УКРАЇНА

ХАРКІВСЬКА МІСЬКА РАДА

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17 сесія 5 скликання

РІШЕННЯ

Від 25.12.2007 р. № 316/07

м. Харків

Про затвердження «Міської програми запобігання дитячій безпритульності та бездоглядності на 2008-2010 р.р.»

З метою удосконалення роботи щодо профілактики дитячої бездоглядності, враховуючи зміни законодавства України щодо діяльності служб у справах дітей, проаналізувавши підсумки реалізації «Міської програми запобігання дитячій безпритульності та бездоглядності на 2006-2007 р.р.», на підставі ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись ст. 59 зазначеного Закону, Харківська міська рада

ВИРІШИЛА:

1. Затвердити «Міську програму запобігання дитячій безпритульності та бездоглядності на 2008-2010 р.р.» (додається).

2. Фінансування «Міської програми запобігання дитячій безпритульності та бездоглядності на 2008-2010 р.р.» буде здійснюватися відповідно до кошторису, після затвердження його рішенням сесії Харківської міської ради у межах бюджетних асигнувань.

3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Харківської міської ради з питань забезпечення громадського порядку, дотримання законності, охорони прав, свобод та законних інтересів громадян та секретаря Харківської міської ради.

Міський голова М.М. Добкін

Додаток

до рішення 17 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про затвердження

Міської програми запобігання дитячій безпритульності та бездоглядності на 2008-2010 р.р»

від 25.12.2007 р. № 316/07

Міська програма запобігання дитячій безпритульності

та бездоглядності на 2008-2010 р.р.

РОЗДІЛ 1

1.1. Відповідальна організація за проведення програми:

служба у справах дітей Департаменту з гуманітарних питань Харківської міської ради.

1.2. Значення програми: спеціальна.

1.3. Рівень проведення програми: місцева.

1.4. Цільова спрямованість програми: соціальний патронаж, соціальна профілактика, соціальна реабілітація і адаптація.

1.5. Підстава для розроблення програми: Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про охорону дитинства», «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»

1.6. Термін реалізації програми:        Ð¿Ð¾Ñ‡Ð°Ñ‚ок 01.01.2008 року

закінчення 31.12.2010 року

1.7. Мета програми: попередження та профілактика дитячої безпритульності і бездоглядності, запобігання соціальному сирітству, створення умов для всебічного розвитку та виховання дітей.

Програма має стати орієнтиром дій виконавчих органів місцевого самоврядування м. Харкова щодо поліпшення становища дітей на основі інтеграції діяльності виконавчих органів місцевого самоврядування з громадськими та іншими організаціями, підтримці розвитку усіх форм благодійності та спонсорства щодо дітей.

Вирішення питань, пов'язаних з дитячою безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями дітей, прямо залежить від забезпечення комплексного підходу й рівня взаємодії всіх відомств і організацій, відповідальних за проведення виховної й профілактичної роботи з підлітками й батьками.

У зв'язку із цим необхідні подальші кроки по вдосконалюванню системи профілактики дитячої безпритульності, бездоглядності, у тому числі по активізації роботи по захисту прав дітей, поліпшенню координації діяльності різних структур, що входять у систему профілактики, а також по ранньому виявленню сімейного неблагополуччя й формуванню позитивного відношення суспільства до даних проблем.

Особливої уваги вимагають питання посилення відповідальності батьків за виховання та навчання своїх дітей, удосконалення законодавства в області захисту прав дітей, використання сучасних технологій роботи з родиною.

Увагою і турботою виконавчих органів повинні бути охоплені діти, які з тих чи інших причин перебувають у кризовому стані та діти, які позбавлені батьківського піклування. Опіка щодо цих дітей має стати одним з пріоритетних напрямів роботи.

Програма реалізується у комплексі з іншими програмами, затвердженими органами місцевого самоврядування м. Харкова, направленими на поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони материнства і дитинства.

Механізмом взаємовідносин між органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями є система договорів про спільну діяльність.

1.8. Соціальна категорія, на яку розрахована реалізація програми: діти, у т. ч. діти та сім'ї з дітьми, які опинились у складних життєвих обставинах, діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування.

1.9. Галузь та регіон використання результатів програми: територіальна громада та органи місцевого самоврядування м. Харкова.

РОЗДІЛ 2

2.1. Замовник програми: Департамент з гуманітарних питань Харківської міської ради, 61002, м. Харків, вул. Сумська, 64, тел. 700-56-64

2.2. Керівник відповідальний за реалізацію програми: Малько Олександр Петрович, начальник служби у справах дітей Департаменту з гуманітарних питань Харківської міської ради, 700-56-59, 7157-317

2.3. Організація відповідальна за реалізацію програми: служба у справах дітей Департаменту з гуманітарних питань Харківської міської ради 61002, м. Харків, вул. Сумська, 64, тел. 700-56-59

2.4. Перелік організацій, які беруть участь у реалізації програми: виконавчі органи Харківської міської ради та районних у м. Харкові рад, у т.ч. служби у справах дітей міської та районних у м. Харкові рад, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, Харківський обласний благодійний фонд «Соціальна служба допомоги».

2.5. Програма фінансується в межах бюджетних видатків, передбачених в міському бюджеті на відповідний рік, а також шляхом залучення коштів громадських благодійних організацій та інших джерел, не заборонених законодавством України.

РОЗДІЛ 3

3.1. Кількість розділів програми: чотири.

3.2. Кількість основних завдань програми: 12, а саме:

створення сприятливих умов для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дітей, формування гармонійно розвиненої особистості, громадянина, здатного до повноцінної життєдіяльності в усіх сферах виробництва, науки, освіти і культури, забезпечення їх правового та соціального захисту;

забезпечення організаційних заходів щодо реалізації державних програм стосовно дитинства, в т.ч. по забезпеченню прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

реалізація додаткових заходів по забезпеченню соціально-правового захисту дітей, запобіганню бездоглядності та безпритульності, допомоги дітям у налагодженні родинних і громадських стосунків, їх правової та психологічної підтримки;

виявлення на ранній стадії сімей, в яких батьки неспроможні або не бажають виконувати виховні функції, та забезпечення захисту прав дітей, які виховуються в таких сім'ях;

підвищення ролі родини в профілактиці бездоглядності й формування позитивного відношення суспільства до даної проблеми;

поліпшення існуючих та пошук нових форм соціальної підтримки дітей, які перебувають у складних життєвих умовах;

удосконалення процесу вилучення дітей з вулиці та їх влаштування, що унеможливить повернення цих дітей у несприятливе середовище;

забезпечення своєчасного виявлення та влаштування дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, ведення Єдиного електронного банку даних дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, та дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, і громадян, які бажають взяти їх на виховання;

формування в місті єдиного соціально-реабілітаційного простору в сфері профілактики дитячої безпритульності, бездоглядності;

використання можливостей міського бюджету для фінансування загальноміських заходів, пов'язаних із соціально-правовим захистом дітей, правовим вихованням підростаючого покоління, вихованням дітей та підлітків на прикладах патріотизму, служіння своєму народу; реалізацію наукових розробок, спрямованих на вирішення актуальних проблем дитинства; забезпечення інформованості населення щодо реалізації органами місцевого самоврядування м. Харкова державної політики стосовно дитинства;

залучення спонсорських коштів для спільної реалізації окремих розділів програми;

організаційно-правове, науково-методичне та інформаційне забезпечення діяльності служб у справах дітей виконавчих органів місцевого самоврядування м. Харкова;

3.3. Кількість учасників програми: органи місцевого самоврядування м. Харкова, благодійні та громадські організації (фонди), підприємства, установи, організації, розташовані на території м. Харкова.

3.4. Кількість залучених працівників для проведення заходів програми визначається у кожному конкретному випадку в залежності від його масштабу, направленості, категорії учасників.

3.5. Заходи щодо реалізації Міської програми запобігання дитячій безпритульності та бездоглядності на 2008-2010 р.р.

РОЗДІЛ 4

4.1. Актуальність завдань програми.

Згідно із Конституцією, Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.

Створення ефективної системи соціального захисту людини визнано законодавством України, як один із напрямів державної політики з питань національної безпеки, що забезпечує сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізацію реальних та потенційних загроз національним інтересам.

Соціальна функція проголошена пріоритетною функцією держави.

Механізмом реалізації соціальної функції держави є її соціальна політика. Соціальна політика це сукупність різноманітних заходів, форм діяльності суб'єктів соціально-політичного життя, спрямованих на формування та реалізацію соціальних потреб, що відображають життєво необхідні інтереси людини і суспільства для їхнього нормального матеріального та соціального становища. Саме тому, що соціальна політика охоплює всі сфери суспільного життя, вона набуває першорядного значення.

Серед основних напрямків державної політики з питань національної безпеки у соціально-гуманітарних сферах передбачені:

- ліквідація бездоглядності, безпритульності та бродяжництва серед дітей і підлітків;

- збереження та зміцнення демографічного і трудоресурсного потенціалу країни;

- створення ефективної системи соціального захисту людини, охорони та відновлення її фізичного і духовного здоров'я, ліквідації алкоголізму, наркоманії, інших негативних явищ.

Одночасно, серед завдань соціально-орієнтованої держави та громади є сприяння розвитку молодого покоління, задоволення його потреб та виконання обов'язків, передбачених Конвенцією ООН про права дитини, Всесвітньою декларацією про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей та Планом дій щодо її виконання. Втілення в життя цих вимог потребує від органів місцевого самоврядування м. Харкова невідкладних дій, спрямованих на пріоритетне ефективне вирішення проблем дитинства.

Ситуація, що склалася у сфері розвитку дітей - складова демографічної кризи, яка характеризується погіршенням не лише кількісних, але й якісних характеристик населення, зокрема загостренням проблеми соціального сирітства, бездоглядності та безпритульності дітей. Діти та підлітки, які своєчасно не отримують відповідного соціального захисту, стають «дітьми вулиці».

Відповідно до статей 32, 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Положення про службу у справах дітей Департаменту з гуманітарних питань Харківської міської ради, до компетенції служби відносяться повноваження щодо організації роботи з питань запобігання бездоглядності дітей, вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування, вирішення питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків тощо.

«Міська програма запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності на 2008-2010 р.р.» розроблена на підставі оцінки стану справ в окремих сферах життєдіяльності місцевої громади, вимог діючих нормативно-правових документів з цього питання та з урахуванням «Міської програми запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності на 2006-2007 р.р.».

4.2. Терміни, що використовуються у програмі:

бездомність - соціальне становище людини, зумовлене відсутністю в неї жилого приміщення (будинку, квартири, кімнати тощо), яке б вона могла використовувати для проживання/перебування і в якому могла бути зареєстрованою;

безпритульність - стан людини, пов'язаний з неможливістю фактично проживати/перебувати в жилому приміщенні, на яке вона має право;

бездомна людина - людина, яка перебуває у соціальному становищі бездомності;

безпритульний - людина, яка перебуває у стані безпритульності;

профілактика бездомності і безпритульності - система заходів, спрямованих на усунення правових, соціальних та інших причин виникнення бездомності та безпритульності, запобігання їм, у тому числі заходів щодо зниження ризику втрати людьми прав на жилі приміщення і запобігання втраті цих прав, і на попередження виникнення негативних суспільних наслідків, пов'язаних з відсутністю в людей житла;

соціальне патрулювання - мобільна форма надання соціальних послуг, що здійснюється групою фахівців поза межами закладів для бездомних та безпритульних;

реінтеграція бездомних громадян і безпритульних дітей - система заходів, що спрямована на повернення бездомних громадян та безпритульних дітей до самостійного повноцінного життя;

заклади для бездомних громадян і безпритульних дітей - соціальні заклади, діяльність яких спрямована на допомогу бездомним громадянам і безпритульним дітям, їх підтримку та реінтеграцію;

переважне місцезнаходження бездомного і безпритульного - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає;

безпритульні діти - діти, які були вимушені залишити або самі залишили сім'ю чи дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання;

діти, позбавлені батьківського піклування - діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти;

бездоглядні діти - діти, які не забезпечені сприятливими умовами для фізичного, духовного та інтелектуального розвитку (матеріальне благополуччя сім'ї, належне виховання, догляд та дбайливе ставлення до дитини, здорова матеріальна атмосфера, тощо). Відповідно, дитяча бездоглядність - це послаблення чи відсутність нагляду за поведінкою, розвитком, самопочуттям дитини з боку батьків чи осіб, що їх замінюють. Такі діти можуть проявляти девіантну поведінку, мати шкідливі звички чи відчувати самотність, комплекс неповноцінності, незадоволеності власним життям тощо;

соціальний захист - це система заходів, запропонованих державою для створення умов, необхідних для громадян щодо реалізації ними своїх соціальних прав: право на життя, гідний його рівень, забезпечення в старості та в разі втрати здоров'я, право на охорону здоров'я та отримання освіти;

супервізія - буквальний переклад з англійської - «нагляд», в українській мові найближчим йому у змістовому плані є поняття «наставництво». Новий тлумачний словник української мови значеннєві нюанси останнього висвітлює як «той, хто дає поради, навчає; порадник, учитель; наглядач». Термін «наставляти» має значення «даючи поради, навчати чогось; наводити, направляти, націлювати і т. ін. у потрібному напрямку; скеровувати, спрямовувати» . У професійній лексиці має місце також вживання терміну «куратор» (особа, якій доручено наглядати за якою-небудь роботою). Саме його тлумачення породжує думки про владний критичний нагляд, виправлення помилок та контроль. Тому найбільш вдалим можна вважати використання терміну «наставник».

Інститут супервізії розглядається як «рівень технології організації соціальної роботи, який включає підготовку соціального працівника, його наступний професійний ріст, профілактику професійних ризиків». Кожен із цих напрямків перебуває в Україні у стадії становлення і є надзвичайно актуальним. В організаційній системі соціальної роботи зарубіжних країн інститут супервізії передбачає наявність у штатному розкладі професійного спеціаліста-супервізора, який отримує спеціальну підготовку у вузах і має відповідні здібності.

4.3. Законодавча база програми:

Конституція України; Конвенція ООН про права дитини;

Закони України: «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про органи і служби у справах дітей і спеціальні установи для дітей», «Про охорону дитинства», «Про попередження насильства в сім'ї», «Про охорону праці», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «Про соціальну роботу з дітьми і молоддю», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»;

Сімейний та Цивільний Кодекс України;

Укази Президента України від 23.06.2001 р. № 467/2001 «Про додаткові заходи щодо удосконалення соціальної роботи з дітьми, молоддю і сім'ями», від 11.07.2005 р. № 1086/2005 «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей», від 04.05.2007р N 376/2007 «Про додаткові заходи щодо захисту прав та законних інтересів дітей»;

Постанова Верховної Ради України від 06.09.2005 р. № 2796-IV «Про дитячу безпритульність в Україні та шляхи подолання цього явища»;

Постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 р. N 623 «Про затвердження Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки»;

Наказ Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 01.11.2000р. N 2111 «Про затвердження Положення про порядок реалізації програм та проведення заходів з питань дітей, молоді, жінок та сім'ї»;

Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 28.04.2007 N 386 «Про ведення Єдиного електронного банку даних дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і громадян, які бажають взяти їх на виховання, Єдиного електронного банку даних дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і громадян, які бажають взяти їх на виховання»

4.4. Обґрунтування необхідності реалізації програми та окремих її завдань.

Феномен безпритульності і бездоглядності дітей, які виховуються в умовах вулиці, - багатоаспектний. Дитяча бездоглядність - один із кроків до соціальної адаптації, безпритульності. Тому під час ідентифікації безоглядна дитина чи безпритульна, важливим є наявність певного місця проживання, термін її перебування на вулиці, бажання повернутися в рідну домівку чи державний заклад і можливість реабілітації асоціальних батьків.

Проблема дитячої безпритульності та бездоглядності не нова для України та м. Харкова. Взагалі, на думку вітчизняних вчених, безпритульність є відображенням політико-економічного і культурного стану соціуму, закономірним наслідком криз етапів розвитку країни.

До основних причин, що зумовлюють дитячу безпритульність і бездоглядність, слід віднести такі:

перехід до «ринкових відносин», безробіття, ріст цін на товари першої необхідності, зокрема, дитячі і, як результат, погіршення матеріального благополуччя значної частини населення України та неспроможність батьків утримувати дітей;

психологічна криза стосунків батьків та дітей, ріст конфліктів між ними. За оцінками експертів Державного інституту проблем сім'ї та молоді, лише 10 % батьків реально докладають зусилля для розшуку дітей, що бродяжать;

втрата поняття «сім'ї» як соціального інституту, неспроможність або небажання сім'ї виконувати виховні функції, зниження відповідальності батьків за виховання дітей;

неповага до влади; невпевненість у завтрашньому дні, і, як наслідок, пияцтво, зріст наркоманії, токсикоманії;

експлуатація батьками праці дітей, що призводить до послаблення будь-якої мотивації до продовження навчання; жорстокі форми виховання дітей в сім'ях;

перебування дітей під опікою матеріально неспроможних родичів (бабусь, дідусів);

нездатність державної інтернатної системи забезпечити соціалізацію вихованців з урахуванням їх потреб та умов розвитку суспільства;

недосконала система виявлення неблагополучних сімей;

порушення житлових і майнових прав дітей, особливо тих, які виховуються в неблагополучних сім'ях. На сьогодні при здійсненні продажу житла, частина якого належить дітям, на законодавчому рівні не відрегульоване питання про одночасне обов'язкове придбання житла (майна) на ім'я неповнолітнього;

економічна експлуатація дитячої праці з боку дорослих;

послаблення роботи з дітьми девіантної поведінки за місцем їх проживання;

пропаганда в ЗМІ насильства та «легкого» життя;

інтенсифікація міграційних процесів. Контингент «бездоглядних і безпритульних» сьогодні поповнили діти українських сімей трудових мігрантів; діти батьків, що не мають певного місця проживання («бомжів», біженців). Крім того, свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України не підкріплюються достатньою освітньою, правовою та інформаційною роботою серед громадян, яка б допомогла реалізувати правові норми щодо захисту прав дітей, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, поліпшення умов розвитку та життєдіяльності дітей має розглядатись як передумова сприятливого соціально-економічного і демографічного майбутнього, як завдання органів місцевого самоврядування м. Харкова, що потребує першочергового вирішення.

Діяльність органів місцевого самоврядування м. Харкова щодо реалізації даної Програми регламентуються ст. ст. 27, 32, 34, 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

У роботі над програмою враховувались наступні чинники:

1. Соціально-економічні умови, в наслідок яких на обліку в ССД знаходиться 3441 дитина, з них 430 - дитини-сироти, 1450 - дітей, позбавлених батьківської опіки та піклування, 695 - дітей, які проживають в сім'ях, де батьки або особи, що їх замінюють, ухиляються від виконання батьківських обов'язків.

2. Необхідність надання соціально-правової допомоги та захисту дітям, які фактично залишилися без піклування батьків, зазнали насильства в сім'ї або у випадку знаходження сім'ї з дитиною в кризовому становищі.

3. Стан соціально-правового захисту дітей та підлітків, виявлених під час проведення профілактичних заходів щодо профілактики бродяжництва та жебракування серед дітей, який свідчить про те, що з причини відсутності у мережі м. Харкова спеціального соціального закладу для дітей, із 637 виявлених дітей до спеціальних закладів для дітей, а саме - притулків для дітей облдержадміністрації, влаштовано менше третини дітей (170 чоловік), а у середу неблагополучної сім'ї повернено 428 дітей

Отже, об'єктивний фактор щодо неспроможності служб вирішити питання тимчасового вилучення дитини із неблагополучного середовища та подальшої корекційно-реабілітаційної роботи із дитиною та сім'єю, потребує прийняття органами місцевого самоврядування м. Харкова рішення щодо вирішення зазначеної вище проблеми по суті. Шляхом виходу із ситуації, що склалася, є створення Міського Центру соціально-психологічної реабілітації для дітей.

4. Розвиток інституту прийомної сім'ї. Станом на 2007 рік за рішенням виконкому Харківської міської ради створено 13 прийомних сімей, до яких на виховання та спільне проживання влаштовано 15 обездолених дітей.

5. Необхідність підвищення якості роботи і професійної підготовки фахівців, що забезпечують реалізацію Програми на всіх рівнях.

6. Необхідність співпраці та підтримки громадських організацій, діяльність яких має соціально-правову спрямованість, шляхом використання соціального замовлення, як діючого інструмента між владою та суспільством.

Заступник міського голови - директор Департаменту

з гуманітарних питань Харківської міської ради В.А. Ландсман