804/6330/16 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість - 28.01.2020 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 (суддя Дурасова Ю.В.) у справі №804/6330/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІР" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ТОВ "ОЛІР" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3'277'455,00грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 адміністративний позов ТОВ "ОЛІР" задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 податковому органу відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Не погодившись з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, податковий орган звернувся з касаційною скаргою, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 та направити справу для продовження розгляду до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.10.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 у справі №804/6330/15.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №804/6330/15 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2020 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 28.01.2020.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує, що за подання апеляційної скарги податковим органом сплачено судовий збір у повному обсязі. Відповідач зауважує, що не звертався з апеляційною скаргою без сплати мита, оскільки відкриття апеляційного провадження у такому випадку є неможливим. Як наголошує відповідач, строк звернення до суду апеляційної інстанції пропущено з важних причин.

Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 адміністративний позов ТОВ "ОЛІР" задоволено.

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою на вищезазначену постанову суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 апеляційну скаргу відповідача після залишення її без руху, повернуто заявнику.

18.05.2017 ГУ ДФС у Дніпропетровській області вдруге звернулось до суду з апеляційною скаргою на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2016.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2017 апеляційна скарга відповідача залишена без руху, з огляду на те, що зазначена обставина пропуску строку на звернення до суду не є поважною причиною пропуску такого строку та не може бути підставою для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження. Надано скаржнику строк для надання до суду пояснення з наведенням інших підстав для поновлення строку зведення до суду апеляційної інстанції.

На виконання вищезазначеної ухвали суду, заявник направив на адресу суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Оскаржуваною ухвалою апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2016.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 отримана відповідачем 14.12.2016. Судом зазначено, що у клопотанні про поновлення строку відповідач просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, оскільки відповідач вперше звернувся з апеляційною скаргою вчасно, однак апеляційну скаргу залишено без руху, а потім повернуто у зв`язку з невиконанням вимог суду, а саме - несплата судового збору. Разом з цим, відповідачем при зверненні до суду апеляційної інстанції вдруге сплачено судовий збір в повному обсязі.

Апеляційний суд вважав, що зазначена обставина не є поважною причиною пропуску строку звернення до апеляційного суду та не може бути підставою для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження. Право на судовий захист не є абсолютним. Особа, яка звертається з позовом до суду, має дотримуватись певної процедури, встановленої законом. Зокрема, позовна заява має бути викладена за певною формою та змістом, подана дієздатною особою до суду відповідної юрисдикції. Однією з обов`язкових умов реалізації права на доступ до правосуддя, законодавством встановлений строк звернення до суду.

Відповідно до частини другої статті 186 КАС України (в редакції чинній на момент звернення до суду з апеляційною скаргою) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно з частиною четвертою статті 189 КАС України (в редакції чинній на момент звернення до суду з апеляційною скаргою) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства, підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України (у чинній редакції) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України (2747-15) певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку судового оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку судового оскарження з поважних причин.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.