ПОШУК ПО ВСІЙ БАЗІ
Одна й та сама особа не може бути захисником двох і більше підозрюваних, обвинувачених і підсудних, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого (12/01/1999)
Істотні порушення норм кримінально-процесуального закону та неповнота досліджень обставин справи потягли скасування вироку щодо особи, засудженої за порушення Правил дорожнього руху (14/01/1999)
Умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, помилково визнано наглядною інстанцією заподіяним у стані мнимої (уявної) оборони і перекваліфіковано на ст. 104 КК України (14/01/1999)
Щодо умисного вбивства (14/01/1999)
Про надання засудженому копії вироку мовою, якою він володіє (21/01/1999)
Про необхідність наведення в ухвалі касаційної інстанції мотивів, з яких подані у справі скарги визнано необгрунтованими (21/01/1999)
Провадження в кримінальній справі виключається за наявності нескасованої постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи щодо даної особи за тим же фактом (п. 11 ст. 6 КПК України). Порушення вимог цього закону, а також істотна неповнота дослідження обставин справи потягли скасування вироку і повернення справи на нове розслідування (02/02/1999)
Щодо зміни вироку у зв'язку неправильною передачею речових доказів (04/02/1999)
Про позбавлення волі (18/02/1999)
Невиконання судом першої інстанції вимог статей 88 та 349 КПК України потягло зняття кримінальної справи з касаційного розгляду (30/03/1999)
При вирішенні питання про наявність у винної особи умислу на позбавлення потерпілого життя слід враховувати як спосіб і знаряддя злочину, так і кількість та локалізацію тілесних ушкоджень, а також інші обставини вчинення злочину, на підставі яких можна зробити висновок про зміст і спрямованість умислу винного (15/04/1999)
Про позбавлення волі (06/05/1999)
Спосіб убивства - заподіяння різними знаряддями злочину (молотком, ножем і каменем) значної кількості тілесних ушкоджень зі спричиненням потерпілому особливих страждань - та усвідомлення цієї обставини винною особою свідчать про вчинення останньою умисного вбивства з особливою жорстокістю. Позбавлення потерпілого життя без будь-якого приводу (з бажання виявити грубу силу та зазнати відчуттів, пов'язаних із убивством людини) кваліфікується як убивство з хуліганських мотивів (11/05/1999)
Щодо позбавлення волі (18/05/1999)
Вимагательство означає вимогу передати індивідуальне майно громадян чи право на нього або вчинити будь-які дії майнового характеру під погрозою насильства над потерпілим чи близькими йому особами, розголошення відомостей, що ганьблять його або близьких йому осіб, пошкодження чи знищення їх майна. Не може розглядатись як вимагательство поєднана з відповідними погрозам чи насильством вимога повернути борг, що виник із підстав, передбачених ст. 4 ЦК України (27/05/1999)
Відповідно до абзацу 5 ч. 4 ст. 25 КК України особа, що засуджувалась умовно до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці й направлялася для відбування покарання у місця позбавлення волі, при новому засудженні до позбавлення волі має відбувати це покарання у виправно-трудовій колонії суворого режиму (01/06/1999)
Касаційну скаргу захисника про скасування вироку і закриття справи залишено без задоволення, оскільки встановлено, що під час вбивства винний не перебував у стані необхідної оборони (01/06/1999)
Про відшкодування матеріальних збитків і витрат потерпілих та відшкодування моральної шкоди (01/06/1999)
Відповідно до вимог ст. 14 КК України суд може застосовувати до особи примусове лікування від алкоголізму лише в разі, коли злочин вчинено на грунті пияцтва (08/06/1999)
Відповідно до ст. 262 КПК України участь підсудного у розгляді справи є обов'язковою. Невстановлення фактичного місця проживання підсудного, який перебуває в розшуку, стало підставою для повернення справи на додаткове розслідування (27/07/1999)
Заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, які потягли смерть потерпілого, при перевищенні меж необхідної оборони підлягає кваліфікації за ст. 104 КК України (29/07/1999)
Заподіяння легких тілесних ушкоджень на грунті особистих неприязних стосунків неправильно визнано злісним хуліганством. Особу, яка вчинила діяння, що містить ознаки злочину, може бути звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 50 КК України, коли буде визнано, що ця особа перестала бути суспільно небезпечною або вчинене нею діяння втратило суспільно небезпечний характер (10/08/1999)
Щодо позбавлення волі (31/08/1999)
Про засудження до позбавлення волі (16/09/1999)
Якщо касаційна інстанція не навела мотивів прийнятого рішення і не обгрунтувала, чим спростовуються доводи, викладені в скаргах учасників процесу, касаційна ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд (28/09/1999)
Щодо звинувачення у зловживанні посадовим становищем (29/09/1999)
За наявності умислу на вбивство двох осіб умисне вбивство однієї людини і замах на життя іншої незалежно від послідовності злочинних дій підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених статтями 94, 17 та п. "г" ст. 93 КК України (30/09/1999)
Відмову від несення обов'язків військової служби помилково визнано дезертирством (12/10/1999)
Про поміщення в психіатричну лікарню із суворим наглядом (26/10/1999)
Про засудження за сукупністю злочинів та позбавлення волі (28/10/1999)
Закон, що посилює покарання, зворотної сили не має (02/11/1999)
Обов'язок вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи відповідно до ст. 22 КПК України покладено не тільки на органи слідства, а й на суд. Порушення вимог цього закону потягло скасування судового рішення (02/11/1999)
Про позбавлення волі за сукупністю злочинів (11/11/1999)
Про позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму (02/12/1999)
При вирішенні питання про те, є розкрадання державного майна дрібним чи має значні розміри, суд повинен врахувати кількість викраденого в натурі та його господарську значимість (14/12/1999)
Про засудження до позбавлення волі (14/12/1999)
Про засудження за сукупністю злочинів та позбавлення волі (23/12/1999)
Про позбавлення волі та направлення у дисциплінарний батальйон (07/03/2000)
Суд неправильно кваліфікував дії військовослужбовця, який застосував насильство, як порушення статутних правил внутрішньої служби, оскільки в його обов'язки як днювального роти не входило підтримання порядку за межами приміщення роти (25/12/2001)