826/2156/16 Про визнання протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк" в частині визнання нікчемним договору вкладу (депозиту), зобов'язання уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про особу вкладника, яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором вкладу (депозиту) - 29.01.2020 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 (головуючий суддя: Бабенко К.А., судді: Грибан І.О., Файдюк В.В.) у справі №826/2156/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі - відповідач або Уповноважена особа Фонду), треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО), Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), в якому просив:

визнати протиправним і скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) №007-29543-210115 від 21.01.2015, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" та застосування наслідків недійсності правочину, оформлене наказом від 16.09.2015 №813 "Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями";

зобов`язати Уповноважену особу Фонду подати до ФГВФО додаткову інформацію стосовно ОСОБА_1, як вкладника якому необхідно здійснити виплату відшкодування за Договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США №007-29543-210115 від 21.01.2015 у сумі 5 000 доларів США, що еквівалентно 124 100 грн, за рахунок Фонду.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є вкладником ПАТ "Дельта Банк" в розумінні положень Закону України від 23.02.2012 №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №4452-VI (4452-17) ), а тому набув право бути включеним до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в неплатоспроможному банку за рахунок ФГВФО. Вважає, що віднесення договору банківського вкладу до нікчемного на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є вкладником Банку в розумінні Закону №4452-VI (4452-17) , оскільки кошти на його рахунок надійшли від третьої особи шляхом безготівкового перерахування, що суперечить вимогам законодавства.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2016 та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач є вкладником у розумінні статті 2 Закону №4452-VI, а отже на нього поширюються гарантії вкладника неплатоспроможного банку. Суд зазначив, що Уповноваженою особою Фонду не доведено наявності, визначених частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI, підстав для визнання правочину нікчемним.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначене судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідач дів у межах та у спосіб, визначених Законом №4452-VI (4452-17) повноважень. Скаржник пояснив, що підставою для віднесення договору банківського вкладу позивача до категорії нікчемних є те, що на момент його укладення та перерахування коштів банк не міг виконати взятих на себе зобов`язань щодо повернення коштів вкладнику, в тому числі щодо виплати відсотків за ним, оскільки фінансовий стан банку вже не мав таких можливостей. Додатково скаржник відзначив, що договір банківського вкладу та операції із перерахування коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки були здійснені з порушенням, встановлених постановою НБУ від 30.10.2014 №692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" (далі - постанова НБУ №692/БТ) обмежень.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.08.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , яким КАС України (2747-15) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 18.07.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.01.2015 між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США №007-29543-210115, згідно умов якого банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок та приймає від вкладника грошові кошти в сумі 5000 доларів США.

Цього ж дня на рахунок позивача від ОСОБА_2 надійшли кошти в сумі 5 000 доларів США, що підтверджується відомостями, зазначеними в платіжному дорученні в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності від 21.01.2015 №44697217.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 прийнято рішення №51 про запровадження з 03.03.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду.

Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" призначено Кадирова Владислава Володимировича.

Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015.

У подальшому виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №71 від 08.04.2015 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно якого тимчасову адміністрацію запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 до 02.09.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.10.2015 №181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано усі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону №4452-VI, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

На офіційному веб-сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) розміщено оголошення, що Фонд розпочне виплати вкладникам АТ "Дельта Банк" за Загальним реєстром (незалежно від часу закінчення строку депозитного договору) з 08.10.2015.

Згідно Наказу Уповноваженої особи від 29.05.2015 "Щодо продовження роботи Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб АТ "Дельта Банк" та створення Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк" №408, визначено здійснити на підставі протоколів Комісій з перевірки вкладів фізичних осіб АТ "Дельта Банк" наданих в порядку, передбаченому пунктами 6 та 7 цього Наказу, перевірку правочинів (договорів) фізичних осіб, в т. ч. договорів банківського рахунку та договорів банківського вкладу (депозиту), вчинених (укладених) АТ "Дельта Банк" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (в т.ч. договорів), що є нікчемними з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI.

Уповноваженою особою Фонду прийнято Наказ від 16.09.2015 №813 "Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями", яким було вирішено застосувати наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частиною третьої статті 38 Закону № 4452-VI, в тому числі і щодо позивача.

23.09.2015 Уповноваженою особою складено та направлено на адресу ОСОБА_3 повідомлення №8821/2670, в якому зазначено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США №007-29543-210115 від 21.01.2015, укладеного між позивачем та АТ "Дельта Банк", відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом №4452-VI (4452-17) .

Пунктами 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 №14 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Положення №14) передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI (4452-17) щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, станом на дату укладення договору банківського вкладу, визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) ;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу наведених норм права слідує, що Уповноважена особа Фонду дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо невключення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

У спірному випадку, Уповноважена особа вважає нікчемним договір банківського вкладу, укладений між позивачем і Банком, з підстави, передбаченої пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.

Разом з тим, зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Відповідач, в свою чергу, не довів належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ "Дельта Банк" щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

Відповідно до статті 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом.

При цьому, суд касаційної інстанції також зауважує, що можливість перерахування коштів на депозитний рахунок з поточного рахунку іншої фізичної особи передбачена приписами абзацу другого пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 №492 (z1172-03) , що спростовує висновки суду першої інстанції про протиправність зарахування на депозитний рахунок позивача коштів з рахунку іншого клієнта банку.

Суд апеляційної інстанції правильно не взяв до уваги посилання відповідача на укладення договору банківського вкладу між позивачем та банком в період дії постанови НБУ №692/БТ, оскільки вказана постанова, відповідно до положень статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для ПАТ "Дельта Банк" обмеження відповідачем не надано. При цьому невиконання посадовими особами Банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

Як встановили суди, позивач уклав з ПАТ "Дельта Банк" договір банківського вкладу (депозиту) 21.01.2015. Отже, укладення договору й зарахування коштів відбулися до початку віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у банку (02.03.2015).

Таким чином, вклад розміщено на рахунку ПАТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Водночас, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу Уповноваженої особи від 16.09.2015 №813 "Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США №007-29543-210115 від 21.01.2015, укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта Банк", та застосування до нього наслідків нікчемності, з огляду на таке.

Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 38 Закону №4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону №4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу Уповноваженої особи. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів Банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення Уповноваженої особи не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, яке прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому не можуть порушуватися будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу. Права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Отже, встановлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду щодо його оскарження, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу Уповноваженої особи не можуть бути розглянуті у судовому порядку (в тому числі в господарських судах).

Правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 (справа №910/12294/16), від 16.05.2018 (справа №910/24198/16), від 02.04.2019 (справа №816/4666/15.

Відтак, у частині скасування наказу Уповноваженої особи Фонду провадження у справі підлягає закриттю.

Щодо решти позовних вимог слід зазначити про таке.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України (у редакції, чинній на момент ухвалення судами попередніх інстанції оскаржуваних рішень), яка кореспондується із частиною третьою статті 3 КАС України (у чинній редакції), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень статті 27 Закону №4452-VI (у редакції Закону України від 16.07.2015 N 629-VIII (629-19) , що діяла на момент ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення), уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

За змістом розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (z1548-12) (зі змінами та доповненнями; далі - Положення №14) протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків.

Зміни та/або доповнення до переліків надаються неплатоспроможним банком до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 (v003p710-03) ).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, Верховний Суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання Уповноваженої особи Фонду внести зміни та/або доповнення до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у Банку за рахунок Фонду, шляхом внесення відомостей про ОСОБА_1 .

Такий спосіб захисту порушених прав у повній мірі відповідає вимогам справедливості та забезпечить безперешкодне виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 354, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 у справі №826/2156/16 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Уповноваженої особи Фонду про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) №007-29543-210115 від 21.01.2015, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" та застосування наслідків недійсності правочину, оформлене наказом від 16.09.2015 №813 "Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" - скасувати, а провадження у справі в цій частині позовних вимог закрити.

Змінити постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 у справі №826/2156/16, виклавши абзац третій її резолютивної частини у такій редакції:

"Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та/або доповнення до переліку рахунків про ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий 24.09.1998 Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду".