815/5788/17 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 31.01.2020 Прийняття

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючої судді - Вербицької Н.В., суддів - Джабурії О.В., Кравченка К.В.) у справі №815/5788/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖИСТІКС" до інспектора сектору митного оформлення №1 митного поста "Спеціалізований" Одеської митниці Державної фіскальної служби Кривоноса Романа Миколайовича, Одеської митниці Державної фіскальної служби, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, про визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови у прийнятті митної декларації,

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" (далі - ТОВ "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС") звернулось до суду з позовом до інспектора сектору митного оформлення №1 митного поста "Спеціалізований" Одеської митниці ДФС Кривоноса Р.М., Одеської митниці ДФС, в якому, з урахуванням уточнень до позову, просило:

визнати протиправними дії державного інспектора сектору митного оформлення №1 митного поста "Спеціалізований" Одеської митниці ДФС Кривоноса Р.М. з використання при оформленні митної декларації № UA500650/2017/003877 від 21 липня 2017 року повторного звіту від 31 липня 2017 року №586, складеного експертом ФОП ОСОБА_2 ;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500650/2017/000004/1 від 3 серпня 2017 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2017/00210 від 3 серпня 2017 року Одеської митниці.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2018 року ТОВ "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" відмовлено в задоволенні позову.

Поряд із цим, під час розгляду справи в суді першої інстанції судом ухвалою від 14 лютого 2018 року було залучено до участі у справі ОСОБА_1 як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, та прийнято до розгляду адміністративний позов цієї особи про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500650/2017/000004/1 від 3 серпня 2017 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2017/00210 від 3 серпня 2017 року.

12 березня 2018 року зазначений адміністративний позов був залишений без розгляду ухвалою Одеського окружного адміністративного суду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду та відсутності поважних причин для його поновлення.

21 червня 2018 року Одеським апеляційним адміністративним судом скасовано вказану вище ухвалу, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 було відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року задоволено апеляційні скарги ТОВ "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖИСТІКС" та ОСОБА_1, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2018 року та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовної заяви ТОВ "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖИСТІКС" та задоволення позовної заяви ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA 500650/2017/000004/1 від 3 серпня 2017 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2017/00210 від 3 серпня 2017 року; в задоволенні решти вимог Товариства відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, вважаючи, що воно прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняте цим судом рішення в частині задоволених вимог й залишити в цій частині в силі судові рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 квітня від 6 листопада 2018 року. Скаржник наголошує на тому, що звіт ФОП ОСОБА_2 . від 31 липня 2017 року №586 у судовому порядку не скасований, а тому міг бути носієм доказової інформації для митного органу. Крім того, стверджує, що залучення судом першої інстанції до участі ОСОБА_1. як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, вимоги якого є ідентичними вимогам Товариства, є порушенням частини першої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

ТОВ "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖИСТІКС" у відзиві на касаційну скаргу проти вимог Одеської митниці ДФС заперечує, просить його скаргу відхилити й залишити рішення суду апеляційної інстанції без задоволення.

Від представника третьої особи, ОСОБА_1, також надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить залишити рішення апеляційного суду без змін як законне й обґрунтоване, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що 3 липня 2017 року між TOB "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" (виконавець) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір-доручення №0307/1 з надання товарно-експедиторських та брокерських послуг, за умовами якого виконавець зобов`язується за рахунок клієнта надавати товарно-експедиторські послуги, декларування та митного оформлення в Одеській митниці ДФС товарів, майна, транспортних засобів та інших вантажів клієнта, які переміщуються через митний кордон України, зокрема, митного оформлення транспортного засобу Мini Cooper.

21 липня 2017 року уповноваженою особою ОСОБА_1. - брокером ТОВ "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖИСТІКС" подано до митного оформлення митну декларацію №/2017/003877 на легковий автомобіль Мini Cooper.

Під час перевірки наданих декларантом документів, за результатами проведеного митного огляду та співставлення з калькуляцією витрат згідно з експертним висновком №507 від 7 липня 2017 року, посадовими особами митного органу знайдено розбіжності із фактичним станом транспортного засобу та пошкодженнями. Так, 31 липня 2017 року ФОП ОСОБА_2 складено висновок №586, відповідно до якого вартість транспортного засобу Мini Cooper склала 4528 доларів США, в зв`язку з чим експерт просила вважати раніше складений нею висновок №507 від 7 липня 2017 року, згідно з яким вартість автомобіля складає 2378 доларів США, недійсним.

На вимогу митного органу щодо підтвердження заявленої митної вартості товару 26 липня 2017 року позивачем надано митному органу додаткові документи.

За результатами розгляду питання щодо митного оформлення товару, зазначеного у митній декларації №/2017/003877 від 21 липня 2017 року, 3 серпня 2017 року Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500650/2017/000004/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України №/2017/00210.

Відмовляючи в задоволені позову TOB "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС", суд першої інстанції виходив з відсутності доказів порушення прав позивача оскаржуваним рішенням та карткою відмови. Суд вважав, що дії та рішення відповідачів щодо митного оформлення автомобіля, який належить ОСОБА_1, спричиняють настання певних юридичних наслідків саме для нього.

Відмовляючи в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, суд зазначив, що митним органом правомірно врахований повторний (виправлений) звіт товарознавчої експертизи, оскільки експерт при складанні першого звіту не мала можливості детального огляду транспортного засобу, а заявником, у свою чергу, надано некоректні дані.

Приймаючи рішення про задоволення позову як позивача, так і третьої особи ОСОБА_1, апеляційний суд виходив з того, що позивач надав усі передбачені Митним кодексом України (4495-17) документи, необхідні для визначення митної вартості легкового автомобіля, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини; натомість, суд першої інстанції врахував лише наявність повторної експертної оцінки легкового автомобіля, яка проведена на вимогу митного органу за відсутності законних підстав.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Згідно зі статтею 49 Митного кодексу України (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами частини першої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У частині другій статті 53 Митного кодексу України наведено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

За приписами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Контроль правильності визначення органом доходів і зборів митної вартості товарів регламентовано статтею 54 Митного кодексу України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів при митному огляді цих товарів, або ж наявністю певних розбіжностей у поданих документах.

Як встановили суди попередніх інстанцій, для підтвердження митної вартості товару (транспортного засобу) до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією декларантом було подано, зокрема, звіт експертного автотоварознавчого дослідження ФОП ОСОБА_2 . №507 від 7 липня 2017 року, виготовленого за заявою позивача, зі змісту якого вбачається, що експертом під час дослідження використано "фото досліджуваного КТЗ з ушкодженнями". У звіті зазначено, що при огляді транспортного засобу встановлено, що останній має пошкодження, а ринкова вартість транспортного засобу, за висновком експерта, становить 2378 доларів США.

За наслідками застосування системи управління ризиками, 25 липня 2017 року Одеською митницею ДФС було проведено повний митний огляд транспортного засобу, заявленого у митній декларації, під час якого встановлено, що відомості, вказані у висновку експерта, не відповідають дійсному (фактичному) стану транспортного засобу.

За результатами розгляду питання щодо митного оформлення транспортного засобу, зазначеного у митній декларації, Одеською митницею ДФС було скориговано митну вартість товару та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації. Таке рішення прийнято з урахуванням листа ФОП ОСОБА_2 від 31 липня 2017 року, відповідно до якого під час складення попереднього звіту у своїх розрахунках вона керувалась інформацією, наданою замовником оцінки, безпосередньо не оглянувши автомобіль. Після того, як їй було надано можливість візуального огляду досліджуваного транспортного засобу, нею складено звіт №586 від 31 липня 2017 року, згідно з яким вартість транспортного засобу склала 4528 доларів США. Внаслідок цього, оцінювач просила вважати звіт №507 недійсним через неповноту і некоректність первісної інформації, що була у її розпорядженні.

Колегія суддів враховує, що за встановленими судами обставинами справи, суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 посадовими особами Одеської митниці ДФС не залучалась, як і декларантом. Звіт від 31 липня 2017 року, разом із супровідним листом до нього, було надано цією особою до митниці за власної ініціативи.

Аналізуючи звіт від 31 липня 2017 року як доказ у справі та носій певної інформації, який фактично і був підставою для прийняття митним органом спірних рішень, суди попередніх інстанцій оцінили його по-різному. Водночас, обидві судові інстанції визнали такий звіт документом, що відображає певні відомості саме у розрізі оцінки вартості транспортного засобу, виконаної суб`єктом оціночної діяльності.

При цьому, суди не звернули увагу на обставини щодо способу надходження звіту до митного органу, які свідчать про те, що він був одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, а тому не може бути прийнятий судом як допустимий доказ вартості об`єкта декларування (стаття 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Заслуговує на увагу й те, що відомості, які містяться у вказаному звіті, є офіційними даними; звіт оформлений з усіма необхідними реквізитами, містить підпис уповноваженої особи, що його склала, та відбиток печатки. Вказаний звіт був адресований супровідним листом митному органу, і містив, серед іншого, заяву оцінювача про відкликання свого попереднього акту оцінки, оскільки в його основу було покладено неповну й недостовірну інформацію.

Зазначена обставина має визначальне значення для правильного й справедливого вирішення цього спору, однак суди попередніх інстанції на викладене вище уваги не звернули.

За приписами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Окрім того, колегія суддів КАС ВС вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо порушення оскаржуваним рішенням прав ТОВ "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" та можливості задоволення адміністративного позову цього учасника справи.

За приписами статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу.

Відповідно до частини першої статті 49 КАС України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу (), пред`явивши позов до однієї або декількох сторін. Задоволення позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача.

В адміністративному процесі позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду. Неналежним позивачем є особа, якій не належить право на звернення до суду з адміністративним позовом. Заміна неналежної сторони в адміністративному процесі являє собою механізм приведення у відповідність суб`єктного складу учасників публічно-правового спору. Якщо ж неналежний позивач не згоден на його заміну належним позивачем, а судом виявлено, що право вимоги за поданим адміністративним позовом належить не йому, а іншій особі, то це виключає можливість задоволення позову особи, якій не належить право.

Отже, у ситуації, що склалася, за наслідками розгляду справи суд повинен відмовити неналежному позивачеві у задоволенні позову і, за наявності на те законних підстав, задовольнити позов третьої особи - належного позивача. Більш того, процесуальний закон містить імперативний припис про те, що задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач, ТОВ "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖИСТІКС", заперечував проти його заміни іншою особою ( ОСОБА_1 ), та наполягав на тому, що він є належним позивачем у цьому спорі (Т.2 а.с. 30-34). За такої правової ситуації, Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 14 лютого 2018 року залучив ОСОБА_1 до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, та прийняв до розгляду адміністративний позов цієї особи.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що спірні рішення стосуються майна фізичної особи ОСОБА_1, який є єдиним покупцем, власником та одержувачем задекларованого транспортного засобу, та, відповідно, є належним позивачем у цій справі.

Та обставина, що ТОВ "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖИСТІКС" було представником позивача (декларанта) під час митного оформлення автомобіля відповідно до договору доручення не означає, що вказане підприємство має право на оскарження до суду рішень митного органу, яким коригується митна вартість товару за поданою митною декларацією, та картки відмови в прийнятті митної декларації. Зазначення в якості декларанта уповноваженої особи, яка діє від імені декларанта, не дозволяє ототожнювати таку особу з декларантом, визначення якого надано Митним кодексом України (4495-17) .

Тобто, суд позбавлений процесуальної можливості задовольнити вимоги особи, яка є неналежним позивачем в адміністративній справі, з огляду на приписи норм Митного кодексу України (4495-17) та Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) . Право вимоги за цим адміністративним позовом, як зазначалось вище, належить ОСОБА_1 . Позаяк, це залишилось поза увагою апеляційної інстанції.

Статтею 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Враховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій на порушення статей 9, 242 КАС України не повною мірою з`ясовано обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, тому судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2018 року та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції