотизму, любові до рідного краю, високої політичної культури та трудової моралі, використання енергії та зусиль громадян у суспільно корисних справах;

- запобігання негативному впливу на свідомість громадян інформації, яка містить елементи жорстокості, насильства, порнографії, пропагує наркоманію, пияцтво, алкоголізм та тютюнопаління, випадкам девіантної та антисоціальної поведінки;

- формування національного культу соціально активної, фізично здорової та духовно багатої особистості;

- надання комплексної соціально-психологічної допомоги найменш захищеним верствам населення.

Реалізація цих напрямів здійснюється через:

- координацію зусиль центральних, регіональних і місцевих органів виконавчої влади, які здійснюють виховні, інформаційні, освітні та оздоровчі функції, вдосконалення існуючої нормативно-правової бази регулювання відносин у цій сфері;

- активізацію роботи місцевих органів виконавчої влади, громадських і релігійних організацій, закладів освіти і культури і патріотичного виховання населення, пропаганди кращих здобутків українського суспільства, виховання почуття гордості громадян своєю Батьківщиною шляхом сприяння створенню військово-патріотичних об'єднань, клубів та гуртків за інтересами, молодіжних і дитячих центрів творчості, навчальних та фізкультурно-спортивних закладів і підтримки їх роботи;

- пропаганду кращих здобутків культурної та духовної спадщини, проведення фестивалів та конкурсів для відродження національних свят та обрядів, популяризацію притаманних українському народові сімейних цінностей, формування мережі центрів "Родинний дім";

- забезпечення організаційних та ідеологічних передумов для впровадження в суспільну свідомість переваг здорового способу життя шляхом реалізації цільових програм;

- посилення науково-методичного га інформаційного забезпечення розвитку духовності і моральності громадян, використання можливостей місцевих засобів масової інформації у пропаганді національних і загальнолюдських духовних та моральних цінностей, створення з цією метою культурно-просвітницьких, виховних теле- і радіопрограм для сім'ї, дітей та молоді;

- широке залучення дитячих і молодіжних громадських організацій до соціального становлення дітей і молоді, розвитку духовності та зміцнення моральних засад, виховання трудової моралі, належну підтримку молодіжних бірж праці, студентських та учнівських трудових об'єднань, молодіжних таборів праці та відпочинку.

- перегляд практики організації та проведення культурно-дозвіллєвих заходів з метою посилення просвітницько-виховного впливу на населення;

- підвищення рівня контролю за додержанням вимог законів України щодо розповсюдження кіно-, відеопродукції та друкованих видань з метою запобігання пропаганді жорстокості, бездуховності, насильства та розпусти;

- розроблення та реалізацію серед молоді та неповнолітніх комплексу заходів щодо запобігання девіантній поведінці, антисоціальним проявам, профілактику правопорушень, створення мережі центрів соціальне-психологічної реабілітації дітей та молоді, центрів реабілітації жінок та дівчат, які потерпіли від насильства, запровадження профілактичних програм центрів соціальних служб для молоді та служб у справах неповнолітніх, розроблення та впровадження системи регіональних акцій "Антинаркотик", "АнтиСНІД", "Тверезість", "Життя без паління" та інших.

Період досягнення поставленої мети збереження, засвоєння і розвитку культури Харківщини доцільно розділити на три етапи. На першому етапі (1999-2000 роки) пріоритетними мають бути завдання стабілізації культурної ситуації, призупинення руйнації і розпаду культурних надбань, оптимізація культурно-мистецької інфраструктури області.

На другому етапі (2001-2005 роки) на основі забезпечення державної підтримки, сприятливого господарсько-правового режиму, створення правових та економічних стимулів для залучення недержавних коштів і засобів до підтримки культури, мистецтва пріоритетом стає формування бази для широкого засвоєння населенням, особливо молоддю, національних культурних надбань, кращих досягнень світової культури. З цією метою закладаються підвалини аудіовідеоіндустрії, створюються регіональні творчо-виконавські школи, “цивілізуються” і вводяться в правові рамки західна мас-культурна продукція, підвищується конкурентоспроможність вітчизняної культурної продукції, проводиться широка культурно-просвітницька робота серед молоді різного віку, яка спрямовується на піднесення престижності культурних досягнень Харківщини, усієї країни в цілому.

На третьому етапі (2006-2010 роки) на основі забезпечення істотних змін у структурі економіки та підвищення її ефективності пріоритетами стають нові механізми утримання закладів культури. На місце поголовного бюджетного утримання закладів культури має прийти мережа державних та громадських спеціалізованих фондів підтримки кіно-теле-відеокультури, театру, образотворчих мистецтв, народної творчості, бібліотечно-інформаційних систем. Фінансування цих фондів має лиш частково йти з державного та місцевих бюджетів, а головним чином ? з недержавних джерел, завдяки механізмам податкового стимулювання відрахувань на культуру. Буде впроваджуватися практика фінансової підтримки не інституцій, а культурно-мистецьких акцій та проектів. Теле- відеопродукція має бути орієнтована на різні групи глядачів, різні потреби (офіційний, розважальний, молодіжний, освітній тощо). На основі впровадження прогресивних інформаційних технологій стане можливим всебічний обмін культурною продукцією Харківщини з іншими регіонами, зі світом в цілому.

Головні напрямки розвитку культури і мистецтва:

В сфері розвитку театрального і музичного мистецтва

Передбачається створення Ради при облдержадміністрації з метою формування культурно-мистецької політики регіону; створення сприятливих умов для розвитку театральної і музичної культури в регіоні; збереження і розвитку інфраструктури театральних і музичних закладів, зміцнення їх матеріальної бази, підвищення якісного рівня діяльності творчих колективів, підготовка високохудожніх концертних програм і вистав, вдосконалення системи організації гастрольної діяльності.

Очікується закінчення будівництва нового приміщення театру ім. О.С.Пушкіна та обласної філармонії (2000 р.); реконструкція старого приміщення театру опери і балету (2005 р.); здійснення капітального ремонту академічного українського драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка, театру для дітей та юнацтва, театру ляльок ім. А.А.Афанасьєва (до 2010 р.); будівництво житлового будинку і гуртожитку для працівників театрально-концертних закладів (до 2010 р.). Передбачається докорінним чином поліпшити гастрольну діяльність театрально музичних колективів щодо обслуговування жителів сільських районів області. Буде створено режим сприяння діяльності театральних і музичних колективів на госпрозрахункових засадах, творчій та фінансово-економічній самостійності театрів, концертних організацій.

- складання повного реєстру та паспортизації наявних історико-культурних цінностей, створення на базі сучасних технологій, інформаційного банку даних про історико-культурну спадщину Харківщини;

- доопрацювання та видання “Збору пам’яток історії та культури. Харківська область”, перевидання тому “Харківська область” багатотомної “Історії міст і сіл України”;

- створення музею просто неба Слобожанської народної архітектури;

- створення громадської ради з питань охорони і раціонального використання пам’яток історії і культури при Харківській обласній раді;

- до завдань якої також буде віднесено вивчення питання про стан справ у народних та громадських музеях, координація процесу створення та ліквідації профільних музеїв при підприємствах, організаціях та установах;

- визначення об’єктів, які потребують першочергових реставраційних та консерваційних робіт та здійснення відповідних заходів;

- створення цілісної експозиції Харківського історичного музею та музею археології та етнографії Слобідської України при Харківському державному університеті (до сторіччя ХП археологічного з’їзду в Харкові та 200-річчя ХДУ). На базі музею при Харківській державній академії міського господарства продовжити роботу по створенню музею історії міста Харкова;

- визначення основних туристичних маршрутів по Харківщині (транзитних, кільцевих, радіальних та змішаних) і розробка проектів заповідних та історико-культурних зон;

- підготовка та видання довіднику “Харківський некрополь”;

- сприяння державним, громадським організаціям та окремим громадянам у їх намаганні повернути пам’ятки, що були вивезені з Харківщини у роки Великої Вітчизняної війни та інші роки;

- підтримка та заохочення спонсорської та благодійної ініціативи, спрямованої на збереження та відновлення пам’яток історії та культури.

В сфері розвитку культурно-дозвіллєвої діяльності, народної творчості

• розробити цільову регіональну програму збереження і модерназації інфраструктури закладів та організацій дозвілля, розвитку традиційної народної культури;
• на базі Харківського обласного центру народної творчості створити Центр досліджень традиційної культури Слобожанщини, спрямувати його діяльність на забезпечення, відродження і розвиток всього різноманіття народної творчості, культурних традицій краю;
• на базі окремих будинків і палаців культури, художніх шкіл області створити Будинки ремесел, Будинки фольклору, Будинки народної творчості, Центри національних культур, Будинки народних традицій і таке ін.;
• вченим культурно-мистецьких та інших вищих навчальних закладів разом з фахівцями-практиками продовжити роботу по виявленню і документуванню зразків музичної, пісенної, танцювальної традиційної народної культури. Широко залучати до цієї діяльності молодих вчених, студентство, учнів училищ та шкіл;
• розробити і реалізувати програму створення мережі комплексних культурно-дозвіллєвих закладів клубного типу (клуб-кафе, клуб-музей, клуб-бібліотека, клуб-галерея, клуб-кіноконцертний зал, клуб-центр дозвілля і таке ін.), забезпечити їх новітніми методиками і технологіями організації дозвілля;
• розробити і реалізувати програму змістовної і структурної перебудови системи кінопрокату області, органічно інтегрувати її до загальної системи культурно-дозвіллєвої діяльності регіону;
• вивчати потреби Харківської області в фахівцях культурно-дозвіллевої сфери і на цій основі реалізувати план поетапної підготовки і перепідготовки спеціалістів галузі на період до 2010 року.

• створити регіональну базу даних краєзнавчої тематики “Харківщина” з наданням доступу до неї через глобальну комп’ютерну мережу Internet;
• розробити концептуальні основи створення єдиного та інтегрованого фонду бібліотек регіону на базі спеціалізації та концентрації ресурсів;
• створити єдиний регіональний фонд валютних періодичних видань, інформаційно-бібліотечних матеріалів та організувати банк даних на підставі координації та кооперації бібліотек регіону;
• створити умови для забезпечення збереження бібліотечних фондів, переведення творів друку на мікроносії та оптичні диски, організувати на базі ХДНБ ім. В.Г.Короленка центр реставрації і консервації бібліотечних фондів, перш за все рідкісних і цінних видань;
• забезпечити належні умови для подальшого поповнення та збереження бібліотечного фонду “Документальна пам’ять Харківщини” на базі ХОУНБ; гарантованого надходження місцевого обов’язкового примірника творів друку в бібліотеки регіону;

В сфері музейної та архівної справи

- реформувати музейну та архівну справу в регіоні згідно з новітніми соціальними функціями музейних та архівних закладів. Збагатити регіональну музейну мережу новими музеями, спроможними відтворити специфіку міста та області. Широко використовувати музейні та архівні фонди у відродженні та піднесенні культури і духовності, історико-патріотичному та естетичному вихованню населення регіону;

- сприяти подальшому розширенню мережі музеїв і заповідників, урізноманітненню їх профілів, створенню сучасної інфраструктури музейної справи в області, зміцнення їх матеріально-технічної бази;

• передбачати централізоване виділення коштів для планомірного поповнення музейних колекцій, збереження у державній власності пам’яток історії і культури;
• скласти і видати збірку матеріалів щодо втрат музейних цінностей під час Другої світової війни;
• створити Музей приватних колекцій на базі колекції Л.Я.Лучковського;
• надати приміщення Музею народного мистецтва Слобожанщини для розгортання повноцінної діяльності музею;
• створити музейно-заповідний комплекс: Харківський художній музей, Пархомівський історико-художній музей, Музей народного мистецтва Слобожанщини, Шарівський і Наталівський садибно-паркові комплекси;
• провести реконструкцію приміщення колишнього клубу з метою пристосування його для функціонування історико-археологічного музею-заповідника “Верхній Салтів”, розширити структуру і сприяти розгортанню його роботи відкрити музей музично-театрального мистецтва.

• здійснювати масове видання літератури з історії Слобідської України, її науки, освіти, мистецтва, підготувати серії літературних портретів видатних вчених, просвітників, митців;
• надавати пріоритет прокату українського кіномистецтва, здійснити поступове переведення реклами та інформації переважно на українську мову;
• зміцнювати культурні зв’язки з українцями, які проживають за кордоном. Налагодити на міжнародному рівні регулярний обмін делегаціями працівників культури, гастролювання провідних творчих колективів, стажування режисерів, диригентів, солістів, організацію виставок професійних художників та народних майстрів, проведення Днів літератури та мистецтв, фестивалів, інших форм культурних зв’язків;
• розробити перспективний план постійного культурного зв’язку з прикордонними областями Російської Федерації та західними областями України;
• удосконалити і підвищити ефективність культурних зв’язків з містами-побратимами, створити спеціальні цільові програми співпраці з ними, в тому числі на комерційній основі.

Інтенсивний соціально-економічний розвиток можливий лише за умов широкого використання результатів наукових розробок, зміни технологій практично в усіх сферах життєдіяльності суспільства, оскільки наука - це стратегічний ресурс економічного розвитку кожної цивілізованої держави, особливо в сучасних умовах.

Основними цілями регіональної політики у науковій та науково-технічній діяльності регіону є:

• створення ефективної регіональної системи підтримки та розвитку наукової діяльності;
• збереження існуючих та розвиток нових наукових шкіл і напрямків, забезпечення вільної конкуренції між ними;
• створення високоякісних наукомістких товарів, оригінальних технологій, ноу-хау;
• впровадження нових технологій до сфери побуту і послуг, управління, виробництва;
• мобілізація історико-культурного потенціалу для потреб соціально-економічного розвитку;
• вивчення і формування ціннісних пріоритетів і мотивацій, споживацького менталітету, внесення раціональних змін до масової свідомості.

• підвищення соціального статусу та мотивації праці наукових співробітників, престижу наукової діяльності;
• створення регіонального реєстру пріоритетних наукових напрямів і програм;
• створення системи фінансової підтримки та матеріального забезпечення фундаментальних і прикладних досліджень через цільові фонди, стипендії, гранти, премії;
• забезпечення пільгових умов діяльності для підприємств і підприємців, що є спонсорами наукових програм;
• впровадження нових організаційних форм наукової діяльності, зокрема тимчасових наукових колективів, науково-педагогічних комплексів, технопарків;
• удосконалення інформаційного забезпечення наукової діяльності через мережу електронних комунікацій, передплату наукових видань, поштові послуги;
• підвищення державного контролю за якістю та цільовим використанням наукових кадрів, створення умов для підвищення їхньої кваліфікації.

Передбачається поступове збільшення щорічного фінансування з обласного бюджету на використання наукових розробок у господарчій та соціальній сферах.

Очікується зростання частки молодих (до 30 років) науковців і науковців середнього віку (30-40 років), чисельність яких у 2010 році становитиме майже третину від загальної кількості. У відповідності до Програми "Україна-2010", передбачається підвищення відносного рівня фінансування науки за рахунок бюджетних асигнувань та коштів галузевих інноваційних фондів. Відбудеться значна активізація науково-технічних розробок та фундаментальних наукових досліджень у закладах вищої освіти.

Головна мета регіональної політики в сфері освіти - збереження та зміцнення позицій Харківського регіону як одного з провідних в розвитку національної системи освіти в Україні.

Досягнення цієї мети передбачає, зокрема, вирішення наступних завдань:

- розширення повноважень регіональної системи управління освітою;
- створення гнучкої, відкритої для інновацій, системи безперервної освіти;
- пошук недержавних джерел фінансування освітньої галузі;
- підтримка закладів освіти усіх форм власності;
- розширення варіативних можливостей отримання освіти;
- поліпшення матеріального стану і соціального статусу викладацького корпусу, створення умов для постійного підвищення його кваліфікації;
- удосконалення змісту освіти в напрямку гуманізації, розвитку особистості, наближення до реального життя;
- створення системи соціальної, адресної підтримки учнів і студентів;
- оновлення змісту та форм навчально-виховної роботи.

У зв’язку з цим передбачається організація на базі Харківського регіону експериментального комплексу по відпрацюванню інноваційних навчальних технологій, створення науково-дослідного центру відповідного напрямку, регіональних фондів розвитку освіти (освітянських позик, лотерей, вкладів, страхування), цільове фінансування освітянської сфери, відновлення стимулюючої ролі зарплати в роботі викладачів, погашення заборгованості натуроплатою, комунальними послугами, соціальними пільгами; створення пільгових умов роботи для осіб і установ, що вкладають гроші в освіту; посилення державного контролю за якістю навчально-виховної роботи; розвиток міжрегіонального і міжнародного співробітництва; подальша комп’ютеризація освітнього процесу. З метою кадрового забезпечення діяльності бізнес-інноваційних структур необхідно організувати і здійснювати навчання спеціалістів і магістрів виробничого інноваційного спрямування.

Вища освіта. Ключова роль у системі освіти належить вищій школі. Харківщина залишається визнаним лідером у процесі розвитку вищої освіти в Україні.

Основними напрямками політики в сфері вищої освіти Харківщини будуть такі:

• випереджаючі інвестиції в сферу вищої освіти;
• пріоритетна підтримка навчальних закладів, що виступають в ролі лідерів у відповідних галузях;
• розвиток внутрівузівської демократії та самоврядування, підвищення ролі трудових колективів;
• сприяння розвитку автономії, економічно-фінансової самостійності найбільш підготовлених для цього навчальних закладів;
• інтеграція вищої освіти, академічної науки та виробництва.

Серед прогнозованих та очікуваних результатів розвитку вищої освіти можна зазначити:

- зростання освітніх послуг населенню;

- збільшення кількості студентів-контрактників до 45-50 % від загальної кількості;

- досягнення загального показника освіченості населення до 200 студентів на 10 000 чоловік;

- розширення сфери використання української мови в навчально-виховному процесі;

- одночасне функціонування і розвиток потужних навчальних комплексів та невеликих закладів освіти, спрямованих на підготовку фахівців за різними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

- зростання обсягу позабюджетних джерел фінансування до 15% від загальних асигнувань по галузі;

- оптимізація мережі закладів нового типу недержавної форми власності.

Загальна середня освіта є одним з головних інститутів адаптації суспільства до змін, основою для реформування системи дошкільного виховання.

Головна мета загальної середньої освіти - забезпечення прав громадян на доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти, підготовка учнів до самостійного життя, формування творчої особистості.

Шляхи реалізації основних завдань загальної середньої освіти:

- удосконалення мережі загальноосвітніх навчальних закладів області з метою забезпечення прав громадян на повну загальну середню освіту,

- забезпечення функціонування різнорівневих та різних типів загальноосвітніх навчальних закладів у кожному регіоні області;

- забезпечення організації навчально-виховного процесу за ступенями:

І ступеня - 4 роки,

II ступеня - 5 років,

ІІІ ступеня - 3 роки,

Всього - 12 років, створення умов для навчання за різними формами (індивідуальна, екстернат вечірня заочна, тощо);

- впровадження типових навчальних планів;

- забезпечення соціального захисту учнів, надання матеріальної допомоги дітям із малозабезпечених сімей, дітям-сиротам, дітям-інвалідам, організація підвозу учнів до місця навчання;

- забезпечення здорового способу життя учнів, організація безпечних умов навчання і виховання, формування гігієнічних навичок, організація харчування та медичного обслуговування учнів;

- забезпечення галузі загальної середньої освіти педагогічними кадрами відповідно до сучасних вимог;

- забезпечення прав і обов'язків батьків або осіб, які їх замінюють в галузі загальної середньої освіти;

- реалізація Державного стандарту загальної середньої освіти, його навчально-методичне забезпечення;

- удосконалення системи атестації та оцінювання знань учнів, удосконалення системи управління загальною середньою освітою, державного контролю за діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів, науково методичне забезпечення системи загальної середньої освіти.

Дошкільне виховання

Дошкільне виховання повинно розглядатися як цілеспрямований процес виховання та навчання дитини дошкільного віку, який базується на інтеграції родинного та суспільного дошкільного виховання на засадах національної культури та загальнолюдських цінностей сучасних досягненнях психологічних і педагогічних наук надбаннях світового педагогічного досвіду

Завдання дошкільного виховання:

- задоволення потреб та інтересів громадян у дошкільній освіті;

- здійснення необхідної корекції вад психічного та фізичного розвитку дитини.

Шляхи реалізації основних завдань дошкільного виховання:

• сформувати оптимальну мережу дитячих дошкільних закладів різних типів відповідно до потреб і запитів населення;
• удосконалити професійну підготовку вихователів, методистів, керівників дошкільних закладів;
• формувати особистість дитини в контексті культури рідного краю, українського мовного середовища;
• запроваджувати в роботу досягнення сучасних технологій та методик та створити необхідну матеріальну базу.

Основними цілями регіональної політики у позашкільній освіті є:

• вільний розвиток особистості та формування її соціально-громадянського досвіду;
• створення умов для творчого, інтелектуального, духовного і фізичного розвитку дітей та молоді;
• задоволення освітньо-культурних потреб дітей та молоді;
• задоволення потреб у професійному самовизначенні і творчій самореалізації;
• організація дозвілля, профілактика бездоглядності, правопорушень.

Для досягнення поставлених цілей необхідно:

• зберегти і удосконалити мережу позашкільних навчальних закладів, сприяти їх розвитку;
• координувати зусилля органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, об'єднань громадян та сім'ї на подальше становлення і розвиток позашкільної освіти;
• розробити регіональні комплексні програми позаурочної діяльності учнів;
• забезпечити функціонування позашкільних навчальних закладів у кожному районі, місті області;
• розробити орієнтовну модель позашкільного навчального закладу нового типу;
• підвищити соціальний статус працівників позашкільних навчальних закладів;
• підвищити державний контроль за якістю позашкільної освіти. Створення умов для підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки педагогічних кадрів позашкільних закладів.

Соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні, знайшли своє: відображення в роботі професійно-технічних навчальних закладів, які реформуються відповідно до вимог ринкової економіки.

Ведеться робота по реформуванню змісту навчального процесу відповідно до вимог сучасних технологій виробництва, впроваджуються передові освітні технології та комп'ютерна техніка, розширюється перелік професій для сфери послуг, малого та середнього бізнесу.

• наукове управління якістю професійно-технічної освіти в умовах її реформування шляхом запровадження на всіх рівнях системи професійно-технічної освіти методики управління змінами;
• оптимізація та реструктуризація системи професійно-технічної освіти області шляхом: а) об'єднання навчальних закладів професійно-технічної освіти з контингентом до 300 учнів; б) перепрофілювання професійно-технічних навчальних закладів з одночасним припиненням підготовки робітників з професій, що не користуються попитом на ринку праці, та відкритям нових з урахуванням реальних потреб регіону; в) спеціалізації професійно-технічних навчальних закладів з урахуванням реальних обсягів фінансування; г) створення професійно-технічних навчальних закладів нового типу на базі кращих професійно-технічних училищ та організації ефективною Функціонування навчальних закладів трьох рівнів у кількості: професійно-технічні училища – 28; вищі професійні училища –11; центри професійно-технічної освіти –13; училища-агрофірми -1.
• перехід професійно-технічних навчальних закладів на ступеневу професійно-технічну освіту. Кожен ступінь має бути теоретично і практично завершеним з присвоєнням учням набутої робітничої кваліфікації;
• оновлення змісту професійно-технічної освіти та перехід професійно-технічних навчальних закладів на підготовку робітників за новими державними стандартами професійно-технічної освіти із забезпеченням установ новими навчальними планами, програмами, підручниками та посібниками;
• здійснення ліцензування, атестації та акредитації професійно-технічних навчальних закладів області у відповідності до вимог нових державних стандартів професійно технічної освіти, класифікатора та переліку професій;
• запровадження нових педагогічних технологій професійного навчання, у тому числі модульного;
• розширення сфери діяльності обласної науково-методичної служби професійно-технічної освіти та спрямування її на науково-методичне забезпечення реформ в системі професійно технічної освіти регіону;
• перепідготовка та підвищення кваліфікації керівних і інженерно-педагогічних кадрів з урахуванням роботи в нових соціально-економічних умовах та оновлення змісту професійно технічної освіти;
• реорганізація навчально-виробничої і підприємницької діяльності професійно-технічних навчальних закладів у відповідності до нових законів та спрямування позабюджетних коштів на функціонування і розвиток навчальних закладів, соціальний захист працівників та учнів професійно-технічних навчальних закладів.

Головною метою реформування галузі охорони здоров`я, як і на попередніх етапах, залишається збереження достатнього рівня гарантованої медичної допомоги населенню.

Основними напрямками та завданнями реформування галузі є:

- кадрова політика в галузі охорони здоров`я: визначення потреби на найближчі роки у випускниках вищих та середніх учбових медичних закладів області, їх спеціалізації, обсягів підготовки за державним замовленням та на контрактній основі і внесення відповідних коректив, маючи на увазі також інтеграцію в існуючу систему медичної допомоги сімейних лікарів;

- удосконалення медичної допомоги мешканцям сільської місцевості: забезпечення пріоритетного укріплення матеріально-технічної бази та укомплектування кадрами фельдшерсько-акушерських пунктів, сільських лікарських амбулаторій та дільничих лікарень, центральних районних лікарень та інших закладів охорони здоров`я в сільській місцевості, підвищення їх доступності для населення та рівня медичної допомоги;

- співвідношення амбулаторної, стаціонарної медичної допомоги та служби швидкої та невідкладної допомоги в сучасних умовах: здійснення заходів по фактичному переносу акцентів в наданні медичної допомоги населенню на амбулаторно-поліклінічну ланку, укріплення служби швидкої та невідкладної допомоги, завершення впорядкування ліжкового фонду закладів охорони здоров`я, що функціонують в області, з виходом за галузеві та відомчі межі;

- удосконалення системи управління та економічної політики в галузі охорони здоров`я: опрацювання нових економічних підходів до фінансово-господарської, в тому числі госпрозрахункової, діяльності державних та комунальних закладів охорони здоров`я різного підпорядкування, їх взаємодії та взаєморозрахунків;

- заходи з підтримки недержавної медицини та забезпечення державного контролю за її якістю: вирішення питання підтримки недержавних закладів охорони здоров`я і приватно практикуючих лікарів, вдосконалення системи методичного впливу та державного контролю за їх діяльністю, забезпечення поступової інтеграції їх в загальний комплекс охорони здоров`я населення області;

- заходи по підтримці Харківської медичної науки: розроблення комплексу заходів, спрямованих на підтримку клінік харківських науково-дослідних інститутів, втілення в практику новітніх досягнень Харківської медичної науки;

- забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя та запобігання розповсюдженню соціально-небезпечних захворювань: перегляд з урахуванням сучасних соціально-економічних умов та трансформації законодавчої бази системи заходів по забезпеченню санітарного та епідемічного благополуччя, запобігання розповсюдження соціально небезпечних захворювань (інфекційних, венеричних, туберкульозу, СНІДу тощо);

- організація медичної допомоги соціально-незахищеним верствам населення: вдосконалення і приведення до реалій сьогодення організацій медичної допомоги соціально-незахищеним верствам населення (малозабезпеченим, одиноким престарілим, інвалідам, хворим на психічні захворювання тощо);

- заходи по збереженню генофонду народу України, охороні здоров`я жінок та дітей.

Передбачається, що реалізація основних завдань розвитку галузі буде здійснюватися поступово, поетапно, із широким залученням громадськості, обговоренням та висвітленням в засобах масової інформації.

Першочерговими заходами на найближчу перспективу визначені:

- Забезпечення повноцінного фінансування пологів та лікування дітей першого року життя в лікувально-профілактичних закладах;

- організація повноцінного забезпечення ургентної допомоги населенню;

- забезпечення невідкладної допомоги на фельдшерсько-акушерських пунктах;

- забезпечення гарантованої активної імунізації населення;

- розвиток медико-генетичної служби;

- забезпечення доступності гарантованої амбулаторно-поліклінічної допомоги;

- надання гарантованої швидкої та невідкладної медичної допомоги;

- забезпечення в необхідних обсягах фінансування важливих соціально-медичних проблем :

медикаментозне забезпечення хворих пільгового контингенту;

розв`язання проблеми туберкульозу;

запобігання розповсюдженню СНІДу;

- реконструкція будівель та переоснащення Центрів медичної генетики та планування сім`ї;

- організація робіт по створенню обласного консультативно-діагностичного центру для дітей.

Найважливішим в галузі фізичної культури і спорту є поліпшення фізичного потенціалу і здоров`я населення на принципах здорового способу життя, підвищення працездатності (продуктивності праці) громадян, збереження і подальше зміцнення позицій Харківського спорту на міжнародній арені (сприяння утвердженню міжнародного спортивного авторитету України).

Основними завданнями можна визначити такі:

- залучення всіх категорій населення до систематичних занять фізичними вправами. Підвищення тижневого обсягу рухової активності учнівської та студентської молоді;

- розширення мережі дитячих і молодіжних об`єднань, клубів за інтересами, позашкільних спортивно-виховних закладів, фізкультурно-спортивних об`єднань за місцем проживання;

- впровадження чіткої системи районних, міських, обласних фізкультурно-масових заходів серед усіх верств населення;

- створення системи науково-методичного та медичного забезпечення всіх структур та підрозділів галузі;

- забезпечення ефективного функціонування системи підготовки спортивного резерву, впровадження сучасних методів підготовки у спорті вищих досягнень;

- впровадження нових організаційних форм пропаганди фізичної культури і спорту;

- відновлення штатних фізкультурно-спортивних працівників та повне забезпечення потреби галузі у кваліфікованих кадрах.

Для реалізації основних напрямів необхідно:

- вжити заходів щодо збереження матеріально-технічної бази спортивних споруд, насамперед, у сільській місцевості, для її утримання об`єднувати як бюджетні, так і позабюджетні джерела фінансування;

- відновити фізкультурно-оздоровчі об`єкти на виробництві, кімнати психологічного розвантаження, здоров`я, консультаційні пункти та інші;

- задовольнити потребу у фахівцях з фізичної культури і спорту в області;

- всебічно висвітлювати хід підготовки та участь спортсменів області в міжнародних, всеукраїнських змаганнях, пропагувати здоровий спосіб життя у засобах масової інформації;

- впроваджувати сучасне інформаційне забезпечення, інтеграцію в міжнародну систему наукової та технічної інформації, узагальнювати вітчизняний і міжнародний досвід фізкультурно-оздоровчої і спортивної роботи, сприяти створенню та розповсюдженню тренажерних і комп`ютерних технологій, фізкультурно-оздоровчих програм, спортивно-діагностичної апаратури;

- забезпечити доступність користування фізкультурно-оздоровчими та спортивними послугами для інвалідів, пенсіонерів, дітей з малозабезпечених сімей, вихованців дитячих будинків, шкіл-інтернатів, учнів, студентів, дітей-сиріт, вихованців ДЮСШ;

- відновити у закладах освіти позаурочні форми фізкультурно-оздоровчої роботи. Довести до 8-10 годин тижневий обсяг рухової активності учнівської та студентської молоді;

- відновити проведення змагань з різних програм;

- активізувати роботу дитячо-юнацьких спортивних шкіл;

- забезпечувати на рівні сучасних вимог підготовку збірних команд області з видів спорту та їх успішний виступ на спортивних змаганнях усіх рівнів;

- приділяти послійну увагу підготовці та успішному виступу провідних спортсменів-інвалідів;

- проводити роботу щодо збереження та розширення відділень дитячо-юнацької реабілітаційної школи обласного центру "Інваспорт" на базі спеціалізованих шкіл-інтернатів, створення відділень районних та міських центрів інвалідного спорту.

  На території Харківської області в результаті тривалого інтенсивного антропогенного навантаження мають місце серйозні екологічні проблеми, до яких можна віднести: забруднення атмосферного повітря промисловими викидами та автомобільним транспортом; забруднення та вичерпання поверхневих водних ресурсів; дегуміфікація та ерозія грунтів; забруднення грунтів промисловими та побутовими відходами; забруднення грунтів добривами, ядохімікатами та важкими металами; засолення грунтів; дигресія пасовищ; деградація рослинного та тваринного світу; забруднення продуктів харчування.

Суттєвим фактором при виявленні природоохоронних проблем є вплив навколишнього середовища на стан рослинного та тваринного світу території, в тому числі на проблему збереження генофонду. Треба також брати до уваги, що крім впливу на здоров'я та демографічний склад населення погіршення якості навколишнього середовища суттєво впливає на побутові та соціально-економічні умови життя населення шляхом погіршення соціальної інфраструктури та негативного впливу на розвиток економіки області.

Стратегія покращення екологічного стану на регіональному рівні базується на комплексному підході до вирішення проблеми, що передбачає:

- гармонізацію цілей екологічної безпеки та цілей екологічного розвитку;

- комплексний, гармонічний розвиток технології виробництва та технології охорони навколишнього природного середовища;

- гармонізацію та поетапне досягнення екологічних нормативів довкілля та нормативів екологічної безпеки використання природних ресурсів;

- басейновий принцип при вирішенні водних проблем;

- створення ефективного механізму фінансування комплексу природоохоронних заходів в умовах ринкових відносин;

- суттєвого підвищення ефективності системи управління та моніторингу.

Стратегічним напрямком охорони довкілля в області є поступове комплексне поліпшення екологічного становища, зменшення негативного екологічного впливу на умови проживання людини та підвищення рівня її комфортності.

Головними напрямками охорони довкілля Харківської області є:

- модернізація існуючих механізмів фінансування природоохоронних заходів;

- підвищення ефективності системи управління станом навколишнього природного середовища;

- розробка інтегрованої системи екологічного моніторингу області;

- науково-технічне забезпечення охорони довкілля Харківської області;

- поступове покращення категорій якості поверхневих вод з досягненням у перспективі екологічних нормативів якості води;

- досягнення встановлених нормативів водокористування на відповідних ділянках водних об'єктів, перш за все нормативів для питного водопостачання;

- суттєве поліпшення кількісних та якісних показників питної води з метою додержання санітарно-гігієнічних стандартів та норм безперебійного водоспоживання;

- створення комплексу проектів будівництва та реконструкції споруд питного водопостачання, водоохоронних споруд, виробництва необхідної продукції, обладнання та матеріалів;

- зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферу шляхом реконструкції технологічного устаткування Зміївської ТЕС, інших значних забруднювачів, перш за все підприємств Міненерго;

- зменшення викидів в атмосферу забруднюючих речовин з вихлопними газами шляхом оснащення автомобільного транспорту каталізаторами, більш широкого використання природного газу, покращення умов дорожнього руху, контролю за якістю вживаємого пального;

- впровадження маловідходних технологій та прискорення реалізації Державної програми використання вторинних ресурсів;

- розробка та впровадження технологій знешкодження токсичних промислових відходів (ТПВ), для яких немає методів утилізації: суміші гальванічних шламів, непотрібні пестициди, госпітальні відходи, непридатні до вжитку ліки, продукти харчування, залишки побутової хімії та ін.;

- проектування та будівництво мережі сучасних полігонів ТПВ для м.Харкова та районів області;

- поліпшення системи збору, транспортування та сортування ТПВ для м.Харкова та районів області;

- затвердження та реалізація регіональної цільової програми "Забезпечення радіаційної безпеки та зниження опромінювання населення Харківської області";

- розробка та впровадження комплексу протиерозійних заходів, зміна технологій сільгоспвиробництва;

- розширення території ПЗФ до 103,8 тис. га (3,6% загальної площі області) та створення "екологічного каркасу" Харківщини;

- впровадження "Комплексної програми проведення протипаводкових заходів".

Для реалізації головних напрямків Програми щодо охорони довкілля Харківської області, забезпечення екологічної безпеки та раціонального використання природних ресурсів з урахуванням регіональних екологічних пріоритетів необхідно виконати низку заходів, перш за все таких, що увійшли до розроблених та затверджених екологічних програм та місцевих планів дій і пов'язаних з технологічними поліпшеннями, впровадженням маловідходних технологій, тощо. Ці заходи відносяться до поліпшення екологічного стану водних ресурсів та атмосферного повітря, покращення якості питної води, утілізації та розміщення побутових та промислових відходів, використання природних ресурсів та ін.

Для повної реалізації заходів Програми охорони довкілля Харківської області, всього за період до 2005 р. необхідно витратити 1791,4 млн.грн. В цю суму входять як витрати бюджетів різних рівнів - державного та місцевого, так і іноземні валютні позики, а також кошти міжнародних наукових програм.

На період з 2005 до 2010 рр. необхідно витратити на реалізацію програми 1876,0 млн.грн.

  Для працездатного населення регіону проблеми зайнятості будуть вирішуватись через реалізацію гарантій їх трудових прав, які створять умови для постійного підвищення його життєвого рівня на трудовій основі.

Тим верствам населення, які нездатні повноцінно конкурувати на ринку праці (молодь, особи з обмеженою працездатністю, та ін.) робочі місця будуть надаватися через систему бронювання робочих місць на підприємствах і організаціях регіону;

Система заходів з питань зайнятості, передбачуваних програмою, спрямована на забезпечення:

- реалізації права кожного працездатного громадянина на надання йому робочого місця;

- створення нових робочих місць;

- попередження масового безробіття;

- раціонального використання трудових ресурсів регіону.

Вирішувати перелічені завдання передбачається на основі:

- подальшого розвитку регіональної системи стимулювання підприємництва, малого бізнесу, індивідуальної трудової діяльності;

- реалізації можливостей м.Харкова, як зони спеціального режиму інвестування, для росту капіталовкладень у промисловість регіону, створення нових робочих місць;

- розробки та впровадження на рівні регіону системи економічного стимулювання створення робочих місць для окремих категорій громадян (молодь, інваліди, інші);

- організації, фінансування, розширення сфери та масштабів громадських (сезонних) робіт для забезпечення тимчасової зайнятості безробітних;

- розробки та впровадження систем пошуку роботи, інших заходів, сприяючих скороченню термінів безробіття;

- подальший розвиток систем підготовки, перепідготовки, перекваліфікації працівників;

- виконання програм, завдань та заходів по забезпеченню зайнятості населення, запроваджуваних центральними органами виконавчої влади;

- підвищення ефективності роботи місцевих центрів зайнятості.

Перераховані та інші заходи щодо забезпечення гарантій трудових прав населення регіону будуть реалізовані в рамках щорічних та перспективних цільових комплексних програм "Зайнятість" (регіональних, районних, міських).

Зазначені програми спрямовані на зменшення рівня безробіття у регіоні до соціально-прийнятної величини, у тому числі по основним етапам соціально-економічного розвитку регіону

- 1999-2000 рр. - стабілізація рівня безробіття на позначці 6,0%;

- 2001-2005 рр. - щорічне зменшення рівня безробіття на 0,1-0,2%;

- 2006-2010 рр. - щорічне зменшення рівня безробіття на 0,1%;

- 2010 р. - досягнення рівня безробіття в Харківському регіоні не більш 4,5-5%.

Разом з цим передбачається стабілізація та поступове зменшення навантаження безробітних на одне вільне робоче місце, звуження сфери нерегламентованої зайнятості, зведення до мінімального рівня вимушеної неповної зайнятості населення.

  Однією з основних цілей програми, що об'єднує соціальний та економічний аспекти розвитку регіону, є створення сприятливих умов розвитку особистості людини, у тому числі забезпечення населення регіону наданням соціально-важливих послуг в обсягах, що гарантують нормальні умови його життєдіяльності.

Можливим наслідком подальшого розвитку ринкових відносин буде загострення проблеми розшарування суспільства за показниками рівня життя (умов життєдіяльності), матеріальної забезпеченості та ін. Підвищення ефективності господарського механізму нерозривно зв'язано зі структурними зрушеннями у промисловості, реструктуризацією та закриттям окремих збиткових підприємств, внаслідок чого в доповнення до звичайного буде виникати та може зрости до неприйнятного рівня структурне безробіття.

В особливо тяжкому становищі може опинитись та частина населення регіону, яка у цих умовах з ряду причин не зможе конкурувати на ринку праці.

Непрацездатні та інші верстви населення (пенсіонери, інваліди, діти-сироти, багатодітні сім'ї та ін.) складають в цілому по регіону значну питому вагу населення. Чисельність людей пенсійного віку збільшиться з 710,7 тис. чол. у 1998 році до 746,0 тис. чол. – у 2010 році. Підвищення рівня соціальної захищенності цієї категорії громадян буде вирішуватися шляхом проведення реформування пенсійного забезпечення в Україні та наданням адресної соціальної допомоги незахищеним верствам населення.

Сьогодні в пенсійному забезпеченні громадян є ряд проблем, зокрема:

• низький рівень Пенсійного забезпечення та майже відсутня диференціація розмірів пенсій;
• низький рівень заробітної плати, внаслідок надходження страхових внесків в Пенсійний фонд не забезпечують потребу в коштах на виплату пенсій;
• несвоєчасна сплата страхового збору до Пенсійного фонду, що зумовила заборгованість з виплати пенсій та ін.

Головна мета реформи – перехід до страхової соціальної пенсійної системи.

Пенсійна реформа має здійснюватися поетапно.

Програмою передбачається, що заходи, які будуть здійснюватися в системі соціального захисту як на рівні держави, так і на регіональному рівні, забезпечать малозабезпеченим категоріям громадян:

- гарантії грошових доходів, які б забезпечували прожитковий рівень громадян;

- надання адресної цільової допомоги соціально незахищеним верствам населення;

- створення фондів підтримки малозабезпечених людей;

- соціальний захист громадян, які перебувають у стані тимчасового безробіття;

- гарантії забезпечення товарами (перш за все продовольчими) та послугами;

- розширення мережі соціального обслуговування одиноких та людей похилого віку;

- зміцнення матеріально-технічної бази організацій системи соціального захисту населення регіону.

Контроль та моніторинг виконання цієї частини програми передбачено вести на основі відповідних цільових регіональних та галузевих програм, а саме: "Милосердіє", "Опіка", "Допомога", "Побут", "Допоможи ближньому" та інших. Крім того, окремі заходи, спрямовані на вирішення проблем малозабезпечених, ввійдуть складовою частиною в інші цільові програми, розробка яких передбачена програмою соціально-економічного розвитку регіону.

  Метою регіональної політики стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей є розробка і реалізація комплексних заходів правового, соціального, медичного, освітнього, культурологічного, інформаційно-пропагандиського та організаційного характеру, спрямованих на створення сприятливих умов для формування здорової, економічно спроможної сім'ї, підтримка і захист дітей та молоді, забезпечення їх духовного, культурного та фізичного розвитку, формування морально-правової культури, профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі, орієнтація молоді на самовизначення, здобуття освіти та економічної незалежності. Для цього передбачається реалізувати комплекс заходів щодо:

- забезпечення правових, економічних, соціальних умов для зміцнення сім'ї та стійкості шлюбу; налагодження дійової системи підготовки молоді до шлюбу та сімейного життя; формування у юнаків та дівчат поваги до членів своєї сім'ї та родини, високої духовної культури особистості;

- надання комплексної допомоги сім'ям, де є особи з обмеженими фізичними та психічними можливостями, розширення мережі клубів молодих інвалідів;

- розробка та реалізація державних і обласних програм, спрямованих на соціальний та правовий аспекти дитинства;

- проведення профілактичної роботи щодо дитячої і молодіжної захворюваності, наркоманії, алкоголізму, дитячої бездоглядності та жебракування, запобігання соціальному сирітству;

- відкриття центру соціально-психологічної реабілітації для безпритульних та бездоглядних дітей, центру медико-соціальної реабілітації для дітей та молоді, що вживають алкоголь та наркотики, розширення мережі притулків для неповнолітніх;

- збереження і розширення мережі позашкільних закладів, клубів за місцем проживання, оздоровчих закладів, проведення на їх базі змістовної, виховної та культурної роботи, організація оздоровлення відпочинку і дозвілля дітей та молоді;

- розробку та впровадження програм з розвитку фізичної культури та спорту;

- завершення організації соціальних служб для молоді в районах області та в м. Харкові;

- реалізація гарантованої державної опіки над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, розширення мережі дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, створення сприятливих умов для усиновлення дітей-сиріт;

- розвитку системи державного пільгового довгострокового кредитування на здобуття житла молодими сім'ями та одиноким молодим громадянам;

- проведення ярмарок зайнятості молоді, Днів профорієнтації, Днів абітурієнтів та ефективне використання заброньованих робочих місць;

- прийняття заходів щодо поліпшення умов праці жінок, подальшого виведення їх з виробництв з важкими та шкідливими умовами праці, створення умов для їх зайнятості на робочих місцях з неповним робочим днем, за гнучкими графіками роботи чи для зайнятості вдома; проведення короткострокових курсів для безробітних жінок;

- активне залучення молоді до підприємницької діяльності, проведення постійно діючих курсів з підготовки менеджерів малого бізнесу з числа соціально незахищених верств молоді, створення молодіжного бізнес-центру;

- запобігання насильству що до жінок, створення кризових центрів психологічної допомоги та реабілітації, обласного соціально-психологічного центру для неповнолітніх матерів;

- організаційна та матеріальна підтримка соціальних програм жіночих молодіжних та дитячих громадських організацій;

- організація діяльності студентських трудових загонів, таборів праці та відпочинку учнівської молоді; активне залучення учнівської та студентської молоді до громадських сплачуємих робіт;

- оздоровлення дітей у молодіжному центрі Артек та спортивно-оздоровчих таборах;

- формування культури планування сім'ї, розширення мережі інформаційно-консультативних центрів "Родинний дім", клубів молодої сім'ї;

- підвищення ефективності діяльності центрів соціальних служб для молоді обласного центру молоді щодо надання комплексної допомоги та проведення соціально важливих заходів;

- підтримка талановитої молоді, обдарованих дітей, залучення їх до участі у різноманітних конкурсах, фестивалях тощо.

Кінцевими результатами реалізації програми мають бути:

- створення сприятливих умов для розвитку і соціальної адаптації молоді;

- позитивні зрушення у вирішенні проблеми зайнятості молоді;

- зниження рівня антигромадських проявів у молодіжному середовищі;

- організація дозвілля молоді;

- вдосконалення інформаційного забезпечення молоді з питань працевлаштування, культури, освіти тощо.

На досягнення означених результатів будуть спрямовані регіональна програма "Молодь Харківщини", обласний план дій на 1999 - 2010 рр., щодо поліпшення становища жінок і подвищення їх ролі у суспільстві.

  Низький рівень забезпечення громадян житлом свідчить про невирішеність житлової проблеми в регіоні. Темпи і якість житлового будівництва не задовольняють потреб населення за останні роки у зв'язку загальним погіршенням економічної ситуації різко скоротилися його обсяги - з 1009,0 тис. кв. м. у 1990 до 311,2 тис. кв. м. у 1998р. Скорочення житлового будівництва є наслідком різкого обмеження його фінансування всіма основними замовниками, в т.ч. за рахунок бюджетних коштів. Єдиним стабільним джерелом введення житла на сьогоднішній день залишається індивідуальне будівництво близько 150 тис. кв. м. щорічно. На початок 1999р. у черзі на отримання житла перебувало 121597 сімей, з них пільгових категорій населення області 38091 сім`я.

Наведене зумовлює необхідність докорінних змін у сфері забезпечення громадян регіону житлом.

Основною метою вирішення цієї проблеми є поступове створення умов, за яких кожний громадянин вільно, відповідно до своїх потреб і можливостей може збудувати, придбати у власність або одержати житло в оренду.

Для досягнення поставленої мети передбачається:

удосконалення фінансово-економічного механізму реалізації житлової реформи з активним залученням у будівництво та отримання житлового фонду, одночасно з державними, коштів населення і недержавних інвесторів, що повинно привести до істотного збільшення обсягів житлового будівництва та підвищення рівня збереження існуючого житлового фонду;

кредитування будівництва та придбання житла під заставу цього житла (іпотечне кредитування), фінансування житлового будівництва за рахунок будівельних заощаджень громадян та спеціалізованих недержавних фондів, надання цільових житлових позик;

змінити стратегію містобудування в напрямі розширення обсягів спорудження більш комфортабельного житла, малоповерхових будинків садибного типу, розвитку малих і середніх населених пунктів;

збільшення обсягів індивідуального житлового будівництва згідно з обласною програмою, якою створені всі умови для безперешкодного одержання земельних ділянок, проектування і будівництва житла та господарських споруд;

сприяти збільшенню обсягів будівництва, поліпшенню якості та підвищенню рівня упорядження житла в сільських населених пунктах, формуванню житлово-комунальної служби села;

забезпечення збереження існуючої сільської поселенської мережі, відновлення хутірських та інших поселень, у яких створюються селянські (фермерські) господарства;

здійснення реконструкції житлових будинків перших масових серій, які збудовані у 60-70 роках, з впровадженням технічних рішень по енергозбереженню (в теперішній час проводиться експериментальна реконструкція п`ятиповерхового житлового будинку по вул. Маршала Жукова, 21 у м. Харкові).

Основними пріоритетами у забезпечення населення житлом стане:

надання за рахунок державного житлового фонду на умовах оренди соціального житла громадянам, які потребують соціального захисту з боку держави;

створення відповідних умов для придбання і спорудження житла для молодих сімей, одиноких молодих громадян, сільських жителів, військовослужбовців.

Для реалізації пріоритетів у забезпеченні населення житлом передбачається:

для громадян, які потребують соціального захисту з боку держави:

будівництво соціального житла, яке надаватиметься у межах установленої норми громадянам, що потребують поліпшення житлових умов та соціального захисту з боку держави у зв`язку з хворобою, втратою працездатності, втратою годувальника, безробіттям з незалежних від них обставин, старістю та в інших випадках, визначених законодавством України;

сприяння фінансуванню будівництва та придбанню соціального житла за рахунок державного та місцевого бюджетів, а також із залученням іноземних інвестицій та кредитів, коштів підприємств (об`єднань), установ, організації різних форм власності, в т.ч. благодійних фондів, громадян;

для молодих сімей та одиноких молодих громадян:

забезпечення розширення довгострокового державного кредитування молодих сімей на будівництво (реконструкцію) житла, яке здійснюється через Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву за рахунок державного та місцевих бюджетів, залучення коштів підприємств (об`єднань), установ, організацій, кредитних спілок, громадян;

для сільського населення:

розширення можливостей інвестування житлового будівництва на селі відповідно до Указу Президента України від 27 березня 1998р. № 222 "Про заходи щодо підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" шляхом розвитку обласного та місцевих фондів підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та реалізації обласної програми індивідуального житлового будівництва "Власний дім";

вдосконалення механізму передачі обласним фондам підтримки індивідуального житлового будівництва на селі недобудованих житлових будинків та підприємств переробної промисловості і будівельних матеріалів для завершення їх будівництва за рахунок коштів фондів.

Внаслідок виконання завдань програми та суттєвих демографічних змін у регіоні гострота проблема забезпечення громадян житлом до 2010 року значно зменшиться.

  Житлово-комунальне господарство області, одна з найбільш соціально-важливих галузей, на протязі останніх років здійснювало свою діяльність в складних умовах взаємних неплатежів, зростання дебіторської і кредиторської заборгованості, дефіциту бюджетних коштів. Хронічна нестача коштів, що виділяються житлово-комунальним службам, спричинила кризову ситуацію майже у всіх сферах його функціонування. Надзвичайно гостро стоїть проблема ремонту житлових будинків фонду місцевих рад, газифікації квартир у районах області, ремонту та обслуговування ліфтів. Значно ускладнилася робота міського електротранспорту. Причиною є поступове зменшення парку рухомого складу і його старіння. Складна ситуація склалася з утриманням і ремонтом об'єктів благоустрою.

Великою проблемою залишається питання заміни аварійних трубопроводів теплових мереж, труб гарячого водопостачання, водопровідно-каналізаційних мереж. Загрозливе становище з вивозом та переробкою твердих побутових відходів. Є проблеми з санітарною очисткою територій населених пунктів, утриманням вулично-шляхової мережі, автомобільних мостів та шляхопроводів.

З метою реалізації регіональної соціальної політики потрібно забезпечити стабілізацію функціонування житлово-комунального господарства, сталий його розвиток для більш повного задоволення потреб населення у житлово-комунальних послугах.

Основними напрямками досягнення мети є:

демонополізація житлово-комунального господарства, розвиток конкурентного середовища, ринку житлово-комунальних послуг;

удосконалення системи фінансування житлово-комунального господарства, оплати житла і комунальних послуг та системи соціального захисту населення, здійснення ефективної тарифної політики;

удосконалення системи управління в галузі житлово-комунального господарства, забезпечення державного регулювання і контролю в питаннях використання та утримання житлового фонду і об'єктів комунального призначення, запровадження договірних відносин між замовниками, виробниками, виконавцями та споживачами житлово-комунальних послуг.

Демонополізація галузі і розвиток конкурентного середовища в системі управління і обслуговування житлово-комунальної сфери сприятиме досягненню необхідного обсягу і поліпшенню якості робіт (послуг), що виконуватимуться (надаватимуться) за доступними цінами. Система фінансування житлово-комунального господарства і тарифна політика повинні забезпечити поступовий перехід на бездотаційний, самоокупний принцип роботи галузі. Обов'язковою умовою проведення житлово-комунальної реформи є зміна тактики ціноутворення, а саме: перехід від простого підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги до поступової диференціації цих тарифів з урахуванням реальних доходів громадян і фактичних витрат виробників житлово-комунальних послуг, якості та місце знаходження житла.

Одночасно із збільшенням частки відшкодування населенням витрат житлово-комунальних послуг передбачається зменшення розміру цих витрат шляхом застосування нових енергозберігаючих технологій і обладнання, альтернативних джерел енергопостачання, зменшення витрат у процесі виробництва та надання послуг впровадження засобів обліку та регулювання обсягів споживання води, тепла, енергоресурсів.

Удосконалення системи фінансування житлово-комунального господарства спрямовано на:

- впровадження ефективного механізму визначення економічно обгрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги із скороченням втрат та витрат підприємств, що надають послуги;

- формування регіональної кредитно-фінансової системи для забезпечення виконання програм розвитку житлово-комунального господарства;

- впровадження механізму проведення розрахунків з використанням векселів та інших цінних паперів;

- впровадження механізму соціально-адресної підтримки малозабезпечених сімей, надання цільових житлових субсидій на утримання житла та оплату комунальних послуг.

Пріоритетними напрямками капіталовкладень у житлово-комунальній сфері будуть: будівництво очисних каналізаційних споруд з метою припинення стікання забруднених стоків у водойми, суттєве поліпшення водозабезпечення та якості питної води. При цьому особлива увага буде приділятися розвитку водопостачання з підземних джерел.

  Досягнення фундаментальної цілі розвитку економічної сфери регіону на прогнозний період - перехід від падіння виробництва до його стабілізації і зростання - потребує вирішення комплексу взаємопов'язаних завдань. Основним цільовим завданням на перспективу до 2010 р. є досягнення сталого зростання макроекономічних показників, насамперед, обсягів ВВП, а також обсягів виробництва і послуг по всіх галузях народного господарства.

Реалізація заходів, передбічених цією програмою щодо створення сприятливих умов для пожвавлення економічного потенціалу, а також деякі переваги в структурі народного господарства області, може дозволити збільшити темпи економічного зростання (приріст ВВП у 1999-2010р.р.) на 7-8% щороку.

Відтворювальні пропорції ВВП мають вирішальне значення серед факторів економічного зростання, їх динаміка зумовлює реальні перспективи соціально-економічного розвитку як країни в цілому, так і окремих її регіонів.

На відміну від розглянутої структури ВВП, яка формується за категоріями використання, структура ВВП за категоріями доходу буде змінюватись повільніше. Повільне, але щорічне зростання споживання основного капіталу на протязі 2000-2010 рр. призведе до незначного збільшення його частки у ВВП. Починаючи з 2000 р. передбачається поступове зростання рентабельності виробництва підприємств реального сектору до рівня, достатнього для забезпечення розширеного відтворення, що дозволить збільшити у складі ВВП частку чистого прибутку і чистого змішаного доходу. З усіх елементів ВВП більших змін зазнає питома вага чистих податків на виробництво і імпорт; вона значно зменшиться у зв'язку з проведенням політики послаблення податкового тиску на підприємства і підприємців, що збільшить їх інвестиційний потенціал. Прогнозується незмінність частки такого найбільш "вагомого" елементу ВВП, як оплата найманих працівників (з нарахуваннями на соцстрах). Причому зарплата в реальному вимірі значно зросте, а нарахування на фонд оплати праці навпаки зменшиться, що призведе до збільшення споживчого попиту і до розширення інвестиційних можливостей за рахунок коштів страхових і пенсійних фондів.

Очікуваними результатами програми "Харківщина - 2010" є:

• приріст темпу економічного розвитку регіону, особливо у пріоритетних галузях;
• реструктуризація та модернізація виробництва з метою забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції;
• забезпечення додаткових робочих місць та ефективної структури зайнятості населення;
• підвищення рівня життя мешканців Харківщини;
• поліпшення екологічної ситуації у регіоні;
• зріст ефективності сільськогосподарського виробництва та підприємств переробної
• галузі.

- оптимізація відтворювальних пропорцій у господарському комплексі регіону;

- стимулювання заощаджень як визначального фактора довгострокового розвитку;

- розробка та впровадження ефективної інвестиційної стратегії;

- забезпечення конкурентоспроможності продукції матеріального та нематеріального виробництва регіону;

- визначення та втілення в практику ринково орієнтованих пріоритетів структурної перебудови економіки;

- послідовна адаптація регіональної бюджетної та податкової політики до ринкових умов господарювання;

- оздоровлення регіональної банківської системи;

- розвиток регіонального фінансового ринку;

- запровадження на рівні регіону системи державного програмно-цільового управління у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності;

- формування регіонального механізму державної підтримки інноваційної діяльності;

- забезпечення орієнтації на створення регіональних інноваційних “центрів зростання”;

- модернізація технологічної бази галузей матеріального виробництва регіону;

- забезпечення випереджаючого розвитку організацій сфери духовного виробництва (навчальних закладів, наукових установ, закладів культури тощо) як основи вдосконалення економічного комплексу Харківського регіону;

- зміна організаційних форм господарювання і структури власності;

- розвиток конкуренції та антимонопольного регулювання на регіональному рівні;

- сприяння розвитку інститутів корпоративної самоорганізації з боку регіональних органів влади;

- здійснення програми державної підтримки малого та середнього бізнесу в регіоні;

- використання механізмів адміністративної реформи, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів в інтересах регіонального господарського розвитку;

- розробка та здійснення заходів щодо легалізації “тіньової” економіки;

- розвиток прикордонного співробітництва;

- послідовна активізація та оптимізація зовнішньоекономічної діяльності в інтересах підвищення ефективності функціонування регіонального господарського комплексу.

  Структурна перебудова економіки зумовлена наступними обставинами:

• переходом до ринкових відносин, що викликає активізацію процесів демонополізації, реструктурізації, розвитку малого бізнесу, формування ринкової інфраструктури;
• повільними процесами оновлення основних фондів;
• глобалізацією, інтернаціоналізацією господарчої діяльності, зростанням зовнішньоекономічних зв'язків регіону та його інтеграцією до світової економіки;
• відповідністю тенденціям світового розвитку - інформатизації та комп'ютеризації, випереджуючого розвитку невиробничої сфери.

- найбільш стрімкий розвиток галузей, що відрізняються швидким обігом капіталу (харчова, легка промисловість, газовидобувна промисловість і виробництва, що забезпечують їх технікою, сировиною та матеріалами), а також інфраструктурної сфери;

- розвиток наукоємних і високотехнологічних галузей, які забезпечують технічне оновлення інших галузей і виробництв: авіабудування, виробництво космічної техніки і технологій, електроніка, сільськогосподарське та енергетичне машинобудування, хімічна фармацевтична промисловість. Розробка і реалізація заходів цього напряму охоплює весь прогнозний період, але головні результати очікуються у 2006 - 2010 рр.;

- подальше перепрофілювання виробництвпідприємств військово-промислвого комплексу, яке передбачає збільшення питомої ваги цивільної продукції, насамперед, товарів народного споживання, в загальному обсязі продукції, що випускається; передача з оборонних підприємств у цивільні галузі передових технологій, “ноу-хау”, прогресивної техніки і матеріалів;

- пріоритетний розвиток виробничої інфраструктури (енерго-газо-водопостачання, зв'язок, шляхи, інженерні сіті, тощо) та випуск виробів (надання виробничих послуг) міжгалузевого використання (литво, поковки, стандартний інструмент, тара і упаковка, металеві вироби, гальванічне виробництво, ремонт устаткування, тощо).

Реформування економіки за пріоритетними напрямками розвитку передбачає:

- підвищення конкурентоспроможності виробництва і нарощування експортного потенціалу;

- посилення соціальної орієнтації економічного зростання, освоєння випуску нових конкурентоспроможних товарів широкого вжитку;

- оновлення виробництва на науково-технологічній основі, реалізація інноваційних проектів;

- перехід до енергозберігаючої та ресурсозберігаючої моделі економіки;

- створення нових і розвиток діючих регіональних інфраструктурних об'єктів і виробництв.

Заходи з цих напрямів структурних перетворень мають певну хронологічну послідовність. У короткостроковому періоді (1999-2000 р.) передбачається розпочати перехід до позитивної динаміки відтворювальних процесів, створити умови для поступового накопичення внутрішніх та залучення іноземних інвестиційних ресурсів, запровадити жорсткі економічні санкції за неефективне використання енергетичних, матеріальних і природних ресурсів, розробити і приступити до виконання регіональних цільових програм, зорієнтованих на підвищення ефективності виробництва.

За період з 1999 по 2005 рр. передбачається створити матеріальні умови для поступового нарощування темпів економічного зростання шляхом:

- реструктуризації з виділенням підприємств і виробництв, що підлягають перепрофілюванню, конверсії, консервації, ліквідації, з застосуванням, якщо це доцільно, процедури банкрутства;

- прискореного розвитку виробництв, здатних збільшити випуск експортної та імпортозамінної продукції;

- нарощування обсягів газовидобутку за рахунок інтенсифікації діючих та пошуку і освоєння нових перспективних родовищ, розробки альтернативних джерел постачання енергоносіїв;

- поступового зменшення частки енергоємних галузей, перепрофілювання або закриття енергообтяжливих підприємств і виробництв, що не мають перспектив впровадження енергозберігаючих технологій;

- орієнтації машинобудування та хімічної промисловості на більш повне задоволення потреб внутрішньорегіональної міжгалузевої кооперації;

- конверсії та диверсифікації надлишкових потужностей військово-промислового комплексу;

- матеріально-технічного переоснащення та забезпечення експортної орієнтації пріоритетних галузей агропромислового комплексу;

- розробки і реалізації програми виводу з експлуатації зношеного чи технічно відсталого обладнання з метою економії ресурсів і запобігання техногенних негараздів і аварій.

На період 2006-2010 рр. прогнозується становлення високоефективної, соціально орієнтованої економіки ринкового типу. Зокрема передбачається:

— забезпечення пріоритетного розвитку високотехнологічних і наукоємних галузей і виробництв, здатних позитивно впливати на технічне переозброєння інших галузей і сфер народного господарства області;

— активне технічне переоснащення виробництва на базі впровадження нових технологій, інноваційних проривів з метою забезпечення помітних зрушень у якості і конкурентоздатності продукції, що випускається в регіоні, зниження енергоємності і матеріаломісткості виробництва;

— посилення соціальної орієнтації економічного зростання, екологізації виробництва і навколишнього середовища.

  Стабілізація економічного та соціального стану області вимагає формування сприятливого економіко-фінансового, соціального, правового клімату в регіоні, підвищення активності інвестиційних процесів, залучення вітчизняних та іноземних ресурсів фінансування з подальшим найбільш ефективним їх використанням у різних галузях реального сектору економіки, непромисловій, соціальній, науковій сферах.

Стабільність функціонування економіки Харківського регіону, приріст його потенціалу та покращання добробуту населення буде досягнено шляхом створення спеціального режиму інвестиційної діяльності в м. Харкові згідно з Указом Президента України від 27.06.99р. №731.

До основних напрямів -реалізації інвестиційної стратегії належать:

— використання стимулів до нагромадження капіталу, активізація інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання;

— спрямування ресурсів фінансово-кредитної сфери на інвестування реального сектора економіки;

— створення умов нагромадження фінансових ресурсів населення та їх інвестиційного використання в реальному секторі економіки, збільшення частки банківських заощаджень населення у сукупних національних заощадженнях шляхом впровадження заходів для посилення довіри населення до вітчизняних кредитно-фінансових установ, гарантування зберігання коштів, одержання сталого відсоткового доходу;

— узгодження грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики з завданнями інвестиційної політики;

— сприяння широкому залученню іноземних інвестицій.

Активна державна та регіональна інвестиційна політика буде спрямована на розширення виробництва при додержанні помірної інфляції шляхом вирішення наступних завдань:

- зменшення податкового тиску (кількість та нормативи оподаткування) на підприємства з метою розширення фінансових можливостей підприємств для саморозвитку;

- розширення можливостей для саморозвитку підприємств шляхом регулярної індексації амортизаційного фонду з урахуванням зростання цін на устаткування, відмови від вилучення частини амортизаційного фонду на централізовані потреби держави, активного проведення політики прискореної амортизації у пріоритетних сферах виробництва та при випуску експортної та остродефіцитної продукції;

- застосування пільг при оподаткуванні прибутків, які спрямовані на інвестиційні цілі, на НТП;

- розширення довгострокового кредитування у розвиток виробничо-технічної бази шляхом зниження процентної ставки за кредит, збільшення кредитних ресурсів, які Нацбанк передає комерційним банкам на інвестиційні цілі, зменшення податків на доходи комерційних банків в залежності від обсягу довгострокових кредитів, що надаються підприємствам;

- розширення товарного кредитування у формі лізингу машин і обладнання, вексельного обігу, утворення в регіоні комерційних структур та громадських організацій по сприянню розвитку банківського і товарного кредиту;

- державного обмеження рівня цін на нову техніку, що випускається підприємствами-монополістами, з урахуванням економічних інтересів споживачів;

- залучення до виробничого інвестування коштів муніципальних бюджетів, регіональних позабюджетних фондів і спеціальних інвестиційних фондів;

- мобілізації на інвестиційні цілі грошових коштів населення через систему Ощадбанку та

муніципальних позичкових операцій.

Для досягнення поставленої мети планується вирішити ряд пріоритетних завдань, серед яких головними є:

- розвиток приватного сектору економіки;

- сприяння процесам реструктуризації великих підприємств Харківського регіону з подальшою розробкою проектів щодо залучення інвестицій;

- технічне переобладнання стратегічних виробництв та підвищення конкурентоспроможності продукції, яку вони виробляють;

- активізація та поширення інноваційної діяльності;

- впровадження нових технологій на підприємствах;

- сприяння розвитку малого та середнього бізнесу;

- зростання темпів розвитку житлового будівництва.

На першому етапі (1999-2000 р.р.) буде проведено оцінку конкурентних переваг та проблемних аспектів інвестиційної діяльності на Харківщині. В цей же час будуть визначені інвестиційні потреби та пріоритетні сфери інвестування. Підсумком цієї роботи стане система інвестиційних підпрограм за напрямками в розрахунку на середньострокову (до 2005 р.) та довгострокову (до 2010 р.) перспективи.

На другому (2001-2005 р.р.) та третьому (2006-2010 р.р.) етапах реалізації Програми "Харківщина - 2010" переважну увагу буде приділено координації зусиль всіх учасників інвестиційних процесів в регіоні.

Реалізація намірів в сфері інвестування передбачає використання як власних фінансових ресурсів (доходи підприємства та амортизація), так і додатково залучених коштів, таких як державний та муніципальні бюджети, позабюджетні фонди, кредити комерційних банків, інвестиції з інших регіонів України, спеціальні інвестиційні фонди; іноземні інвестиції, грошові кошти населення.

Важливим джерелом інвестування є довгострокові кредити комерційних банків. Оптимізація структури банківського кредитування передбачає розробку системи стимулювання довготермінових кредитів під пріоритетні інвестиційні проекти, особливо у випадках тривалого періоду окупності. Важливо залучити грошові заощадження фізичних та юридичних осіб, які знаходяться за межами фінансової системи, що дозволить, за попередніми оцінками, майже подвоїти обсяг кредитних ресурсів. При цьому буде ширше використовуватися механізм муніципальних гарантій та позик, факторінг, лізінг, амортизаційні кредити.

Виконання поставлених завдань зумовлює необхідність навчання керівників підприємств і фахівців відповідних підрозділів питанням, пов'язаним з інвестиційною політикою в ринкових умовах.

В стратегічному плані слід розраховувати перш за все на власні ресурси і можливості, але при цьому особливим джерелом інвестування в Харківському регіоні визнаються іноземні інвестиції. Їх розмір на душу населення на 1 квітня 1999 року складав 19,2 дол., що в 3 рази менше, ніж по Україні в цілому. Враховуючи статус Харківського регіону та його інвестиційну привабливість, це становище буде змінено і наближено до загальнонаціонального рівня.

Враховуючи необхідність виходу регіону на республіканський рівень (виходячи з розрахунку на одного мешканця України 57 дол. США), а також особливі умови спеціального режиму інвестиційної діяльності на території м. Харкова (згідно Указу Президента України від 27 червня 1999 року №731/99) можливо прогнозувати, що обсяги іноземного інвестування на період до 2010 року становитимуть: у 2005 році – до 0,8-1,0 млрд. дол. США, а у 2010 році – 1,7-2,0 млрд. дол. США.

Вагоме місце в регіональній інвестиційній політиці на перспективу займають:

- діюча "Програма залучення інвестицій в розвиток економіки області";

- реалізація і використання переваг, що надає введення на території м. Харкова спеціалізованого режиму інвестиційної діяльності;

- Проект американсько-української співпраці в сфері розвитку інвестиційної діяльності і підприємництва в Харківському регіоні "Харківська ініціатива", головними напрямками якої є: розвиток ділового співробітництва та залучення іноземних і внутрішніх інвестицій у стратегічно важливі галузі регіону; розвиток малого і середнього бізнесу; комерціоналізація наукових і технологічних досліджень області; розвиток харчової та переробної промисловості і сільського господарства.

Формування регіональної науково-технічної політики складається в результаті вибору і прийняття рішень в декількох ключових сферах:

розподілу державних та місцевих ресурсів між різними секторами сфери наукових досліджень і визначення структури регіональних наукових пріоритетів; виконання досліджень і розробок в наукових центрах;

побічного державного стимулювання науки і освоєння її досягнень за допомогою податкової, амортизаційної, антимонопольної, патентної, зовнішньо-торгівельної політики; підтримки необхідного з точки зору темпів і ефективності НТП рівня конкуренції;

формування сприятливого інноваційного клімату в економіці регіону і інфраструктури забезпечення досліджень і розробок, включаючи національні служби науково-технічної інформації, стандартизації, статистики, вивчення зарубіжного досвіду і міжнародне співробітництво; прогнозування науково-технічного розвитку; формування системи загальнонаціональних наукових пріоритетів; оцінка можливих негативних наслідків науково-технічного прогресу;

стратегії підготовки і перепідготовки кадрів.

З урахуванням специфіки Північно-східного регіону, що володіє одним з найбільш вагомих в Україні науково-технічним потенціалом, ядром якого є наука Харкова, основна увага Програми має бути приділена таким напрямкам і критеріям науково-технічної діяльності:

- перерозподілу ресурсів переважно в сферу інтелектуальної діяльності;

Досягти цього можливо за рахунок переходу від політики підтримки всіх без винятку наукових напрямків та установ, тобто політики виживання, до політики якісної перебудови регіональної науково-технологічної сфери з метою швидкого формування науково-технологічного ядра установ відповідно до існуючих регіональних пріоритетів. По відношенню до цих наукових установ зберігаються існуючі обсяги і структура фінансового забезпечення.

- трансформація регіональної науково-технічної сфери до вимог ринкових відносин;

Розвиток науки та інноваційної діяльності на найближчий час має бути органічно пов'язаний з структурно-відтворювальними процесами так саме, як структурна політика в економічному середовищі повинна будуватися на новітніх технологіях.

Сутність трансформації науково-технічної сфери регіону полягає:

- у визначенні переліку організацій, здатних ефективно діяти в нових умовах (інвентаризація мережі наукових установ);

- розробці організаційної моделі мережі наукових установ;

- створенні наукових центрів і безприбуткових науково-дослідних установ для вирішення фундаментальних і прикладних задач (бюджетне фінансування);

- створенні навчально-науково-виробничих комплексів (інноваційних центрів) на базі академічних структур та вузів із залученням галузевих наукових структур та підприємств, зарубіжних організацій та фондів;

- визначенні стимулів активізації внутрішньофірменої науки, переорієнтації науково-технічного потенціалу регіону на місцеві потреби;

- визначенні переліку науково-дослідних установ, що підлягають роздержавленню, та у визначенні регіональної політики приватизації установ науки.

Позитивних зрушень в науково-технічній сфері можливо досягти в перспективному періоді двома шляхами:

по-перше, утворенням сприятливих умов прискорення НТП: збільшення чистого прибутку підприємств для цілей самофінансування технічного розвитку; розробка на державному і регіональному рівнях системи заходів з економічного стимулювання НТП в рамках податкової, кредитної, цінової, амортизаційної політики; розробка прогнозів науково-технічного розвитку;

по-друге, розробка і реалізація заходів на регіональному і державному рівнях з розвитку пріоритетних напрямів НТП: посилення акценту на інноваційному спрямуванні НТП, розробка регіональних цільових науково-технічних програм з пріоритетних напрямів НТП; розробка регіональної комплексної програми із сприяння розвитку інноваційної діяльності в області, утворенню комерційних та громадських оргструктур по науково-технічній інтеграції в області, по впровадженню наукових розробок у виробництво.

Принциповою особливістю науково-технічної політики регіону на сучасному етапі і в перспективі є суттєвий акцент на заходах інноваційного типу, орієнтація розвитку пріоритетних виробництв на базі новітніх технологій, високопродуктивних машин і прогресивних матеріалів світового рівня.

Цілі розвитку інноваційної діяльності:

• сприяння створенню умов для розвитку інфраструктури новаторської діяльності та інноваційних підприємств;

• впровадження новітніх організаційних, управлінських, економічних, технічних та інших технологій;

Основні завдання розвитку інноваційної діяльності:

• формування активної, сильної в новаторській діяльності особистості;

• забезпечення сучасною технічною базою для виробництва продукції конкурентоспроможної для внутрішнього та зовнішнього ринків як матеріальної основи добробуту регіону;

• створення сприятливої екологічної ситуації в регіоні;

• здійснення поступового переходу до випуску екологічно чистої продукції та формування екологічно чистого регіону.

Основні напрямки розвитку інноваційної діяльності:

- формування технополісних, технопаркових, інкубаторів, центрів підтримки новаторської діяльності та інших новаторських структур в регіоні в межах:

- здійснення розробки концепції Сталого саморозвитку регіонів на базі трьох – чотирьох районів Харківської області та створення умов для виходу в 2010 році на 50 підприємств в розрахунку на 1000 жителів;

- розробка концепції та проекту базового інформаційного блоку Слобожанського технологічного регіону - Харківський медіакомплекс, який включає експоцентр та бізнес-новаторські структури, новітні інформаційні технології;

Першою технополісною структурою буде Харківський техагрополіс якій створюється на базі вищих навчальних закладів, науково-дослідних інститутів та підприємств Харківського, Ново-водолазьського, Печенізьського та інших районів (термін – 2001 рік).

Формування інвестиційного блоку новаторської діяльності та розвитку підприємництва в регіоні за рахунок ефективного використання коштів:

Державного інноваційного фонду; фонду Центру зайнятості; можливостей лізингу; цільового стипендійного фонду активізації аспірантського та докторантського пошуку; фонду підтримки підприємців.

Стратегічною лінією реформування науково-технічної політики стає перехід від переважно базового фінансування установ та організацій до фінансування конкретних цільових програм. Таке фінансування провадитеметься головним чином на конкурсній основі для забезпечення окремих проектів з реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, державних замовлень на науково-технічну продукцію, проектів міжнародного науково-технічного співробітництва.

До вирішальних умов активізації інноваційної діяльності в регіоні відносяться:

- податкове, кредитне та цінове стимулювання нових інноваційних виробництв та програм;

- сприяння розвитку прогресивних організаційних форм інвестиційної діяльності (технопарків, технополісів, інкубаторів тощо) та інноваційної інфраструктури (засобів інформаційного забезпечення інновацій, ринку інжинірингових, маркетингових, консалтингових послуг);

- фінансування за рахунок держбюджету та регіональних джерел інноваційних програм, насамперед в наукоємних галузях, а також модернізації та розвитку інноваційної інфраструктури;

- проведення політики конструктивного протекціонізму, заохочення іноземних інвесторів до створення спільних наукоємних підприємств, міжнародних фінансово-промислових груп, холдінгових компаній у пріоритетних галузях та стратегічних напрямах розвитку;

- впровадження міжнародних стандартів для вітчизняних виробництв;

- сприяння розробці та реалізації програм формування національних інноваційних і технологічних лідерів ("центрів зростання").

Господарство регіону є складною відкритою економічною системою, компонентами якої виступають промисловість, сільське господарство, транспорт та зв'язок, будівництво, виробнича інфраструктура тощо.

Метою розвитку промисловості є створення багатогалузевого високотехнологічного конкурентоспроможного комплексу, адаптованого до ринкових умов, здатного задовольняти як переважну частку власних потреб економіки регіону, так і брати активну участь у світових господарських зв'язках на взаємовигідних умовах.

Електроенергетика. Пріоритетними визначено заходи, що створюють умови для надійного забезпечення народного господарства електричною та тепловою енергією, а саме: в теплоенергетиці - широкомасштабне технічне переоснащення діючих електростанцій з оновленням генеруючих потужностей, впровадженням нових екологічно чистих технологій спалювання вугілля, а також сучасного газоочисного обладнання;

впровадження малих генеруючих потужностей при модернізації ТЕЦ та парових котелень, створення локальних систем там, де застосування ТЕЦ недоцільно, розвиток і реконструкція теплових мереж;

в електричних мережах - технічне переозброєння і реконструкція електричних мереж з метою підвищення надійності та економічності їх роботи шляхом застосування нових типів обладнання і прогресивних технічних рішень, будівництво повітряних ліній електропередачі та підстанцій.

Розвиток паливної промисловості спрямований на стабілізацію і нарощування видобутку в області газу за рахунок збільшення обсягів геологорозвідувальних робіт. До пріоритетів в газовій промисловості віднесено:

інтенсифікацію геологорозвідувальних робіт з використанням новітньої геофізичної апаратури і бурового обладнання, впровадження сучасних технологій; збільшення обсягу видобутку.

Енергетичне машинобудування.

Виробництво нових видів енергетичного устаткування та модернізації діючого енергетичного обладнання

- виготовлення турбін для АЕС - 28 одиниць;

- модернізація турбін для АЕС Росії, Фінляндії та Угорщини;

За період з 2000-2010 роки планується виготовити 137 гідравлічних турбін різних типів в т.ч.:

- до країн дальнього зарубіжжя (Індія, В'єтнам, Аргентина, США, Туреччина, Ірак, Мексика) - 34 турбіни;

- до країн СНД - 38 турбін.

Всього за період 2000-2010 роки прогнозується виготовити 62 гідрозатвора в країни дальнього зарубіжжя.

Планується виготовлення турбогенераторів для Бангладеш, Індії, В”єтнаму.

У подальшому продовжуються роботи щодо модернізації обладнання на атомних електростанціях України, яке було поставлено російськими підприємствами.

Машинобудування і металообробка. Пріоритетне значення надається відновленню і подальшому розвитку науково-технічного та інтелектуального потенціалу галузей, які визначають експортну орієнтацію економіки регіону, зміцнюють її конкурентоспроможність і спеціалізацію. По окремих галузях структурна перебудова матиме такі особливості:

Авіаційна промисловість. Поряд з розширенням випуску існуючих моделей авіаційної техніки передбачається освоєння виробництва нових типів пасажирських і транспортних літаків, а саме: літака АН-140 для місцевих повітряних ліній, а також літаків військового призначення.

В Харкові розташовані підприємства авіаційної галузі:

- Харківське державне авіаційне виробниче підприємтсво;

- державне підприємство “Харківський машинобудівний завод ”ФЕД”.

Триває реалізація державних пріоритетних програм - проектів:

Літак АН-140. Здійснити у вересні 1999 року випуск першого літака АН-140 і передати його на державні експлуатаційні випробування для отримання сертифікату льотної придатності.

Радіопромисловість. Передбачається:

нарощування виробництва складної радіоелектронної побутової техніки за рахунок збалансованого розвитку підприємств-виробників товарів народного вжитку та підприємств-постачальників комплектуючих виробів, блоків та вузлів;

випуск нових аналого-цифрових телеприймачів з розширеними можливостями і низьким енергоспоживанням, нових видів радіоелектронної побутової техніки;

створення потужностей для забезпечення в необхідних обсягах потреб загальнодержавних, регіональних та відомчих мереж зв'язку, розробка і впровадження в серійне виробництво цифрових електронних АТС, а також сучасних телефонних апаратів, радіорелейних ліній зв'язку, факсимільних апаратів різноманітного призначення, апаратури супутникового зв'язку, передавачів та станцій теле- і радіовимірювання, систем кабельного телебачення, обладнання для телестудій тощо.

Верстатобудування.

Створення умов для прискорення технічного прогресу в самому машинобудуванні за рахунок організації виробництва шліфувальних верстатів, які раніше не вироблялись в Україні, освоєння нових конструкцій інструментів для прогресивних технологій важкооброблюваних матеріалів, розробка і організація виробництва устаткування для деревообробки: виробництво широкої номенклатури верстатів із числовим програмним управлінням та механічних роботів для різноманітних технологічних процесів.

Впровадження передових вітчизняних і зарубіжних науково-технічних розробок, реконструкції та технічного переозброєння ряда виробництв, що дозволить збильшити обсяги виробництва експортної продукції.

Виготовлення сучасного інструменту та верстатів загальномашино-будівного призначення, поставки яких раніше здійснювалися із-за меж України і виробництво яких доцільно організувати на підприємствах області, завдяки утворенню фінансово-промислових груп з використанням змішаного іноземного капіталу.

Нарощування виробництва великогабаритного обладнання для ремонту залізничного транспорту, деревообробних верстатів нових моделей; товарів народного споживання - агрегатних вальцювальних млинів, конкурентоспроможної велопродукції. Налагодження власного виробництва велогуми, велоланцюгів та іншої імпортної велопродукції.

Виготовлення прес-форм та пластикової тари, яка раніше постачалася по імпорту.

Розширення номенклатури підшипників та інших запасних частин до автомобільної, сільськогосподарської техніки та верстатів.

Приладобудування.

виробництво автоматизованих систем керування технологічними процесами на теплових і атомних електростанціях;

розширення виробництва і використання приладів та автоматизованих систем для обліку, контролю і регулювання роботи котельних установок, теплових мереж, витрат енергії;

освоєння виробництва електронних систем керування електроприводами технологічного устаткування з підвищеним рівнем їх автоматизації;

розширення виробництва наукового устаткування і наукового приладобудування, складної медичної техніки, автоматизованих діагностичних комплексів;

збільшення виробництва промислових та побутових лічильників газу, електроенергії, води та приладів контролю і регулювання систем електро-, водо-, тепло- і газопостачання, телефонних апаратів та телефонних автоматичних станцій;

забезпечення випуску обладнання для спеціальних автоматизованих систем управління перевезеннями, інформаційних систем слідкування за пересуванням вантажів, сучасних комплексів діагностики і дефектоскопії транспортних засобів.

Виробництво автоматизованих систем керування технологічними процесами на теплових і атомних електростанціях займається спільне підприємство, яке створено ВАТ “Хартрон” і фірмою Westinghouse (США) - “Вестрон”.

Основною сферою діяльності підприємства є реалізація спільних програм модернізації АЕС України з використанням новітніх технологій, розробка і введення в експлуатацію Національного кризисного центру.

Це дозволить:

- підняти рівень безпеки АЕС України;

- забезпечити ефективне використання американських інвестицій;

- максимальне використання інженерно-технічного і промилового потенціалу провідних підприємств України.

Машинобудування оборонної техніки. У відповідності з воєнною доктриною України пріоритет у галузі оборонної техніки буде віддаватись високоточній зброї підвищеної потужності.

Розвиток сільськогосподарського машинобудування. Пріоритети галузі включають:

- модернізацію тракторної промисловості, виходячи з нових вимог аграрного сектора економіки щодо оптимізації потужностей, функціонального призначення, експлуатаційних показників та сервісного обслуговування тракторного парку;

- організацію спільних з країнами Європи підприємств та розвиток міжнародної кооперації з виробництва зернозбиральної техніки, тракторів;

- створення на базі діючих Харківських моторобудівних підприємств ВАТ “Серп і Молот”, “ХЗТД” концерну “Харківдизель” для забезпечення потреб по виробництву конкурентоспроможних дизелів середньої потужності для комплектування нових енергонасичених тракторів, комбайнів та інших енергозасобів. Це дозволить сконцентрувати інженерний потенціал, фінансові ресурси, оптимізувати виробничі потужності до рівня, необхідного для забезпечення реальної потреби на ринку збуту, знизити витрати на виробництво двигунів з одночасним підвищенням їх надійності, якості та конкурентоспроможності за рахунок модернізації та застосування надійних комплектуючих;

- забезпечити модернізацію діючих та створення нових технологічних потужностей на ВАТ “ХТЗ” по виробництву серії базових моделей, загальною кількістю 12,5 тис. штук на рік з фінансуванням відповідних заходів у щорічних проектах Державного бюджету.

- впровадити проект організації спільного виробництва зернозбиральних комбайнів "Обрій BS-Z110" (українська версія комбайну "Бізон BS-Z110").

Електротехнічна промисловість:

- розробка і організація виробництва нових видів електротехнічних машин і засобів вимірювання витрат електроенергії;

- удосконалення технологій і устаткування для розробки і виготовлення кабелів.

Впровадження у виробництво:

- тягових генераторів та електродвигунів, які призначені для модернізації діючих теплозаводів у Німеччіні;

- електродвигунів, які призначені для комплектації вітчизняних електровозів постійного струму;

- генераторів для комплектації великовантажних самоскидів ВАТ “Белаз”.

Розробка і впровадження у виробництво нових видів тягового обладнання.

Хімічна промисловість - розвиток виробництва і поліпшення асортименту хімічних засобів захисту рослин, миючих засобів, фармації.

Основним напрямком розвитку легкої промисловості стане підвищення економічної ефективності її виробництва, нарощування обсягів конкурентоздатної продукції, спроможної задовольнити потреби, перш за все, внутрішнього ринку у високоякісних товарах.

Енерго- та матеріалозбереження. Кризові явища в економіці призвели до збільшення витрат сировини та енергоресурсів на виробництво одиниці продукції, в структурі собівартості продукції області матеріальні витрати досягли 64%, значні також витрати енергоресурсів.

Ставиться завдання до 2005 року знизити частку ресурсо- та енерговитрат у собівартості продукції на 20 %. Надалі тенденція до зниження витрат сировини та енергоресурсів у виробничих технологіях буде зберігатися відповідно до розроблених програм.

Програма зниження матеріалоємності включатиме наступні заходи:

• удосконалення конструкції продукції, що випускатиметься;
• покращання структури матеріалів, що споживаються, за рахунок заміни традиційних матеріалів більш економічними матеріалами і замінниками;
• зменшення безповоротних відходів виробництва за рахунок удосконалення технології виробництва, вторинного використання його відходів;
• зменшення частки бракованих виробів.

Агропромисловий комплекс. Одним з основних завдань Програми є призупинення спаду, стабілізація та нарощування обсягів агропромислового виробництва, досягнення рекомендованих норм споживання населенням продуктів харчування, визначення основних напрямів реформування економічних, соціальних та правових відносин в аграрній сфері, створення необхідних економічних умов для розширеного відтворювального процесу в усіх галузях АПК, формування економічного механізму рівноправного функціонування різних форм власності і організаційно-правових структур.

На першому етапі (1999-2000 роки) здійснюватимуться заходи, пов`язані з призупиненням спаду та стабілізацією агропромислового виробництва. Першочергового значення набуває організація раціонального використання наявного ресурсного потенціалу, концентрації фінансових і матеріально-технічних ресурсів на пріоритетних напрямах в галузях рослинництва і тваринництва, застосування енерго- та ресурсозберігаючих технологій, гармонізації та оптимізації пропорцій в складових АПК (сільському господарстві, обслуговуючих галузях, переробних потужностях, складських приміщеннях та транспорту, соціальній інфраструктурі).

На другому етапі (2001-2005 роки) на основі реструктуризації агропромислового виробництва, поліпшення фінансового стану, створення умов та залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій, зміцнення матеріально-технічної бази з використанням технічних засобів переважно вітчизняного виробництва, а також захисту рослин і тварин нарощуватимуться обсяги виробництва сільськогосподарської продукції проти очікуваних в 1999 році на 11-20 відсотків, наповнюватиметься внутрішній і зовнішній ринок продовольства. В основному завершиться формування соціальної інфраструктури села, як об`єкта комунальної власності.

На третьому етапі (2006-2010 роки) в основному буде сформована багатоукладна аграрна економіка ,забезпечуватиметься розвиток агропромислового комплексу на основі збалансованих за структурою, кількістю ресурсів та обсягами виробництва. В харчовій і переробній промисловості широкого розвитку набудуть інтегровані виробничі структури, в першу чергу, в цукрово-буряковому комплексі, м`ясній та молочній промисловості. Джерелами фінансування реалізації завдань розвитку АПК, крім власних коштів суб`єктів господарювання, будуть кредити банків, бюджетні кошти, надходження від приватизації об`єктів агропромислового комплексу, вітчизняні та іноземні інвестиції, інші кошти.

Виконання Програми дасть змогу забезпечити у 2010 році споживання хліба і хлібопродуктів, картоплі, овочів та баштанних культур, плодів і ягід, олії і маргарину, цукру згідно з рекомендованими нормами. Споживання на душу населення м`яса і м`ясопродуктів збільшиться з 33 до 50 кілограмів, молока і молокопродуктів - з 183 до 300 кілограмів і яєць - з 157 до 250 штук.

Транспорт та зв'язок. Зростання перевезення вантажів транспортом усіх форм власності прогнозуються на рівні 1,2-1,5 відсотки на рік за рахунок розвитку експортних і транзитних перевезень. Цьому сприятиме впровадження ряду заходів щодо розбудови прикордонних переходів, впровадження системи справляння і зниження ставок зборів при переміщенні вантажів через державний кордон.

Обсяги пасажирських перевезень і потреби в послугах пасажирського транспорту зумовлюватимуться поступовим підвищенням життєвого рівня населення, а також зростанням обсягів перевезень пасажирів шляхом відкриття нових маршрутів, підвищенням комфортності та якості обслуговування. На залізничному транспорті обсяги перевезень вантажів зростатимуть щорічно на 2,0-3,0 %. Головним напрямом технічної політики на транспортні стане його модернізація, оновлення рухомого складу на основі розвитку вітчизняного транспортного машинобудування (літакобудування, збирання автомобілів, виробництво дизель-генераторів для тепловозів Д-80, ІД-80Б, 4Д-80Б). Буде розвиватися мережа метрополітену у Харкові. На авіаційному транспорті основні обсяги пасажирських перевезень будуть здійснюватися на міжнародних лініях.

На автомобільному транспорті наявні провізні спроможності достатні для освоєння прогнозованого зростання обсягів вантажних перевезень у розмірі 1,2 % на рік. Для оновлення парку транспортних засобів та технологічного обладнання активно використовуватиметься лізинг. У період до 2005 року передбачається розв`язати соціально-економічне завдання - будівництво автомобільних доріг з твердим покриттям до всіх населених пунктів області.

Підприємства зв`язку протягом 1999-2010 років збережуть тенденцію щорічного нарощування обсягів надання послуг зв`язку. У прогнозованому періоді триватиме будівництво магістральних волоконно-оптичних ліній. Буде завершено формування мережі міжнародного та міжміського телефонного зв`язку з переходом на цифрові системи як найбільш ефективні та прибуткові. Основними напрямами розвитку зв`язку буде: збільшення телефонних мереж і задоволення попиту споживачів на послуги телефонного зв`язку; будівництво на базі новітніх технологій нових мереж зв`язку, розширення номенклатури послуг зв`язку.

Реалізація цих напрямів забезпечить збільшення обсягів послуг зв`язку в 2005р. порівняно з 1998 роком в 1,1, а в 2010 - в 1,2 раза. До 2005 року кількість телефонів буде доведена у селах до 30, а у містах і селищах міського типу до 73 на 100 сімей, а до 2010р. відповідно до 50 і 100 телефонних номерів на 100 сімей.

Розвиток внутрішньої торгівлі. Основні напрями розвитку торгівлі як галузі дозволять їй стати найважливішою сферою формування і стабілізації споживчого ринку, механізмом задоволення соціальних потреб і недопущення соціальної напруженості в суспільстві, а також поліпшити ситуацію із зайнятістю населення, буде сприяти організації додаткових робочих місць. Розширяться і урізноманітняться форми взаємодії підприємств-виробників, торговельних організацій, підприємницьких структур; активізується пошук вітчизняних та іноземних інвесторів. Система вільного переміщення товарів приведе до формування повноцінного споживчого ринку.

Розвиток платних послуг населенню. Регіональний розвиток платних послуг населенню буде забезпечуватися за такими напрямами:

- продовження роботи по стабільному забезпеченню населення, особливо сільського, соціально необхідними видами послуг, по зближенню рівнів їх споживання сільським і міським населенням області та по пільговому або благодійному обслуговуванню малозабезпечених верств населення;

- залучення до надання послуг непрофільних підприємств (облспоживспілка, КСП та інших);

- впровадження прогресивних форм організації роботи підприємств служб побуту. Буде продовжена робота по створенню підприємств високої категорійності, які відповідають кращим європейським зразкам.

Крім торговельно-економічної діяльності на внутрішньому ринку країни Харківщина може запропонувати види послуг з:

• науково-дослідних робіт;
• маркетингових досліджень;
• навчальних (в підготовці фахівців);
• санаторно-оздоровчих.

Одним з головних чинників економічного піднесення реґіону є раціональне використання його експортного потенціалу (ресурсів, можливостей і засобів, що можуть бути використані для просування товарів чи послуг в інші країни з метою отримання прибутку і підвищення добробуту населення).

Ставиться завдання підвищити ефективність використання експортного потенціалу області і збільшити обсяг експорту до 2010 року принаймні вдвічі. При цьому акцент робиться на ті галузі економіки, що вже зарекомендували себе як експортноформуючі:

• транспортне машинобудування ;
• енергетичне і електротехнічне машинобудування ;
• тракторне і сільськогосподарське машинобудування ;
• фармацевтична ;
• окремі галузі легкої та переробної промисловості.

Структура промислового експорту Харківської області є прогресивною, (оскільки в ній переважають товари галузей обробної промисловості), тому завданням до 2010 року є її збереження і покращання за рахунок налагодження виробництва сучасної готової продукції, потрібної на зарубіжних ринках. Основними товарами, які експортуються підприємствами області за межі України, є машини та устаткування (27,8%), літальні апарати (15%), електричні машини (11,8%). Недостатньо використовуються експортні можливості таких галузей промисловості, як легка і переробна. Пояснюється це в більшості випадків поки що низькою конкурентоспроможністю продукції цих галузей. Причому програє вона не стільки за якістю, скільки за зовнішнім оформленням (упаковка, дизайн).

Завдяки зручному транспортно-географічному положенню, наявності розгалуженої мережі залізниць та автошляхів, складських приміщень та споруд в реґіоні Харків має можливість відтворення свого значення в якості одного з найважливіших транспортних вузлів Східної Європи, а Лозова – важливого залізничного вузла.

Надання транспортних та торгово-розподільних послуг Російській Федерації, країнам Центральної та Західної Азії може стати значним джерелом надходження до реґіону валютних коштів. Це вимагає зусиль з відновлення транспортних перевезень пасажирів та вантажів з Центру Росії до Кавказу та Криму і в зворотньому напрямку, а також здійснення заходів з пожвавлення руху потягів в напрямку Схід-Захід і навпаки.

Окремого розгляду вимагає питання з створення на базі Харківського аеропорту інтерпорту з міжнародним статутом та пільговим інвестуванням його розвитку.

За незначним винятком в зовнішньоекономічній діяльності майже не використовується інтелектуальний потенціал реґіону – його вчені, педагоги, інженери, конструктори, кваліфікована робоча сила.

Не відповідає можливостям науково-педагогічного контингенту діяльність, пов’язана з наданням навчальних послуг іноземним громадянам. В Харкові – одному з найбільших в Україні науковому і навчальному центрі навчається близько 8 000 іноземних студентів та аспірантів.

Майже не використовуються за кордоном послуги Харківських будівельників, технологів.

Харківщина має розгалужену систему санаторно-оздоровчих закладів, серед яких відомі далеко за її межами санаторії “Бермінводи”, “Рай-Єленівка”, “Роща” та ін. В мальовничих місцевостях по берегам річок та водосховищ є велика кількість будинків та баз відпочинку, які мають можливості надавати лікувально-оздоровчі послуги громадянам країн північних реґіонів (країнам Балтії, Скандинавії, Росії).

Значною перепоною на шляху просування продукції та послуг реґіону до зовнішніх ринків є недостатня обізнаність їх виробників у потребах закордонних споживачів, тобто нехтування маркетинговими дослідженнями. Тому однією з головних рушійних сил підвищення конкурентоспроможності продукції та інтенсифікації використання експортного потенціалу реґіону слід вважати використання в практиці управління (як окремим підприємством, так і реґіоном у цілому) прийомів міжнародного маркетингу. Для реального втілення концепції маркетингу в практику слід виконати наступні вимоги:

по-перше, наситити реґіональний ринок продукцією, що є доступною споживачам, у тому числі й за ціною (забезпечити платоспроможність попиту), тобто створити так звану ”ситуацію ринку покупця”. Це дозволить підвищити рівень конкуренції на внутрішньому ринку і наблизити цей рівень до зарубіжних показників;

по-друге, створити маркетингові інформаційні системи, невід’ємною складовою яких повинна стати підготовка фахівців з міжнародних економічних відносин. Особливу увагу тут слід зосередити на створенні реґіональної маркетингової системи, що дозволила б за допомогою інтернет-маркетингових технологій репрезентувати експортний потенціал Харківської області за межами України, а також допомагала б місцевим виробникам досліджувати кон’юнкткру зовнішніх ринків з метою виходу на них.

Для посилення диверсифікації експортного потенціалу передбачається здійснення наступних “міні” програм :

- розвиток переробної промисловості з орієнтацією на випуск продукції торгових марок інших країн і її реалізації у третіх країнах, де вже є ринок збуту таких товарів. Це забезпечить ріст зайнятості населення, агропромисловий комплекс одержить надійні замовлення на сировину. Під такі проекти реально одержати інвестиції або реалізовувати інші форми співробітництва (СП, дочірні підприємства, лізингові схеми, і т.п.);

- створення в Харкові постійно діючого Торгово-виставочного комплексу (ТВК), де постійно будуть експонуватися товари харківських виробників. ТВК стане важливим чинником стимулювання підприємницької активності на зовнішньому ринку. У цьому комплексі вся продукція (зокрема продукція переробної промисловості) буде сконцентрована в одному місці. Він може бути доповнений і сучасним оптовим ринком.

Приклад таких ринків можна побачити в Польщі, Угорщини, Чехії, Китаї й інших країнах. Торгово-виставочний комплекс повинний мати сучасну інформаційну базу даних, що стане діючим інструментом при проведенні міжнародного маркетингу. Запропонований ТВК може бути свого роду інтегрованою візитною карткою ЗЕД області;

- створення оптових продовольчих ринків. З огляду на широкі можливості області по виробництву різних видів сільськогосподарської продукції, актуальним питанням є її реалізація. В даний час слабко працює ланцюжок : “виробник - оптова торгівля - роздрібна торгівля - споживач”. Це зв'язано з відсутністю мережі посередницьких структур, що забезпечували впровадження механізмів реалізації сільськогосподарської продукції і які гарантували б прибутковість всім учасникам торгової угоди. В даний час більшість російських підприємств переорієнтуються на інші країни Східної Європи зважаючи на те, що наші підприємства непередбачені (неритмічність поставок, зміна цін, упаковування і т.д.). З розвитком системи оптових продовольчих ринків з’являється можливість ефективно працювати як на внутрішньому, так і закордонних ринках, у тому числі і російському;

- розробка і розвиток інтегрованої бази даних зовнішньоекономічної діяльності області.

Відсутність необхідної інформації ускладнює як підготовку різних програм, так і їх реалізацію. Це стає великою проблемою при реалізації експортно-імпортних програм. База даних повинна містити більшість інвестиційних проектів, що можна оперативно пропонувати зацікавленим інвесторам. Інформаційна система повинна також забезпечувати оперативне проведення міжнародних маркетингових досліджень.

- програма розвитку міжнародного туризму.

Багатства природи, наявність історико-архітектурних пам'ятників, курортно-рекреаційних місць (із такими відомими здравницями, як наприклад, “Бермінводи”, “Рай-Єленовка” та інші), а також відносно задовільняюча інфраструктура туристичного призначення (мережа готелів, авто-кемпінгів, баз відпочинку й ін.) дозволяють області розгорнути активну діяльність по розвитку міжнародного туризму, організації міжнародних торгово-промислових ярмарків, наукових конференцій, симпозіумів та інш.

Харківська область має великий інтелектуальний потенціал, за допомогою якого можна вирішувати важливі науково-технічні проблеми і забезпечувати кваліфіковану підготувку кадрів для країн Азії, Африки, Америки. Цей рід діяльності в сфері міжнародних послуг області може бути значно розширений, в тому числі за рахунок створення в м.Харкові міжвузівського центру з навчання іноземних студентів.

Важливим елементом зовнішніх зв'язків області є участь Харкова в загальноєвропейських міських програмах на базі прямих договорних відношеннь з Нюрнбергом, Ліллем, Болоньєй, Цинциннаті, Варною, Тяньцзінем.

Позитивним моментом прикордонного співробітництва є те, що в межах існуючих законодавств України і Російської Федерації уже зараз існує можливість для розвитку прикордонної торгівлі і інших видів економічного співробітництва між Харківською та Бєлгородською областями. Важливу роль при цьому може зіграти створення єврорегіону “Слобожанщина”, що на першому етапі об’єднає в транскордонному співробітництві названі області.

Згідно Мадридській конвенції (1980 р.) під поняттям єврорегіон розуміється певне законодавчо закріплене просторове формування із чітко окресленими межами, до складу якого входять прикордонні господарські комплекси щонайменше двох держав, що мають спільний кордон, яке має за мету спільно, узгоджено стимулювати соціально-економічний розвиток своїх територій.

Стратегія розвитку єврорегіону включає наступні цілі і дії:

1. Сфера бізнесу: орієнтація підприємств на ринки іншої сторони і на кооперацію з ними; вільний рух товарів, капіталу, робочої сили; розвиток виробничої і ринкової інфраструктури; обмін інформацією.
2. Сфера господарського розвитку: посилення інтеграції, розвиток комунікацій і зв’язку; формування реґіональних транскордонних систем технічної інфраструктури; розвиток і вдосконалення інтеграції рекреаційної бази.

Для досягнення цих цілей транскордонне об’єднання повинно виконувати наступні завдання:

• організовувати та координувати дії, що сприяють співробітництву між членами єврорегіону в галузях економіки, науки, екології, культури та освіти;
• надавати допомогу у розробці конкретних проектів транскордонного співробітництва, що становлять взаємний інтерес;
• сприяти розвиткові добросусідських відносин між країнами-членами єврорегіону;
• визначати потенційні галузі багатостороннього співробітництва;
• бути сполучною ланкою і сприяти співробітництву членів єврорегіону з міжнародними організаціями, установами та агентствами.

У межах створення єврорегіону “Слобожанщина” важливо передбачити використання можливостей спеціального режиму інвестиційної діяльності в м. Харкові.

Вільні економічні зони (ВЕЗ) є осередками прогресивних методів організації виробництва, ноу-хау. Світовий досвід показує, що ВЕЗ є каталізаторами технологічного розвитку країни. Але спроби копіювати їх зарубіжну систему призводять до створення лише загальної оболонки ВЕЗ без реального внутрішнього наповнення. Створення та розвиток ВЕЗ дає можливість експериментувати в галузі економічного регулювання виробництва (з меншим ризиком) порівняно з масштабами країни та відбирати найбільш ефективні його форми та методи. До передумов, які сприяють появленню зон з пільговим оподаткуванням на території України, можна віднести наступні:

• тенденція передачі державних функцій з центрального рівня на рівень областей та регіонів і далі на рівень органів місцевого самоврядування;
• прагнення органів місцевої влади забезпечити економічне зростання свого регіону через зниження податків на його території, що особливо потрібно як альтернатива зменшення відсотку “сірої” та “тіньової” економіки;
• наявність потужного освітнього та промислового потенціалу, а також зручне транспортно- географічне положення Харкова поряд з великими промисловими центрами України та Російської Федерації (РФ).

На першому етапі (1999-2001роки) здійснюватимуться пошуки шляхів диверсифікації реґіонального експорту, розширення прикордонного співробітництва з створенням Єврорегіону “Слобожанщина” та об’єктів пільгового інвестування. На цьому етапі будуть закладені підвалини подальшого збільшення зовнішньоекономічного кругообігу та оптимізації його структури. Створюватимуться умови для збільшення експорту міжнародних послуг та залучення в реґіональну економіку інвесторів.

Другий етап (2001-2005роки) характеризуватиметься взаємопов’язаним із структурною перебудовою економіки удосконаленням структури зовнішньоекономічних зв’язків з збільшенням обсягів та розширенням географії реґіонального експорту, збільшенні в ньому частки міжнародних послуг: транспортних, інформаційних, наукових, будівельних, проектно-конструкторських, навчальних, туристичних, тощо. Ставиться завдання досягти нейтрального сальдо в зовнішній торгівлі. Пріоритети розвитку надаватимуться зв’язкам з Росією, країнами Балтії, Закавказзя, Центральної Азії. На повну потужність повинні запрацювати потенційні можливості єврорегіону “Слобожанщина” як головного механізму прикордонного співробітництва.

Третій етап (2006-2010роки) визначатиметься інтенсивним розвитком усіх форм зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з прогнозними показниками соціально-економічного розвитку Харківської області до 2010 року за умовах створення спеціального режиму інвестиційної діяльності, зростання обсягу промислового виробництва у порівняльних цінах збільшиться майже у 5 разів, прибуток - у 3,5 рази.

В умовах вільної торгівлі з країнами СНД і Балтії, підвищення конкурентоспроможності товарів та послуг, що їх вироблятимуть і здійснюватимуть підприємства та організації реґіону прогнозується досягти позитивного сальдо в міжнародній торгівлі та збільшити обіг зовнішньоекономічної діяльності в 3-5 роки у порівнянні з сучасним, перетворити Харківщину в один з найважливіших реґіонів Східної Європи з торгівельно-розподільчих функцій.

  Мале підприємництво, як самостійний і незамінний елемент ринкової економіки, є одним із дієвих важелів розв'язання таких економічних і соціальних завдань, як сприяння структурній перебудові економіки, зміцнення економічної бази регіонів, швидке насичення ринку товарами та послугами, послаблення монополізму і розвиток конкуренції, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, підвищення експортних можливостей країни, забезпечення зайнятості значної частки населення.

Цілі та принципи регіональної політики розвитку малого підприємництва. Важливе значення малого підприємництва викликає необхідність забезпечення сприятливих правових і організаційно-економічних умов для його становлення та ефективного розвитку в Україні.

Це можливо у разі реалізації послідовних заходів, метою яких є спрямування дій місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування на наступне:

Регіональна політика розвитку малого підприємництва є частиною загальної соціальної та економічної державної політики України і визначає основні принципи, напрями і форми економічного та адміністративно-правового впливу у сфері малого підприємництва з урахуванням державних і регіональних інтересів та пріоритетів.

Регіональна політика розвитку малого підприємництва спрямовується на наступне:

• забезпечення зростання внутрішнього валового продукту за рахунок діяльності суб'єктів малого підприємництва;
• залучення суб'єктів малого підприємництва до розв'язання соціально-економічних проблем на державному та регіональному рівнях;
• удосконалення структури малого підприємництва;
• підвищення технологічного рівня виробництва малих підприємств;
• заохочення розвитку малих підприємств у пріоритетних галузях і на територіях пріоритетного розвитку;
• створення нових робочих місць, зменшення безробіття;
• сприяння максимальній самореалізації громадян у підприємницькій діяльності;
• формування соціального прошарку власників і підприємців.

• сприяння у формуванны нормативно-правової бази;
• удосконалення податкової та фінансово-кредитної політики;
• забезпечення інформацією;
• сприяння впровадженню технологій та інновацій;
• стимулювання зовнішньоекономічної діяльності;
• підготовка та перепідготовка кадрів.

Основними принципами регіональної політики розвитку малого підприємництва є:

• системність та комплексність механізмів державного регулювання розвитку малого підприємництва;
• цілеспрямованість та адресність підтримки суб'єктів малого підприємництва шляхом вибору пріоритетів та концентрації ресурсів для їх реалізації;
• рівноправний доступ суб'єктів малого підприємництва усіх форм власності до матеріально-сировинних, фінансових та інших ресурсів.

Удосконалення механізму сплати податків суб'єктами малого підприємництва передбачає перехід юридичних та фізичних осіб на єдиний сукупний податок, обчислюваний за результатами фактичної діяльності, і встановлення його граничного розміру, а також запровадження системи патентів для фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю.

Стимулювання розвитку малого підприємництва у пріоритетних напрямах повинно забезпечуватись також шляхом звільнення від податку частини прибутку, що спрямовується на рефінансування малих підприємств встановлення прискорених норм амортизації активної частини основних виробничих фондів. Фінансово-кредитна політика у сфері малого підприємництва спрямовуватиметься на:

• розвиток мережі фінансово-кредитних установ, інвестиційних та інноваційних фондів, страхових організацій;
• розвиток товариств взаємного кредитування та страхування;
• забезпечення умов для розвитку перспективних форм фінансування малого підприємництва (лізинг, факторинг тощо).

Розвиток малого підприємництва потребує створення розвинутої системи інформаційного забезпечення та його інфраструктури. Основним елементом зазначеної системи стане мережа міських і районних інформаційно-аналітичних бізнес-центрів, які в подальшому інтегруються в єдину інформаційну систему. Головними завданнями регіональних інформаційно-аналітичних бізнес-центрів мають бути:

• забезпечення доступу підприємців до інформації (правової, нормативно-довідкової, маркетингової, науково-технологічної, комерційної тощо) як у процесі створення, так і функціонування підприємств;
• надання консультаційних послуг з питань стану ринку, кон'юнктурного аналізу, управління підприємством, участі у виставках, підготовки кадрів;
• складання інформації для органів регіональної влади про стан справ у сфері малого підприємництва та тенденції його розвитку.

Запровадження постійного моніторингу за державною підтримкою малого підприємництва та механізмами регулювання діяльності у цій сфері дасть змогу відстежувати зміни та напрями його розвитку як на державному, так і регіональному рівнях, а також своєчасно застосовувати важелі державного регулювання з метою поліпшення економічного клімату для діяльності малих підприємств.

Формування та реалізацію регіональної політики розвитку малого підприємництва забезпечують органи регіональної виконавчої влади всіх рівнів при взаємодії з громадськими спілками та об'єднаннями підприємців.

Регіональна політика підтримки малих підприємств включає програми, проекти і заходи, які мають значення для розвитку конкретного регіону і реалізуються безпосередньо на регіональному рівні за рахунок місцевих ресурсів, а також ті, що мають міжрегіональне значення і відповідають завданням регіональної політики розвитку малого підприємництва. Їх реалізація дасть змогу зконцентрувати ресурси для підтримки найважливіших сфер функціонування малого підприємництва, що відповідають державним, регіональним і місцевим інтересам.

Розповсюдженню "тіньової" економіки сприяють наявність адміністративних та організаційних перешкод на місцевому рівні на шляху розвитку малого і середнього підприємництва, порушення законних прав підприємців з боку органів влади, їх посадових і службових осіб, деякі інші обставини.

Легалізація "тіньової" економіки на рівні однієї області обмежена повноваженнями місцевих органів влади щодо впливу на вирішення окремих найбільш важливих проблем, існування яких провокує зростання обсягів "тіньового" сектору. Це, передусім, неможливість обмежити на регіональному рівні навантаження на платників податків. Разом з тим, за висновками фахівців, саме надмірний тиск державного податкового законодавства є однією з основних причин прояви "тіньової" економіки в Україні. Великі ставки податків нерідко зумовлюють підприємства не показувати доходи і обороти, переходячи тим самим до "тіньового" сектору економіки.

З метою зменшення частки "тіньової" економіки в області передбачається:

послідовно і неухильно вживати заходів щодо виявлення та припинення фактів злочинів й корупції у сфері економіки; усунення обставин, що сприяють їм;

налагодити та постійно підтримувати обмін інформацією між контролюючими та правоохоронними органами з питань боротьби із злочинністю у сфері економіки та корупцією;

забезпечити невідворотність фінансової, адміністративної та кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків;

вживати заходів щодо припинення діяльності фіктивних підприємницьких структур та припинення діяльності з порушеннями встановленого чинним законодавством порядку;

створювати умови для скорочення товарообмінних операцій між підприємствами як у внутрішній, так і зовнішній торгівлі;

сприяти розвитку малого і середнього підприємництва шляхом формування інфраструктури для його підтримки та розвитку, финансово-кредитної підтримки, удосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, залучення суб'єктів малого і середнього підприємництва для виготовлення продукції, виконання робіт, послуг для регіональних і державних потреб тощо.

Становлення малого підприємництва - довготривалий процес і з огляду на економічний стан регіону, повинен мати певну етапність.

На першому етапі (1999-2000р.р.) в умовах обмежених інвестиційних ресурсів, незацікавленості фінансової системи в довготерміновому кредитуванні та відсутності інституційних інвесторів найактуальнішою є реалізація заходів, спрямованих на удосконалення нормативно-правової бази, забезпечення інформаційних та консультаційних послуг, розвиток мережі бізнес-інкубаторів, технопарків, виробничо-технологічних центрів тощо.

Другий етап (2001-2005р.р.) пов'язаний з формуванням критичної маси (10-12 підприємств на 1000 чоловік) малого підприємництва і обумовлює безповоротний процес переходу до сталих ринкових відносин, коли утверджується вплив результатів підприємницької діяльності на стан економіки. Змінюється характер податкової та кредитно-інвестиційної політики у напрямі активізації продуктивної діяльності малих підприємств, забезпечується завдяки високому рівню створеної інфраструктури вільний доступ до фінансових і матеріальних ресурсів, розвивається система фінансових установ, що обслуговують суб'єкти малого підприємництва.

Третій етап (2006-2010р.р.) буде характеризуватись значним збільшенням обсягів виробництва товарів і послуг малими підприємствами, що діють та розвиваються переважно за рахунок власних можливостей. Держава, спрямовуючи діяльність підприємців на дотримання високої ефективності в економіці, підтримує їх, захищаючи малі підприємства та їхню власність, контролюючи виконання законів.

Для підтримки та розвитку підприємництва в регіоні передбачено створення Координаційної Ради з питань підприємництва на чолі голови облдержадміністрації, куди увійдуть на засадах пропорційного представництва фахівці місцевої адміністрації, депутати Верховної ради, представники органів місцевого самоуправління, підприємці та групи захисту прав споживачів. Головними завданнями буде вчасне передбачення та розв`язання перешкод розвитку підприємництва у регіоні та загальнодержавному рівні:

Очікувані результати. Розвиток підприємництва в регіоні орієнтовано на досягнення у перспективі слідуючих примірних показників в 2010 році: доведення кількості малих і середніх підприємств на 1000 жителів - до 15-20 (замість 2,7-2,8 у 1998 році); їх долі в ВВП регіону - до 25-30%, а чисельності зайнятих у малому і середньому підприємництві - до 200-225 тис., замість 125-130 тисяч чоловік у 1998 році.

Успіх економічних та політичних реформ залежить від того, як вони здійснюються на місцях. Виходячи із стратегічних цілей соціально-економічного розвитку Харківщини, свої дії відносно адміністративних одиниць Харківська обласна державна адміністрація буде спрямовувати на прискорення економічних реформ, активізацію виробництва, створення раціональної структури регіональної економіки, в тому числі за рахунок інвестиційних процесів та підтримки місцевих підприємств товаровиробників, створення нових робочих місць, розвитку малого та середнього бізнесу, створення недержавних соціальних фондів підтримки найбільш незахищених верств населення.

Особлива увага буде надана проблемам ефективного функціонування галузей соціальної інфраструктури районів і міст області. Діяльність в цьому напрямку буде спрямована як на підвищення якості соціальних послуг, що надаються державними і комунальними підприємствами та установами, так і на створення умов для формування та ефективного функціонування приватного сектора соціальної сфери.

Головна мета - створення більш сприятливих умов життєдіяльності міського та сільського населення, наближення їх до стандартів розвинутих країн та регіонів. Для її досягнення будуть розроблятися механізми збалансування інтересів місцевого керівництва щодо результатів "суспільного вибору" і "політичної ренти" в процесі визначення місцевої політики та прийняття рішень.

Основними завданнями в соціально-економічній політиці місцевих органів виконавчої влади визначаються:

- розробка механізмів узгодження стратегічних і оперативних планів органів управління різних рівнів з регіональними та державними програмами розвитку;

- забезпечення становлення і розвитку системи визначення довго- і короткотермінових пріоритетів в політиці місцевих органів влади;

- впровадження сучасних методів ситуаційного аналізу і планування діяльності місцевих адміністрацій;

- розвиток "службового підприємництва" з одночасним підвищенням морально-етичного, фахового і кваліфікаційного рівня кадрів державного управління та місцевого самоврядування;

- прозорість та відкритість процесу планування місцевого розвитку і залучення до нього всіх зацікавлених секторів місцевого суспільства;

- створення умов для розвитку саморегулюючої системи визначення стандартів державних та місцевих послуг та їх судового захисту;

- започаткування постійного моніторингу рівня соціально-економічного розвитку міст та територій і якості державних та місцевих послуг;

- створення умов для зацікавленості працівників органів державного управління та місцевого самоврядування в підвищенні авторитету і рівня довіри з боку територіальних громад, недержавних і громадських організацій та підприємницьких кіл;

- забезпечення умов для відповідного розвитку інвестиційної інфраструктури;

- створення мережі недержавних, громадських благодійних організацій, які б сприяли соціально-економічному розвитку відповідних територій.

Ресурсами, які будуть залучені для реалізації соціально-економічної політики місцевих влад є місцева фінансова база, інженерна, технічна, інформаційна та інституційна інфраструктура. Харківська обласна державна адміністрація в своїй діяльності виходить з необхідності створення умов для поступового розвитку та зміцнення цих складових соціального і економічного прогресу територій та міст області.

Сучасні процеси децентралізації та деконцентрації управління зумовлюють необхідність передачі значної кількості владних функцій та повноважень районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування. З одного боку, це призводить до зростання відповідальності місцевих влад за соціально-економічний розвиток відповідних територій. З іншого - суттєво змінюється роль обласної державної адміністрації. Різко зростають вимоги до її координаційної діяльності. В зв`язку з цим, ставлячи за мету досягнення комплексного, збалансованого розвитку територій, вона намагатиметься поєднати в цілісну систему програми та підпрограми як загального, так і галузевого розвитку окремих адміністративних районів та міст.

На першому етапі (1999-2000р.р.) передбачається розробити систему індикаторів соціально-економічного стану районів та міст області з урахуванням їх відмінностей та специфіки, провести відповідний аналіз та визначити місце кожної території в регіональному територіальному комплексі. Підсумком першого етапу повинна стати Програма внутрішньообласних трансфертів. На цьому ж етапі будуть створені організаційні підмурки розробки та реалізації регіональної політики Харківської обласної державної адміністрації. Передбачається, що протягом 1999-2000 р.р. в Харківській області розпочне свою діяльність Інститут регіональної політики, який може набути статус міжрегіонального при наявності згоди регіональних органів управління Полтавської, Сумської чи інших областе, прийняти участь у його створенні і функціонуванні..

З 2001 року комплексні програми соціально-економічного розвитку міст та районів області повинні набути нової якості. Вони матимуть нову структуру, підпорядковану завданням стратегічного управління розвитком Харківщини (див. додаток). Їх розробка та реалізація будуть неможливі без адекватного кадрового забезпечення. На другому етапі (2001-2005 р.р.) Харківська обласна адміністрація бачить одним з своїх головних завдань створення "критичної маси" управлінців нового управлінського менталітету. В цей же час плануються інвестиції в розвиток комунікаційної інфраструктури як окремих районів та міст, так і всієї області. Буде налагоджено високоефективний механізм обміну інформацією, розроблено основні його напрямки, які забезпечили б нову якість управлінської діяльності.

Перший та другий етапи Програми "Харківщина-2010" в сфері забезпечення комплексного соціально-економічного розвитку адміністративних районів області та міст обласного підпорядкування мають перехідний характер. Їх змістом та головним підсумком є створення більш керованої комплексної територіальної соціально-економічної системи. На першому та другому етапі закладаються й основи для розвитку Харківської області як самоврядного суспільного організму.

На третьому етапі (2006-2010р.р.) - в процесі реалізації щорічних комплексних програм соціально-економічного розвитку адміністративних територій та міст області самоврядні механізми регулювання суспільного життя підсилюються та набувають більшої ефективності. В підсумку на території Харківської області повинен сформуватися динамічно збалансований складний, соціально-орієнтований територіальний економічний комплекс.

  Здійснення регіональної соціально-економічної політики неможливе без відповідного зміцнення фінансових основ територіального розвитку. Харківська обласна державна адміністрація виходить з необхідності забезпечення реального розширення економічної та фінансової самостійності перш за все місцевих органів влади, як самоврядних, так і державного управління.

За основу фінансової та бюджетної політики в період, на який передбачено реалізацію Програми "Харківщина-2010", буде взято чітке визначення обсягів фінансових зобов`язань кожної управлінської структури. В своїх діях Харківська обласна державна адміністрація буде намагатися створити умови, за яких не менш, ніж 50% усіх доходів, які мобілізуються бюджетною системою на території області, залишалися в її розпорядженні.

Для досягнення цього в період 1999-2000рр. буде розроблено та подано до законодавчих і вищих адміністративних установ України відповідні обгрунтовані пропозиції. Разом з цим, не вдаючись до пасивного очікування на законодавчі зміни, Харківська обласна державна адміністрація намагатиметься в цей же період суттєво поліпшити фінансове підгрунтя регіонального розвитку.

З цією метою буде розроблено Програму створення підприємств комунальної власності районів і міст обласного підпорядкування. Ця робота розглядається як першочергова і буде завершена не пізніше початку 2001 року.

В контексті ринкових перетворень, здійснюваних в країні і на території Харківської області, державна адміністрація обирає для себе політику створення спеціальних фінансових фондів, за рахунок яких буде забезпечуватися розвиток соціальної сфери, насамперед освіти, науки, культури, виховання та охорони здоров`я. Одним з магістральних напрямків фінансової та бюджетної політики найближчого часу має стати залучення коштів населення для фінансування певної частини соціальних послуг. Для цього буде не лише переглянуто перелік витрат, а й створені відповідні умови та стимули.

Однією із складових зміцнення фінансової та бюджетної системи Харківщини повинна стати й обгрунтована політика відносно місцевих податків та зборів. Протягом 1999-2000рр. буде розроблено Програму підвищення ефективності місцевого оподаткування, головним завданням якої стане зростання його питомої ваги в доходній частині бюджету області та її районів і міст. Це сприятиме укріпленню власної доходної бази регіонів.

Харківська обласна державна адміністрація з метою покращання фінансового стану регіону планує виступити ініціатором переходу до платежів за ресурси. Це повинно забезпечити реалізацію прав власності місцевих органів влади на надані суб`єктам господарювання в розпорядження і користування ресурси. Прив`язка доходів місцевих бюджетів до платежів за ресурси має створити умови входження владних структур різних рівнів до ринкових відносин як рівноправних партнерів. Платежі за ресурси повинні стати засобом, який запобігатиме існуючому марнотратству, чинником підвищення заінтересованості управлінських органів в розширеному відтворенні ресурсів, посиленні контролю за їх використанням.

Економічне обгрунтування розмірів ресурсів, які підлягають мобілізації до місцевих бюджетів, потребує достовірної інформації про утворення і рух фінансових ресурсів кожної адміністративної одиниці області. Цього можна досягти лише за умов розробки зведеного територіального фінансового балансу регіону, який повинен відображати джерела ресурсів і напрями їх використання на всій території Харківської області незалежно від форм власності та рівня підпорядкованості суб`єктів господарювання.

Починаючи з 2001 року складання такого балансу стане невід`ємною частиною роботи з формування, розгляду та затвердження бюджету області. Для цього в попередній період буде налагоджено канали і форми надходження планової та звітної інформації від господарських суб`єктів. В подальші періоди територіальний баланс стане основою для розробки заходів з активізації політики місцевих органів влади в галузі податків, інвестицій, підвищення життєвого рівня населення та його соціального захисту. Він дасть можливість визначати оптимальний варіант фінансових відносин між обласною державною адміністрацією та органами влади в районах, стане критерієм ефективності економіки регіону.

Таким чином, дії Харківської обласної державної адміністрації на першому етапі реалізації Програми "Харківщина-2010" - 1999-2000рр. - будуть зосереджені на розробці системи підпрограм розвитку та укріплення місцевих фінансів. Головними серед них стануть:

- "Територіальний зведений баланс фінансів";
- "Місцеві податки та збори";
- "Плата за ресурси";
- "Фінансова інформація";
- "Місцеві фінансові зобов`язання";
- "Комунальна власність районів та міст".

В подальшому, на другому та третьому етапах, ці програми коригуватимуться та стануть щорічним інструментом регіональної фінансової політики.

Сучасний етап історії України є перехідним на шляху модернізації соціально-економічного і суспільно-політичного життя, завершення процесу українського націотворення, консолідації української держави. Вирішення цих проблем ускладнюється системною кризою, пов'язаною зі зміною економічного укладу та політичної системи. Програма подолання кризи та прогресивного розвитку має вироблятися з урахуванням історичних традицій, спадщини попередніх епох, соціокультурних факторів, що визначають специфіку духовного життя суспільства, а також глобальних тенденцій в світі.

Одним з найважливіших компонентів історичного процесу України за відсутності власної державності є традиція регіонального розвитку. Від оптимального балансу потреб різних регіонів та їхніх взаємин з центром залежить цілісність держави та суспільства. Ідея регіоналізму не суперечить державним і національним інтересам України, а лише доповнює їх. Вона набуває особливої актуальності в умовах пошуку різноманітних шляхів виходу з кризи. Одночасно зростання ролі регіонів в Україні відповідає світовим тенденціям так званого "нового регіоналізму", що відображають процес перетворення регіонів в активних суб'єктів суспільного життя.

Слобожанщина є одним з найважливіших регіонів України. Її постійно зростаючий культурний та економічний потенціал значною мірою визначав особливості та напрямки розвитку української нації та державності в новітні часи. Як регіон, де здавна утверджувалися прагматичний підхід до життя, ідеї громадської самоорганізації, толерантності, відкритості до новацій в умовах інтенсивного українсько - російського взаємного впливу, Слобожанщина може відіграти особливу роль в ході визначення нової ідеологічної доктрини та відпрацювання моделі подальшого розвитку для всієї України.

В сучасних умовах, що характеризуються поширенням настроїв соціальної апатії, зростаючого цинізму, втратою довіри до державних інститутів, дезорієнтацією в суспільстві, втомою від невизначеності, важко знайти те спільне, яке могло б об'єднати людей і забезпечити чергове мобілізаційне напруження.

Підкреслюючи необхідність ідеологічного забезпечення і пошуку громадської підтримки здійснення регіональної політики, складовими частинами нової ідеології можливо визначити:

- ідею власної домівки, родини, своєї справи, скромного, але чесного достатку, опору на власні сили;

- любов до "малої Батьківщини", гордість від її здобутків;

- теорію "малих справ" (зроби сам, особисто, хоча б щось для своєї батьківщини, людей);

- моральне самовдосконалення з опорою на духовність, релігійність в усіх її формах і проявах;

- бережливість, обмеження особистих матеріальних потреб;

- соціальну справедливість, обмеження надприбутків, мета - середній життєвий стандарт, добробут і злагода;

- толерантність, терпимість до іншого, чужого;

- підвищення ролі громади, колективів, демократичне самоврядування;

- державні інституції повинні виступати в ролі арбітра, соціального гаранта, посередника і, одночасно, ініціатора подальших регіональних реформ;

- затвердження культу освіти, високої етики та моралі;

- утвердження власної гідності, особистої порядності.

На місцевому рівні в межах здійснення регіональної політики необхідно сприяти створенню громадських організацій і установ з підтримки регіонального соціально-економічного розвитку.

  Рішення основних завдань програми "Харківщина - 2010" базується на глибокій інформатизації процесів організаційної, економічної, фінансової діяльності. У кінцевому підсумку повинна бути створена регіональна ієрархічно організована система підтримки прийняття рішень усіх рівнів управління.

Необхідне також максимальне сприяння доступу громадян та їх об`єднань, органів влади, навчальних закладів, науково-дослідних установ, підприємств і організацій до світових інформаційних ресурсів та глобальних інформаційних мереж.

Метою комплексної інформатизації області є підвищення інформованості усіх органів та суб’єктів суспільства, які приймають рішення, забезпечення їх оперативною, достовірною, повною, аналітичною інформацією про поточний стан, тенденції та динаміку змін в економічних, фінансових, соціальних, екологічних та інших процесах.

Стратегічним завданням у сфері інформатизації - є активне утвердження позитивного іміджу Харківської області в Україні та світі, для чого необхідно: підвищувати конкурентоспроможність харківської інформаційної продукції та створення необхідних організаційних, технічних, правових і фінансово-економічних умов її просування на інформаційний ринок; створення та використання перспективних інформаційних технологій, телекомунікаційних мереж, засобів інформатики та систем зв`язку власного виробництва.

Комплексна інформатизація області дозволить вирішити такі науково-технічні задачі:

1. Створення сучасної, надійної, захищеної телекомунікаційної мережі зв’язку області, як основи розвитку інформаційно-обчислювальної інфраструктури. Вона забезпечить надійний, захищений від перешкод та несанкціонованого втручання зв’язок на всіх рівнях, можливість передачі великих об’сягів даних та інтеграції у загальнодержавну та міждержавні інформаційно-обчислювальні та зв’язувальні мережі. Її основи буде закладено в 1999-2000 рр.

2. Формування інформаційного базису, який достатньо повно характеризував би поточний стан області, а також дозволив простежити динаміку розвитку того чи іншого економічного, соціального, фінансового, екологічного, медико-біологічного та інших процесів або їх взаємозв’язаної групи як області в цілому, так і для деякої локальної її території, адміністративної одиниці, суб’єкта або групи суб’єктів. Цю задачу Харківська обласна державна адміністрація розглядає як першочергову. З метою її досягнення планується в 1999-2000 рр. розробити інформаційно-аналітичну систему “Соціально-економічний моніторинг області (СЕМО)”. До неї будуть включено такі блоки:

“Виробнича діяльність та продукція”, яка включає у себе кадастри виробничих підприємств області та їх продукції; “Економіка”, “Фінанси”, “Трудові ресурси та ринок труда”, “Освіта та підготовка кадрів”, “Соціальний захист”, “Здоров’я населення”, “Екологія”, “Безпечність населення”, “Ціни та платоспроможний попит”, “Сільськогосподарське виробництво” і т.д.

При цьому не будуть дублюватися та підмінятися такі функціональні системи збору та обробки первинної інформації як органи держстатистики, соціального забезпечення, внутрішніх справ, фінансові інститути, податкові, митні служби і т.д. Система СЕМО розрахована на інтегрування та систематизацію інформації з різних первинних джерел та формування комплексної, цілісної картини розвитку соціально-економічних процесів, виявлення їх взаємозв’язку та тенденцій. У результаті буде забезпечено: регулярну аналітичну інформацію про поточний стан та динаміку розвитку соціально-економічних процесів; аналіз реакції соціально-економічної системи на прийняті управлінські рішення як місцевих, так і вищестоящих органів управління.

3. Розробка програмно-апаратного комплексу “Система підтримки процесу прийняття рішень” (СПР), як засобу підготовки, управлінських рішень, що базується на сучасних математичних, економічних методах їх аналізу, прогнозу, оптимізації. Він і є кінцевою метою комплексної інформатизації області. Комплекс СПР орієнтовано на багатоваріантний системний аналіз можливих рішень, оцінки їх поточних та віддалених наслідків. Харківська обласна державна адміністрація вважає що СПР стане інформаційно-дорадчою системою для керівників різних рівнів. Його розробка та запровадження в управлінську діяльність будуть змістом першого (1999-2000 рр.) та другого (2001-2005 рр.) етапів реалізації Програми “Харківщина - 2010”.

Важливою складовою забезпечення реалізації соціально-економічної політики регіону є здійснення перетворень у побудові та функціонуванні територіальних організаційно-управлінських структур.

Мета адміністративного реформування на рівні кожного з місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування полягає у досягненні інтенсивно-збалансованого типу розвитку керуючої системи на основі реалізації процесуальної концепції. Це принципово відрізняється від існуючих традиційних підходів до вдосконалення окремих її елементів – правового забезпечення, організаційних структур, функцій, методів, кадрів, техніки і технології, інформації. За змістом така концепція полягає в переході від локальних модифікацій складових елементів систем управління до комплексного їх перетворення на основі визначених безпосередньо в процесі розробки, прийняття і реалізації рішень щодо соціально-економічного розвитку регіону резервів підвищення рівня використання наявного управлінського потенціалу та подальшого його нарощування. При цьому відстеження ходу виконання кожного з виділених етапів цього процесу водночас супроводжується визначенням відповідності йому рівня розвитку всіх елементів керуючої системи. Саме на досягненні цієї мети й будуть зосереджені зусилля Харківської обласної державної адміністрації на всьому протязі реалізації Програми “Харківщина - 2010”.

Основні заходи, що характеризують зміст і послідовність практичної реалізації механізму перебудови систем управління можна представити у вигляді декількох блоків, які об'єднують всі дослідні і розрахунково-аналітичні роботи за своїм відносно відокремленим спрямуванням.

Оцінка відповідності кількісних характеристик елементів керуючої системи тим роботам, що виконуються в процесі прийняття і реалізації управлінських рішень. На основі інформації, отриманої в результаті аналізу раніше прийнятих і реалізованих рішень, а також безпосереднього слідкування за процесом управління, здійснюється кількісна оцінка відповідності кожного з елементів системи управління вимогам якісного виконання робіт окремо по всім етапам процесу прийняття і реалізації управлінських рішень.

Для такої оцінки використовуються найбільш прийнятні показники кожного з елементів керуючої системи, що відбивають відповідність їх вимогам своєчасності і якості виконання управлінських робіт. Оскільки вони є переважно якісними, для їх кількісної характеристики доцільно використати метод експертних оцінок.

Вибір стратегії перетворення системи управління. В якості вихідної позиції приймається необхідність першочергового рішення в ситуації, що дійсно склалася, однієї з двох взаємопов’язаних задач: скорочення тривалості етапів і усього циклу процесу прийняття і реалізації управлінських рішень; підвищення обгрунтованості і ефективності керуючих впливів за рахунок досягнення більш високого рівня відповідності елементів системи управління встановленим вимогам. Коли розробка і реалізація управлінських рішень “запізнюються” за часом у зв'язку з великою тривалістю цього циклу, то доцільно обирати “поетапну” стратегію, в іншому випадку більш прийнятною є “поелементна” стратегія.

Розробка комплексу заходів щодо перетворення системи управління. Згідно з обраною стратегією визначаються пріоритетні напрямки управлінських нововведень. Послідовність розробки комплексу заходів визначається тим складовим елементом, що в найменшій мірі відповідає вимогам своєчасного і якісного виконання етапів процесу управління.

Формування програми реорганізації керуючої системи. Цей блок розрахунково-аналітичних робіт включає: всебічну оцінку сукупності заходів по перетворенню складових елементів діючої системи управління; визначення можливостей їх ресурсного забезпечення; виділення етапів послідовного здійснення всього комплексу заходів з реорганізації системи.

Очікувані результати. Розробка і реалізація таких програм в кожному з суб’єктів управління сприятиме реальному створенню цілісних керуючих систем, здатних як забезпечити максимально дієвий вплив на процеси соціально-економічного розвитку регіону, так і здійснювати самовдосконалення.

Зрозуміло, що вихід управління на нову якість є процес складний, він потребує певних змін в управлінській психології і неможливий без відповідної роботи з кадрами.

  На державній службі система робота з кадрами є засобом реалізації кадрової політики. Вона включає конкретні заходи: планування та організацію підбору і розміщення кадрів; створення резерву кадрів на висування; навчання і підготовка кадрів; облік і контроль їх руху; оцінювання; наукову організацію праці.

Головними напрямками вдосконалення системи роботи з кадрами регіонального управління Харківська державна обласна адміністрація визначає такі:

• розвиток кадрового потенціалу державного управління (покращення роботи щодо підбору, розміщення і просування кадрів, удосконалення планування кадрового забезпечення, формування кадрового резерву і його навчання, оцінювання і стимулювання діяльності кадрів, підвищення кваліфікації державних службовців тощо);
• підвищення рівня інформаційного - технологічного і технічного забезпечення діяльності кадрів управління (створення і застосування більш ефективної організаційної та обчислювальної техніки, раціоналізація документообігу та діловодства, вдосконалення процедур підготовки і прийняття управлінських рішень);
• застосування наукових методів організації управлінської праці (раціональне розподілення і кооперація процесів державного управління, планування робіт, створення сприятливих умов та обладнання робочих місць і приміщень тощо);
• вдосконалення стилю керівництва (створення здорового морально-психологічного клімату в колективах, підвищення культури і професійного рівня керівників і спеціалістів, зміцнення виконавчої дисципліни).

Підхід до кадрів та до людських ресурсів в цілому як до фактора суспільного розвитку пов’язаний з визначенням (прогнозною оцінкою) оптимальної потреби місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування у державних службовцях відповідних професій та рівнів кваліфікації з урахуванням їх демографічного складу і потребує розробки і впровадження окремої регіональної програми “Кадри”, яку Харківська обласна державна адміністрація планує розробити протягом 1999-2000рр.

Її метою є створення умов для забезпечення всіх управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування стабільними висококваліфікованими кадрами, зниження рівня плинності кадрів і втрат робочого часу, а також покращення структури кадрів згідно з сучасними вимогами.

Регіональна програма “Кадри” складається з трьох основних розділів, що містять заходи такого спрямування:

• вдосконалення складу кадрів державних службовців і робітників органів місцевого самоврядування (показники якісного складу кадрів; аналіз їх обновлення та розрахунок перспективної потреби; визначення джерел комплектування кадрами; визначення вимог до різних категорій працівників і розробка професіограм основних професій; оцінювання кадрів і створення резерву на висування; робота з молодими спеціалістами; заходи, спрямовані на розвиток демократичних начал у підборі та просуванні кадрів на керівні посади на всіх рівнях державних органів та інш.);
• підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, створення єдиної системи безперервної освіти (показники загальноосвітньої та професійної підготовки державних службовців, залучення їх до навчання у технікумах, вузах, університетах, академіях, аспірантурі; завдання з підготовки та підвищення кваліфікації, навчання резерву, створення навчально-матеріальної бази; розвиток постійно діючих форм безперервного підвищення кваліфікації державних службовців на базі відповідних освітніх установ).
• виховання кадрів (виховна та культурно-масова робота, зміцнення трудової дисципліни, сприяння скороченню плинності кадрів тощо).

1. Аналіз основних закономірностей і тенденцій, що характеризують процес формування і розвитку кадрів в регіоні, виявлення основних проблем їх розподілення та використання. Особливе значення при цьому має достовірна оцінка природного і механічного руху населення, а також проведення аналізу всіх форм підготовки кадрів. Крім того, необхідно проаналізувати рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами галузей матеріального виробництва і нематеріальної сфери, рівень організації праці, заробітної плати та методів мотивації.
2. З урахуванням результатів аналізу здійснюється прогноз: природного та механічного руху населення; розвитку системи освіти; зростання заробітної плати та інших виплат; потреби державної служби місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування у кадрах; зайнятості населення за сферами і галузями тощо.
3. Вибір найбільш обгрунтованої концепції формування і підготовки кадрів в узгоджуванні з прогнозом, їх розподілення і використання. Отримані результати прогнозів демографічної структури працездатного населення, а також прогнози потреби окремих статтєво-вікових груп населення у роботі ув’язуються з прогнозними показниками розвитку системи освіти і підготовки кадрів, а також виявленим рівнем освіти державних службовців.
4. Розрахунок системи показників, що відбивають характеристики відтворення населення, підготовки кадрів, задоволення фізичних і духовних потреб. На цій стадії особливе значення має використання таких прогнозних балансів: зведений баланс трудових ресурсів; баланс наявності та руху трудових ресурсів; баланс залучення молоді до навчання і роботи; баланс потреб і підготовки кваліфікованих державних службовців; баланс наявності кваліфікованих державних службовців та робочих місць.
5. Коригування всієї системи прогнозних показників.

• активізувати координаційну діяльність Ради при голові облдержадміністрації по роботі з кадрами. Перш за все необхідно домогтися ефективної взаємодії органів управління, навчальних закладів та державних службовців. Вона має розпочинатись на етапі вивчення кількісних і якісних потреб у кадрах, продовжуватись при розробці програм навчання і їх реалізації, а завершуватись у процесі наступного використання фахівця на державній службі з урахуванням рівня його підготовки;
• розширити підготовку спеціалістів для державної служби за рахунок позабюджетних коштів в вищих навчальних закладах за спеціальністю "державне управління";
• створити соціологічний відділ при кадровій службі для визначення реальних потреб у працівниках для державних органів;
• розробити спеціальний Кодекс трудових відносин державного службовця, який включав би в себе відповідні морально-етичні заходи з метою створення здорового психологічного клімату в органах державного управління. Для оперативної обробки відповідної інформації сформувати психологічно-профорієнтуючу службу;
• впровадити технологію дистанційного навчання державних службовців в телекомунікаційній мережі державної служби для підвищення якості і досягнення світових стандартів в підготовці і підвищенні кваліфікації керівного складу і спеціалістів державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування регіону.

Метою формування ефективного механізму забезпечення подальшого розвитку регіонального управління є застосування нових форм і методів здійснення направляючого, координуючого і контролюючого впливу на соціально-економічні процеси, відповідаючих не тільки системі сучасних вимог, але й зорієнтованих на врахування прогресивних тенденцій зміни ситуації у більш віддаленій перспективі.

Основними принципами вдосконалення управління регіональним розвитком на сучасному етапі є:

• обгрунтованість управлінських перетворень з позицій методологічних засад;
• додержання вимог законів і закономірностей управління;
• узгодження підходів до управлінських нововведень з концептуальними положеннями адміністративного реформування в Україні;
• забезпечення виконання завдань регіональної економічної і соціальної політики України;
• реалізація системного підходу до вдосконалення управління;
• орієнтація на досягнення загальної мети і встановлених цільових показників перспективного соціально-економічного розвитку регіону.

• використання програмно-цільових методів при розробці стратегії розвитку регіону, що надає змогу здійснювати поточний вплив на соціально-економічні процеси з орієнтацією на досягнення цільових нормативів у вигляді індикаторів економічної і соціальної безпеки регіону при доцільному розподілі ресурсів;
• орієнтація регіонального управління на формування таких співвідношень і пропорцій між окремими складовими територіального соціально-економічного комплексу, які дозволяють забезпечити збалансований розвиток регіону при максимальному використанні внутрішніх і зовнішніх можливостей;
• забезпечення послідовного удосконалення управління в узгодженні з етапами здійснення трансформаційних процесів в соціально-економічному розвитку регіону;
• створення цілісних керуючих систем на основі переходу від запровадження локальних змін окремих елементів до взаємопов’язанного їх перетворення;
• здійснення вибору пріоритетних напрямків регіонального адміністративного реформування на підставі визначення відповідності структурно-функціонального, кадрового, інформаціного та технічного забезпечення управлінської діяльності вимогам ефективного здійснення процесу управління;
• розробка комплексу заходів щодо реорганізації системи регіонального управління, які дозволять здійснити поступовий перехід від існуючої ситуації до бажаного її стану.

• оптимізація структури та діяльності системи органів управління;
• розмежування владних повноважень і відповідальності;
• поступовий перехід від застосування адміністративно-розпорядчих до координуюче-регулятивних функцій у відносинах з суб’єктами господарювання;
• використання переважно економічних важелів або соціальних орієнтирів;
• забезпечення раціонального адміністративного устрою.

Організаційне забезпечення регіональної політики обов'язково повинно супроводжуватися організаційно-правовими заходами, які направлені на:

- виконання Конституції та законів України, рішень Конституційного Суду України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади;

- забезпечення конституційних прав та свобод громадян;

- взаємодію і сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, внутрішніх справ та адвокатури;

- забезпечення здійснення заходів щодо охорони громадської безпеки, громадського порядку, боротьби із злочинністю;

- забезпечення розгляду звернень громадян та їх об'єднань, контролю стану цієї роботи в місцевих органах влади, на підприємствах, в організаціях і установах, розташованих на території області;

- здійснення заходів щодо організації правового інформування і виховання населення.

Вірішення цих питань потребує розробки і здійснення цільової регіональної програми "Правопорядок".

В цілому механізм вдосконалення процесу управління соціально-економічним розвитком регіону передбачає послідовне здійснення комплексу заходів, які доцільно згрупувати у наступні етапи:

Перший етап (1999-2000р.р.) включає заходи, спрямовані на забезпечення:

• переходу до управління регіоном на основі довгострокової стратегії економічного зростання і соціальних зрушень у підвищенні добробуту населення, переваги якого полягають у доцільному розподілі ресурсів, адаптації до зовнішнього середовища, внутрішньої скоординованості дій і передбачення зміни ситуацій;
• поліпшення організаційно-правового забезпечення взаємодії місцевих державних адміністрацій, інших місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з метою об’єднання їх зусиль на вирішенні пріоритетних проблем регіонального розвитку;
• внесення змін до переліків управлінь, відділів та інших структурних підрозділів обласних і районних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування з урахуванням особливостей розвитку регіону;
• урізноманітнення джерел фінансування, узгодження суми та строків надходжень з реальними витратами по здійсненню регіональних повноважень щодо забезпечення соціального і економічного розвитку;
• запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності з метою збереження науково-технічного та кадрового потенціалу підприємств, використання сучасних технологій, нарощування експорту товару та послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та прискорення соціально-економічного розвитку;
• проведення попереднього розгляду питання щодо реформування адміністративно-територіального устрою регіону на рівні низової одиниці.

• спрямування управління на ефективне здійснення регіонального відтворення шляхом регулюючого впливу на додержання об’єктивно необхідних пропорцій між ресурсним і економічним потенціалом регіону, галузями територіально-господарського комплексу, масштабами розвитку економіки і виробничої інфраструктури, економічними і соціальними процесами;
• надання органам управління функції стратегічного планування, укомплектування відповідних структурних підрозділів магістрами державного управління та фахівцями з адміністративного менеджменту;
• переходу до переважно функціонального принципу побудови органів регіонального управління в узгодженні з відповідними державно-управлінськими нововведеннями на рівні центральних органів державного управління;
• досягнення доцільної співвідносності щодо використання адміністративно-розпорядчих, економічних і соціально-психологічних методів управління регіональним розвитком;
• формування реального суб’єкту місцевого самоврядування - територіальної громади, розробка та запровадження статутів територіальних громад як ефективних інструментів досягнення їх самодостатності;
• продовження діяльності з упорядкування адміністративно-територіального устрою на низовому рівні.

• забезпечення ефективного співіснування трьох секторів: влади (через тісну співпрацю з громадськістю сприяння розвитку бізнесу та зменшенню соціальної напруги), бізнесу (створення умов життя для себе і оточуючих людей), громадськості (захист інтересів спільнот, що входять до територіальної громади, надання населенню повноцінних послуг);
• отримання всеохоплюючої інформації про результативність стратегії і тактики, обраних органами регіонального управління, комплексної експертної оцінки ефективності їх діяльності за рахунок поширеного використання методів соціологічних досліджень;
• налагодження більш щільного прямого і зворотнього зв’язку місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з громадськістю (діалог з територіальною громадою, відстеження настроїв, залучення до вирішення завдань соціально-економічного розвитку регіону, створення атмосфери довіри);
• втілення принципів Європейської Хартії про регіональне самоврядування у життєдіяльність територіальних громад з урахуванням світового досвіду, національних традицій та особливостей регіону.

Для науково-практичного, науково-теоретичного, методологічного, інформаційно-аналітичного забезпечення заходів програми буде створено Інститут регіональної політики, головною метою якого повинно стати поєднання зусиль науки, органів влади та місцевого самоврядування громадських формувань, господарських суб'єктів у вирішенні проблем регіонального розвитку, формування сучасної культури державного управління.

В цілому функція управління програмними заходами (планування, організація, мотивація і контроль) покладається на підрозділи Харківської обласної державної адміністрації, які через постійний моніторинг і взаємодію між собою забезпечують досягнення цілей та завдань цієї програми.

Очікувані результати. Створення і впровадження такої моделі регіонального управління, якій притаманні наступні властивості: урахування територіальних особливостей та відмінностей складеної соціально-економічної ситуації в регіоні; орієнтація на специфіку стратегії і пріоритетних напрямків соціального прогресу та економічного зростання, здійснення ринкових трансформаційних процесів; відкритість до міжрегіональних і зовнішньоекономічних зв'язків; формування мотиваційного механізму підвищення активності та співробітництва органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, підприємницьких структур, територіальних громад з метою максимального наближення управління до потреб і запитів кожного громадянина, забезпечення його добробуту, культурного і духовного розвитку; всебічне сприяння становленню України як високорозвинутої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії.

1. Стан соціально-економічного розвитку району (міста).

1.1. Особливості розвитку района (міста).

1.2. Природно-екологічний потенціал.

1.3. Рівень розвитку ринкових відносин та стан економіки района в розрізі його окремих секторів (державного, комунального, приватного, корперативного).

1.4. Забезпеченість населення района (міста) об`єктами соціальної інфраструктури та громадська оцінка якості наданих соціальних послуг.

1.5. Інвестиційна привабливість района (міста).

1.6. Інформаційні та комунікаційні мережі района (міста).

1.7. Екологічний стан довкілля.

2. Основні напрямки та індикатори соціально-економічного розвитку района (міста).

2.1. Забезпечення населення соціальними благами та послугами.

2.1.1. Розвиток культури, освіти і виховання.

2.1.2. Підтримка сім'ї і молоді.

2.1.3. Заходи по забезпеченню державних мінімальних соціальних гарантій.

2.1.4. Регулювання діяльності недержавних установ соціальної інфраструктури района (міста).

2.2. В сфері економіки.

2.2.1. Розвиток недержавного сектора економіки района (міста). Стан малого та середнього бізнеса.

2.2.2. Заходи з підвищення ефективності діяльності підприємств комунальної власності района (міста).

2.2.3. Дії в сфері корпоративних прав.

2.2.4. Зміни організаційних форм і структури власності.

2.3. Організація підприємницької, інноваційної та інвестиційної діяльності.

2.3.1. Місцеві замовлення на продукцію підприємств району (міста).

2.3.2. Формування та обслуговування внутрішнього боргу місцевих влад.

2.3.3. Напрямки та обсяги внутрішніх інвестицій.

2.3.4. Заходи щодо залучення зовнішніх інвестицій.

2.4. Забезпечення району (міста) інформаційними системами та засобами комунікації.

2.5. Природоохоронні програми.

2.6. Програми підвищення кваліфікації та підготовки управлінських кадрів.

3. Моніторинг та контроль за виконанням затверджених програм.

1. Культура і духовність.
2. Наука, освіта та виховання.
3. Підтримка сім'ї та молоді.
4. Фізкультура і спорт.
5. Охорона довкілля.
6. Розвиток соціальної сфери.
7. Програма зайнятості населення.
8. Житло.
9. Структурна перебудова економіки.
10. Інвестиційна політика.
11. Розвиток науки, техніки та інноваційної діяльності.
12. Розвиток споживчого ринку.
13. Енергетичне самозабезпечення.
14. Транспорт та комунікації.
15. Розвиток метрополітену.
16. Розвиток міжнародного і міжрегіонального співробітництва.
17. Розвиток малого та середнього бізнесу і ринкової інфраструктури.
18. Сприяння розвитку місцевого самоврядування.
19. Розвиток фінансової, банківської та бюджетної системи.
20. Ідеологічне забезпечення регіонального розвитку.
21. Інформаційне забезпечення регіонального розвитку.
22. Удосконалення регіонального управління.
23. Підпрограма "Кадри".
24. Розвиток міст та територій (система підпрограм).
25. Розвиток господарських комплексів (система галузевих підпрограм).

Керівники розробки програми:

Учасники розробки програми: