320/1005/19 Про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні з військової служби - 30.01.2020 Прийняття

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 3 червня 2019 року (у складі головуючого судді Лисенко В.І.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Вівдиченко Т.Р., суддів: Ісаєнко Ю.А., Кучми А.Ю.)

у справі №320/1005/19

за позовом ОСОБА_1

до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України

про зобов`язання вчинити дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, в якому просив стягнути з відповідача компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 1405425,10 грн.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 3 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України та наказом Міністра оборони України від 19 жовтня 1999 року №600 був відряджений зі Збройних Сил України до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі.

5. Наказом Міністра оборони України від 18 серпня 2010 року №827 позивач звільнений з військової служби у відставку за пунктом "б" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (за станом здоров`я) з посади заступника начальника відділу з організації та використання повітряного простору Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

6. Згідно з витягом з наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 13 вересня 2010 року №507/0 ОСОБА_1 звільнений зі служби з вислугою років у Збройних Силах - 30 років, пільгова вислуга років - 31 рік 1 місяць.

7. Відповідно до довідки ДП "Украерорух" від 13 вересня 2010 року №10.1-823 розмір грошового забезпечення позивача на момент звільнення становив 14119,20 грн.

8. У зв`язку із тим, що позивачу не була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, він звернувся із позовом до Київського окружного адміністративного суду, в якому просив стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 211788,00 грн.

9. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2018 року, яке набрало законної сили, у справі №320/5790/18 задоволено позов ОСОБА_1 у повному обсязі та стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 30 років служби в розмірі 211788,00 грн.

10. На виконання вказаного судового рішення, відповідач 4 лютого 2019 року здійснив виплату зазначеної грошової допомоги в розмірі 211788,00 грн.

11. Оскільки позивач був звільнений з підприємства 13 вересня 2010 року, а виплата належної йому суми одноразової грошової допомоги, тобто повний розрахунок був здійснений підприємством 4 лютого 2019 року, то відповідач затримав розрахунок з позивачем на 3036 днів.

12. Невиплата підприємством позивачу середнього заробітку на час затримки розрахунку при звільненні стало підставою для звернення останнього до суду з цим позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

13. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення саме компенсації, а не середнього заробітку.

14. Тому суди першої та апеляційної інстанцій розглядали вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації за затримку розрахунку при звільненні відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) та не знайшли підстав для задоволення зазначених вимог позивача відповідно до цього Закону, оскільки допомога при звільненні у розмірі 211788,00 грн має разовий характер, нарахування компенсації за терміни її сплати, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає, що оскаржувані рішення є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону. Судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

16. Позивач звертає увагу, що обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, ним зазначено, що така компенсація має бути нарахована та виплачена саме на підставі статті 117 КЗпП України.

17. Водночас судом першої інстанції помилково розглянуто спір про стягнення компенсації, виходячи з її розуміння, яке передбачено Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) .

18. В мотивувальній частині рішення судом самостійно встановлено, що при розгляді спору слід керуватись Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) і при цьому жодного речення не зазначено про вимоги статті 116, 117 КЗпП України, на які і посилався позивач, вказує останній.

19. Також позивач вказує, що зазначені порушення залишені поза увагою судом апеляційної інстанції, який як і суд першої інстанції, розглядаючи спір, керувався нормами Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) незважаючи на обґрунтовування позовної заяви, апеляційної скарги.

20. У відзиві на касаційну скаргу позивача відповідач не погоджується з нею, просить залишити її без задоволення, оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

21. У судовому засіданні представник позивача вимоги касаційної скарги підтримав, просив задовольнити її з підстав, викладених в ній, представник відповідача проти касаційної скарги позивача заперечував з мотивів, викладених у відзиві на касаційну скаргу, та просив відмовити в її задоволенні.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), вважає за необхідне зазначити наступне.

23. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу права позивача на отримання компенсації за затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення.

24. Як зазначалось, позивач стверджує, що звернувся до суду з цим позовом про стягнення компенсації (середнього заробітку) за затримку розрахунку при звільненні, натомість суди виходили з того розуміння "компенсації", що міститься в Законі України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) .

25. Верховний Суд зазначає, що обставини цієї справи, а також зміст позовної заяви не залишають розумних сумнівів в тому, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення саме середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні відповідно до статтей 116, 117 КЗпП України.

26. Положеннями частини другої статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

27. Однією зі стадій розгляду справи є підготовче провадження, завданням якого, серед іншого, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (стаття 173 КАС України).

28. Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (частина перша статті 179 КАС України).

29. Отже, суд першої інстанції, проводячи підготовче засідання в цій справі, помилково визначив предмет спору та характер спірних правовідносин, відповідно, не визначив обставини справи, які підлягають встановленню, формально виконавши завдання підготовчого провадження, що призвело фактично до нерозгляду спору в межах, визначених позовною заявою.

30. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не звернув уваги на зазначені порушення норм процесуального права, не усунув їх та не надав належної оцінки відповідним доводам позивача.

31. Таким чином, суди попередніх інстанцій в порушення принципу офіційного з`ясування обставин у справі, не визначились зі спірними правовідносинами, їх нормативним регулюванням та не розглянули спір.

32. Наведене є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

33. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

34. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

35. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

36. Верховний Суд зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості, оскільки ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підставі обставин, які не підтверджені доказами та без повного і всебічного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення цього спору.

37. Суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

38. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

39. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

40. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

41. При новому розгляді спору суду необхідно: правильно визначитись з предметом спору та характером спірних правовідносин, визначити обставини справи, які підлягають встановленню, надати оцінку всім твердженням та аргументам сторін (у тому числі, вчинити передбачені процесуальним законом дії з метою витребування доказів, необхідних для правильного вирішення спору) та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

42. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 344, 353, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 3 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року скасувати, справу №320/1005/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.