Затверджено

                                                                   розпорядженням голови

                                                                  обласної державної адміністрації                                                                    від 8 грудня 2005 року № 616

Концепція Комплексної програми профілактики злочинності

в Харківській області на 2006-2010 роки

І. Загальні положення

          Злочинність та корупція  є поширеним явищем, яке пустило своє коріння в усі сфери функціонування держави, завдавши величезної шкоди її розвитку. Тому подолання цього явища перетворюється у надзвичайно складну проблему, яка становить загрозу розвитку країни, стабільності і безпеці суспільства, сприяє підриву демократичних інститутів і цінностей.

          Корупція та пов’язана з нею злочинність загрожує національній безпеці України, негативно впливає на формування і діяльність органів державної влади, підриваючи довіру громадян до них, ускладнює відносини України з іноземними державами. В суспільстві міцніють стереотипи толерантності по відношенню до корупції та злочинності, пов’язаної з нею. В масовій свідомості основних соціальних груп формується думка, що корупційні злочини не наносять шкоди суспільству, тому певні верстви населення обирають корупційні шляхи вирішення тих чи інших повсякденних проблем (чесний чиновник часто не влаштовує ні населення в цілому, ні підприємців, як його найбільш активну частину).

    У загальноприйнятому розумінні цього явища термін «корупція» вперше було вжито 34-ю Сесією Генеральної Асамблеї ООН. Закон України «Про боротьбу з корупцією» трактує корупцію як «діяльність осіб, уповноважених на виконання функції держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, які не передбачаються чинним законодавством». 

          Було б неправильно вважати, що корупція є проблемою лише певних країн. Це глобальне явище, яке було завжди і всюди. А тим, хто пишається місцем України в міжнародних рейтингах  рівня корупції, вважаючи їх хоч якимось, але позиціюванням на світовій арені, можна дати ще один предмет гордості. Так, на думку  американських чиновників, претензії уряду США до України у контексті корупції викликані не так її наявністю, як тим, що навіть тут грають не за правилами, тобто надання хабара не гарантує вирішення проблеми.    

          Українська корупція є системною. На відміну від  розвинених країн, де корупція часто вражає  яку-небудь  одну складову частину  політики – впливову спілку чи політичну партію.   Україна ж є менш захищеною  (на межі з повною незахищеністю), що є усвідомленою і провокованою системою інститутів  і  «охоронних  організацій»,  що  дозволяє    більшості тих, хто має доступ до корумпованого чиновника, використовувати його для того, щоб просто вижити, а привілейованій меншості – продовжувати своє збагачення.

          Основною детермінантою корупції залишається низька заробітна плата, в основному серед державних службовців. Це призводить до появи «мертвих душ» у державних списках, незрозумілих і невиправданих відряджень, залучення «себе як експерта собі» для надання консультацій (та отримання за них відповідної плати). Виплата заробітної плати «у конвертах» теж належить до цієї сфери.

          У Концепції боротьби з корупцією на 2006-2010  роки  виділені передумови, властиві певною мірою усім країнам перехідного типу, а також ті, що пов’язані з прорахунками та іншими недоліками у проведенні суспільних перетворень безпосередньо в Україні.

Отже, передумовами корупції  в Україні є:

          – відсутність стратегії формування нового суспільного ладу;

          – недооцінка ролі державного регулювання у перетвореннях;

          – наявність політичних сил, що прагнуть повернення до старого ладу;

          – залишки роздутого старого апарату з необґрунтовано широкими повноваженнями;

          – зміна форм власності та утворення корпоративних угруповань і кланів;

          – прагнення усіх, навіть кримінальних структур, вирішити свої проблеми через державний апарат;

          – масова зміна законодавчих і правових норм, послаблення контролю за їх виконанням;

          – значне збільшення кількості майже не обізнаних з національним законодавством і правопорядком іноземних підприємців та інвесторів, які стали легкою здобиччю корупціонерів.

          На свою душу попередня влада взяла наступні гріхи (передумови корупції в Україні):

          – декларативність багатьох реформаторських намірів та рішень влади, їх обмеженість, зволікання та непослідовність у проведенні реформ;

          – переведення державної власності у приватну в інтересах окремих груп, тіньових структур і кланів;

          – криміналізація економічних відносин;

          – пасивність правоохоронних та інших державних органів щодо притягнення винних у корупційних вчинках до відповідальності, що стало стимулом безкарності корупційних діянь;

          – поширеність у суспільстві думки про корумпованість влади, про пріоритетність більш жорстокого покарання винних у вчиненні корупційних діянь, а не усунення причин та умов останніх;

          – сприяння формуванню таких уявлень через засоби масового впливу на населення за відсутності спрямованої антикорупційної протидії.

          За змістом виділяються такі групи безпосередніх причин та умов розвитку корупції:

          – політичні (замкнутість системи управління, її повільний розвиток, відсутність системи виховання патріотичних почуттів, моральних якостей, поверховість у проведенні антикорупційної політики, відсутність державної ініціативи щодо створення громадських формувань, незалежних недержавних структур для зростання активності населення у боротьбі з корупцією);

          – економічні (несприятливий режим діяльності підприємств, відсутність прозорості багатьох економічних процесів і т.п.);

          – правові (відсутність цілісної системи антикорупційних засобів, невизначеність відповідальності за корупційні діяння, формальний характер чинної системи декларування доходів, неповне визначення суб'єктів, нецілеспрямованість правоохоронних органів щодо виконання правових вимог у виявленні корупційних діянь, викритті винних у їх вчиненні);

          – організаційно-управлінські (відсутність чіткої регламентації діяльності посадових осіб, поширеність у кадровій політиці випадків заміщення посад через знайомство, відсутність механізмів унеможливлення прийняття на службу лідерів і членів злочинних угруповань, відсутність окремих працівників, що контролювали б цю сферу);

          – соціально-психологічні (нерозвиненість громадянської свідомості, корислива спрямованість державних службовців, професійна та моральна деформація частини керівників, що виявляється у поблажливому ставленні до корупції) та ін.

          Варто зазначити і той факт, що, суд не входить у десятку найкорумпованіших інститутів.

ІІ Головна мета реалізації програми

          Національна безпека

          Національна безпека – це безпека кожного громадянина. Процеси  правової та військово-політичної ідентифікації України в сучасному світі з його стрімкою динамікою та появою нових військових, інформаційних, екологічних, економічних, культурно-ідентифікаційних глобальних загроз потребують участі Харківського регіону у виробленні адекватних відповідей і коректив державної політики. Адаптація до процесу глобалізації і входження у загальносвітове конкурентне середовище робить питання якісного правового та соціально-економічного захисту суспільної стабільності та сталого соціального  розвитку критично важливими. Оскільки зволікання з вирішенням комплексу цих завдань створює реальні загрози національній безпеці, необхідно зосередити зусилля та взяти безпосередню участь у  якісному  оновленні  концепції національної безпеки України з урахуванням  пріоритетів, центром яких має  стати захист конституційних прав і свобод громадян.

          Захист прав і свобод громадян

          Вільне та ефективне здійснення прав людини – одна з головних ознак демократичного суспільства і правової держави.

          Відтак, саме права людини мають стати найголовнішою метою перетворень, які покликані принципово змінити стосунки між державою і людиною. Змінити їх таким чином, щоб місце домінуючої в минулому ідеології «панування» держави над людиною посіла протилежна – ідеологія «служіння» держави інтересам людини.

          Ось чому одним з пріоритетних завдань суспільного розвитку  є послідовна демократизація багатоманітних взаємовідносин громадян з органами державної влади та їх посадовими особами.

          При цьому основні акценти права зміщуються від суто управлінських до правозабезпечувальних і правозахисних. Набуває важливого значення такий напрям забезпечення реалізації прав особи та громадянина, як дієва їх охорона та захист у разі порушення, а отже, чіткої регламентації потребує правовий порядок, умови та процедури здійснення захисту прав і свобод.

          Економічна безпека держави  та людини

          Індивідуальна економічна захищеність людини має стати головним пріоритетом нової політики у сфері національної безпеки.

Час вимагає створення ефективної системи правової та економічної безпеки кожної людини.  З цією метою передбачається:

          - формування чіткої системи відповідальності за порушення конституційних прав громадян;

          - створення надійної програми для боротьби з корупцією та економічною злочинністю;

          - структурна перебудова роботи правоохоронних органів і спецслужб, зміцнення їх кадрового складу, утвердження справді незалежної судової влади;

          - сприяння впровадженню ефективного громадського контролю за діяльністю силових структур в інтересах захисту прав і свобод громадян відповідно до Конституції України і міжнародних правових актів;
- налагодження ефективної системи антикорупційного контролю в органах державного управління на місцях.

          Аналіз таких зведень нарешті дозволить дійсно контролювати у сенсі профілактики злочинність в області.

          Зазначені напрями підготовленні з урахуванням стану справ, що склалися у сфері профілактики та боротьби з організованою злочинністю і корупцією,  з метою більш ефективного забезпечення захисту громадян від злочинних посягань, запобігання втратам держави і суспільства від дій правопорушників та удосконалення діяльності правоохоронних органів. Це дасть змогу, застосовуючи чинне  законодавство, ефективно здійснювати боротьбу з корупцією та злочинністю.

ІІІ. Принципи та правові засади реалізації програми

          Реалізація заходів профілактики злочинності та попередження корупції в органах державної влади вимагає чіткого уявлення про масштаби цього явища. Така оцінка повинна ґрунтуватися як на даних офіційної статистичної звітності, так і на опитуванні громадської думки щодо відповідних процесів.

          Для усунення названих явищ в законодавстві були вжиті такі заходи, зокрема, прийняті Закон України “Про боротьбу з корупцією” від 5 жовтня 1995 року № 356/95-ВР, Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 р., затверджена Указом Президента України від 24 квітня 1998 року № 367/1998. Крім того, Україною були підписанні базові міжнародні документи у сфері боротьби з корупцією (Конвенція “Про кримінальну відповідальність за корупцію” ETS 173 від 27 січня 1999 року, Конвенція ООН проти корупції від 31 жовтня 2003 року), які зобов’язують держави-учасниці вживати заходи щодо розробки єдиної антикорупційної політики держави. Інституційне забезпечення цього процесу було здійснено під час створення спеціальних підрозділів МВС, СБУ, ДПА тощо для боротьби з корупцією, які ефективно здійснюють своє призначення лише на рівні нижчих посадових осіб.

          Створення ефективної правової бази боротьби з корупцією та організованою злочинністю передбачає необхідність пізнання глибоких кримінологічних коренів через вивчення існуючих процесів та створення продуманої системи загальних і спеціальних заходів.

ІV. Основні напрями реалізації програми

          Серед першочергових завдань  профілактики правопорушень є упереджувальна робота, направлена на викриття організованих злочинних груп і припинення їх дій, підвищення ефективності боротьби із законспірованими злочинними співтовариствами, що використовують міжнаціональні конфлікти, пов’язаними з тіньовою економікою, а також зі злочинними групами за кордоном. Перед органами державної влади та правоохоронними органами стоїть завдання доведення існування  самої злочинності, а не доведення окремих видів чи злочинів. Окремо слід вказати на прорахунки в стратегії та тактиці боротьби з організованою злочинністю.

          По-перше, недооцінювався і практично не враховувався стан цієї злочинності, незадовільно аналізувалися результати боротьби з нею та не визначалися пріоритетні напрями протидії цим явищам, не здійснювалося програмно-цільове планування та належне ресурсне забезпечення.

          По-друге, оперативні підрозділи та слідчі апарати органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю, використовували застарілі методи викриття й розслідування злочинів організованих угруповань, обліку та звітності щодо результатів своєї роботи. На низькому рівні залишалась профілактична робота, направлена  на упередження злочинів.

          По-третє, на сьогоднішній день немає досконалої програми профілактики  злочинності, у той час як кримінальна ситуація змінюється стрімкими темпами.

          По-четверте, повільно вживаються запобіжно-профілактичні заходи, спрямовані на попередження злочинів, пов’язаних з корупцією.

          По-п’яте, професійна підготовка співробітників правоохоронних органів не повною мірою відповідає вимогам часу, серед них переважно молоді фахівці, які не мають відповідного досвіду.

V. Основні завдання реалізації програми

          З метою активізації діяльності правоохоронних і контролюючих органів, які здійснюють виявлення  злочинів та їх профілактики, необхідно:

          - переорієнтувати зазначені спеціальні органи з виявлення та профілактики незначних  правопорушень на викриття найбільш небезпечних злочинів у найважливіших сферах життя держави та у сферах, де ця злочинність набула особливо небезпечного розповсюдження;

          - розробити та запровадити в діяльність правоохоронних органів необхідні методики виявлення та збору інформації про факти корупції на різних щаблях державного управління, у тому числі, у сферах розпорядження державними коштами, приватизації, охорони здоров’я, освіти, інших сферах суспільного життя;

          - чітко визначити порядок повної та своєчасної реєстрації повідомлень про вчинені злочини та інші правопорушення і забезпечити юридичну відповідальність за його порушення працівниками правоохоронних органів;

          - визначити конкретні механізми взаємодії правоохоронних органів, що здійснюють виявлення злочинів у сфері службової діяльності, з іншими органами, на які законодавством покладено обов’язок оперативного, технічного, інформаційного та іншого забезпечення діяльності щодо боротьби з такими злочинами та їх профілактики.

          На теперішній час нам потрібні високорезультативні методики попередження та розслідування конкретних злочинів (шахрайства з фінансовими ресурсами, фіктивного підприємництва, легалізації (відмивання) грошових коштів, здобутих злочинним шляхом та ін.).

          Ефективність роботи правоохоронних органів безпосередньо пов’язана з розробкою та впровадженням в їх діяльність новітніх науково-технічних засобів, інформаційних технологій, засобів попередження злочинності. Доцільним є також вивчення позитивного досвіду боротьби зі злочинністю в інших областях України, проведення порівняльних досліджень з урахуванням особливостей розвитку боротьби зі злочинністю в інших державах, визначення механізмів взаємодії з іншими країнами у боротьбі з транснаціональною і трансграничною злочинністю.  

VI Очікувані наслідки реалізації програми

          Складність, багатоаспектність проблеми боротьби зі злочинністю та корупцією не означає неможливість її вирішення, у тому числі на етапі попередження або профілактики правопорушення. Обласна державна адміністрація  покладає великі надії на консолідацію зусиль працівників правоохоронних та контролюючих органів, науково-дослідницьких та навчальних закладів, свідомої, передової частини населення нашої області. Напружена співпраця у цьому напрямі дозволить втілити у реальність програму максимум - досягти рівня розвинутого суспільства, у якому буде виключене саме існування організованих форм злочинності, у тому числі у сфері економічних відносин і програму  мінімум - стабілізувати найближчим часом криміногенну ситуацію в області, забезпечивши необхідний рівень попередження та профілактики правопорушень.

VII  Наукове обгрунтування необхідності розроблення

Комплексної програми профілактики  злочинності

в Харківській області на 2006 - 2010 роки

          Вступ

          Однією із соціально-конструктивних і демократичних організаційних форм активної протидії злочинності і правопорушень у правовій державі є розроблення спеціальних комплексних програм, що повинні поєднувати загальносоціальні і спеціальні заходи.

          План заходів - це реальний шлях до підвищення ефективності практики боротьби зі злочинністю, поворот від оборонного до інтенсивно-випереджувального реагування на майбутню вірогідну і сучасну злочинність з урахуванням реальних можливостей і ресурсного забезпечення як в регіоні в цілому, так і окремих міст, районів, сіл області.

          План заходів повинен координувати діяльність суб'єктів попередження злочинності, спрямовувати їх зусилля на вирішення найбільш актуальних завдань, дозволяти корегувати окремі заходи відповідно до обстановки, що складається. Основною метою сучасного планування боротьби зі злочинністю повинна бути її стабілізація, здійснення контролю над нею, поступове кількісне зниження і якісна зміна її суспільної небезпечності. Це той мінімум, який на сьогодні вже можливо досягти.

          План заходів повинен ґрунтуватися на наукових методах спеціального запобігання злочинності, поєднувати соціальні та спеціальні заходи.

Програма - це цілеспрямований, єдиний за задумом, обґрунтований, ресурсо-забезпечений, реальний, конкретний комплекс заходів боротьби зі злочинністю, що приймається  органами  влади області і фінансується за рахунок обласного бюджету окремою статтею.

          Обов'язковою умовою ефективної боротьби зі злочинністю в регіоні є виконання зазначеної Комплексної програми та неослабний постійний контроль за її здійсненням і оцінка досягнутих результатів.

           Визначені у Комплексній програмі напрями боротьби зі злочинністю не гарантують швидких і ефективних результатів. Наслідки її можуть бути зримими лише за деякий час і за умови, що в процесі реалізації не будуть відбуватися негативні зміни в житті держави і області.

І. Структура Комплексної програми профілактики правопорушень

          Структура - це взаємне розміщення і зв'язок складових частин програми, її побудова.

          Комплексна програма повинна складатися з таких складових:

          невідкладні заходи;

          довготривалі заходи.

Невідкладні заходи потрібні для вирішення нагальних потреб практики боротьби зі злочинністю «шокового» впливу на найбільш вагомі, актуальні її прояви: злочинність неповнолітніх, насильницька злочинність, корисливо-насильницька   злочинність,   професійна   та   організована злочинність, необережна злочинність, пов'язана з ДТП тощо. Вони включають як організаційно-управлінські, так і заходи боротьби з конкретними видами злочинності. Ці заходи розраховані на швидку і рішучу протидію злочинності та її проявам і мають адресну спрямованість. Через її реалізацію або через якийсь певний час вони себе вичерпують. Наприклад, прийняття Кодексів, змін та доповнень до них, прийняття законів про адаптацію і ресоціалізацію раніше судимих осіб, створення підрозділів, центрів ресоціалізації та ін.

Довготривалий план заходів - це складний комплекс заходів, розрахований на перспективу, які мають за мету обмеження, а при можливості й усунення негативних явищ або їх проявів, котрі детермінують злочини та їх рецидив. Час їх впровадження і оцінки ефективності може бути п'ять - десять, а то й більше років.

          Зміст невідкладних заходів боротьби зі злочинністю в регіоні

          1. До невідкладних напрямів профілактики правопорушень і таких заходів, що випливають з них, відносяться:

          - зменшення практичних можливостей вчинення злочинів та інших правопорушень, тобто обмеження або повне усунення технічних та організаційних умов, що сприяють діяльності злочинців;

- посилення патрулювання в тих населених пунктах і районах міст, особливо на ринках, вокзалах, у вечірній та нічний час. На допомогу органам внутрішніх справ використовувати військовослужбовців з підрозділів місцевих гарнізонів;

          - створення міліцейських моторизованих частин (груп) з метою мобільного реагування на факти правопорушень, що посилить охорону громадського порядку;

          - створення загонів колективної самооборони громадян за місцем мешкання, розташування дачних ділянок тощо (за необхідністю);

          - посилення контролю за перебуванням в регіоні громадян без певного заняття з інших держав СНД, використовуючи для цього відповідне адміністративно-правове законодавство;

          - організація в районах (мікрорайонах, приватних секторах) запобіжної     системи за типом «Під наглядом сусідів» (через дільничних інспекторів);

          - практикування комплексних оперативно-попереджувальних заходів у тих населених пунктах, районах, мікрорайонах, де спостерігається складна криміногенна обстановка;

          - підвищення рівня реєстрації і вирішення заяв громадян про вчинення стосовно них будь-яких злочинних діянь. Ведення щоквартальних звітів про підсумки роботи органів внутрішніх справ щодо результатів розгляду заяв громадян та інших повідомлень про злочинні прояви на певних територіях;

          - введення спеціальної підготовки співробітників міліції (груп) для реагування на найбільш поширені прояви злочинності, у тому числі насильства в сім'ї;

          - відродження активної протидії поведінці осіб, які погрожують фізичною розправою;

          - задоволення попиту населення про надійні замки, а також металеві грати для вікон і балконів;

          - передбачення у проектах нових житлових масивів дверних комплектів підвищеної міцності;

          - максимальне задоволення заявки громадян на установлення електронної сигналізації у квартирах та інших місцях;

          - створення групи карного розшуку по боротьбі з проявами професійного шахрайства;

          - розширення   практики   надання   психотерапевтичної   і психокорекційної допомоги населенню з боку державних медичних установ, приватних клінік і приватних практикуючих лікарів;

          - створення спеціальної служби пробації для спостереження за поведінкою осіб, які звільнені з місць позбавлення волі, і надання їм необхідної допомоги щодо працевлаштування та побутового улаштування;

          - посилення контролю за обігом зброї, боєприпасів і вибухових речовин;

          - розширення переліку злочинів, які вчинюються в умовах очевидності, за протокольною формою досудової підготовки матеріалу;

          - створення в областях, містах, районах громадських фондів з метою матеріальної підтримки правоохоронних органів, а також при можливості допомоги жертвам злочинів;

          - впровадження кримінологічної інформованості населення про злочинність, її детермінацію, особу злочинців, заходах запобігання, на кшталт, видання безкоштовних брошур типу «Як не стати жертвами злочинних проявів насильницького і корисливого характеру?» ( видані Міністерством юстиції України і Академією правових наук України у 2004 р., але не розповсюджені серед населення);

          - підготовка спеціалістів по запобіганню злочинності;

          - неухильне виконання заходів протидії безпритульності та бездоглядності громадян і підлітків відповідно до положень законодавства України.

          2. Втручання у кризові ситуації (від простої поради по телефону, втручання правоохоронних органів на різних етапах злочинної поведінки до фізичного припинення злочинів), кардинальна зміна стратегії, організації і тактики оперативно-розшукової роботи, які повинні орієнтуватися на вихід на механізми підготовки і вчинення злочинних проявів, протидія кримінальній субкультурі, злочинним традиціям, усунення романтики злочинного способу життя. Пріоритетними напрямами при цьому слід визначити:

          - розвідувально-розшукову роботу у кримінальній сфері та виховну роботу за допомогою засобів масової інформації;

          - отримання з допомогою оперативно-розшукових засобів і методів стратегічної інформації про крупні злочинні структури, угруповань, їх лідерів;     - розвідка у кримінальному середовищі з метою збору відомостей про підготовку вчинення злочинів;

          - створення спеціалізованих структур боротьби зі злочинністю, які за своїми можливостями, організаційною побудовою, оперативною реакцією на швидко мінливі ситуації у сфері боротьби зі злочинністю, могли б на рівних вести з нею боротьбу;

          - запобігання корисливо-насильницьким і насильницьким злочинам шляхом оперативно-розшукової роботи;

          - створення достатньої кількості спеціально-психологічних служб у місцях відбування покарання неповнолітніми, які вперше вчинили злочини;

          - посилення боротьби з пияцтвом, алкоголізмом, наркоманією, що є надійним засобом запобігання злочинності;

          - своєчасне виявлення і поставлення на профілактичний облік осіб, які потенційно можуть вчинити злочини, особливо в сімейно-побутовій сфері   (Закон України „Про попередження насильства в сім'ї").

          3. Виховно-запобіжна та інформаційна робота з населенням включає:

          - зорієнтування засобів масової інформації на запобіжну роботу серед злочинного середовища;

          - кримінологічну інформованість населення через засоби масової інформації про злочинність у даній місцевості з метою спонукання населення до позитивної активної поведінки, усунення віктимної поведінки, розкриття засобів вчинення злочинів, тобто зняття таємниці з діяльності злочинців, виявлення латентних злочинів;

          - пропагандистські заходи з використанням засобів масової інформації;

          - формування позитивного образу співробітника правоохоронних органів;

          - розробка силами громадських, релігійних, правоохоронних та інших структур програм пропаганди ненасильства, доброго відношення до оточуючих;

          - посилення патріотичного виховання з використанням нових форм і методів;

          - розробка програм зменшення віктимності для різних соціальних груп населення як засобу запобігання різних видів злочинів, особливо насильницьких, корисливо-насильницьких і необережних та інших злочинів ;

          - відновлення діяльності дозвільних установ, палаців, гуртків для організації різних форм позитивного дозвілля підлітків у позаучбовий час.

          4. Залучення громадськості до запобігання та боротьби зі злочинністю:

поновлення громадських формувань в області з урахуванням сучасних реалій;

          -забезпечення підтримки та координація дій неурядових організацій, релігійних конфесій, окремих осіб, які спрямовані на запобігання злочинності;

          -залучення до запобіжної діяльності жіночих та молодіжних організацій, рухів, партій, асоціацій, підприємців тощо;

          -поліпшення взаємодії спортивних організацій з навчальними установами, трудовими колективами і органами внутрішніх справ. Залучення до занять спортом дітей з неблагополучних сімей, “важких” підлітків та неповнолітніх, які повернулися з місць позбавлення волі або звільнення від покарання з випробуванням;

         -відновлення громадського контролю для залучення чесних, патріотично налаштованих людей до боротьби з корупцією чиновників і розкраданням державного майна;

         -запровадження організаційно-правових та матеріально-фінансових заходів для поширення нових сучасних форм роботи школи, культурних установ, трудових колективів у вихованні законослухняної молоді.

5. Надання допомоги жертвам злочинів:

          - заснування обласного фонду відшкодування шкоди громадянам, які постраждали від злочинів і зловживання владою, а також на розвиток матеріальної бази для правоохоронних органів;

          Заходи, що мають довгостроковий характер:

          Складовими частинами цих заходів є:

- запобігання злочинності;

- контроль над злочинністю;

- боротьба зі злочинністю;

- координація протидії злочинності.

          Запобігання злочинності

          Основними напрямами запобігання злочинності є:

          1) виховання людини;

          2) загальносоціальна профілактика злочинності в області;

          3) спеціальні заходи боротьби з нею;

          4) самозахист людини;

          5) лікування осіб, хвороби яких можуть призвести до вчинення злочинів (суспільнонебезпечних діянь).

          Виховання людини

          При здійсненні цього напряму боротьби зі злочинністю в регіоні на ранній стадії соціалізації особи слід враховувати:

- недоліки у професійній діяльності фахівців, які відповідають за процеси навчання та виправлення дітей, підлітків, молоді;

- проведення виховної і профілактичної роботи без певного врахування вікових, психологічних, моральних та інших особистих якостей підлітків і молоді; взагалі не орієнтованість шкільних та учбових закладів на профілактику правопорушень і злочинів;

- криміногенний вплив негативних умов у мікросередовищі (тривалий і цілеспрямований вплив на дітей, підлітків, молоді, з боку деморалізованих, часто судимих осіб, лідерів з антисуспільною спрямованістю);

- сімейне криміногенне неблагополуччя, що характеризується проявами агресивності;

- стійкі соціально зумовлені негативні деформації неповнолітніх (дефекти психофізичного, інтелектуального розвитку, негативні риси характеру, соціально-демографічного статусу тощо);

- соціальна неспроможність батьків та аморальний спосіб їх життя, зростання алкоголізації, наркоманії,  статевої розпусти, жорстокого поводження з дітьми, фізичне і психічне насильство в сім'ї;

- деморалізуючу пропаганду в засобах масової інформації цинічної позиції щодо досягнення особою матеріальних благ за будь-яку ціну.

Для досягнення зазначеного напряму боротьби зі злочинністю необхідно: 

підносити в регіоні єдину виховно-профілактичну систему;  забезпечити неповнолітнім і молоді реалізацію конституційного права на виживання і розвиток; 

змінити принцип виділення матеріальних витрат з місцевого бюджету на розвиток і виховання, охорону здоров'я підлітків тощо.

Загальносоціальна профілактика злочинності  в області

           Загальносоціальне запобігання злочинності реалізує антикриміногенний потенціал області в цілому та усіх його інститутів. Воно здійснюється заради зменшення суспільного протиріччя, криміногенного протистояння різних верств населення, зменшення соціальної дезорганізації і людської деструктивності. Ці заходи повинні бути спрямовані на запобігання виникнення та усунення існуючих негативних суперечностей у суспільстві, пом'якшення наслідків кризових процесів, які відбуваються в країні, конфліктів і проблемних ситуацій у різних сферах людського буття, досягнення у суспільстві певного соціального консенсу. Отже, загальносоціальне запобігання злочинності, щоб дійсно бути таким, необхідно спрямувати на подальше вдосконалення соціально-психологічного клімату в регіоні, разом з тим, у перспективі, усунення причин і умов злочинності.

При розробці цих заходів необхідно враховувати як державні, так і регіональні плани соціального розвитку. Саме вони є передумовою реального планування загальносоціальних заходів.

          Спеціальні заходи боротьби зі злочинністю

          Спеціальні заходи боротьби зі злочинністю складаються з двох головних напрямів протидії: спеціальна профілактика і припинення злочинів.

Спеціальна профілактика - це випереджувальний напрям запобігання злочинів, який включає наступні заходи:

          - протидія кримінальній субкультурі, кримінальному професіоналізму, рання діагностика та виправлення антикриміногенних аномалій неповнолітніх тощо;

          - обмеження розповсюдження негативних явищ серед населення (алкоголізації, наркотизації, аморалізму, вандалізму, проституції, бездоглядності та ін.);

          - захист особи, соціальних цінностей, матеріальних об'єктів від злочинних посягань;

          Припинення злочинів - це комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності запобіжної діяльності спеціальних органів державної влади і громадськості, а саме:

          - підвищення рівня оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів;

          - технічне та організаційне обмеження злочинної поведінки;

          - своєчасне втручання у кризові криміногенні ситуації;

          - інформаційно-аналітична, запобіжно-виховна та інформаційна робота з населенням;

- допомога жертвам злочинів (моральна, правова, соціальна та ін.).

          Самозахист людини

 Самозахист людини передбачає зменшення віктимності населення. Віктимологічний напрям впливу на злочинність полягає, з одного боку, у наданні громадянам спеціальної інформації, що знижує рівень віктимності населення в цілому і окремих груп ризику, а з другого - реалізація спеціальних програм щодо забезпечення додаткової захищеності громадян від злочинних посягань.

        Заходи віктимологічного запобігання можна звести до двох груп:

1. Заходи, спрямовані на усунення ситуацій, що загрожують можливістю завдання шкоди людині, зокрема:

          - виготовлення та безоплатне розповсюдження спеціальних пам'яток-пересторог, про те, як не стати потерпілим і жертвою злочину;

          - повідомлення через засоби масової інформації про наявні на даній території факти вчинення злочинів, типові дії злочинців та про те, як слід повестися громадянам у випадках зустрічі зі злочинцями чи у криміногенній ситуації, тобто мова йде про довготривалу спеціальну програму, яка здійснюється засобами масової інформації;

          - надання практичної допомоги громадянам у технічному і фізичному захисті від можливого проникнення до приміщення сторонніх осіб (квартир, гаражів, підвалів, дач та ін.);

          - впровадження належного освітлення вулиць, скверів, під'їздів будинків, розміщення запобіжних надписів, наближення міліцейських нарядів та постів до тих місць, які зручні для  вчинення злочинів;

          - проведення цілеспрямованих бесід з батьками, працівниками дитячих закладів, педагогами, школярами, учнями інших навчальних закладів про те, як слід неповнолітньому поводитись і що слід робити у випадках злочинних посягань чи зустрічі з підозрілими особами;

          - організація автоматичного маркування запчастин, скла тощо, проведення бесід із власниками автотранспорту про їх дії у випадках викрадення  транспортних засобів чи спроби до цього та порядок інформування міліції про такі випадки;

          - проведення бесід з людьми похилого віку та інвалідами, а також проведення зборів, нарад, занять з касирами, продавцями, інкасаторами, працівниками медичних та інших установ, соціальний стан та професіональна діяльність яких сприяє виникненню підвищеного злочинного інтересу до них.

2. Заходи, що дозволяють забезпечити особисту безпеку можливої жертви або потерпілого від злочину, тобто індивідуальне віктимологічне запобігання. В рамках цього напряму необхідно розвити такі підсистеми заходів:

          - підготовка особи до можливих криміногенних ситуацій, тобто спеціальний тренінг;

          - підвищення рівня захищеності відповідних посадових осіб;

          - організація спільної діяльності громадян у протистоянні злочинності;

          - орієнтація муніципальної поліції на захист інтересів та запити жителів конкретного мікрорайону;

          - захист та реабілітація потерпілих від злочинів, як передбачені Законом України „Про попередження насильства в сім'ї".

          Лікування осіб, хвороби яких можуть призвести до вчинення злочинів (суспільно небезпечних діянь). Обов'язковим для запобігання злочинності в області напрямом є клінічна кримінологія, тобто здійснення в регіоні заходів медико-реабілітаційного характеру (лікування уроджених або асоціальне придбаних захворювань, психічних аномалій, соціальних девіацій, алкоголізму. Наркоманії, психопатій, агресивності). Певні наробки ранньої діагностики зазначених вад в області є. Для розробки конкретних заходів необхідно залучити відповідних спеціалістів.

          Контроль над злочинністю

          Контроль над злочинністю - це постійний моніторинг тенденцій злочинності, окремих її проявів в регіоні, а також ресурсне забезпечення протидії злочинності. Контроль охоплює:

          - інформаційно-аналітичну діяльність щодо реєстрації проявів злочинності, зменшення латентності злочинів, вивчення цих проявів, їх причин та умов, результатів протидії за минулий час і критична оцінка цих результатів;

          - кримінологічний прогноз стану злочинності та її проявів;

          - визначення стратегічних напрямків протидії злочинності;

          - програмування протидії злочинності (розробка додаткових заходів до регіональної комплексної профілактики).

          Боротьба зі злочинністю

          Боротьба зі злочинністю ставить за мету отримання злочинних проявів, недопущення тяжких і особливо тяжких злочинів, зменшення рецидиву злочинців, виправлення та реабілітацію злочинців.

          Складовим елементом регіональної Комплексної програми профілактики є більш вузькі підпрограми, які націлені на негативні явища чи вид злочинної поведінки, що існують в області або поява яких прогнозується.

          Цільові підпрограми як складові частини обласної програми, розраховані на протидію окремим видам злочинів:

          - насильницька злочинність;

          - корислива злочинність;

          - корисливо-насильницька злочинність;

          - організована злочинність;

          - професійна злочинність;

          - злочинність неповнолітніх і молоді;

          - рецидивна злочинність;

          - корупційна злочинність;

          - злочинність мігрантів та іноземних громадян;

          - злочинність проти громадської безпеки, безпеки виробництва, руху та експлуатації транспорту;

          - злочинність проти громадського порядку та моралі;

          - злочинність у сфері незаконного обігу наркотичних засобів;

          - жіноча злочинність;

          - злочинність у місцях позбавлення волі;

          - економічна злочинність;

          - комп'ютерна злочинність;

          - екологічна злочинність;

          - злочинність в армії;

- необережна злочинність.

           Структура і зміст таких підпрограм диктуються криміногенною обстановкою в області і у відповідності з нею може скорочуватися чи збільшуватися. Наповненість цих підпрограм конкретними заходами залежить від попередньої програми запобігання злочинності в області, ефективності зазначених у ній заходів, соціальної, демографічної, кримінально-правової обстановки в регіоні та ресурсних можливостей області. Тому, включати в обласну програму профілактики правопорушень завдання, які область неспроможна виконати, недоречно.

          Координація протидії злочинності

          Безпосереднє забезпечення реалізації регіональної комплексної програми профілактики правопорушень достатньо багатоаспектне. Воно включає  управлінську діяльність, контроль, підбір кадрів, їх підготовку,  оптимальне розставлення сил,  організацію підвищення кваліфікації кадрів, перепідготовку з урахуванням нових кримінологічних і більш широких соціальних реалій, розробку нової техніки, ресурсне забезпечення. Аналіз ефективності реалізованих заходів, постійний контроль за їх виконанням, корегування програми та ін.

          Тому потрібна координація виконання обласної комплексної програми, яку б змогла виконати відповідна служба при Харківській обласній державній адміністрації. Саме вона спроможна організувати узгоджену діяльність суб'єктів по протидії злочинності.

          Координація сприяє тому, щоб кожний суб'єкт запобігання та боротьби зі злочинністю займався своєю справою, не підміняв інші органи, уникав паралелізму та дублювання у роботі.

Керівник апарату обласної

державної адміністрації                                                               В. Камчатний

(Колошко О.І.)