822/2840/17 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими товариству нарахована пеня за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності - 28.01.2020 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕнергоБіоРесурс" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 (головуючий суддя Загороднюк А.Г., судді: Полотнянко Ю.П., Драчук Т. О.) у справі №822/2840/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕнергоБіоРесурс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ТОВ "ЕнергоБіоРесурс" звернулося до адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.07.2017 №0005341404, №0005351404.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що контролюючий орган протиправно застосував до позивача адміністративно-господарські санкції за закінченням строків, встановлених у статті 250 Господарського кодексу України.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.11.2017 адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нарахована пеня та застосовані штрафні (фінансові) санкції, за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, контролюючим органом винесено з порушенням шестимісячного строку, та пізніше одного року з дня порушення позивачем встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Суд зауважив, що закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування таких санкцій до суб`єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.11.2017 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин не застосовуються положення статті 250 Господарського кодексу України в силу обмеження, що містить частина друга цієї статті. Правопорушення мало місце у 2015 році, а 01.01.2011 статтю 250 Господарського кодексу України доповнено частиною другою, в якій прямо передбачено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України (2755-17) та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах строків, визначених у пункті 102.1 статті 1- 2 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "ЕнергоБіоРесурс" звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.11.2017.

Ухвалою Верховного Суду від 01.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ЕнергоБіоРесурс" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 у справі №822/2840/17.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення встановленого статтею 250 Господарського кодексу України строку застосування штрафних санкцій у вигляді нарахування пені на підставі статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", відсутність повноважень у податкових органів притягнення до відповідальності за порушення норм Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (15-93) , оскільки такі повноваження надано Національному банку України. Також зазначає, про помилковість висновків суду апеляційної інстанції, що позивач вчинив вказані в акті перевірки порушення. Позивач наголошує, що обґрунтовано вважав, що його виручка у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на валютний рахунок у банку в строк, що не перевищує 90 календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт.

Відповідачем подані заперечення на касаційну скаргу. Податковий орган вказує, що оскільки здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, а також застосування відповідних санкцій у разі порушення цих норм віднесено до повноважень ДФС, положення частини першої статті 250 та 218 Господарського кодексу України не поширюються на спірні правовідносини.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування судами норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, посадовими особами ГУ ДФС у Хмельницькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ЕнергоБіоРесурс" з питань своєчасності надходження валютних цінностей на Україну та підтвердження повідомлення ПАТ "Райффайзен банк Аваль" від 05.08.2015 №35-4-1-00/9-3121 щодо порушення строків розрахунків в іноземній валюті по контракту від 23.03.2015 №1 за період з 23.03.2015 по 31.05.2017.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 26.06.2017 №1048/22- 01-14-04/37462646. Перевіркою встановлені наступні порушення:

частини першої статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 та пункту 1 постанови Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 03.03.2015 №160 щодо дотримання законодавчо встановленого строку надходження валютної виручки за експортований товар по контракту від 23.03.2015 №1;

вимог указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" від 18.06.1994 №319/94 (319/94) та пункту 1 статті 9 декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", в частині не проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.10.2015.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові-повідомлення рішення від 19.07.2017:

№0005341404, яким ТОВ "ЕнергоБіоРесурс" нарахована пеня за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 120322,96грн.;

№0005351404, яким ТОВ "ЕнергоБіоРесурс" нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170грн., за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, за результатами якого скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся із позовом до суду.

Суд першої інстанції вказав, що 23.03.2015 між ТОВ "ЕнергоБіоРесурс" (продавець) та ООО "Кормомил" (покупець) укладений експортний контракт №1.

За умовами контракту продавець зобов`язаний поставити лінію сушки пивної дробини та лінію гранулювання біомаси, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити обладнання.

Контрактом передбачено, що його ціна складає 35000 дол. США та включає вартість транспортування, пакування, маркування, страхування, введення в експлуатацію, гарантійного обслуговування.

На виконання умов контракту від 23.03.2015 №1 ТОВ "ЕнергоБіоРесурс" здійснено відвантаження товару на користь нерезидента ООО "Кормомил" (Республіка Білорусь), згідно з митними деклараціями типу ЕК 10 АА на загальну суму 35000 дол. США, а саме:

№125130005/2015/561210 від 23.04.2015 на суму 12000,00дол. США/270506,32грн.;

№400050000/2015/004053 від 30.04.2015 на суму 18000,00дол. США/378842,98грн.;

№400050000/2015/004055 від 30.04.2015 на суму 5000,00 дол. США/105234,16грн.

До перевірки ТОВ "ЕнергоБіоРесурс" надані акти введення обладнання в експлуатацію від 05.05.2015 та від 18.09.2015 без зазначення конкретних сум, водночас вартість послуг по монтажу та введенню обладнання в експлуатацію включена позивачем до фактурної вартості вантажно-митних декларацій (загальна вартість яких складає 35000дол. США). Крім того, умовами контракту передбачено, що ціна контракту складає 35000дол. США та включає в себе, зокрема, введення обладнання в експлуатацію.

Постановою Правління Національного банку України "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті" № 70, яка набрала чинності 12.05.2014, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статті 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством строків розрахунків за експортними та імпортними операціями передбачений в Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 (z0338-99) та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631 (z0338-99) (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 2.2 розділу 2 цієї Інструкції відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення митної декларації або підписання акта (іншого документа).

Враховуючи вищевикладене, граничні строки розрахунків за експортними операціями наступні:

МД №125130005/2015/561210 від 23.04.2015 на суму 12000,00дол. США/270506,32грн. - граничний строк надходження коштів від нерезидента - 22.07.2015;

МД №400050000/2015/004053 від 30.04.2015 на суму 18000,00дол. США/378842,98грн. - граничний строк надходження коштів від нерезидента - 29.07.2015;

МД №400050000/2015/004055 від 30.04.2015 на суму 5000,00дол. США/105234,16грн. граничний строк надходження коштів від нерезидента - 29.07.2015.

Валютна виручка по контракту №1 від 23.03.2015 надійшла від нерезидента ООО "Кормомил" (Республіка Білорусь) на валютний рахунок ТОВ "ЕнергоБіоРесурс" на загальну суму 35000дол. США згідно з наступними виписками банку:

від 29.04.2015 на суму 1500,00дол. США/33393,61грн.;

від 05.05.2015 на суму10445,00дол. США/220727,87грн., 55,00дол. США - комісія банку;

від 16.10.2015 на суму 23000,00дол. США/498884,21грн.

Разом з тим, валютні кошти по МД №400050000/2015/004053 та №400050000/2015/004055 від 30.04.2015 в сумі 23000,00дол. США надійшли з порушенням законодавчо встановленого строку на 79 днів (з 30.07.2015 по 16.10.2015).

Судами попередніх інстанцій констатовано, що позивачем допущено прострочення граничних термінів розрахунків за експортними операціями, чим порушено вимоги статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, чинній на час виникнення відносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно з пунктом 1 постанови Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 03.03.2016 № 140 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно зі статтею 4 цього Закону порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, у разі порушення 90-денного строку зарахування виручки резидента в іноземній валюті на валютний рахунок в уповноваженому банку підлягає нарахуванню пеня за кожний день прострочення.

Частиною першою статті 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З набранням 01.01.2011 чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 №2756-VI (2756-17) зі сфери дії статті 250 Господарського кодексу України виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України (2755-17) та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

З 01.01.2011 порядок застосування фінансової відповідальності за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, врегульовано Податковим кодексом України (2755-17) .

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність), зокрема, платників податків, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 109.2 статті 109 цього Кодексу вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до підпункту 111.1.1 пункту 111.1 статті 111 цього Кодексу за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується, зокрема, фінансова відповідальність.

Пунктом 111.2 статті 111 цього Кодексу фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

У статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" фінансова відповідальність за порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону визначена у виді пені.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо, зокрема згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції установив, що оскаржувані повідомлення-рішення прийнято у межах встановленого статтею 102 Податкового кодексу України строку.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права при вирішенні справи про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2017 №0005341404, яким ТОВ "ЕнергоБіоРесурс" нарахована пеня за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 120322,96грн. Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, спростовані наданою судом касаційної інстанції правовою оцінкою.

Надаючи оцінку встановленим обставинам щодо нарахування податковим повідомленням-рішенням від 19.07.2017 №0005351404 ТОВ "ЕнергоБіоРесурс" штрафних (фінансових) санкції в розмірі 170грн., за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на підставі пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 15.02.1993 №15-93 за порушення вимог статті 9 цього Декрету, касаційний суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанції не застосовано закон, який підлягав застосуванню у спірних правовідносинах. При цьому, касаційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у цій частині, проте вказує, що позовні вимоги підлягають задоволенню з інших мотиві, у зв`язку з чим слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 №15-93 санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Таким чином, у пункті 2 статті 16 вказаного Декрету компетентним органом, який має застосовувати санкції, передбачені цим пунктом, визначено Національний банк України.

Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Відповідно, органи системи ДФС України не є компетентними органами щодо застосування до суб`єкта господарювання санкцій, визначених у пункті 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 №15-93.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині скасування спірного рішення податкового органу про застосування штрафу, також не застосував норми матеріального права, що врегульовують спірні відносини.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2017 №0005351404, яким до ТОВ "ЕнергоБіоРесурс" застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170грн., однак, з інших мотивів, якими такий висновок обґрунтований. Касаційний суд звертає увагу, що помилкові висновки суду першої інстанції права не призвели до неправильного вирішення справи. Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують зазначеної Верховним Судом правової позиції.

За правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕнергоБіоРесурс" задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2017 №0005351404, яким ТОВ "ЕнергоБіоРесурс" нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170грн. скасувати та у цій частині залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.11.2017 про задоволення позовних вимог.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2017 №0005341404, яким ТОВ "ЕнергоБіоРесурс" нарахована пеня за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 120322,96грн. залишити без змін.