803/1842/15 Про скасування податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, та зобов`язання здійснити дії - 29.01.2020 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року (суддя Ксензюк А.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2016 року (колегія у складі суддів: Мікули О.І., Курильця А.Р., Кушнерика М.П.) у справі № 803/1842/15 (№ 876/10523/15) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Ковельсільмаш" до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов`язання здійснити дії, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Ковельсільмаш" (надалі позивач, Товариство) звернулось до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до (з урахуванням збільшення позовних вимог) Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (надалі відповідач, податковий орган), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зобов`язання податкового органу надати висновок, стягнення суми бюджетного відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає, що господарські операції між ТОВ "ВО "Ковельсільмаш"" та ТОВ "Компанія Алтекс" фактично були здійснені, спричинили реальні зміни майнового стану сторін і були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 22 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2016 року, позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 3 квітня 2015 року № 0001331501. Стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1 326 400 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, с висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач правомірно включив до податкового кредиту в жовтні 2014 року суму ПДВ в розмірі 1 326 400 грн. Разом з тим, відповідач належними та допустимими доказами не спростував доводи позивача про реальний характер господарських операцій, висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що в період з 28 січня 2015 року по 2 лютого 2015 року податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування Товариством бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт від 11 лютого 2015 року № 86/03-06-1501-31533318.

Перевіркою встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме, завищено бюджетне відшкодування при відображенні Товариством у декларації за листопад 2014 року бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 1 326 400 грн. Підлягає відшкодуванню по декларації за листопад 2014 року 1 006 904 грн.

Не погодившись із висновками перевірки, позивач подав заперечення, за результатами розгляду якого податковим органом призначено додаткову перевірку.

В період з 3 березня 2015 року по 4 березня 2015 року податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт від 12 березня 2015 року № 130/03-06-1501-31533318.

Перевіркою встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме, завищено бюджетне відшкодування при відображенні у декларації за листопад 2014 року бюджетного відшкодування з ПДВ (рядок 23.1) в сумі 1 326 400 грн. Підлягає відшкодуванню по декларації за листопад 2014 року бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 1 006 904 грн.

За наслідками перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 3 квітня 2015 року за №0001331501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 1 326 400 грн та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 663 200 грн.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між Товариством (покупець) та ТОВ "Компанія Алтекс" укладено договір поставки від 1 жовтня 2014 року № 50/01-161 КСМ.

На виконання умов договору Товариством в жовтні 2014 року придбано товар - ланцюговязальні автомати КЕВ-5-1 та ланцюгозварювальні апарати КЕН-5, КЕН-7 на загальну суму 7 958 400 грн, в тому числі ПДВ 1 326 400 грн, що підтверджується видатковою накладною від 31 жовтня 2014 року № 620.

По податковому обліку Товариства до складу податкового кредиту за жовтень 2014 року включено суму ПДВ в розмірі 1 326 400 грн згідно із отриманою від ТОВ "Компанія Алтекс" податковою накладною від 31 жовтня 2014 року № 94. Дана податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок по договірних зобов`язаннях між сторонами проведено у безготівковій формі в листопаді 2014 року, що підтверджується копіями платіжних доручень від 21 листопада 2014 року №2901 на суму 7 797 200 грн та від 26 листопада 2014 року № 2976 на суму 161 200 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (z0168-95) , спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

В касаційній скарзі податковим органом не зазначено про будь які дефекти вказаних первинних документів.

Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, а податковий орган не поставив під сумнів, що основна операційна діяльність Товариства відповідно до КВЕД - виробництво машин та устаткування, оптова торгівля сільгоспмашинами і устаткуванням. Придбані автомати позивачем введено в експлуатацію та використовуються у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно включив до податкового кредиту в жовтні 2014 року суму ПДВ в розмірі 1 326 400 грн. Разом з тим, відповідач належними та допустимими доказами не спростував доводи позивача про реальний характер таких господарських операцій.

Суд не погоджується з доводом касаційної скарги, що судами не враховано позицію Верховного Суду України, чим порушено норми процесуального права.

Частиною 1 статті - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення судами попередніх інстанцій), зокрема, встановлено, що, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення визнав необхідним відступити від правої позиції Верховного Суду України, навівши відповідні мотиви, жоден з яких не поставлений під сумнів доводами касаційної скарги.

Враховуючи викладені обставини, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність податковим органом, як суб`єктом владних повноважень, правомірності свого рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2016 року у справі № 803/1842/15 (№ 876/10523/15) залишити в силі.