Історична довідка

Почесні громадяни вперше з'явилися в Харкові в тридцятих роках XІХ ст., негайно ж після введення закону про почесне громадянство.

Створення в Миколаївський час нового міського стану - почесного громадянства, що мало метою заохочити "людей середнього роду" у їхніх торгово-промислових заняттях і створити, так би мовити, велику буржуазію, в дійсності тільки сприяло більш легкому переходу купецтва з крамниці в ескадрон чи за канцелярський стіл.

Спочатку почесне громадянство складалося майже винятково з купецтва, що ретельно прагнуло до придбання цього звання. Як відомо, для того, щоб стати почесним громадянином, закон вимагав від купця, що б він 10 років без перерви вибирав гільдійське свідчення по першій гільдії чи двадцять - по другий. І харківські купці охоче переходили з другої гільдії в першу і намагалися щосили, щоб тільки скоротити термін одержання жаданого звання почесного громадянина. Спонукувало їх до цього не одне честолюбство, але й більш серйозне прагнення - бажання забезпечити собі і своєму потомству більш стійке правове положення. Купець користався вигодами купецького звання тільки доти, поки платив гільдійські мита. Здобуваючи звання почесного громадянина, купець не тільки піднімався в суспільному становищі, але й одержував міцну впевненість, що ніякі мінливості фортуни не грозять йому більше поваленням у безправну "підлість". Цього було цілком достатньо, щоб звання почесного громадянина одержало в очах купецтва особливу принадність.

У Миколаївський час почесних громадян було не багато і представляли вони собою клас найбагатший і найвпливовіший у місті. Хоча на це звання мали право (з 1844 р.) претендувати нижчі розряди канцелярських чиновників, вихованці деяких навчальних закладів, особи нижчих станів, що одержали університетський диплом, проте, у Харкові почесне громадянство складалося майже винятково з купців. З реформами Олександрівського часу почесне громадянство могли одержати сини дрібних чиновників, поповичі й паламарські діти, вахтери присутствених місць та інші.