ПОСТАНОВА
Іменем України
30 січня 2020 року
Київ
справа №120/1142/19-а
адміністративне провадження №К/9901/21206/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №120/1142/19-а
за позовом ОСОБА_1 до Шаргородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Волинської митниці ДФС - про визнання протиправною і скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Шидловського В.Б., суддів Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Шаргородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - Шаргородський РВ ДВС, відповідач) із вимогами:
1.1. визнати протиправними дії старшого державного виконавця Шаргородського РВ ДВС Красножон К.В. щодо винесення постанови від 20.03.2019 про відкриття виконавчого провадження №58523584 на підставі скасованої постанови від 19.12.2018 у справі про порушення митних правил №7390/20500/18;
1.2. скасувати постанову від 20.03.2019 про відкриття виконавчого провадження №58523584.
2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
3. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
4. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 червня 2019 року залишив без руху апеляційну скаргу позивача та, на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15)
), надав апелянтові п`ять днів із моменту отримання копії вказаної ухвали для надання документу про сплату судового збору.
5. На виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху позивач подав клопотання про звільнення від сплати судового збору. На обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначив, що його майновий стан не дозволяє йому сплатити вказаний судом апеляційної інстанції розмір судового збору. Позивач зазначає, що він є інвалідом і пенсіонером, який отримує лише мінімальну пенсію у розмірі 1497 грн, яку витрачає на існування і лікування.
5.1. До клопотання про звільнення від сплати судового збору позивачем додано: копію довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 07.11.2017 серії 12 ААА №599433, відповідно до якої позивач має інвалідність третьої групи; копію пенсійного посвідчення від 16.11.2017 НОМЕР_1; копію посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) від 14.04.2011 серії НОМЕР_2;
5.2. Додатково ОСОБА_1 зазначив, що не є розпорядником центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, водночас суд апеляційної інстанції наділений повноваженнями витребувати в державних органів інформацію щодо матеріального стану позивача. Отже, у разі необхідності, просив суд апеляційної інстанції звернутися за відповідною інформацією до відповідного державного органу (розпорядника інформації).
6. Ухвалою від 03 липня 2019 року Сьомий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року особі, яка її подала.
7. Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції виходив з того, що викладені аргументи в заяві про усунення недоліків апеляційної скарги та в клопотанні про звільнення від сплати судового збору не є підставою для задоволення вказаного клопотання.
7.1. Так, до клопотання позивач додав копії пенсійного посвідчення та довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до яких позивач є інвалідом ІІІ групи. Також позивач надав копію посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).
7.2. Водночас на позивача не поширюються пункти 9, 10 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI (3674-17)
), оскільки він є інвалідом ІІІ групи та має 4 категорію.
7.3. Як також зазначено в клопотанні про звільнення від сплати судового збору, ОСОБА_1 не є розпорядником центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інформації Пенсійного фонду України, а тому суд апеляційної інстанції може звернутись за відповідною інформацією безпосередньо до її розпорядників.
7.4. Проте за правилами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15)
) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд апеляційної інстанції не наділений правом з особистої ініціативи, крім прямо передбачених законом випадків, збирати та використовувати інформацію про майновий стан сторін у справі. Будь-яких заяв про неможливість отримати інформацію про свій майновий стан та клопотань щодо витребування такої інформації від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило.
7.5. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що викладені в ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду ухвалою від 18 червня 2019 року недоліки позивачем не були усунені.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
8. 29 липня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року в справі №120/1142/19-а.
9. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 липня 2019 року вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
10. Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року.
12. На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд.
13. Скаржник указує, що він не має коштів для сплати судового збору.
14. Посилаючись на положення статті 55 Конституції України, позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, порушив його право на захист прав і свобод у судовому порядку.
15. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
ІІІ. Джерела права та акти їхнього застосування
16. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
17. За змістом пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
18. Відповідно до частин першої-третьої статті 169 КАС України суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
19. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
20. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, установлений судом, вона вважається поданою в день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
21. Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
22. Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх сплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
23. Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
24. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом 3674-VI.
25. Статтями 1 та 2 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
26. Частинами першою-другою статті 8 Закону №3674-VI установлено, що, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення в справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи - за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
27. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
ІV. Позиція Верховного Суду
28. Аналіз указаних норм права свідчить про те, що судам надано право у виняткових випадках і залежно від обставин справи, урахувавши майновий стан сторони, звільнити її від сплати судового збору, відстрочити або розстрочити його сплату.
29. Як убачається з оскаржуваної ухвали про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вказав на те, що наведені скаржником у клопотанні про звільнення від сплати судового збору обставини не є підставою для задоволення вказаного клопотання.
30. Водночас указана ухвала суду апеляційної інстанції не містить правової оцінки тим обставинам (аргументам), які зазначені позивачем в клопотанні про звільнення від сплати судового збору, а саме: тим, що майновий стан позивача не дозволяє йому сплатити вказаний судом апеляційної інстанції розмір судового збору, оскільки останній є інвалідом і пенсіонером, що отримує мінімальну пенсію у розмірі 1497 грн, яку витрачає на існування і лікування.
31. Суд зазначає, що Закон №3674-VI (3674-17)
не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів.
32. Оцінка таким доказам надається саме судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша статті 90 КАС України).
33. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (475/97-ВР)
(далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
34. У справі від 31.07.2007 "FC Mretebi v. Georgia" ("ФК Мретебі проти Грузії", заява №38736/04) Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розглядав питання законності відмови Верховного Суду Грузії від звільнення від сплати судового збору заявника (футбольний клуб), і зазначив, що Верховний Суд Грузії неналежним чином дослідив аргументи заявника, не вказав, чи достатньо наданих йому доказів на підтвердження фінансової неможливості сплатити судовий збір та не витребував доказів, яких, на його думку, не вистачало. Верховний Суд Грузії просто зазначив, що ніяких підстав для надання звільнення від судового збору не існувало.
35. У цій справі ЄСПЛ назвав відмову Верховного Суду Грузії звільнити заявника від сплати судового збору, без відповідного обґрунтування, "безпідставним" обмеженням права останнього на доступ до правосуддя.
36. Отже, питання перевірки реальної спроможності заявників сплатити судовий збір має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.
37. Проте суд апеляційної інстанції фактично не дослідив обставин, зазначених скаржником, і, формально пославшись на те, що наведені скаржником у клопотанні обставини не є підставою для задоволення вказаного клопотання, не вказав, які обставини і докази на підтвердження рівня майнового стану мав надати позивач, ураховуючи, що оцінка таким доказам надається саме судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їхньому безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
38. На переконання Суду, якщо суд апеляційної інстанції уважав недостатніми надані позивачем докази в підтвердження його скрутного фінансового становища, то для належного та об`єктивного з`ясування зазначених обставин, останній мав можливість відповідно до приписів статті 121 КАС України продовжити позивачу строк на усунення недоліків із зазначенням, які конкретно документи, на думку суду, мають об`єктивно підтвердити його майновий стан.
39. Аналогічний висновок наведено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 листопада 2019 року в справі №560/965/19.
40. За наведеного правового регулювання та обставин справи, Суд дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції здійснено формальний підхід до вирішення питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, чим порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню в справі.
41. Таким чином, зважаючи на положення статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
V. Судові витрати
42. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
43. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
44. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
45. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року в справі №120/1142/19-а скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
46. Судові витрати не розподіляються.
47. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко