Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши за винятковими обставинами в порядку письмового провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко" (далі – ТОВ "Фламенко", Товариство) справу за позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі – ДПІ) до ТОВ "Фламенко" про зобов’язання вчинити дії,

У березні 2006 року ДПІ звернулася до суду з позовом про зобов’язання ТОВ "Фламенко" надати копії документів щодо його відносин із товариствами з обмеженою відповідальністю: "Глобус Діскавері", "Пулінг", "Фокстрот-телеком", за період із 1 квітня 2004 року по 30 вересня 2005 року.

Свої вимоги ДПІ обґрунтувала посиланням на такі обставини.

Коли 20 січня 2006 року вона, здійснюючи покладені на неї повноваження, направила відповідачу лист №265/10/23-304, в якому просила на підтвердження його відносин із товариствами з обмеженою відповідальністю: "Глобус Діскавері", "Пулінг", "Фокстрот-телеком", за період із 1 квітня 2004 року по 30 вересня 2005 року надати завірені в установленому порядку копії документів (угоди купівлі-продажу, податкові накладні, виписки банку та платіжні доручення, накладні, специфікації), той відмовив у цьому, пославшись на те, що відповідно до пункту 9 частини 1 статті 11 Закону України від 4 грудня 1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (далі – Закон №509-ХІІ (509-12) ) копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів надаються на вимогу податкових органів лише при проведенні перевірки.

Господарський суд м. Києва постановою від 13 квітня 2006 року в задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 20 червня 2006 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 червня 2007 року касаційну скаргу ТОВ "Фламенко" залишив без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду – без змін.

У скарзі до Верховного Суду України про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2007 року Товариство, посилаючись на порушення касаційним судом статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) та неоднакове застосування положень статей 10, 11 Закону №509-ХІІ у аналогічних справах за позовами ДПІ до товариств з обмеженою відповідальністю "Пулінг", "Фокстрот-телеком", просить скасувати її та постанову суду апеляційної інстанції, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що суд касаційної інстанції неоднаково порівняно з іншими справами і неправильно застосував у цій справі зазначені вище норми права, а тому скарга ТОВ "Фламенко" підлягає частковому задоволенню. При цьому колегія суддів виходить із такого.

Розглядаючи справу, суди виходили з того, що спір належить до адміністративної юрисдикції. Проте з таким висновком погодитися не можна, зважаючи на наведене нижче.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено статтею 17 КАС. Зокрема, згідно з пунктом 4 частини 1 цієї статті компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 104 КАС суб’єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Вказані положення КАС кореспондуються із пунктом 5 частини 4 статті 50 цього ж Кодексу про те, що відповідачами в адміністративній справі можуть бути: громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначено Законом №509-ХІІ (509-12) .

Проте, ні вказаним Законом, ні іншими законами України не встановлено право органів державної податкової служби на пред’явлення адміністративних позовів до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об’єднань, юридичних осіб, які не є суб’єктами владних повноважень про зобов’язання вчинити певні дії, зокрема надати копії документів.

Неврахування зазначеного судами всіх інстанцій призвело до помилкового відкриття провадження у адміністративній справі та вирішення спору.

За таких обставин ухвалені в адміністративній справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у ній відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС.

Керуючись статтями 157, 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко" задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs3105436) від 26 червня 2007 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 червня 2006 року, постанову Господарського суду м. Києва від 13 квітня 2006 року скасувати, а провадження в адміністративній справі закрити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.